Постанова

від 05.03.2020 по справі 440/3002/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 р.Справа № 440/3002/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калитки О. М.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Центрального округу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, повний текст складено 03.12.19 року по справі № 440/3002/19

за позовом ОСОБА_1

до Державної екологічної інспекції Центрального округу

про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Центрального округу, в якому просив суд:

- стягнути недоотриманий середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2019 по 16.04.2019 у сумі 2557,92 грн.;

- стягнути середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі з 17.04.2019 по дату прийняття судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 позивача було поновлено на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області. В цій частині рішення суду підлягало негайному виконанню, проте відповідачем рішення суду не виконано та не видано наказу про поновлення на посаді. Також вказував, що судовим рішенням встановлено право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, тож за позивачем зберігається гарантія отримання середньої заробітної плати. Відповідно до п.4 Постанови КМУ від 06.02.2019 р. № 102 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році , з 01.01.2019 підвищено посадові оклади державних службовців. Штатним розписом від 16.04.2019 з 01.01.2019 начальникам відділів Державної екологічної інспекції Центрального округу встановлено посадовий оклад у розмірі 6480 грн., в тому числі, начальникам відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. Позивач копію штатного розпису Державної екологічної інспекції Центрального округу на 2019 рік від 16.04.2019, в якому зазначено про збільшення розміру у 2019 році посадового окладу рівнозначних посад, отримав після 16.04.2019. А тому на його думку, з 01.01.2019 по 16.04.2019 (дата прийняття рішення від 16.04.2019 у справі 440/208/19) позивачем недоотримано середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 2557,92 грн. ((473,08 - 438,04 грн) х 73 роб. дні (21 січень+20 лютий+20 березень+12 квітень)), а його середньоденна заробітна плата за час затримки у поновленні на роботі з 17.04.2019 складає 473,08 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 у справі № 440/3002/19 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Центрального округу про стягнення середнього заробітку.

Стягнуто з Державної екологічної інспекції Центрального округу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі №440/208/19 в частині поновлення на посаді у розмірі 68 334,24 грн. (шістдесят вісім тисяч триста тридцять чотири гривні двадцять чотири копійки) без урахування обов`язкових податків та зборів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 229 у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 працював у Державні екологічній інспекції у Полтавській області на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області.

Наказом голови ліквідаційної комісії Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 18.12.2018 року №23-о ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області, у зв`язку із ліквідацією установи відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Позивач не погодився із зазначеним наказом, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі №440/208/19 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції у Полтавській області (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36039 (код ЄДРПОУ 38019348)), третя особа: Державна екологічна інспекція Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 41149108) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 18.12.2018 №23-о "Про звільнення ОСОБА_1 " Поновлено ОСОБА_1 з 19.12.2018 на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області. Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.12.2018 по 16.04.2019 у розмірі 35043,20 грн, з утриманням податків та інших обов`язкових платежів при виплаті. Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області з 19.12.2018 та стягнення заробітної плати у розмірі 8760,80 грн з відрахуванням обов`язкових платежів допущено до негайного виконання. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 19.04.2019 виправлено помилку, допущену у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі №440/208/19, а саме: у резолютивній частині скороченого рішення та повного тексту рішення від 16.04.2019 у справі №440/208/19 зазначити "35481,24 грн" замість "35043,20 грн"; "8870,31 грн" замість "8760,80".

Станом на момент звернення позивача до суду, наказ про поновлення на посаді Державною екологічною інспекцією Центрального округу не видавався й, відповідно, середній заробіток за час вимушеного прогулу йому не виплачувався.

Вважаючи свої права щодо не поновлення на посаді порушеними, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду та просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду та стягнути недоотриманий середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2019 по 16.04.2019.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не виконано рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді, середній заробіток за час затримки розрахунку підлягає стягненню на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі №440/208/19 ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області. Суд допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді з 19.12.2018 та стягнення заробітної плати у розмірі 8870,31 грн з відрахуванням обов`язкових платежів.

Матеріалами справи підтверджено, що незважаючи на вимоги суду про негайне виконання рішення суду у частині поновлення на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області, прийняте судом рішення виконано не було

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У даному випадку обов`язок у відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді виник з моменту проголошення рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі №440/208/19, тобто з 16.04.2019.

При цьому, відповідач не виконав вказане судове рішення

Згідно з вимогами абз. 7 статті 235 КЗпП України, прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Приписами статті 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, згідно із статтею 236 КЗпП проводиться виплата заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця у такій затримці. Закон пов`язує таку виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, в даному випадку наявні підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.

Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно пункту 4 Порядку № 100 визначено, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку №100).

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі №440/208/19, судом встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складає 438,04 грн.

Період затримки, за який підлягає стягненню сума середнього заробітку, є період з 16.04.2019 по 29.11.2019 (станом на дату прийняття судового рішення).

Отже, період затримки, за який підлягає стягненню сума середнього заробітку, є період з 16.04.2019 по 30.04.2019 - 8 робочих днів; з 01.05.2019 по 31.05.2019 - 22 робочих дні; з 01.06.2019 по 30.06.2019 - 18 робочих днів; з 01.07.2019 по 31.07.2019 - 23 робочих днів; з 01.08.2019 по 31.08.2019 - 21 робочий день; з 01.09.2019 по 30.09.2019 - 21 робочий день; з 01.10.2019 по 31.10.2019 - 22 робочих дні; з 01.11.2019 по 29.11.2019 - 21 робочий день, що в сумі складає 156 днів затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем не виконано рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області, середній заробіток за час затримки розрахунку у період з 16.04.2019 по 29.11.2019, що складає 156 робочих дні, підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів вказує, що відповідачем не доведено правомірність власних дій, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводяться до переоцінки належним чином проаналізованих судом першої інстанції доказів та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування норм матеріального та процесуального права - неправильним.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 у справі № 440/3002/19 відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Центрального округу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 року по справі № 440/3002/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 16.03.2020 року