Постанова

від 16.03.2020 по справі 918/754/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Справа № 918/754/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В. , суддя Розізнана І.В.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Відповідача-Приватного підприємства Теплогазбуд на рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2019р., повний текст якого складено 16.12.2019р., та додаткове рішення від 26.12.2019р. у справі №918/754/19 (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Газприлад м.Київ

до Приватного підприємства Теплогазбуд м.Рівне

про стягнення 60 259 грн. 15 коп. основного боргу, штрафу, пені, інфляційних та річних,-

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Газприлад (надалі в тексті - Товариство) звернулось із позовом до господарського суду Рівненської області про стягнення із Приватного підприємства Теплогазбуд (надалі в тексті - Підприємство) про стягнення за догово-ром поставки 39 270 грн. основного боргу, 11 113 грн. 95 коп. пені, 955 грн. -3 % річних, 1 066 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 7 854 грн. штрафу.(т.1, арк.справи 4-9).

За наслідками розгляду справи №918/754/19 господарський суд Рівненської області рішен-ням від 16.12.2019р. задоволив позов частково, присудивши до стягнення з Відповідача на користь Позивача 39 270 грн. основного боргу, 7 854 грн. штрафу, 1 066 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 955 грн. -3% річних. У стягненні 11 113 грн. 95 коп. пені суд відмовив.(т.1, арк.справи 157-171). Крім того, додатковим рішенням від 26.12.2019р. здійснено розподіл судових витрат. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства Теплогазбуд на користь Товариства з обмеженою відпо-відальністю Газприлад 4 893 грн. 38 коп. судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, а у стягненні 5 106 грн. 62 коп. відмовлено.(т.2, арк.справи 32-32-37).

Ухвалюючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що поставка товару відбулась без перерахування покупцем погодженої попередньої оплати; отримавши від Позивача товар, своєчасних розрахунків за нього Відповідач не провів, а відтак позовна вимога в частині стягнення основного боргу в розмірі 39 270 грн. підлягає задоволенню. Жодних претезій щодо якості товару Відповідач не пред`являв, акт про виявлені дефекти складений 20.09.2019р. в одно-сторонньому порядку, Відповідачем не дотримано строків і порядку повідомлення Позивача про час, місце та дату складання акта, в порушення вимог п.20 Інструкції П-7 до участі у прийомці не було залучено експерта бюро товарних експертиз, представника інспекції по якості. Суд першої інстанції здійснивши перерахунок 7 854 грн. штрафу, 1 066 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 955 грн. -3% річних, дійшов висновку про їх обґрунтованість. Однак, суд відмовив у стягненні пені з огляду на те, що у п.6.5 Договору сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення його умов у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. Сторони погодили, що обо-в`язок зі сплати пені у покупця виникає у випадку порушення строків оплати товару на умовах відстрочення платежу. Сторони у договорі не погодили продаж товару з відстроченням платежу, навпаки, у специфікації міститься умова щодо 50% попередньої оплати товару, а решта - по факту готовності товару до відвантаження. Поставка товару відбувалася не на умовах відстрочення пла-тежу, а отже неможливо визначити початковий момент, з якого у Позивача виникло право на нара-хування пені. Крім того, вбачається, що позовна заява, клопотання, відповідь на відзив, підпису-вались керівником Позивача. Складання документів процесуального характеру адвокатом Луцик К.В. в межах даної справи не здійснювалось, оскільки угоду про надання юридичної (правничої) допомоги укладено лише 13.12.2019р., а тому судові витрати в розмірі 4 000 грн. не можуть бути задоволенні судом. Адвокат Луцик К.В. дійсно представляла інтереси Позивача у справі №918/754/ 19 та брала участь у одному судовому засіданні 16.12.2019р. Крім того, адвокат Луцик К.В. один раз 16.12.2019р. ознайомилась з матеріалами справи. Відповідачем доказів щодо неспівмірності витрат адвоката не подано, проте надані Позивачем документи в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, в межах наданих послуг в розмірі 6 000 грн. Однак, з огляду на часткове задоволення позову. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допо-могу у сумі 4 893 грн. 38 коп.(т.1, арк.справи 161-170; т.2, арк.справи 35-37).

Не погоджуючись із рішенням, Відповідач подав скаргу до Північно-західного апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2019р. у даній справі в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідач також заперечує проти задоволення стягнення з нього витрат на правову допомогу та просить суд його скасувати, прийняти нове рі-шення про зменшення розміру судових витрат, які не підлягають до стягнення.(т.2, арк.справи 43-54).

Обґрунтовуючи скаргу, Відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального та процесу-ального права. Наголошує, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про част-кову обґрунтованість позову, оскільки суд протиправно застосовував до спірних правовідносин положення Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року. Разом з цим, суд не застосував до спірних правовідносин ст.8, ст.10, ч.2 ст.57 Конституції України, п.3 ч.1 ст.3 ст.627 ЦК України. Ні Інструкція №П-6, ні Інст-рукція №П-7 не були доведені до відома громадян України у встановленому порядку, то відповідно до Конституції України такі акти є нечинними, отже, не повинні застосовуватися. Суд не застосував положення частини 7 статті 11 ГПК України, ч.6 ст.269 ГК України. При цьому, встановивши обс-тавини виявлення прихованих недоліків після прийняття товару суд дійшов хибного висновку про невиконання Відповідачем обов`язку доказування обставин наявності недоліку з огляду на нібито неналежність акта про виявлені дефекти як доказу наявності прихованого дефекту. Скаржник наголошує на правомірності застосування ним притримання грошових коштів як виду забезпечення зобов`язання у зв`язку з виявленням прихованого недоліку. Суд першої інстанції, внаслідок непра-вильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про можливість стягнення 39 270 грн. з ПП Теплогазбуд . Вимоги щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних є похідними від основного зобов`язання, а тому також не підлягають задоволенню. Сторони визна-чили, що застосування штрафу відповідно до умов укладеного ними договору здійснюється субси-діарно (додатково до пені), і лише у випадках, в яких така пеня може бути застосована. Оскільки суд першої інстанції правильно визначив неможливість застосування пені з огляду на встанов-лення сторонами інших умов оплати, ніж відстрочення платежу, з огляду на приписи ст.213 ЦК України, застосування штрафу теж виключається. Тобто, суд першої інстанції неправильно застосу-вав норми матеріального права в цій частині, а відповідно, рішення про стягнення з ПП Теплогаз-буд штрафу в розмірі 7 854 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. Більше того, штраф, що був стягнутий судом, з огляду на наявність дефекту в продукції, не відповідає принципу спра-ведливості, добросовісності та розумності. Водночас, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення ч.3 ст.551 ЦК України, та протиправно присудив до стягнення неустойку в повному обсязі. Відповідач також наголошує на безпідставності стягнення з нього витрат на послуги адвоката. Так, суми у додатковій угоді до договору про надання юридичної (правничої) допомоги, визначені прописом, відрізняються від сум, вираженими в цифрах, що вказує на від-сутність домовленості щодо ціни і позбавляє суд можливості присудити до стягнення витрати на правову допомогу взагалі. Крім того, Позивач не довів співмірність наданих послуг із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а з документів, доданих представником Позивача, не вбачається обґрунтованого розрахунку часу, витраченого ад-вокатом на надання правової допомоги, а тому суд позбавлений можливості оцінити співрозмір-ність часу, витраченого на надання правової допомоги. Таким чином, Позивач не довів обґрунто-ваність витрат на професійну правничу допомогу в цій частині.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2020р. відкрито апеляційне провадження у справі №918/754/19. Крім того, встановлено Відповідачеві строк для по-дання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Скаржнику копії відзиву протягом 10 днів з дня вручення ухвали, а також ухвалено розглядати апеляційну скаргу без по-відомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового проваджен-ня.(т.2, арк.справи 73).

Через канцелярію апеляційного суду 17.01.2020р. надійшли заяви Відповідача про визнання судових наказів від 09.01.2020р. у справі №918/754/19 такими, що не підлягають виконанню. Апе-лянт просить визнати судові накази Господарського суду Рівненської області від 09.01.2020р. у справі №918/754/19, яким присуджено стягнути з Приватного підприємства Теплогазбуд на ко-ристь Товариства з обмеженою відповідальністю Газприлад 49 145 грн. 20 коп. та 1 566 грн. 77 коп. судового збору такими, що не підлягають виконанню в повному обсязі. До розгляду судом заяви, витребувати виконавчі документи у ТзОВ Газприлад і зупинити виконання за виконавчими документами, заборонити приймати судовий наказ господарського суду Рівненської області від 09.01.2020р. у справі №918/754/19. На правове обґрунтування заявник посилається на ст.328 ГПК України та п.19.3 Перехідних положень.(т.2, арк.справи 64-65, 66-67).

Розглядаючи зазначені заяви Відповідача, суд приймає до уваги, що частиною 1 статті 328 ГПК України імперативно встановлено, що суд, який видав виконавчий документ , може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи виз-нати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню . За приписами пункту 19 Перехідних положень ГПК України - до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, зокрема: 19.1) оформлення і видача виконавчих документів здійснюються в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення , за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; 19.3) до розгляду судом заяви про виправлення помилки у виконавчому документі та/або визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд має право витребувати виконавчий документ і зупинити виконання за виконавчим документом.

Враховуючи зазначені приписи процесуального законодавства, колегія суддів зауважує, що визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню може лише той суд, який його видав. Натомість, Північно-західний апеляційний господарський суд наказів у справі №918/754/19 не видавав, а пункт 19.3 Перехідних положень чітко визначає, що до розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд може витребувати такий виконавчий документ та зупинити дію рішення. Тобто лише той суд, який вправі розглядати заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню може витребовувати такий документ та зупиняти дію рішення, а тому суд апеляційної інстанції не вправі розглядати зазначені заяви Від-повідача, в прийнятті яких належить відмовити.

Крім того, колегія суддів відмовляє і в задоволенні клопотання Відповідача від 12.02.2020р., у якому він просить розглядати справу №918/754/19 у судовому засіданні з повідомленням учасни-ків справи, з огляду на те, що відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України - апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного про-вадження - розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.(т.2, арк.справи 79-81).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ Газприлад -постачальник та ПП Теплогазбуд -покупець уклали договір поставки №9 від 07.09.2018р.(надалі в тексті - Договір), за умовами пунк-тів, 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продук-цію матеріально-технічного призначення (товар), найменування, асортимент, номенклатура, кіль-кість, ціна, умови і терміни постачання товару вказуються в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є невід`ємною його часткою. По взаємній домовленості сторін в процесі виконання цього договору можуть бути змінені конкретні дані (найменування, номенкла-тура, асортимент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару), внесені до положень цього договору і додатка до нього.(т.1, арк.справи 12-13).

Ціна товару, що поставляється за Договором, визначається у гривнях і вказана у специфіка-ціях до цього договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України. Ціна товару визначається з урахуванням умов постачання (згідно з Інкотермс), передбачених відповідною специфікацією. Сума договору складається з сум специфі-кацій, що є невід`ємною частиною договору.(п.п.2.1, 2.2, 2.4 Договору).

Розділом 3 договору передбачено умови та строки поставки товару, а саме: товар за цим договором поставляється на умовах, вказаних у специфікаціях до цього договору, згідно з Інко-термс 2000. Товар поставляється партіями в терміни, узгоджені сторонами в специфікаціях. Поста-чальник сповіщає покупця про готовність товару до відвантаження по телефону, факсу або теле-графу. Разом з товаром постачальник передає покупцю такі документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, сертифікат якості виробника або інші документи при необхідності: паспорт, інструкцію по експлуатації та інші, додаткові документи, які визначені відповідною специфікацією до дого-вору. Постачальник також надає покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпи-су уповноваженої постачальником особи та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових наклад-них. Датою постачання товару і датою переходу права власності є дата підписання сторонами ви-даткової накладної або дата, зазначена покупцем на видатковій накладній при прийманні товару. Сторони у відповідній специфікації можуть обумовити інші умови визначення дати постачання і дати переходу права власності на товар.

Розрахунки за цим Договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника на умовах 100% передоплати товару, вказаного в специфікаціях до договору.(п.4.1 Договору).

При проведенні розрахунків сторони зобов`язалися при заповнені платіжних документів вказувати скорочено номер та дату договору, номер специфікації, по яких здійснювався платіж. Розрахунки за цим договором за умовою попередньої оплати проводиться при наданні постачаль-ником рахунку.(п.п. 4.2, 4.3 Договору).

За умовами п.5.2.2 Договору покупець зобов`язався оплачувати товар згідно з умовами виз-наченими у цьому Договорі та специфікації. При цьому, покупець має право у разі поставки товару більш низької якості, ніж вимагається стандартом, відмовитися від прийняття товару вимагати зміни товару належної якості.(п.5.4.2 Договору).

У випадку порушення строків оплати товару на умовах відстрочення платежу, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати. При простроченні оплати понад три дні покупець додатково, крім пені, сплачує штраф у розмірі 20% від суми простроченої заборгованості.(п.6.5 Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання його повноважними представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 18.07.2019р., а в частині невиконаних зобов`язань за Договором - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.(п.8.1 Договору).

Договір підписано директорами Товариства і Підприємства та скріплено відтисками печа-ток сторін.(т.1, арк.справи 13-зворот).

З матеріалів справи вбачається, що до Договору сторони уклали додаток №1 - специфікацію №1 від 07.09.2018р.(т.1, арк.справи 14).

У специфікації сторони погодили найменування продукції - регулятор тиску РДГ-200Н, вар-тість - 79 270 грн. 01 коп. Датою поставки та переходу права власності вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Поставка товару покупцю здійсню-ється постачальником на умовах FCA - Франко перевізник, склад покупця. Строк поставки - 7 ка-лендарних днів з моменту переплати за відливки (допускається дострокова поставка).(п.п.1, 2, 4 специфікації).

Відповідно до п.3 специфікації оплата згідно з договором та специфікацією проводиться та-ким чином: 50% від вартості товару перераховується у формі передоплати протягом 10 днів від дати підписання цієї специфікації та отримання покупцем рахунку; 50% від вартості (залишок кош-тів з урахуванням перерахунку остаточної суми) перераховується по факту готовності товару до відвантаження. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постача-льника.

Специфікацію підписано директорами Товариства і Підприємства та скріплено відтисками печаток сторін.(т.1, арк. справи 13).

Матеріали справи свідчать, що 10.09.2018р. Підприємство направило на адресу Товариства гарантійний лист, в якому просило відтермінувати платіж за регулятор тиску ГДГ-200 і зобов`я-зався здійснити оплату до 28.09.2018р.(т.1, арк.справи 113-114).

Матеріали справи містять рахунок постачальника ТзОВ Газприлад №58 від 27.12.2018р. на суму 79 270 грн. на оплату покупцем ПП Теплогазбуд вартості товару.(т.1, арк.справи 47).

На підставі Договору ТзОВ Газприлад 27.12.2018р. передало, а ПП Теплогазбуд прий-няло товар - регулятор тиску РДГ-200Н вартістю 79 270 грн., згідно зі специфікацією №1 від 07.09. 2018р., що стверджується видатковою накладною №45, підписаною та скріпленою відтисками пе-чаток Товариства і Підприємства.(т.1, арк.справи 15).

Факт отримання товару визнається сторонами, а тому не потребує додаткового доказування в силу ч.1 ст.75 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання товару Підприємство 28.12.2019р. пере-рахувало 40 000 грн. із призначенням платежу: за регулятор згідно з рах.№58 від 27.12.2018р., що стверджується проміжною випискою банку за період з 01.09.2018р. по 17.10.2019р.(т.1, арк.справи 16).

Матеріали справи свідчать, що пропозиція сплатити 39 270 грн. заборгованості по розрахун-ках за товар, яка вбачається з претензії ТзОВ Газприлад від 15.04.2019р. - залишена ПП Тепло-газбуд без відповіді та без задоволення.(т.1, арк.справи 17-19).

Матеріали справи містять акт від 20.09.2019р. про виявлені дефекти, в якому зазначено, що при проведенні робіт по контрольній опресовці обладнання ГРП виявлено з допомогою мийного розчину нещільність з`єднувальних елементів регулятора тиску РДГ-200Н, що вказує на невід по-відність вимогам. Акт складено та підписано комісією у складі директора та працівників ПП Теп-логазбуд .(т.1, арк.справи 93).

Крім того, 06.11.2019р. та 12.11.2019р. ПП Теплогазбуд направив ТзОВ Газприлад пре-тензії-вимоги, у яких зазначав про необхідність усунення недоліків регулятора тиску, а в іншому разі - вимагав зменшення ціни товару на суму 39 635 грн. Повідомив, що до моменту задоволення вимоги вказані грошові кошти є притриманням в розумінні ст.594 ЦК України.(т.1, арк.справи 90, 85, 88-89).

Вважаючи, що неповною оплатою вартості поставленого товару порушене його право, ТзОВ Газприлад звернулось до суду із позовом про стягнення з ПП Теплогазбуд 39 270 грн. заборго-ваності по розрахунках. Крім того, на підставі п.6.5 Договору нарахувало 11 113 грн. 95 коп. пені, 7 854 грн. штрафу, а також на підставі ст.625 ЦК України - 1 066 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 955 грн. -3% річних.(т.1, арк.справи 4-9).

Як вже зазначалось, господарський суд першої інстанції рішенням від 16.12.2019р. задово-лив позов частково.(т.1, арк.справи 157-171).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступ-не:

Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором пос-тавки.

Господарський договір, відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для ви-конання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов`язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Зобов`язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських дого-ворів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбаче-них цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного Вико-нання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарсь-кого інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, перед-бачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи стверджено, що 07.09.2018р. з моменту укладення Договору - між сто-ронами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здій-нює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у вла-сність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`яза-них з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язує-ться прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, як-що інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, тому в силу ст.ст. 655, 692 ЦК України та п.1.1 Договору - факт прийняття Відповідачем товару зумовлює виникнення у нього зобов`язання оплатити вартість товару в повному обсязі.

Матеріали справи містять докази часткової оплати товару в сумі 40 000 грн., натомість сто-рони узгодили у специфікації, рахунку на оплату №58 від 27.12.2018р. та видатковій накладній №45 від 27.12.2018р. вартість - 79 270 грн. 01 коп.(т.1, арк.справи 13, 47, 15).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрун-тованість заявленого позову в частині вимоги стягнення основного боргу в сумі 39 270 грн., а тому рішення суду першої інстанції в цій частині належить залишити без змін.

При цьому, безпідставними і такими, що не відповідають обставинам справи є твердження Відповідача про протиправність застосовування до спірних правовідносин положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного спожи-вання за якістю П-7, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04. 1966р. Твердження про незастосування судом першої інстанції ст.8, ст.10, ч.2 ст.57 Конституції України, п.3 ч.1 ст.3 ст.627 ЦК України, оскільки ні Інструкція №П-6, ні Інструкція №П-7 не були доведені до відома громадян України у встановленому порядку і тому відповідно до Конституції України такі акти є нечинними, отже, не повинні застосовуватися - колегія суддів відхиляє, як не-обґрунтовані, виходячи з наступного.

Так, чинною постановою ВРУ Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР від 12.09.1991р. №1545-XII встановлено, що до прийняття відпо-відних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Крім того, Вищий арбітражний суд України у листі від 18.01.2001р. №05-3/48 роз`яснив, що до компетенції Вищого арбітражного суду України не віднесено вирішення питань, пов`язаних зі скасуванням відповідних документів. Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991р. №1545-XII Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосову-ються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України. Це стосується нормативних актів Державного арбітражу СРСР, а саме Інструкцій про порядок прий-мання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Держарбітражу СРСР відповідно від 15.06.1965р. №П-6 і від 25.04.1966р. №П-7.

Міністерство економіки України листом від 11.10.2005р. №81-16/71 також роз`яснило, що згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пунк-ти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до ак-тів цивільного законодавства. Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не вста-новлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін. Загальні положення про купівлю-продаж, а саме частина 2 статті 689 ЦКУ, встановлюють для покупця обов`язок вчини-ти дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного зако-нодавства. Враховуючи викладене, на думку Мінекономіки, повне застосування зазначених інст.-рукцій Державного арбітражу Союзу РСР не є обов`язковим у разі, коли відповідно до положень Цивільного кодексу України сторони договору поставки на власний розсуд урегулювали питання щодо порядку приймання-передачі продукції. У разі коли сторони не визначають у договорі пос-тавки порядок приймання-передачі продукції, застосовуються положення інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кіль-кістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965р. №П-6 і від 25.04.1966р. №П-7 .

При цьому, колегія суддів зауважує, що у Договорі сторони обумовили поставку товару за правилами Інкотермс 2000, а у специфікації - Інкотермс 2010 FCA, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до назва-ного місця.

Відтак, оскільки розділ 3 Договору не містить умов щодо порядку прийняття товару за якіс-тю, колегія суддів вважає обґрунтованим застосування правил Інструкції П-7 до правовідносин що-до прийняття товару за якістю.

Відповідач наголошує, що суд не застосував положення частини 7 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст.269 ГК України.

Так, за приписами частини 7 статті 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. Відповідно до частини 6 статті 269 ГК України постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку , або замінити товари, як-що не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуа-тації або зберігання виробу.

Таким чином, частина 6 статті 269 ГК України, яку вважає за необхідне застосовувати скар-жник, передбачає обов`язок постачальника або за свій рахунок усунути дефекти виробу, або замі-нити товари у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку.

При цьому, відповідно до статті 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту . Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок по-рушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непере-борної сили.

Натомість, застосування гарантії на виріб, переданий на підставі Договору не має відношен-ня до предмету даного спору, яким є стягнення вартості поставленого товару. З даного мотиву вка-заний довод Скаржника відхиляється апеляційним судом.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта про хибність висновку суду першої інс-танції про невиконання Відповідачем обов`язку доказування обставин наявності недоліку з огляду на нібито неналежність акта про виявлені дефекти як доказу прихованого дефекту товару.

Так, за приписами п.п.9, 19 Інструкції П-7 - акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що знайшов приховані недоліки, якщо інші тер-міни не встановлені обов`язковими для сторін правилами. Якщо для участі у складанні акту вик-ликається представник виробника (відправника), до встановлено п`ятиденного строку додається час, необхідний для його прибуття. Представник виробника (відправника) з іншого міста зобов'-язаний з`явитися не пізніше ніж триденний строк після отримання виклику, не враховуючи час, який необхідний для його прибуття на місце.

Приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється у точній відповідності зі стандар-тами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, які підтверджують якість і комплек-тність продукції, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація).(п.14 Інструкції П-7).

Згідно з п.16 Інструкції П-7 у разі виявлення невідповідності якості продукції, що постачає-ться, вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам, договору тощо, отримувач скла-дає акт, у якому зазначається кількість оглянутої продукції і характер виявлених під час приймання недоліків.

У свою чергу, відповідно до абз.6 п.9 Інструкції П-7 - прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені тільки в процесі переробки, підготування до монтажу, в процесі монтажу, випробовування, використання і зберігання продукції.

Пунктом 33 Інструкції П-7 передбачено, що акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається в порядку, передбаченому цією Інструкцією, якщо інше не передбачено основними та особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами чи договором. Абз.3 п.9 Інструк-ції П-7 визначено п`ятиденний строк для складання акта про приховані недоліки, виявлені у про-дукції з гарантійним строком служби, з моменту їх виявлення (втім, у межах встановленого гаран-тійного строку).

За змістом п.18 Інструкції П-7 повідомлення про виклик представника виробника (відправни-ка) повинно бути направлено (передано) йому телеграфом (телефоном) не пізніше 24 годин, якщо інші строки не встановлено основними та особливими умовами поставки або іншими обов`язко-вими для сторін правилами чи договором. При цьому у виклику згідно з п.17 Інструкції П-7 зазна-чається час, на який призначено приймання продукції (у межах встановленого для приймання стро-ку).

Запропонований одержувачем товару час для приймання продукції повинен бути достатнім для забезпечення явки іногородніх представників (становити не менше трьох днів). У разі неотри-мання від іногороднього одержувача упродовж наступного дня від виклику інформації щодо того, чи буде направлений його представник для участі у прийманні продукції в одержувача товару ви-никає право здійснити приймання продукції до завершення встановленого строку явки представ-ника відправника (п.19 Інструкції П-7).

Відповідно до п.20 Інструкції П-7 у разі неявки представника виробника (постачальника) на виклик покупця у встановлений строк та у випадках, коли виклик іногороднього представника ви-робника (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. При цьому якщо бюро то-варних експертиз або відповідна інспекція по якості відсутні у місці знаходження покупця, або у разі відмови таких у залученні, перевірка проводиться за участю компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості.

За результатами приймання продукції по якості та комплектності за участі представників, зазначених у п.п. 19, 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отри-маного товару.

Переглядаючи оскаржуване рішення колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встано-вив та вірно оцінив, що станом на дату прийняття товару (27.12.2018 року) Відповідачем жодних претензій Позивачу щодо якості товару не пред`являлось, акт про виявлені дефекти складений 20.09.2019р.(по спливу майже 10 місяців від дати прийняття товару) в односторонньому порядку (за участі лише представників Відповідача), Відповідачем не дотримано строків і порядку повідом-лення Позивача про час, місце та дату складання акта, що позбавило останнього можливості нап-равити свого представника для участі у перевірці якості продукції і складання акта за результа-тами такої перевірки, претензії-вимоги скеровані Позивачу 06.11.2019р. та 15.11.2019р. (майже че-рез 11 місяців після прийняття товару та після відкриття провадження у даній справі). Крім того, в порушення вимог п.20 Інструкції П-7 - до участі у прийомці не було залучено експерта бюро товарних експертиз, представника інспекції по якості.

Таким чином, посилання Скаржника на складений ним акт про виявлені недоліки від 20.09. 2019р. - є безпідставним, жодних інших доказів неналежної якості товару Відповідач не надав.

Крім того, Скаржник наголошує на правомірності застосування ним притримання грошових коштів як виду забезпечення зобов`язання у зв`язку з виявленням прихованого недоліку.

Так, відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України - виконання зобов`язання може забезпе-чуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням , завдатком, правом довірчої власності.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів виходить з того, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.(ст.547 ЦК України).

Матеріалами справи стверджується, що сторони ні в Договорі ні в жодному іншому доку-менті у письмовій формі не передбачили можливості застосування притримання грошових коштів покупцем належних до сплати за поставлений товар. Сторони обумовили п.3 специфікації, що оплата згідно з договором та специфікацією проводиться таким чином: 50% від вартості товару перераховується у формі передоплати протягом 10 днів від дати підписання цієї специфікації та отримання покупцем рахунку; 50% від вартості (залишок коштів з урахуванням перерахунку оста-точної суми) перераховується по факту готовності товару до відвантаження. Датою оплати вважа-ється дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.(т.1, арк.справи 13).

Натомість, колегія суддів зауважує, що обов`язок з передачі товару постачальник виконав, покупець не заперечує факту прийняття товару, проте свого обов`язку з оплати вартості прийняв-того товару в повному обсязі не виконує.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач заявив до стягнення додаткові вимоги.

Так, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК України).

Перевіривши згідно ст.625 ЦК України розрахунок суми додаткових вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню є 1 066 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 955 грн. -3% річних.(т.1, арк.справи 153).

Таким чином, оспорювані Відповідачем суми інфляційних втрат і річних нараховані підс-тавно та обчислені арифметично вірно, тому підлягають стягненню з Відповідача, про що вірно вказано судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зауважує, що стаття 625 ЦК України застосовується незалежно від умов договору у разі користування чужими коштами. Тому, враховуючи прострочення вико-нання зобов`язання з вчасної сплати частини вартості поставленого товару вказані суми підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

При цьому, зважаючи на межі перегляду рішення суду першої інстанції з урахуванням дово-дів та вимог апеляційної скарги - колегія суддів не перевіряє правомірність рішення щодо право-мірності нарахування та відмови у стягнення з Відповідача 11 113 грн. 95 коп. пені на підставі п.6.5 Договору.

Разом з тим, Відповідач наголошує, що сторони визначили застосування штрафу субсидіарно (додатково до пені), і лише у випадках, в яких така пеня може бути застосована. Оскільки суд пер-шої інстанції правильно визначив неможливість застосування пені з огляду на встановлення сто-ронами інших умов оплати, ніж відстрочення платежу, з огляду на приписи ст.213 ЦК України, застосування штрафу теж виключається. Тобто, на переконання Відповідача, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права в цій частині, а відповідно, рішення про стяг-нення з ПП Теплогазбуд штрафу в розмірі 7 854 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Переглядаючи рішення в цій частині, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як зазначалось вище, пунктом 6.5 Договору сторони узгодили, що при простроченні оплати понад три дні покупець додатково, крім пені , сплачує штраф у розмірі 20% від суми простроченої заборгованості.

Таким чином, тлумачення Відповідача про субсидіарне стягнення пені та штрафу спростову-ється умовою договору, якою визначено сплату штрафу окремо від пені не в разі настання підстав для стягнення пені, а в разі прострочення оплати понад три дні.

Враховуючи, що п.3 специфікації сторони обумовили строки оплати до поставки 50% від вартості товару перераховується у формі передоплати протягом 10 днів від дати підписання цієї специфікації та отримання покупцем рахунку; 50% від вартості (залишок коштів з урахуванням перерахунку остаточної суми) перераховується по факту готовності товару до відвантаження, По-зивач поставив товар 27.12.2018р., Відповідач сплатив частину товару 28.12.2018р., а решта забор-гованості не сплачена ні після претензії Позивача, ні після звернення Позивача із позовом у жовтні 2019 року, колегія суддів зауважує, що прострочення оплати вартості товару понад три дні має місце.

Таким чином, згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а в силу ст.ст.217,230 ГК України штраф та пеня визначені як види штрафних санкцій.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.(ч.2 ст.549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок суми штрафу, колегія суддів погоджується із висновком суду пер-шої інстанції, що розмір штрафу обрахований у відповідності до умов Договору та становить 7 854 грн. (39 270,00 грн х 20%), відтак підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

При цьому посилання апелянта на безпідставне незастосування судом першої інстанції ч.3 ст.551 ЦК України суперечить його вимозі про відмову у стягненні штрафу, оскільки вказана норма передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно переви-щує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Тобто вказана норма спрямована на зменшення обґрунтованої неустойки, крім того, Відповідач не довів обставин за яких таке зменшення можливе.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим заявлений позов в частині нарахування основного боргу в сумі 39 270 грн., 7 854 грн. штрафу, 1 066 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 955 грн. -3% річних, про що вірно зазначено судом першої інстанції та присуджено заз-начені суми до стягнення, а тому відсутні підстави для переоцінки висновків господарського суду Рівненської області, відображені у рішенні від 16.12.2019р. у справі №918/754/19.

Відповідач також оскаржує додаткове рішення від 26.12.2019р., яким на його думку безпідс-тавності стягнення з нього витрат на послуги адвоката. Так, визначені прописом суми у додатковій угоді до договору про надання юридичної (правничої) допомоги - відрізняються від сум, виражених цифрами, що вказує на відсутність домовленості щодо ціни і позбавляє суд можливості присудити до стягнення витрати на правову допомогу взагалі. Також на думку Скаржника, Позивач не довів співмірності наданих послуг із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а з документів, доданих представником Позивача, не вбачається обґрунтованого розрахунку часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, а тому суд позбавлений можливості оцінити співрозмірність часу, витраченого на надання правової допомоги.

Переглядаючи оскаржуване додаткове рішення, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'-язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допо-могу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експер-тизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, за-безпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою ад-воката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За резу-льтатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподі-лу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу ад-воката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу до-помогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правни-чої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правни-чої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на під-ставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судо-вих витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відпо-відних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репута-цію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопо-тання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з приписами статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що вини-кають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину про-позицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до пред-мета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) пове-дінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, по-дання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем по-зовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ Газприлад понесло витрати на професійну правову допомогу в сумі 10 000 грн., які підтверджені договором про надання юридичної (правни-чої) допомоги від 13.12.2019р., Додаткової угоди №1 від 13.12.2019р., якою визначено перелік пра-вової допомоги, що надавались Позивачу, актом виконаних робіт від 17.12.2019р., платіжним дору-ченням від 16.12.2019р. на суму 10 000 грн.(т.1, арк.справи 150-152; т.2, арк.справи 3-8).

Натомість судом першої інстанції вірно встановлено, що позовна заява, клопотання, відповідь на відзив - підписані керівником Позивача. Складання документів процесуального характеру адво-катом Луцик К.В. в межах даної справи не здійснювалось, оскільки угоду про надання юридичної (правничої) допомоги укладено лише 13.12.2019р., а тому судові витрати в розмірі 4 000 грн., передбачені у Додатковій угоді №1 (п.2, пп.3) не можуть бути задоволенні судом.

Крім того, адвокат Луцик К.В. дійсно представляла інтереси Позивача у справі №918/754/19 та брала участь у одному судовому засіданні 16.12.2019р. Адвокат Луцик К.В. 16.12.2019р. один раз ознайомилась з матеріалами справи.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що доказів щодо неспівмірності витрат адвоката Відповідачем не подано, проте надані Позивачем документи в їх сукупності підтверджують наяв-ність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, в межах наданих послуг в розмірі 6 000 грн.

Враховуючи, що Позивачем фактично сплачено 10 000 грн. на виконання умов Договору про надання юридичної допомоги, жодних суперечностей адвоката та клієнта щодо цього договору немає, а тому безпідставним є посилання Скаржника на відсутність домовленості щодо ціни. При цьому, ознайомившись із Договором про надання юридичної (правничої) допомоги від 13.12.2019 року, Додатковою угодою №1 від 13.12.2019р., якою визначено перелік правової допомоги, що на-давались Позивачу, актом виконаних робіт від 17.12.2019р., платіжним дорученням від 16.12.2019р. на суму 10 000 грн. - Відповідач не ставив питання в суді першої інстанції з приводу вказаних вимог.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим стягнення витрат на професійну правничу до-помогу у сумі 4 893 грн. 38 коп. з Відповідача на користь Позивача з урахуванням часткового задо-волення позову.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню, тому рішення та додаткове рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

Розглянуто всі доводи та вимоги апеляційної скарги, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпо-середньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсько-го суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.12, 34, 86, 126, 129, 232, 233, 240, 270, 275, 276, 282, 284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Теплогазбуд на рішення господарського су-ду Рівненської області від 16.12.2019р. та додаткове рішення від 26.12.2019р. у справі №918/754/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підля-гає.

3. Матеріали справи №918/754/19 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.