ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12375/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Вєкуа Н.Г.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2019 року (розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕНДЕР АГРО до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕНДЕР АГРО (далі - позивач, ТОВ ЗЕНДЕР АГРО ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 823561/41008205 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 31.05.2018;
- визнати протиправним та скасувати Рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 20.07.2018 № 19881/41008205/2 про відмову в задоволенні адміністративної скарги;
- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну № 2 від 31.05.2018, виписану товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕНДЕР АГРО та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9118899580 14.06.2018.
Позовні вимоги мотивовано тим, що фіскальним органом у квитанції по зупинення реєстрації податкової накладної від 14.06.2018 №9118899580 зазначено лише загальні посилання щодо невідповідності податкової накладної №2 від 31.05.2018 критеріям ризиковості платника податку, визначеним підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків . Пари цьому, відповідачем не зазначено який саме критерій був визначений серед можливих, не зазначено яких саме документів не вистачало для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №2 від 31.05.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, рішення відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної позивача є необґрунтованим, прийнято безпідставно, а тому підлягає скасуванню, а податкова накладна Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕНДЕР АГРО підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2019 року задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 823561/41008205 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 31.05.2018.
Визнано протиправним та скасовано Рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 20.07.2018 № 19881/41008205/2 про відмову в задоволенні адміністративної скарги;
Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну № 2 від 31.05.2018, виписану товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕНДЕР АГРО та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9118899580 14.06.2018.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем 2 подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕНДЕР АГРО (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Добродія Трейд було укладено договір №2-18/04/18 купівлі-продажу від 18.04.2018, відповідно до умов якого Продавець передає у власність Покупця товар, а Покупець приймає і оплачує його.
Пунктом 51. Вказаного договору встановлено, що ціна товару визначається сторонами за цим договором на підставі видаткових накладних і зазначається в додатках, які є невід`ємною частиною договору.
Відвантаження товару до ТОВ Добродія Трейд здійснювалось на підставі наступних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи:
- від 03.05.2018 №Ф0000000019 на суму 232 290, 00 грн.;
- від 03.05.2018 №Ф0000000020 на суму 181 800, 00 грн.;
- від 03.05.2018 №Ф0000000021 на суму 33 525, 00 грн.;
- від 08.05.2018 №Ф0000000028 на суму 21 600, 00 грн.;
- від 08.05.2018 №Ф0000000022 на суму 675 000, 00 грн.;
- від 08.05.2018 №Ф0000000023 на суму 225 000, 00 грн.;
- від 18.05.2018 №Ф0000000025 на суму 945 000, 00 грн.;
- від 23.05.2018 №Ф0000000026 на суму 90 000, 00 грн.;
- від 23.05.2018 №Ф0000000027 на суму 45 600, 00 грн.;
Тобто, загальна вартість поставки склала - 2 449 215, 00 грн.
На підставі здійсненої господарської операції Товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕНДЕР АГРО , відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України було складено та направлено для реєстрації податкову накладну №2 від 31.05.2018 року.
Згідно отриманої квитанції від 14.06.2018 документ прийнято, реєстрація зупинена. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної стали виявлені помилки , а саме: відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН .
Товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕНДЕР АГРО було надано контролюючому органу лист пояснення №2306/1 від 26.06.2018 та копії документів, на підтвердження правомірності формування позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість в 11 файлах.
Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві від 02.07.2018 №823561/41008205 Товариству з обмеженою відповідальністю ЗЕНДЕР АГРО було відмовлено в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 31.05.2018 №2 з тих підстав, що товариством не надано копій наступних документів: первинних документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, накладні; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.
При цьому, у формі рішення контролюючого органу зазначено, що ненадані документи необхідно підкреслити, однак відповідачем не було конкретно визначено, які саме з перерахованих документів не було надано та не підкреслено такі.
Товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕНДЕР АГРО було подано скаргу на рішення комісії ДФС України №823561/41008205 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 31.05.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 20.07.2018 №19881/41008205/2 скаргу ТОВ ЗЕНДЕР АГРО залишено без задоволення, а рішення комісії ДФС без змін.
Позивач, не погоджуючись із діями відповідачів щодо відмови у реєстрації податкової накладної та відмови у задоволенні його скарги на таке рішення, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України.
Відповідно до п.п. 16.1.2,16.1.3, п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з п. 201.1 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Пунктом 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. п. 14.1.60 п. 41.1 ст.14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
З 01.01.2017 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, якими запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю (Закон №1797-VIII від 21.12.2016 року).
В свою чергу, згідно з положеннями пунктом 20.2 статті 20 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;
надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкових накладних була зупинена у зв`язку з відповідність податкових накладних вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків .
Відповідно до п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків , комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:
платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);
дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;
платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);
платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;
платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;
платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України ;
наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.
Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.
Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.
У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.
У той же час, відповідно до пункту 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити, як чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Незважаючи на те, що рішення про зупинення реєстрації податкових накладних, не є предметом розгляду в рамках даного спору, колегія суддів зазначає, що такі рішення не містять в собі визначення конкретного критерію ризикованості платника податку, а містять лише посилання на підпункт 1.6 Критеріїв, який є доволі об`ємним. До того ж, рішення про зупинення реєстрації податкових накладних не містять вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були подані до контролюючого органу пояснення і документи для підтвердження реальності вчинення господарських операцій, копії яких додані до матеріалів справи.
Втім, рішенням Комісії контролюючого органу було відмовлено позивачу у реєстрації податкової накладної внаслідок ненадання платником податку:
первинних документів щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків - фактури / інвойсів, актів приймання - передачі товарів (робіт-послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних;
розрахунків документи, банківські виписки з особових рахунків.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, в даному випадку, жодним чином не здійснював аналіз наданих позивачем документів на предмет їх належності.
Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуване рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві є актом індивідуальної дії.
Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.
Колегія суддів звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч. 2 ст. 77, ч. 4 ст. 159 КАС України).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .
Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідачами, покладений на нього приписами ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконав та не надав суду жодних доказів на обґрунтування законності вчинених дій щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 31.05.2018 №2, натомість відзив на позовну заяву містить лише посилання на загальні приписи Податкового кодексу України.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №823561/41008205 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 31.05.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Проте, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково визнав протиправним та скасував рішення Державної фіскальної служби №823561/41008205 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 31.05.2018, оскільки останнього не існує.
Щодо позовної вимоги про визнати протиправним та скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 20.07.2018 №19881/41008205/2 про відмову в задоволенні адміністративної скарг, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом ТОВ ЗЕНДЕР АГРО скористалося своїм правом і подало скаргу на рішення Комісії №823561/41008205 від 02.07.2018 року, яким відмовлено у реєстрації в ЄРПН податкової накладної №2 від 31.05.2018 року.
Так, відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку, визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду скарг від 20.07.2018 року №19881/41008205/, є належним способом захисту порушеного права позивача, адже в межах спірних правовідносин, судом встановлено, що вказане рішення є наслідком розгляду скарги ЗЕНДЕР АГРО на рішення Комісії ДФС України №823561/41008205 від 02.07.2018 року, оцінку якому надано судом вище.
Щодо позовних вимог про зобов`язання здійснити реєстрацію податкової накладної від 31.05.2018, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до п.п. 201.16.4. п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:
а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, відповідно до п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:
1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу 10), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки суд дійшов висновку щодо протиправності Рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №823561/41008205 від 02.07.2018, то відповідно, з урахуванням положень п.п. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 19, п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 року №1246, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 31.05.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕНДЕР АГРО датою її фактичного надходження.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню проте помилково під час постановляння рішення невірно виклав абзац другий резолютивної частини рішення зазначивши невірно державний орган, який виніс рішення № 823561/41008205 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 31.05.2018, а саме вказано рішення Комісії Державної фіскальної служби України замість рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві, а тому абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, але помилкове застосування норм матеріального права призвели до неправильного вирішення питання, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні на піставі ст. 317 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві - задоволити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2019 року - змінити, виклавши другий абзац її резолютивної частини в такій редакції:
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 823561/41008205 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 31.05.2018. .
У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 16 березня 2020 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
М.І. Кобаль
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.03.2020 |
Оприлюднено | 17.03.2020 |
Номер документу | 88206305 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Костюк Любов Олександрівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Костюк Любов Олександрівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Костюк Любов Олександрівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Костюк Любов Олександрівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Костюк Любов Олександрівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Епель Оксана Володимирівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Епель Оксана Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні