Постанова

від 16.03.2020 по справі 916/3032/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3032/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕТІСТ-2011"

на рішення господарського суду Одеської області від 13.12.2019, суддя в І інстанції Мостепаненко Ю.І., повний текст якого складено 16.12.2019 в м. Одесі

у справі № 916/3032/19

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕТІСТ-2011"

про стягнення 92 865 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕТІСТ-2011" про стягнення 92 865 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "АМЕТІСТ-2011" просило відмовити у задоволенні позовних вимог але, у випадку застосування судом штрафних санкцій до відповідача, зменшити суму штрафу до розміру однієї провізної плати 18 573 грн.

Відповідач зазначав, що вказавши у накладній 32848335 масу вантажу - 64 350 кг (але фактично встановлено, що маса вантажу становила 62 650 кг, що на 1 700 кг менше, ніж вказано у накладній) та сплативши суму залізничного тарифу з розрахунку по більшій масі вантажу, ніж було потрібно сплатити, він не завдав збитків ані позивачу, ані іншим учасникам господарських відносин.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій відповідач зазначав, що на даний час у нього склалося скрутне фінансове становище, що підтверджується звітом про фінансові результати за 9 місяців 2019 року та балансом станом на 30.09.2019р. Також, просив врахувати значний обсяг його кредиторської заборгованості, який згідно балансу станом на 30.09.2019р. становить 381412 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.12.2019 позов задоволено . Стягнуто з ТОВ "АМЕТІСТ-2011" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" 92 865 грн. - штрафу за неправильно визначену масу вантажу та 1921 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "АМЕТІСТ-2011" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник зазначає неповне дослідження обставин справи та не надання належної оцінки всім обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що господарський суд не прийняв до уваги, що тара вагону не визначалась позивачем при складенні комерційного акту №450003/76 від 10.04.2019 року та по результатам зважування на всіх трьох залізничних вагах: на станції відправлення, на станції призначення та у цехах одержувача була різною. Отже, господарський суд апріорі не ставить під сумнів результати зважування вагону, зазначені в комерційному акті та не приймає до уваги розбіжності у визначенні маси тари вагону, яка безпосередньо впливає на вагу брутто вагону та пов`язану з нею вагу нетто вантажу.

Також господарським судом помилково прийнято до уваги пояснення позивача стосовно того, що маса вантажу станцією відправлення не визначалася. Зважування вантажу здійснювалось на повірених залізничних вагах, які взяті на облік станцією відправлення Дарниця Київської дирекції та маса вантажу була визначена на станції відправлення та вказана відповідачем у залізничній накладній.

Господарський суд не прийняв до уваги, що на даний час у відповідача склалося скрутне фінансове становище, що підтверджується звітом про фінансові результати за 9 місяців 2019 року та балансом станом на 30.06.2019р. Зокрема, згідно балансу непокритий збиток підприємства склав - 353,4 грн., а чистий збиток згідно даних звіту про фінансові результати за 9 місяців 2019 року склав - 402.4 грн. При винесенні рішення судом також не було враховано значний обсяг кредиторської заборгованості відповідача, згідно балансу станом на 30.09.2019р. поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги становить 381.4 грн., поточна дебіторська заборгованість становить 36.0 грн., що також свідчить про незадовільний фінансовий стан відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін.

Позивач зазначає, що усі без виключення вантажі (у тому числі лом чорних металів), завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Таким чином, оскільки маса вантажу визначалась без участі працівників залізниці, а сам вантаж було прийнято лише шляхом візуального огляду, то залізниця не могла знати про невідповідність маси вантажу, а тому вантаж відправнику не повертався та не переоформлялися нові перевізні документи.

Позивач наголошує на тому, що законодавством не передбачений обов`язок залізниці зважувати окремо тару (рухомий склад) вантажу на попутній станції.

Також позивач вказує те, що статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, якими чітко визначено розмір штрафу. Тому, підстав для його зменшення не має.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 03.04.2019 року зі станції відправлення Дарниця Південно-західної залізниці відповідачем на адресу одержувача - АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕНТ на станцію призначення Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці був відправлений вантаж - лом чорних металів, не пойменований в алфавіті, вид 9, навалом, загальною масою вантажу 64350 кг у напіввагоні № 68974344, що підтверджується залізничною накладною № 32848335.

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника навалом. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 17.3 гл. 3 Додатка 3 до СМГС. Вагон завантажений повністю та помаркований білим вапном по всій довжині вагону. Масу вантажу визначено вантажовідправником на вагонних вагах (150т)

Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п. 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048, так і ст. 23 Статуту залізниць України.

10.04.2019р. на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено перевірку маси вантажу у вагоні № 68974344, за результатами якої встановлено, що фактична маса брутто вагона склала 85150 кг., тара вагона з ПД 22500 кг., маса вантажу нетто за ПД 64350 кг., фактична маса вантажу нетто 62650 кг, що менше документу на 1700 кг, про що складено акт загальної форми №629

Відповідно до комерційного акту № 450003/76 від 10.04.2019р., складеного на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України відбулось контрольне зважування вагону № 68974344, вантаж - лом чорних металів, на справних 150 тн. електронно-тензометричних вагах, які пройшли держповірку 28.12.2018. Після зважування виявлено: вага нетто менше вказаної в документі на 1700 кг.

Коли прибув вагон ознак втрати і крадіжки не було. Вантаж завантажений у вагоні навалом рівномірно нижче бортів на 10 см, вантаж вкритий металевими листами, помарковано, листове покриття, маркування не порушено, вагон глуходонний, у технічному відношенні вагон справний. Вагон зважувався два рази, вага підтвердилася.

Посилаючись на невірно зазначену масу вантажу при заповненні перевізних документів, а також на положення ст. ст. 23, 24, 118, 122 Статуту залізниць України, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про захист своїх порушених прав та стягнення з відповідача штрафу у п`ятикратному розмірі провізної плати в сумі 92 865 грн. (18573 грн. х 5).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що 03.04.2019р. ТОВ "АМЕТІСТ-2011" за залізничною накладною №32848335 зі станції Дарниця Південно-західної залізниці відправлено вантаж "брухт чорних металів" на станцію призначення - Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, одержувачу - АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕНТ . У залізничній накладній ТОВ "АМЕТІСТ-2011" зазначено, що вагон № 68974344 ПВ, код вантажу 316073, тара - 22 500 кг., маса вантажу 64 350 кг., спосіб визначення маси "на вагонних вагах (150т)", вантаж завантажено вантажовідправником. 10.04.2019р. станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 450003/76, яким засвідчено, що вагон № 68974344, справний, вантаж завантажено засобами відправника, маса вантажу при завантажені визначена відправником, на вагонних вагах (150т). При переваженні вагону №68974344 в статистичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням на справних вагонних 150 тн електронно-тензометричних вагах було встановлено, що фактична вага брутто - 85150 кг., тара за документом - 22500 кг, вага нетто-62650 кг, що менше ваги вказаної в залізничній накладній на 1700 кг. Позивачем зазначено, що в залізничній накладній №32848335 вказана провізна плата в сумі 18 573,00 грн. По факту невірно вказаної маси вантажу в залізничній накладній, було складено комерційний акт № 450003/76 від 10.04.2019р., в якому встановлено, що у вагоні № 68974344 визначено невірну масу вантажу. Таким чином, залізницею, відповідно до ст. 118, 122 Статуту, нараховано відповідачу штраф у розмірі 92 865,00 грн. (18 573,00 грн. х 5). Суд перевіривши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, встановив його правильність та відповідність матеріалам справи, у зв`язку із чим дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд виходив із того, що штраф який заявлено до стягнення з відповідача не є договірною штрафною санкцією, з огляду на що не знайшов підстав для його зменшення.

Апеляційний суд погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком місцевого суду про задоволення заявлених АТ "Українська залізниця" позовних вимог з огляду на таке.

За вимогами ч. 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відповідно до п.п. 2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то „Маса вантажу визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси". При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів", своїм підписом підтверджує представник відправника.

В силу положень ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Аналогічні положення передбачені і п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

З вищевикладеного вбачається, що відповідальність за невірне зазначення відповідних відомостей у накладній несе саме відправник, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф.

За вимогами вищезазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту залізниць України. У застосуванні ст. ст. 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Так, судом встановлено, що факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу та невідповідності фактичної маси вантажу та зазначеної у документах у сторону зменшення на 1700 кг був виявлений на станції призначення Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці та підтверджений комерційним актом № 450003/76 від 10.04.2019р.

Згідно з п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Доводи відповідача в обґрунтування заперечень проти позову щодо різниці між показниками зважування вантажу залізницею, відправником та вантажоотримувачем, судом першої інстанції обгрунтовано не були прийняті до уваги, оскільки відомості щодо маси вантажу та маси тари вагону вносились до залізничної накладної безпосередньо відправником - ТОВ АМЕТІСТ -2011 .

Також, судом правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на невідповідність даних зважування залізницею вантажу у вагоні №68974344 на станції ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, оскільки таке зважування здійснювалось з додержанням вимог чинного законодавства на 150-ти вагонних вагах, заводський №032, які пройшли державну повірку 28.12.2018р. (технічний паспорт №14).

Як вбачається з комерційного акту № 450003/76 від 10.04.2019р., складеного на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, відбулось контрольне зважування вагону № 68974344, вантаж - лом чорних металів, на справних 150 тн. електронно-тензометричних вагах, які пройшли держповірку 28.12.2018. Після зважування виявлено: вага нетто менше вказаної в документі на 1700 кг. Коли прибув вагон ознак втрати і крадіжки не було. Вантаж завантажений у вагоні навалом рівномірно нижче бортів на 10 см, вантаж вкритий металевими листами, помарковано, листове покриття, маркування не порушено, вагон глуходонний, у технічному відношенні вагон справний. Вагон зважувався два рази, вага підтвердилася.

Як вбачається з залізничної накладної № 32848335 заповненою в ній є тільки графа 24 Маса вантажу визначена відправником , де проставлена маса вантажу 64350 кг., а графа 25 Маса вантажу визначена залізницею не заповнювалась. Цим спростовується твердження відповідача про те, що результат зважування вантажу, а саме 64350 кг є достовірним та правильним.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування,не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Згідно з п. 2 цих Правил комерційні акти складаються, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

За змістом п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як вбачається із змісту комерційного акту № 450003/76 від 10.04.2019р., вказаний акт підписано з боку Залізниці заступником начальника станції Клюєвим А. С. , працівником станції, який особисто здійснювали перевірку ОСОБА_2 та приймальника поїздів ОСОБА_3 , а також одержувачем (завідувач вантажного двору за штатним розписом не значиться), тобто належними, уповноваженими на те особами, у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Згідно з п. 16 Правил складання актів, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Отже, комерційний акт № 450003/76 від 10.04.2019р., складений на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці за результатами комісійного зважування та видачі вантажу у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України є належним і допустимим доказом у справі.

Будь - яких інших доказів, які б спростовували відомості зазначені у цьому комерційному акті, або іншим чином підтверджували позицію відповідача, останнім до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься. З огляду на наведене, твердження відповідача про те, що зазначений комерційний акт не доводить факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 32848335 не приймається судом до уваги.

У суду апеляційної інстанції сумнівів щодо достовірності даних зважування при видачі вантажу не має. Тип ваг встановлено точно, державна повірка їх проведена в установленому порядку. Копії книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки, свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, акту результатів огляду - перевірки вагонних ваг для зважування вантажів, що перевозяться залізницями, що містяться в матеріалах справи, досліджені апеляційним судом та є належними і допустимими доказами у справі.

На підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів та з урахуванням встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу підтверджений матеріалами справи, а розрахунок штрафу здійснено правильно, у відповідності до вимог Статуту залізниць України.

Приймаючи до уваги той факт, що відповідач допустивши завантаження вагону № 68974344 з невідповідністю фактичної маси вантажу та зазначеною у перевізних документах у сторону зменшення, поставив під загрозу безпеку руху на залізничному транспорті, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, достовірність яких перевірена апеляційним судом, а тому правомірно були задоволені місцевим судом.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи та їх оцінку, як таких, що є належними доказами в обґрунтування господарського правопорушення відповідно до пункту 118 Статуту залізниць України, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про задоволення позовних вимог про стягнення штрафу за невідповідність даних щодо маси вантажу у накладній, що супроводжувала вантаж залізницею до станції призначення, та правильність застосування судом першої інстанції приписів пункту 10 Правил складання актів.

Стосовно доводу апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції скрутного фінансового становища та значного обсягу кредиторської заборгованості відповідача, як підстави для зменшення розміру неустойки згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, колегія суддів зазначає, що недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Наведений правовий висновок щодо застосування норми матеріального права до спірних правовідносин викладено в постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 906/434/17, від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також колегія суддів враховує, що частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу (наведений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 зі справи № 910/9765/18).

Як встановлено судом, позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній, перевіривши доводи, які містяться у такому клопотанні, врахувавши розмір штрафу; обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу до 18 573 грн. від заявленої суми, винятковості яких відповідачем не доведено колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача.

Таким чином, господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 92 865 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18.

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на те, що господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи у повному обсязі не з`ясовані, відповідна правова оцінка вимогам ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України не надана, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Так, господарським судом прийнято рішення при дотриманні норм процесуального права з правильним застосуванням норм матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин. Незгода відповідача з рішенням господарського суду та бажання зміни рішення у справі на свою користь не свідчить про неправильне застосування судом вказаних відповідачем норм права.

Судом першої інстанції відповідно до вимог статті 86 ГПК України досліджено наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Апеляційний суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі апеляційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим зазначене рішення підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 13 грудня 2019 року у справі № 916/3032/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕТІСТ-2011"- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Мишкіна М.А.