Постанова

від 16.03.2020 по справі 916/1662/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1662/19 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Шлікера Артема Віталійовича

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2019 проголошене суддею Гутом С.Ф., у м. Одесі, повний текст якого складено 27.08.2019

у справі № 916/1662/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Франк

до Фізичної особи-підприємця Шлікера Артема Віталійовича

про стягнення 128 000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Франк (далі - ТОВ, позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Шлікера Артема Віталійовича (далі - Шкілер А.В., відповідач) про стягнення 128 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 18.03.2018 року між ТОВ Франк та ФОП Шлікером А. В. був укладений договір про надання послуг підряду, за умовами якого відповідач за дорученням позивача зобов'язується на власний ризик надати послуги барбера (парикмахерка, цирульника), а позивач зобов'язався прийняти та оплатити їх. Позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідач з 15.12.2018 по 05.02.2019 (до моменту подання позовної заяви до суду) не виконує взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції за невиконання Договору від 18.03.2018 та звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.08.2019 позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що із матеріалів справи вбачається, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідач в порушення приписів чинного законодавства та укладеного договору, договірні зобов'язання не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 128 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції , Шкілер А.В. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення є необґрунтованим, ухвалено з нез'ясуванням обставин та з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з неправильним дослідженням та оцінкою доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази його належного повідомлення судом про час, місце та дату розгляду даної справи.

Жодного доказу в підтвердження не виконання зобов'язань Відповідачем до суду Позивачем не надано. Також і не надано до суду жодного доказу розрахунку позивача з відповідачем за виконанні послуги.

Крім цього, апелянт зазначає, що позивач не повідомив суд про те, що відповідач припинив свою підприємницьку діяльність з 20 грудня 2018 року. На момент припинення підприємницької діяльності відповідач не мав жодних невиконаних зобов'язань перед позивачем, а отже, на думку Шкілера А.В. з моменту припинення підприємницької діяльності, зобов'язання відповідача за Договором припинились.

Також, Шкілер А.В. звернув увагу суду, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження направлення на його адресу позовної заяви.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи .

В ході апеляційного розгляду справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, учасникам справи було створено умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Однак, позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судовою колегією встановлено, що 18 березня 2018 року між ТОВ Франк (Замовник) та ФОП Шлікер А.В. (Підрядник) було укладено Договір про надання послуг підряду, за умовами якого за дорученням Замовника Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботи (надати послуги) барбера (парикмахерка, цирульника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (п. 1.1. Договору).

Відповідно до умов пункту 2.1. Договору, Підрядник зобов'язаний якісно, з дотриманням усіх норм та вимог надавати перукарські послуги та послуги які відносяться до послуг салонів краси.

Згідно із п. 2.6.8. Договору, загальна кількість днів, на протязі яких Підрядник повинен виконувати роботи (надавати послуги) відповідно до умов цього Договору, не повинна бути меншою ніж 15 днів на календарний місяць. При цьому Сторони домовились про можливість підрядника за попереднім письмовим погодженням із Замовником зменшити загальну кількість днів по виконанню робіт (наданні послуг) з розрахунку один місяць за період один рік з моменту підписання цього Договору.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. Замовник за виконання умов цього Договору виплачує Підряднику два рази на місяць грошові кошти у розмірі 45 відсотків від обсягу наданих послуг Підрядником. Розрахунки за цим Договором проводяться у грошовій одиниці України - гривні.

Пунктом 7 Договору встановлено, що термін дії даного договору починається з моменту його підписання і є чинним до 31.03.2021 року.

За умовами розділу 8 Договору, а саме пункту 8.1. та підпункту 8.3.1. Договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених цим Договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього Договору. За неналежне виконання або невиконання своїх обов'язків, передбачених цим Договором та чинним законодавством України, Підрядник несе відповідальність у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати станом на день сплати.

На виконання умов договору, 30.06.2018 та 07.12.2018 між сторонами були підписані без зауважень акти приймання-передачі до договору про надання послуг (підряду), в яких зазначено що за період з 19.03.2018 по 30.06.2018 та за період з 01.07.2018 по 30.11.2018 сторони в повному обсязі виконали умови Договору та підписанням акту стверджують, що жодних претензій стосовно виконання умов договору та розрахунків за цим договором між Сторонами не мають.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору про надання послуг в сфері надання перукарських послуг та послуг які відносяться до послуг салонів краси, отже за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Нормами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, а також розірваним відповідно умов Договору, а отже є чинним та обов'язковим для сторін.

Відтак, оскільки Договір не був визнаний недійсним, також не був розірваний, за попереднім письмовим погодженням із позивачем не було зменшено загальну кількість днів про виконання робіт (наданні послуг) з розрахунку один місяць за період один рік з моменту підписання Договору, отже відповідач повинен був виконати роботи (надати послуги) відповідно до умов Договору. Так загальна кількість днів не повинна бути меншою ніж 15 днів на календарний місяць (п. 2.6.8. Договору), однак в порушення умов Договору, відповідач не надав послуги позивачу за період з 15.12.2018 по 05.02.2019, протилежних доказів відповідач до суду не надав, у зв'язку з цим, судова колегія, вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу штрафні санкції передбачені умовами Договору, за неналежне виконання останнього. Судова колегія перевірила розрахунок позивача, щодо нарахування штрафних санкцій та встановила, що розрахунок останнього є арифметично та методологічно вірним, оскільки при перерахунку суми співпали.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 128 000,00 грн. є обґрунтованим, у зв'язку з чим, підлягають задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги , відповідач припинив свою підприємницьку діяльність з 20 грудня 2018 року. На момент припинення підприємницької діяльності відповідач не мав жодних невиконаних зобов'язань перед позивачем, а отже, на думку Шкілера А.В. з моменту припинення підприємницької діяльності, зобов'язання відповідача за Договором припинились, судова колегія зазначає наступне .

Дійсно з матеріалів справи вбачається, що Шкілер А.В. за власним рішення припинив підприємницьку діяльність 20.12.2018, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1005540293 від 12.07.2019, реєстратором 20.12.2018 внесено запис № 25520060002017174 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Шлікера Артема Віталійовича (а.с. 51-54).

Позовна заява до господарського суду була подана в червні 2019 року, тобто, станом на час подання позову ТОВ Франк була припинена підприємницька діяльність відповідача.

Судовою колегією встановлено, що спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, зобов`язання за яким у відповідачка з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, оскільки за умовами розділу 7 Договору, останній діє до 31.03.2021 року.

Колегія суддів зазначає, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеним договором не припиняється, а продовжує існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (п. 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18).

Отже, у разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов`язання за Договором не припиняються, тобто відповідач повинен продовжувати належним чином виконувати умови чинного Договору.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що до суду не надано жодного доказу розрахунку позивача з відповідачем за виконанні послуги, оскільки в даній справі інший предмет спору.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення скаржника судом про час, місце та дату розгляду даної справи, підтвердження направлення на адресу апелянта позовної заяви, судова колегія зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2019 було відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правила спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 11.07.2019 та зобов'язано сторін з'явитись в судове засідання. Відповідно до списку розсилки на звороті ухвали, остання 19.06.2019 була надіслана на адресу відповідача, проте в матеріалах справи відсутні рекомендоване поштове повідомлення з будь-якими відмітками про отримання чи повернення зазначеної ухвали відповідачем.

11.07.2019 розгляд справи судом першої інстанції було відкладено на 19.08.2019, про що прийнято відповідну ухвалу, на звороті якої також є відомості про розсилку. Так, дана ухвала була надіслана на адресу відповідача 12.07.2019, проте в матеріалах справи відсутні рекомендоване поштове повідомлення з будь-якими відмітками про отримання чи повернення зазначеної ухвали відповідачем.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що дану справу місцевий суд розглянув за відсутності відповідача, якого не було повідомлено належним чином про дату, час і місце засідання суду.

Крім цього, судова колегія встановила, в матеріалах справі відсутні докази, що ТОВ Франк направило на адресу відповідача позовну заяву, оскільки в описі вкладення у цінний лист (а.с. 24), який доданий позивачем до позову в переліку документів, які були надіслані позивачем відповідачу відсутня позовна заява, на що при відкритті провадження у справі господарський суд не звернув увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відтак, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони у рівних частинах з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Шлікера Артема Віталійовича - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2019 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Франк задовольнити.

Стягнути з Шлікера Артема Віталійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Франк 128 00,00 грн. за неналежне виконання умов Договору про надання послуг (підряду) від 18.03.2018 року та 1 921,00 грн. - судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Франк на користь Шлікера Артема Віталійовича судові витрати зі плати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 440,75 грн.

Видачу наказів на виконання даної постанови з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

Савицький Я.Ф.