Постанова

від 24.02.2020 по справі 911/2936/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа№ 911/2936/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Гаврилюка О.М.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівська Друкарня"

на ухвалу господарського суду Київської області від 02.12.2019 р. (про відмову у відкритті провадження)

у справі № 911/2936/19 (суддя - Христенко О.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівська Друкарня"

до Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління державної казначейської служби України у Київській області

про стягнення 32 520,14 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миронівська Друкарня" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління державної казначейської служби України у Київській області про стягнення з Державного бюджету України безпідставно набутих грошових коштів на суму 32 520,14 грн., сплачених в якості податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з січня 2016 року по липень 2018 року позивач помилково сплачував податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, загальна сума якого склала 32 520,14 грн., оскільки товариство було промисловим підприємством у власності якого знаходились промислові будівлі, що у відповідності до норм Податкового кодексу України звільняє позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2019 р. у справі № 911/2936/19 відмовлено у відкритті провадження та повернуто позовну заяву разом із додатками позивачу.

Ґрунтуючись на приписах п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України та відмовляючи у відкритті провадження у справі за відсутністю підстав для розгляду даної справи за правилами господарського судочинства, суд першої інстанції встановив, що даний спір стосується питання оподаткування та відноситься до компетенції адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Миронівська Друкарня" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для розгляду до господарського суду Київської області.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що даний спір не відноситься до компетенції адміністративного судочинства, оскільки позивачем не оскаржується індивідуальний акт/дії/бездіяльність органів державної влади і під час повернення безпідставно отриманих грошових коштів владні повноваження відповідачів не здійснюються. Водночас, жодний з передбачених Кодексом адміністративного судочинства України способів захисту прав не сприяє відновленню та не здатний відновити порушені права позивача, оскільки ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є стягнення грошових коштів з Державного бюджету України на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України в порядку господарського судочинства, тож судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та безпідставно відмовлено у відкритті провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Гаврилюк О.М., поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали; відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 19.02.2020 р.

12.02.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

24.02.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 р. оголошено перерву до 24.02.2020 р.

В судовому засіданні 24.02.2020 р. представник позивача вказував на обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Відповідач-1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Відповідач-2 не взяв участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду , неявка відповідача-2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи, перелік яких, зокрема, наведений у п.п. 1-16 цієї ж правової норми.

У статті 1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законами умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.

Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин полягає у поверненні позивачу з Державного бюджету України безпідставно набутих грошових коштів на суму 32 520,14 грн., сплачених в якості податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підставами позову є посилання позивача на норми Податкового кодексу України, якими позивач обґрунтовує звільнення товариства від сплати податку та наявність підстав для стягнення сплачених коштів на підставі 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набутих.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентується ст. 266 Податкового кодексу України.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені.

Згідно з частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України - казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Питання щодо повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету, регулюється нормами бюджетного законодавства, зокрема, Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Таким чином, порядок нарахування вказаного податку, сплати і повернення регулюються спеціальними нормами податкового/бюджетного законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Тобто відносини між сторонами спору є такими, що виникли із податкового/бюджетного законодавства та не можуть регулюватися нормами Цивільного кодексу України, адже у Податковому кодексі України та Бюджетному кодексі України відсутні посилання на положення Цивільного кодексу України як на акт, що регулює повернення з бюджету податків і зборів.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції констатує, що спір у цій справі виник у сфері публічно-правових відносин, що виключає її розгляд у порядку господарського судочинства. Враховуючи суть спірних правовідносин, а також суб`єктний склад сторін у справі, суд вважає вірний висновок суду першої інстанції щодо розгляду цього спору у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175, ч. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Зважаючи на вказане судова колегія вважає безпідставними доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, а отже відсутні підстави для скасування прийнятої судом першої інстанції ухвали у даній справі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівська Друкарня" на ухвалу господарського суду Київської області від 02.12.2019 р. у справі № 911/2936/19 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Київської області від 02.12.2019 р. у справі № 911/2936/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/2936/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст складено 11.03.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

О.М. Гаврилюк