Постанова

від 10.03.2020 по справі 920/230/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2020 р. Справа№ 920/230/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 10.03.2020

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства ІСКРА

на рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2019 (повний текст складено 20.12.2019)

у справі № 920/230/19 (головуючий суддя Жерьобкіна Є.А., судді Яковенко В.В., Джепа Ю.А.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Мачули Віктора Миколайовича

до Приватного акціонерного товариства ІСКРА

про стягнення 1 272 932, 81 грн,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У березні 2019 року Фізична особа-підприємець Мачула Віктор Миколайович (далі - ФОП Мачула В.М.) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Приватного акціонерного товариства ІСКРА (далі - ПАТ ІСКРА ) та Приватного акціонерного товариства Іскра Плюс (далі - ПАТ Іскра Плюс ) про стягнення з першого відповідача як субсидіарного боржника та з другого відповідача як основного боржника 1 272 932, 81 грн заборгованості, з яких 997 341, 00 грн боргу за надані послуги, 218 105, 17 грн інфляційних втрат, 57 486, 64 грн 3% річних.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані наявністю заборгованості за надані послуги за договором б/н від 15.09.2016 в сумі 997 341 грн та розподілом такої заборгованості за наслідками реорганізації відповідача 1 шляхом виділення відповідача 2.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.10.2019 за заявою позивача, зокрема, було залишено позов без розгляду в частині позовних вимог ФОП Мачули В.М. до відповідача - ПАТ Іскра Плюс про стягнення 1 272 932, 18 грн заборгованості відповідно до договору від 15.09.2016, в тому числі 997 341, 00 грн боргу за надані послуги, 218 105, 17 грн інфляційних втрат, 57 486, 64 грн 3% річних.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.12.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ ІСКРА (далі - відповідач) на користь ФОП Мачули В.М. 997 341, 00 грн боргу за надані послуги, 218 037, 82 грн інфляційних втрат, 57 486, 64 грн 3% річних, 19 092, 98 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що надання позивачем відповідачу послуг за договором б/н від 15.09.2016 на суму 1 434 221, 00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актами приймання-передачі наданих послуг. Відповідач не оплатив повністю вартість наданих послуг, заборгованість перед позивачем в розмірі 1 007 441, 00 грн за розподільчим балансом передав до ПАТ Іскра Плюс , яке було виділено з ПАТ ІСКРА відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ ІСКРА .

При цьому ненадання будь-якої відповіді на вимогу від 06.08.2019, яка отримана ПАТ Іскра Плюс 15.08.2019, в тому числі, про не виконання зобов`язання, свідчить про фактичну відмову основного боржника від виконання своїх зобов`язань та надає позивачу право пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність - ПАТ ІСКРА .

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем, як субсидіарним боржником, майнових прав позивача, у зв`язку з незадоволенням вимоги про сплату заборгованості, за відсутності доказів виконання основним боржником зобов`язання зі сплати боргу та частково задовольнив позовні вимоги. Суд першої інстанції відмовив у частині заявлених до стягнення інфляційних втрат у зв`язку з їх необґрунтованістю.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У січні 2020 року ПАТ ІСКРА звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2019 в частині задоволення позову та прийняти нове - про відмову в позові, в решті - залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ ІСКРА на рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2019. Надано учасникам справи час для подачі відзиву, заперечень, клопотань та заяв. Призначено до розгляду апеляційну скаргу у судовому засіданні на 26.02.2020.

Справа розглядалася різними складами суду.

25.02.2020 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про закриття провадження у справі.

26.02.2020 розгляд справи було відкладено до 10.03.2020 та надано позивачу час для надання міркування стосовно заяви про закриття провадження у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у задоволенні заяви ПАТ ІСКРА про закриття провадження у справі у даній справі було відмовлено.

10.03.2020 у судове засідання, яке за клопотаннями сторін було проведено в режимі відеоконференції, з`явилися представники сторін - позивача та відповідача.

Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Представник позивача проти вимоги апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

ПАТ ІСКРА в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення заборгованості з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги до субсидіарного боржника у зобов`язані в порушення порядку, визначеного положеннями ст. 109, 619 Цивільного кодексу України та ст. 86 Закону України Про акціонерні товариства , оскільки питання стягнення боргу з основного боржника фактично виключено з судового процесу у місцевому суді, у зв`язку із залишенням позову без розгляду щодо нього.

За таких обставин, скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що основний боржник відмовився виконати зобов`язання за вимогою позивача не відповідає фактичним обставинам справи через те, що сам позивач, фактично відмовився від своєї вимоги до основного боржника, звернувшись із заявою про залишення в цій частині його позову без розгляду. А тому, на переконання скаржника, задоволення позовних вимог позивача до субсидіарного боржника, є помилковим.

Також скаржник зазначає, що вже існує судове рішення, яким розглянуто спір між тими ж сторонами з таких же підстав. Відмінність полягає лише в періоді, за який нараховано інфляційні витрати.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

19.02.2020 на адресу суду апеляційної інстанції від ФОП Мачули В.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Відзив прийнято в порядку ст. 263 ГПК України.

Позивач зазначає, що ПАТ ІСКРА , з якого був здійснений виділ, є субсидіарним боржником, а ПАТ Іскра Плюс , якому була передана зазначена заборгованість - основним боржником. Наступні вимоги кредитора щодо виконання зобов`язань за договором: від 08.11.2017, 11.06.2018, 06.08.2019 основним боржником задоволені не були. В зв`язку з чим у позивача, на переконання сторони, виникло право на пред`явлення вимоги на підставі ч. 2 ст. 619 Цивільного кодексу України.

Позивач посилається на судове рішення з подібними обставинами, за яких було ухвалено про стягнення заборгованості із субсидіарного боржника (справа № 920/836/18).

Також позивач зазначає, що субсидіарне зобов`язання, на відміну від солідарного, виключає можливість одночасного задоволення вимог з обох боржників, що і стало підставою для подання заяви про залишення без розгляду позовних вимог до ПАТ Іскра Плюс у даній справі.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, між ФОП Мачулою В.М. та ПАТ ІСКРА було укладено, зокрема, договір оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем б/н від 15.09.2016 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу у строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (техніка) разом із обслуговуючим персоналом (екіпажем), а відповідач - зобов`язався прийняти техніку позивача та сплачувати йому орендну плату за її використання.

Передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та орендодавця (за наявності у орендодавця печатки), про що сторони домовились у пункті 3.2 договору.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. договору техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі. Строк оренди - до жовтня 2016 року.

Орендна плата за користування технікою та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 5 укладеного договору.

Відповідно до п. 5.2, 5.3 договору орендна плата визначається в акті приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами протягом п`яти робочих днів після кожного місяця оренди техніки. Виплата орендної плати проводиться після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг не пізніше 20 листопада 2016 року.

Згідно з актами приймання-передачі техніки від 15.09.2016 та від 30.11.2016 на виконання умов договору б/н від 15.09.2016 відповідачу в оренду було передано комбайни та автомобіль.

Згідно з підписаними сторонами актами приймання-передачі за договором б/н від 15.09.2016 позивачем відповідачу були надані послуги загальною вартістю 1 434 221, 00 грн. Відповідно до змісту зазначених актів приймання-передачі наданих послуг сторони не мають претензій одна до одної.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про наявність заборгованості за надані послуги за договором б/н від 15.09.2016 в сумі 997 341, 00 грн.

01.03.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою оплатити виниклу заборгованість, яка на момент направлення претензії становила 1 176 741, 00 грн.

20.03.2017 відповідач направив позивачу відповідь на претензію №90, у якій повідомив останнього про те, що ПАТ Іскра було реорганізовано шляхом виділу ПАТ Іскра Плюс . Згідно з розподільчим балансом зобов`язання перед позивачем були розподілені між ПАТ Іскра у сумі 181 551, 00 грн та ПАТ Іскра Плюс у сумі 1 007 441, 00 грн. Позивачу було запропоновано звернутись до ПАТ Іскра Плюс для вирішення питання оплати заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість ПАТ ІСКРА перед позивачем у розмірі 1 007 441, 00 грн за розподільчим балансом була передана до ПАТ Іскра Плюс , яке було виділено з ПАТ ІСКРА відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ ІСКРА , що підтверджується протоколом №28/07/2016 33А від 28.07.2016 про виділ з ПАТ ІСКРА акціонерного товариства ПАТ ІСКРА ПЛЮС із передачею йому згідно з розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків ПАТ ІСКРА , без припинення ПАТ ІСКРА .

Позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ ІСКРА прийнято рішення про затвердження розподільчого балансу, у зв`язку з виділенням з ПАТ ІСКРА акціонерного товариства ПАТ Іскра Плюс , що підтверджується протоколом №10/10/2016 від 10.10.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ Іскра Плюс , яке є правонаступником ПАТ ІСКРА , зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідним витягом. Відповідно, виділ вважається завершеним. Державна реєстрація ПАТ Іскра Плюс (код 41049854) проведена 26.12.2016, номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 1 623 136 0000 001276.

6.1. Щодо іншої справи на яку посилається скаржник

Як правильно з`ясовано судом першої інстанції, позивач звертався до ПАТ Іскра та ПАТ Іскра Плюс з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 1 232 224, 94 грн за неналежне виконання договорів оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №14/04-2016 від 14.04.2016, №14/06-2016 від 14.06.2016 та № б/н від 15.09.2016, укладених між позивачем та ПАТ Іскра .

Рішенням Господарського суду Сумської області від 08.08.2017 позов було задоволено частково. Стягнуто з ПАТ Іскра на користь ФОП Мачули В.М. 1 176 741,00 грн основного боргу, 3% річних у сумі 11 966, 71 грн, 43 368, 43 грн інфляційних збитків, 18 481, 52 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 рішення Господарського суду Сумської області від 08.08.2017 у справі № 920/409/17 скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з першого відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 181 551 грн, у решті позовних вимог позивача до ПАТ Іскра відмовлено. Стягнуто з ПАТ Іскра Плюс на користь позивача суму боргу в розмірі 1 007 441 грн, 3% річних у сумі 11 966, 71 грн, 43 368, 43 грн інфляційних збитків ; 18 481, 52 грн витрат по сплаті судового збору.

08.11.2017 позивач направив ПАТ Іскра Плюс вимогу б/н, про оплату заборгованості у розмірі 1 007 441, 00 грн, а також сплату 3% річних та інфляційних втрат.

01.12.2017 позивач звернувся до ПАТ Іскра з вимогою про оплату заборгованості у розмірі 1 007 441, 00 грн, а також сплату 3% річних та інфляційних втрат, з посиланням на приписи ст. 619 Цивільного кодексу України, як до субсидіарного боржника.

Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 у справі № 920/409/17 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

11.06.2018 позивач повторно звернувся до ПАТ Іскра Плюс з вимогою б/н, про оплату заборгованості у розмірі 1 007 441, 00 грн, а також сплату 3% річних та інфляційних втрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 у справі № 920/409/17 рішення господарського суду Сумської області від 08.08.2017 скасоване та постановлене нове, яким у задоволенні позову ФОП Мачули В.М. до ПАТ ІСКРА відмовлено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПАТ Іскра Плюс є правонаступником ПАТ ІСКРА . Внаслідок проведеної реорганізації зобов`язаною особою (боржником) стало ПАТ ІСКРА ПЛЮС , а перший відповідач став носієм субсидіарної відповідальності у зобов`язанні. У справі № 920/409/17 відповідачем виступає ПАТ ІСКРА , позивачем не було пред`явлено вимоги щодо сплати заборгованості до будь-якого іншого суб`єкта. У ході вирішення спору, до участі у справі в якості другого відповідача було залучене ПАТ Іскра Плюс . Водночас, дійшовши до висновку, що на час вирішення спору боржником є ПАТ Іскра Плюс , а ПАТ ІСКРА несе тільки субсидіарну відповідальність, суд апеляційної інстанції вирішив скасувати рішення місцевого господарського суду і відмовив у задоволенні позову, з огляду на суб`єктний склад спору. Зазначивши в мотивувальній частині, що таке рішення відповідає вимогам справедливості і не перешкоджає зверненню позивача до суду із вимогами до ПАТ ІСКРА ПЛЮС в разі, якщо правова позиція позивача зміниться в майбутньому .

15.01.2019 позивач повторно звернувся до ПАТ Іскра з вимогою про оплату заборгованості у розмірі 1 007 441, 00 грн, а також сплату 3% річних та інфляційних втрат, з посиланням на приписи ст. 619 Цивільного кодексу України, як до субсидіарного боржника (дана справа).

ПОЗИЦІ/Я ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Між сторонами склалися правовідносини з договорів оренди. Спір стосується стягнення заборгованості за таким договором з урахуванням проведеної реорганізації відповідача шляхом виділення окремої юридичної особи та передачею їй частини боргу за розподільчим балансом.

Оскільки скаржник, подавши заяву про закриття провадження у справі, не відмовився від апеляційної скарги і підтримав її по суті в судовому засіданні, суд розглянув справу в межах ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частині 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи (праводавця) до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб`єктивних прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого відбувається через набуття суб`єктивного права чи суб`єктивного обов`язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак при цьому спостерігається зв`язок між набутими суб`єктивними правами і обов`язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування.

Правонаступництво відбувається, зокрема, у разі виділу юридичної особи, за умови переходу до такої особи прав та обов`язків материнської особи. Зазначене закріплюється у розподільчому балансі.

При реорганізації юридичної особи у формі виділу відбувається відокремлення з її складу однієї чи кількох юридичних осіб, при цьому сама реорганізована юридична особа фактично продовжує існувати і після завершення процесу такої реорганізації.

За змістом ч. 1, 2 ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов`язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.

Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Таким чином ч. 3 ст. 109 зазначеного Кодексу передбачено, зокрема, субсидіарну (додаткову) відповідальність юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до новоствореної юридичної особи.

За змістом ст. 86 Закону України Про акціонерні товариства виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна прав та обов`язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства. З акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство. Акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ.

Статтею 619 Цивільного кодексу України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.

Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред`явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі.

У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.

Ці положення підлягають застосуванню, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.

У розумінні положень цивільного законодавства суть субсидіарної відповідальності полягає у залученні поряд з основним боржником додаткового (субсидіарного) боржника; субсидіарна відповідальність настає тоді, коли у зобов`язанні беруть участь двоє боржників, один з яких основний, інший - додатковий (субсидіарний).

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/836/18 з аналогічними обставинами. В цій частині відхиляються доводи скаржника. А вищенаведені висновки в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, реорганізація ПАТ Іскра є завершеною.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це зокрема офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Офіційним визнанням змін, які відбуваються у зв`язку з виділом з юридичної особи іншої юридичної особи і пов`язані з переходом прав та обов`язків до створеної юридичної особи, слід вважати державну реєстрацію змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

У цьому випадку виділ у значенні переходу (ч. 1 ст. 109 Цивільного кодексу України), який саме має значення для третіх осіб - кредиторів на відміну від самого лише факту створення юридичної особи, вважатиметься завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника, як це передбачено ч. 4 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ Іскра Плюс , є правонаступником ПАТ Іскра .

Таким чином, за результатами виділу ПАТ Іскра Плюс є основним боржником, тоді як ПАТ Іскра як особа, з якої здійснено виділ, є субсидіарним боржником за спірним зобов`язанням в силу вимог ч. 3 ст. 109 Цивільного кодексу України.

Висновки щодо застосування норм, визначених ст. 543 та ч. 1 ст.619 Цивільного кодексу України, викладені в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №920/369/17, за якими солідарна відповідальність виникає одночасно щодо усіх боржників та задоволення вимоги кредитора відбувається усіма такими боржниками одночасно або кожним з них окремо в залежності від того, до кого з них буде пред`явлена вимога кредитора. У той же час відповідальність субсидіарного боржника є додатковою та наступає виключно у разі незадоволення вимог кредитора основним боржником внаслідок прямої відмови останнього або неотримання кредитором у розумний строк відповіді на вимогу до основного боржника про виконання зобов`язання.

Зазначене унеможливлює задоволення позовних вимог кредитора - позивача до обох відповідачів одночасно, оскільки субсидіарна відповідальність боржників, на відміну від солідарної відповідальності, носить взаємовиключний характер, тобто задоволення вимог до основного боржника виключає одночасну відповідальність за таким зобов`язанням субсидіарного боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2017, 11.06.2018, 06.08.2019 позивач направив на адресу ПАТ Іскра Плюс (основний боржник) вимоги про сплату заборгованості.

Вказані вимоги залишились без відповіді та задоволення з боку ПАТ Іскра Плюс .

01.03.2017 позивач направив на адресу відповідача ПАТ Іскра (субсидіарний боржник) вимогу про сплату заборгованості (претензію з вимогою оплатити виниклу заборгованість).

20.03.2017 відповідач направив позивачу відповідь на претензію №90, у якій повідомив останнього про те, що вимоги до нього щодо сплати заборгованості у сумі 1 007 441, 00 грн безпідставні, у зв`язку з чим запропонував звертатися до ПАТ Іскра Плюс .

Слід наголосити, що ПАТ Іскра Плюс , до якого в результаті виділу за розподільчим балансом перейшло зобов`язання ПАТ Іскра перед ФОП Мачули В.М., на протязі більше двох років ні в добровільному порядку, ні після пред`явлення вимог 08.11.2017, 11.06.2018 та 06.08.2019 не сплатило наявну заборгованість.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини щодо звернення позивача до ПАТ Іскра Плюс з вимогами 11.06.2018 та 06.08.2019 не були предметом розгляду у справі № 920/409/17 та, відповідно, невиконання таких вимог (як нова підстава позову), що надає позивачу право звернення до субсидіарного боржника. А тому посилання скаржника на вже вирішення аналогічного спору відхиляються як необґрунтовані.

Бездіяльність ПАТ Іскра Плюс щодо погашення заборгованості перед позивачем може кваліфікуватися, як відмова задовольнити вимогу кредитора.

З огляду на те, що позивач не одержав від ПАТ Іскра Плюс в розумний строк відповіді на пред`явлені вимоги, ПАТ Іскра Плюс не вчинило дій направлених на задоволення вимог кредитора (позивача), а бездіяльність ПАТ Іскра Плюс щодо погашення заборгованості перед позивачем фактично свідчить про відмову задовольнити вимогу кредитора (позивача), тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 619 Цивільного кодексу України, позивач набув право вимоги в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність - ПАТ Іскра .

Врахувавши приписи ч.2 ст. 619 Цивільного кодексу України, не одержання позивачем від ПАТ Іскра Плюс в розумний строк відповіді на пред`явлені вимоги, а також не вчинення ПАТ Іскра Плюс дій, направлених на погашення перед позивачем заборгованості, переданої ПАТ Іскра Плюс на підставі розподільчого балансу при виділі з ПАТ Іскра ; бездіяльність ПАТ Іскра Плюс щодо погашення заборгованості перед позивачем, яка фактично свідчить про відмову задовольнити вимогу кредитора (позивача), а також, враховуючи неможливість солідарного (одночасного) стягнення заборгованості з основного боржника та особи, яка має субсидіарну відповідальність, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав шляхом заявлення вимог до особи, яка несе субсидіарну відповідальність є ефективним, правомірним. Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ПАТ ІСКРА на користь ФОП Мачули В. М. 997 341, 00 грн, 218 037, 82 грн інфляційних втрат, 57 486, 64 грн 3% річних.

При цьому суд першої інстанції, здійснивши арифметичний розрахунок, правильно встановив необґрунтованість нарахованих 67, 35 грн інфляційних втрат, у зв`язку з чим відмовив в їх задоволенні.

Що стосується посилань скаржника на наявність підстав для закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у справі № 920/409/17 були ФОП Мачула Віктор Миколайович, Приватне акціонерне товариство ІСКРА та Приватне акціонерне товариство Іскра Плюс . У даній справі сторонами, після залишення позовних вимог до Приватного акціонерного товариства Іскра Плюс за клопотанням позивача (що є правом сторони) є ФОП Мачула Віктор Миколайович, Приватне акціонерне товариство ІСКРА .

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом, у даній справі, скаржник посилається на звернення до основного боржника (ПАТ Іскра Плюс ) з листами від 08.11.2017, 11.06.2018 та 06.08.2019. Останнього звернення не існувало на момент ухвалення постанови Харківським апеляційним господарським судом від 12.07.2018 у справі №920/409/17. Вказаними обставинами позивач обґрунтовував підставу звернення - норму ст. 619 Цивільного кодексу України.

Водночас, у справі № 920/409/17 позивачем були заявлені позовні вимоги до ПАТ ІСКРА як до основного боржника, тоді як основним боржником є ПАТ ІСКРА ПЛЮС , а ПАТ ІСКРА несе тільки субсидіарну відповідальність.

У даній справі ФОП Мачула В.М. звернувся з позовом до ПАТ ІСКРА , як до субсидіарного боржника, у зв`язку з несплатою заборгованості ПАТ ІСКРА ПЛЮС як основним боржником, на підставі ст. 619 Цивільного кодексу України.

Таким чином, обставини справи, підстави позову та суб`єктний склад у даній справі є відмінними від обставин справи № 920/409/17 та, відповідно, підстав позову і суб`єктного складу учасників справи, а тому підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України відсутні.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткове задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ ІСКРА на користь ФОП Мачули В. М. 997 341, 00 грн, 218 037, 82 грн інфляційних втрат, 57 486, 64 грн 3% річних.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ІСКРА на рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2019 у справі № 920/230/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2019 у справі №920/230/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2019 у справі № 920/230/19, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 16.03.2020

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім