Постанова від 16.03.2020 по справі 906/1056/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Справа №906/1056/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Житомирського міського центру зайнятості на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 18.12.19р. суддею Машевською О.П. у м.Житомирі, повний текст складено 18.12.19р. у справі №906/1056/19

за позовом Житомирського міського центру зайнятості

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області

про стягнення 27321 грн. 32 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.12.2019р. у справі №906/1056/19 (з урахуванням ухвали господарського суду Житомирської області від 27.12.2019р. про описку) позов задоволено частково.

1.2. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на користь Житомирського міського центру зайнятості: 9685,89 грн. безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю; 681,03 грн. судового збору. Видано наказ.

1.3. У стягненні 17635,43 грн. виплаченої допомоги по безробіттю відмовлено.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підставі наказу від 19.12.2017р. за №415-к ОСОБА_1 була звільнена з посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників з 29.12.2017р.

2.2. Надалі, безробітній ОСОБА_1 розпочато виплату допомоги по безробіттю.

2.3. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 31 Закону № 1533-III, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

2.4. Відтак, припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду (рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16.07.2018 року у справі №296/869/18, про негайне виконання якого Управління прийняло наказ від 17.07.2018року за №02-90-К згідно з яким поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі з 30.12.2017року.), що набрало законної сили з 17.01.2018р. та одночасно припинено її реєстрацію як безробітної з 10.01.2018р.

2.5. За період з 30.01.2018р. до 17.07.2018 року Центром зайнятості виплачено безробітній ОСОБА_1 допомогу по безробіттю в загальній сумі 27321,32 грн.

2.6. Управлінням виплачено безробітній ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.01.2018 року по 20.02.2018р. в сумі 18887,75 грн. За період 21.02.18р. до 17.07.2018р. будь-яких виплат не проводилось.

2.7. Наказом Управління від 22.10.2018 року за №9-пз на виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 22.10.2018 року у справі №296/869/18 змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади з 29.12.2017 року на 20.02.2018року.

2.8. Внаслідок зміни судовим рішенням дати звільнення ОСОБА_1 з 29 грудня 2017 року на 20 лютого 2018 року, що вказує на наявність в цей період трудових відносин з роботодавцем, безпідставно набута останньою допомога по безробіттю за період з 30.01.2018 року до 20.02.2018року в загальній сумі 4261,80 грн. (387,44 грн. (січень 2018р.) + 3874,36 грн. (5424,10 грн.: 28 х 20 (лютий 2018 р.) підлягає стягненню з Управління на користь Центру зайнятості. Виплачена ОСОБА_1 в статусі безробітної допомога по безробіттю за період з 21.02.18р. по 20.03.18р. в загальній сумі 5424,09 грн. (1549,74 грн. (5424,10 грн.: 28 х 8) (лютий 2018р.) + 3874,35 грн. (6005,25 грн.: 31 х 20)(березень 2018р.) також є такою, що набута нею безпідставно з врахуванням вимог ч.4 ст. 31 Закону № 1533-III, згідно з якою виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до ст. 44 КЗпП України виплачується вихідна допомога. Натомість отримана ОСОБА_1 в статусі безробітної допомога по безробіттю за період з 21.03.18р. по 16.07.18р. в сумі 17635,43 грн. є такою, що набута останньою на підставі Закону №1533-III та не підлягає стягненню з Управління, яке в силу встановлених судом юридичних фактів вже не мало правового статусу роботодавця звільненого працівника в цей період за правилом ч.1 ст. 235 КЗпП України.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Житомирський міський центр зайнятості звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно у якій просить прийняти апеляційну скаргу на рішення господарського суду Житомирської області від 18.12.2019р. у справі №906/1056/19 до розгляду; скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 18.12.2019р. у справі №906/1056/19 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю та витрати по сплаті судового збору 1921,00 грн. за подання позовної заяви та 2881,50 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на р/р Житомирського міського центру зайнятості UA948201720355449003700706311 Державна казначейська служба України м. Київ (ДКСУ м. Київ) код банку 820172, код ЖМЦЗ 13561251.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду винесено неправомірно, в порушення норм матеріального та процесуального права, при неповному розслідуванні всіх обставин справи, що мають значення для прийняття даного рішення, а тому дане рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

3.3. Суд першої інстанції зазначив, що внаслідок зміни судовим рішенням дати звільнення ОСОБА_1 з 29.12.2017 р. на 20.02.2018 р., що вказує на наявність в цей період трудових відносин з роботодавцем, безпідставно набута останньою допомога по безробіттю за період з 30.01.2018 р. до 20.02.2018 р. в сумі 4261,80 грн., яка підлягає стягненню з Управління на користь Позивача та виплачена допомога по безробіттю за період з 21.02.2018р. по 20.03.2019 р. в сумі 5424.09 грн., яка набута безпідставно та підлягає стягненню. Натомість отримана ОСОБА_1 допомога по безробіттю за період з 21.03.2018р. по 16.07.2018р в сумі 17635,43 грн. є такою, що набута на законних підставах.

3.4. Звертає увагу, що факту чергового звернення особи чи поновлена на обліку в центрі зайнятості не було, оскільки особа продовжувала перебувати в статусі безробітної та одержувати допомогу по безробіттю в розмірі, визначеному наказом від 17.01.2018 р. Тому вважаю, що судом першої інстанції не вірно застосовано норму частини 5 ст. 22 Закону №1533-ІІІ та пункту 31 Порядку №198.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. 03.02.2020р. на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно у якому відповідач просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 18.12.2019р. у справі №906/1056/19 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

4.2. Інших заяв, клопотань до початку розгляду апеляційної скарги від учасників провадження у даній справі не надійшло.

4.3. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Житомирського міського центру зайнятості на рішення господарського суду Житомирської області від 18.12.2019р. у справі №906/1056/19 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Кодекс законів про працю України (далі по тексту КЗпП України);

Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III ( надалі по тексту також - Закон №1533-III);

Закон України "Про судоустрій і статус суддів";

Закон України Про виконавче провадження ;

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.1993;

Закон України "Про судовий збір".

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається із матеріалів справи, на підставі наказу від 19.12.2017р. за №415-к ОСОБА_1 була звільнена з посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників з 29.12.2017р.

7.2.1. 09.01.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного.

7.2.2. Наказом Центру зайнятості від 15.01.2018 року за №НТ180115 надано ОСОБА_1 статус безробітного з 10.01.2018 року (а.с. 9).

7.2.3. 17.01.2018 року згідно наказу Центру зайнятості №НТ180117 призначено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю за період з 17.01.2018 по 11.01.2019 року у відповідності до ч. 1,3,4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с. 9).

7.2.4. 17.01.2018 року згідно наказу Центру зайнятості №НТ180117 відкладено виплату допомоги по безробіттю з 17.01.2018 по 29.01.2018 рік.

7.2.5. 30.01.2018 року згідно наказу Центру зайнятості ОСОБА_1 розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю з 30.01.2018 року (а.с. 9).

7.2.6. 17.07.2018 року згідно наказу Центру зайнятості №НТ180717 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку із припиненням реєстрації безробітного відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", п. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.п 1,2 п. 37 Порядку від 20.03.2013 року №198 та у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили відповідно до п.п. 2 п. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", пп. 2 п. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пп.2 п. 1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності з 17.01.2018 року (а.с. 9).

7.2.7. 17.07.2018 року наказом Центру зайнятості за №НТ180717 припинено реєстрацію безробітної ОСОБА_1. у зв`язку з поновленням зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили з 10.01.2018 року (а.с. 9).

7.2.8. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі №296/869/18 від 16.07.2018 року позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області задоволено, скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №415-К від 19 грудня 2017 року "Про ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 30 грудня 2017 року; стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 71773,45 грн. (а.с. 10-13).

7.2.9. Відповідно до довідки №586 від 18.07.2018 року ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю за період з 10.01.2018 по 01.07.2018 року на загальну суму 27321,32 грн. (а.с. 18).

7.2.10. 18.07.2018 року наказом Центру зайнятості №148 "Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю" позивач, з огляду на ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16.07.2018 року, наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №02-90-к від 17.07.2018 року вжито заходів по поверненню коштів в сумі 27321,32 грн., виплачених у вигляді допомоги по безробіттю ОСОБА_1 в зв`язку з поновленням її на роботі за рішенням суду на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області (а.с. 17).

7.2.11. Постановою Житомирського апеляційного суду від 22.10.2018 року у справі №296/869/18 рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 29 грудня 2017 року на 20 лютого 2018 року, стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18887,75 грн. (а.с. 14-16).

7.2.12. 07.12.2018 року за №3382/08 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою про сплату коштів, виплаченої допомоги ОСОБА_1 по безробіттю в розмірі 27321,32 грн. (а.с. 19-20).

7.2.13. У відповідь на претензію відповідач претензію від 07.12.2018р. визнав претензію такою, що не підлягає задоволенню, оскільки факти порушення законодавства про страхування на випадок безробіття зі сторони Управління відсутні, тому немає правових підстав для їх усунення. Додатково відповідач звернув увагу на те, що листом від 31.10.2018 за №07-2128 Управління проінформувало Житомирський міський центр зайнятості про те, що рішенням Житомирського апеляційного суду від 22.10.2018 року скасовано рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16.07.2018 року, тобто звільнення визнано законним, тому ОСОБА_1 не підлягала та не підлягає поновленню на роботі, а отже, підстав для стягнення суми, зазначеної у претензії, не існує (а.с. 21).

7.3. У зв`язку з відмовою відповідача повернути кошти, виплачені ОСОБА_1 у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 27321,32 грн., Житомирський міський центр зайнятості (далі по тексту - Центр зайнятості) звернувся з позовом до відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (далі по тексту - Управління) про стягнення 27321,32 грн. безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю за період з 30.01.2018 року по 17.07.2018 року включно.

7.3.1. В обґрунтування підстав поданого позову Центр зайнятості посилається на неправомірні дії Управління, які полягали в недодержанні строків звільнення найманого працівника, у зв`язку з якими запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення 27.12.2017 року є недійсним, натомість датою такого звільнення є 20.02.2018р., що встановлено рішенням Житомирського апеляційного суду під час розгляду справи №296/869/18. Внаслідок таких дій Управління, найманий працівник звернулася до Центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного 15.01.2018 року у період перебування в трудових відносинах з відповідачем до 20.02.2018року. У зв`язку із чим Центром зайнятості такій особі безпідставно надано статус безробітного з 10.01.2018року та здійснено виплату допомоги по безробіттю за період з 30.01.2018р. до 17.01.2018 року в сумі 27321, 32 грн.

7.3.2. Правовими підставами позову Центр зайнятості визначив ст. 11, 22, 1166 ЦК України.

7.4. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та доводить, що Постановою Житомирського апеляційного суду від 22.10.2018 року у справі №296/869/18 не встановлено обставин незаконного звільнення найманого працівника ОСОБА_1 згідно вимог трудового законодавства, тому з цих підстав останню не поновлено на роботі, а змінено дату звільнення з 29.12.2017р. на 20.02.2018р. Так, відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю. Даний перелік є вичерпний, тому не передбачена можливість утримання із роботодавця коштів в інших випадках. Крім того, документи, які додані до позову та містяться у матеріалах справи, не дають можливості встановити, з якої дати розпочалася та на яку дату закінчилася виплата по безробіттю. Стаття 1166 ЦК України, визначена як правова підстава позову, також не може бути застосована до спірних відносин, оскільки вимагає встановлення складу цивільного правопорушення, тоді як така складова як протиправна поведінка особи , відсутня .

7.5. Позивач у відповіді на відзив відповідача на спростування його доводів зазначав, що Житомирський апеляційний суд під час розгляду цивільної справи №296/869/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області серед іншого встановив порушення Управлінням вимог статті 49-2 КЗпП України в частині недотримання роботодавцем порядку вивільнення працівників. Оскільки через неправомірні дії Управління, які полягали в недодержанні строків звільнення працівника, ОСОБА_1 безпідставно надано статус безробітного з 10.01.2018 року та виплачено допомогу по безробіттю у сумі 27321,32 грн., чим завдано шкоду Центру зайнятості. Крім того, статус безробітного ОСОБА_1 надано з 10.01.2018 року (наказ від 15.01.2018р. №НТ180115), допомога призначена з 17.01.2018 року по 11.01.2019 року терміном 360 календарних днів (наказ від 17.01.2018р. №НТ180117) відповідно до пп. 1,3,4 ст. 22 та п. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття". Наказом від 17.01.2018 року №НТ180117 відкладено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з наданням особі вихідної допомоги при звільненні, наказом від 30.01.2018 року за період з 17.01.2018 року по 29.01.2018 року. ОСОБА_1 розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю з 30.01.2018 року. Отже виплата допомоги по безробіттю фактично розпочато з 30.01.2018 року, що відображено в довідці №586 від 18.07.2018 року. В свою чергу, ОСОБА_1 звернулася до Центру зайнятості 09.01.2018 року, наказ про призначення допомоги по безробіттю, відкладення, скорочення, термін на який її призначено, розмір та інше визначений відповідно до законодавства та оформлено наказом від 17.01.2018 року. Жодними нормами законодавства про зайнятість та страхування на випадок безробіття не передбачено перенесення дати надання статусу та дати призначення допомоги по безробіттю, виокремлення чи визначення іншої конкретної дати, з якої безробітній мала б визначитися виплата допомоги по безробіттю відповідно до іншої визначеної дати, а саме - 20.02.2018 року, визначеної судом дати звільнення. Крім того, вищезгаданим рішенням Житомирський апеляційний суд у справі №296/869/18 встановив порушення відповідачем вимог ст. 49-2 КЗпП України в частині недотримання роботодавцем порядку вивільнення працівників, а згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 запис про її звільнення 29.12.2017 року є недійсним. Таким чином, через неправомірні дії відповідача безпідставно надано статус безробітного та виплачено допомогу у сумі 27321, 32 грн. за визначений у позові період.

7.6. За результатами розгляду позовної заяви, позов було задоволено частково. Підстави часткового задоволення судом апеляційної інстанції наведені у пунктах 2.1.-2.8. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.

8.2. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

8.3. Згідно із частиною першою статті 6 Закону №1533-III право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

8.4. Видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої статті 7 Закону № 1533-III).

8.5. Процедура реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, центром зайнятості державної служби зайнятості визначено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин (надалі по тексту - Порядок № 198).

8.6. Відповідно до п. 6 Порядку №198 рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного.

8.7. Як було встановлено судом першої інстанції, статус безробітної надано ОСОБА_1 наказом Центру зайнятості від 15.01.2018 року №НТ180115 з 10.01.2018 року.

8.8. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону №1533-III допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

8.9. Надалі судом встановлено, безробітній ОСОБА_1 наказом Центру зайнятості від 17.01.2018 року №НТ180117 призначено допомогу по безробіттю з 17.01.2018 по 11.01.2019р.

8.10. Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога або інші виплати при звільненні з підприємств, установ і організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.

8.11. У частині 1 статті 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

8.12. Відкладення виплати допомоги по безробіттю починається з наступного дня після дня звільнення особи.

8.13. Безробітній ОСОБА_1 наказом Центру зайнятості від 17.01.2018 року №НТ180117 відкладено виплату допомоги по безробіттю з 17.01.2018р. по 29.01.2018р. , тобто на строк в один місяць, перебіг якого розпочався з наступного дня після 29.12.17 року та закінчився 29.01.2018року.

8.14. Згідно з наказом Центру зайнятості від 30.01.2018 року №НТ180130 безробітній ОСОБА_1 розпочато виплату допомоги по безробіттю з 30.01.2018р.

8.15. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

8.16. Згідно з абзацом 10 п.п.1 п. 37 Порядку №198, центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема, з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

8.17. Як встановлено судом, безробітній ОСОБА_1 наказом Центру зайнятості від 17.07.2018 року №НТ180717 припинено виплату допомоги по безробіттю саме з таким мотивуванням: у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду , що набрало законної сили з 17.01.2018р. та одночасно припинено її реєстрацію як безробітної з 10.01.2018р.

8.18. Йдеться про рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16.07.2018 року у справі №296/869/18, про негайне виконання якого Управління прийняло наказ від 17.07.2018року за №02-90-К згідно з яким поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі з 30.12.2017року.

8.19. Судом встановлено, за період з 30.01.2018р. до 17.07.2018 року Центром зайнятості виплачено безробітній ОСОБА_1 допомогу по безробіттю в загальній сумі 27321,32 грн.

8.20. В свою чергу, Управлінням виплачено безробітній ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.01.2018року по 20.02.2018р. в сумі 18887,75 грн. За період 21.02.18р. до 17.07.2018р. будь-яких виплат не проводилось.

8.21. В абзаці 7 ч. 1 статті 34 Закону № 1533-III передбачено, що Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а згідно абзацу 2 ч. 4 ст. 35 цього Закону із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

8.22. Отже, положеннями статей 34, 35 Закону № 1533-III, а також абз. 10 п.п. 1 п. 37 Порядку № 198 передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

8.23. Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

8.24. Згідно зі статтею 129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

8.25. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства (стаття 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

8.26. Статтею 65 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

8.27. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку (постанова ВП ВС від 8 листопада 2019 року у справі №711/8138/18).

8.28. Таким чином, питання, пов`язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.1993, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений згідно наказу, визнаного судом незаконним.

8.29. З врахуванням викладеного, суд враховує , що прийняття Управлінням наказу від 17.07.2018 року за №02-90-К, згідно з яким поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі з 30.12.2017 року, було зумовлено саме вимогами трудового законодавства та незалежно від існування відносин між Центром зайнятості та безробітною з державного соціального страхування на випадок безробіття.

8.30. Водночас згідно із статтею 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

8.31. Як встановлено також судом, наказом Управління від 22.10.2018 року за №9-пз на виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 22.10.2018 року у справі №296/869/18 змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади з 29.12.2017 року на 20.02.2018року.

8.32. У мотивувальній частині судового рішення апеляційної інстанції визнано, що Управління не порушило вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України та дотрималось вимог ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності", а також ст. 42 КЗпП України, однак допустило порушення лише в частині недотримання строку попередження найманого працівника про наступне звільнення. З цих підстав рішення суду першої інстанції було скасовано та постановлено нове про часткове задоволення позову, яким змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 29 грудня 2017 року на 20 лютого 2018 року.

8.33. Таким чином, допущене роботодавцем порушення процедури звільнення найманого працівника згідно з приписами ст. 49-2 КЗпП України в частині недотримання двомісячного строку персонального попередження ОСОБА_1 про наступне її звільнення за п.1 ст. 40 цього Кодексу не потягло за собою поновлення працівника на роботі за правилом ч.1ст. 235 КЗпП України, коли звільнення відбулося без законної на те підстави.

8.34. З врахуванням встановлених обставин до спірних відносин дійсно не можуть бути застосовані норми абз. 7 ч. 1 ст. 34 та абз. 2 ч.4 ст. 35 Закону № 1533-III про право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, оскільки обов`язковою умовою для їх застосування є вимога набрання таким рішенням суду законної сили, тоді як механізм його негайного виконання роботодавцем не є тотожним цьому поняттю.

8.35. У п. 31 Порядку №198 передбачено, що у разі припинення реєстрації безробітного така особа може бути взята на облік або поновлена на обліку в центрі зайнятості, до якого вона звернулася відповідно до умов цього Порядку.

8.36. Таким чином, найманий працівник має право бути поновленим на обліку в центрі зайнятості у разі скасування судового рішення про його поновлення на роботі.

8.37. У ч. 4 ст. 22 Закону № 1533-III передбачено, що загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

8.38. Згідно з ч. 5 цієї статті Закону у разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно. При цьому Закон не обмежує таке визнання лише певними підставами.

8.39. Судом встановлено, що допомогу по безробіттю ОСОБА_1 було призначено Центром зайнятості на період з 17.01.2018 року по 11.01.2019 року наказом від 17.01.2018 №НТ180117, тому приписи ч. 5 ст. 22 Закону № 1533-III поширюються на відносини Центру зайнятості та застрахованої особи.

8.40. Відповідно до ст. 39 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" спори, що виникають із правовідносин за цим законом, вирішуються в судовому порядку.

8.41. Судом першої інстанції враховано, що Центр зайнятості визнав відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин норм абз. 7 ч. 1 ст. 34 та абз. 2 ч.4 ст.35 Закону № 1533-III, тому в якості таких визначив статтю 1166 ЦК України. Також враховано, що Управління не визнавало позов за будь-якою правовою підставою з наведених Центром зайнятості.

8.42. При вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції правомірно врахував, правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 про те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

8.43. Так, за змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

8.44. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

8.45. Окрім того, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

8.46. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18).

8.47. Окрім того, у п. 1 ч.1 статті 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

8.48. З огляду на викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) відсутні.

8.49. Відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок зміни судовим рішенням дати звільнення ОСОБА_1 з 29 грудня 2017 року на 20 лютого 2018 року, що вказує на наявність в цей період трудових відносин з роботодавцем, безпідставно набута останньою допомога по безробіттю за період з 30.01.2018 року до 20.02.2018року в загальній сумі 4261,80 грн. (387,44 грн. (січень 2018р.) + 3874,36 грн. (5424,10 грн.: 28 х 20 (лютий 2018 р.) підлягає стягненню з Управління на користь Центру зайнятості. Виплачена ОСОБА_1 в статусі безробітної допомога по безробіттю за період з 21.02.18р. по 20.03.18р. в загальній сумі 5424,09 грн. (1549,74 грн. (5424,10 грн.: 28 х 8) (лютий 2018р.) + 3874,35 грн. (6005,25 грн.: 31 х 20)(березень 2018р.) також є такою , що набута нею безпідставно з врахуванням вимог ч.4 ст. 31 Закону № 1533-III, згідно з якою виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до ст. 44 КЗпП України виплачується вихідна допомога. Натомість отримана ОСОБА_1 в статусі безробітної допомога по безробіттю за період з 21.03.18р. по 16.07.18р. в сумі 17635,43 грн. є такою, що набута останньою на підставі Закону №1533-III та не підлягає стягненню з Управління, яке в силу встановлених судом юридичних фактів вже не мало правового статусу роботодавця звільненого працівника в цей період за правилом ч.1 ст. 235 КЗпП України.

8.50. До вищевикладеного необхідно зазначити, що судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях ймовірності настання чи ненастання певних обставин , зумовлених діями чи бездіяльністю сторін спору. В даних спірних правовідносинах суд враховує, що право звільненого працівника отримати допомогу по безробіттю за рахунок страхових коштів гарантується Законом №1533-III та його реалізація не залежить від дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства в частині визначення дати його звільнення чи причини звільнення. Виплата страхових коштів безробітному покладена Законом №1533-III на страховика. Право на компенсацію виплачених страхових коштів у повному обсязі з роботодавця страховик має лише у випадку поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за судовим рішенням, що набрало законної сили. За відсутності такого юридичного факту у роботодавця не виникає обов`язку відшкодовувати страховику понесені ним витрати по виплаті допомоги по безробіттю звільненому працівнику на законних підставах у повному обсязі. Стаття 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Межі виконання роботодавцем цивільного обов`язку перед страховиком визначено судом саме за правилами ст. 1212 ЦК України.

8.51. З огляду на вищевикладене, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає наведені доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними та такими, що підлягають відхиленню.

8.52. Інших письмових доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом не наведено.

8.53. Як визначено ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

8.54. Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.55. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції - господарський суд Житомирської області - ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.56. За таких обставин апеляційну скаргу Житомирського міського центру зайнятості слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 18.12.2019р. у справі №906/1056/19 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, Житомирським міським центром зайнятості за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 18.12.2019р. у справі №906/1056/19 сплатило платіжним дорученням №1632.19 від 24.12.2019р. судовий збір у сумі 2881,50 грн. - в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" (а.с. 95).

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирського міського центру зайнятості від 03.01.20р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 18 грудня 2019 року у справі №906/1056/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №906/1056/19 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.