Постанова

від 12.03.2020 по справі 917/1206/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2020 р. Справа № 917/1206/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Пушай В.І. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Казакової О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Подорожняк В.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ПТ№2929 від 09.07.19; договір про надання правової допомоги №1/2019 від 31.07.19; ордер Серія ПТ №156154 від 25.02.20

відповідача - не з`явився

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Корнієнко" с. Ялосовецьке Хорольський район Полтавська область вх. №115 П/3 на рішення Господарського суду Полтавської області від "25" листопада 2019 року (повний текст складено 27.11.2019, суддя Кльопов І.Г) у справі № 917/1206/19

за позовом Селянського фермерського господарства "Корнієнко", с. Ялосовецьке

до Ялосовецької сільської ради, с. Ялосовецьке

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.11.2019 року у справі № 917/1206/19 відмовлено у задоволенні позову Селянського фермерського господарства "Корнієнко" до Ялосовецької сільської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

Селянське фермерське господарство "Корнієнко" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 25.11.2019 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги скаржника у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:

- СФГ "Корнієнко" належним чином виконувало свої зобов`язання за договором оренди землі, використовувало земельну ділянку відповідно до цільового призначення, вчасно та у повному обсязі сплачує орендну плату та вчинив всі необхідні дії, направлені на належне врегулювання орендних відносин;

- рішення Ялосовецької сільської ради щодо розгляду листа-клопотання позивача від 01.12.2017 не прийнято, жодних обґрунтованих зауважень та власних пропозицій щодо істотних умов спірного договору, що, на думку позивача, свідчить про недобросовісну поведінку відповідача та таку, що не відповідає принципу правової визначеності;

- СФГ "Корнієнко" запропоновано оптимальні для орендодавця умови, адже строк договору запропоновано максимально найменший, який дозволяє Закон України Про оренду землі для землі даного цільового призначення - 7 років, розмір орендної плати - 10% від нормативної грошової оцінки, що, за твердженнями відповідача, узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 912/2116/18;

- відповідач всупереч приписам ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі в місячний термін лист позивача не розглянув, заперечення до проекту угоди про поновлення договору оренди землі, запропонованого позивачем, не надіслав;

- позивач посилається на дискреційні повноважень відповідача та правову позицію з цього приводу, викладену в постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 908/2315/18.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2020 у справі № 917/1206/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Пушай В.І., суддя Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки апелянт не надав до суду належних доказів сплати судового збору; надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.

28.01.2020 до Східного апеляційного господарського суду від Селянського фермерського господарства "Корнієнко" надійшли докази сплати судового збору, а саме: квитанція № 0.0.1594564405.1 від 24.01.2020 про сплату судового збору в розмірі 2881,50 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною та призначено справу до розгляду на 25.02.2020 об 11:00 год.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Просить залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 25.11.2019 року по справі № 917/1206/19 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Як зазначає відповідач, зміст наданого орендарем проекту додаткової угоди свідчить, що запропоновані орендарем зміни до договору оренди землі стосуються строку його дії та розміру орендної плати, які є істотними умовами договору оренди земельної ділянки в розумінні ст. 15 Закону України Про оренду землі . Оскільки переговори сторін щодо зміни істотних умов не проводились, домовленостей щодо істотних умов договору сторонами не досягнуто, тому позивач вважає безпідставними позовні вимоги СФГ "Корнієнко" щодо визнання укладеною між сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні 25.02.2020 оголошено перерву до 12.03.2020 о 12:30 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Ялосовецької сільської ради (вх. 2433 від 11.03.2020) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в зв`язку з його невідповідністю вимогам ст. 197 ГПК України.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, причини його неявки суду не відомі. Про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01 листопада 2007 року між Ялосовецькою сільською радою Хорольського району Полтавської області (орендодавець, відповідач) та Селянським фермерським господарством Корнієнко (орендар, позивач) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться па території Ялосовецької сільської ради. Площа орендованої земельної ділянки складає 21,59 га ріллі.

Відповідно до п.15 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно п.43 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Пунктом 8 договору оренди землі передбачено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Вищевказаний договір оренди землі від 01.11.2007 зареєстрований Хорольським виробничим відділом Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.02.2008 року №04085630007.

Таким чином, строк дії договору оренди землі встановлено до 13.02.2018.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.08.2017 позивач звернувся з заявою до сесії Ялосовецької сільської ради про намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк на умовах, визначених у додатковій угоді та готовність провести перемовини щодо підписання додаткової угоди.

В зв"язку з неявкою голови селянського фермерського господарства "Корнієнко" та ненаданням ним необхідних документів, недостатнім вивченням питання, рішенням Ялосовецької сільської ради від 25.10.2017 розгляд питання перенесено на чергову сесію сільської ради.

28.11.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою-повідомленням про намір щодо поновлення договору оренди відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з закінченням 13.02.2018 строку договору оренди землі від 01.11.2007 № 040856300007. Позивач просив відповідача, як орендодавця, направити на його адресу проект додаткової угоди для ознайомлення та узгодження між сторонами. Разом з цим позивач в даному листі запропонував відповідачу продовжити договір оренди землі на строк 7 років, з орендною платою 10% (а.с. 30).

Ялосовецька сільська рада листом-повідомленням №451/02-27 від 28.11.2017 року повідомила Селянське фермерське господарство "Корнієнко" про те, що позивачем не надано до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проекту додаткової угоди та документального підтвердження як голови фермерського господарства. Листом відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви про поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки остання не відповідає чинному законодавству та з посиланням на положення ст. 33 Закону України Про оренду землі , відповідно до якої реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін (а.с. 31-32).

У відповідь 01 грудня 2017 року позивач звернувся до Ялосовецької сільської ради з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 21,5863 га за кадастровим номером 5324888215:15:001:0001 розташованої на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області з доданням проекту додаткової угоди, з посиланням на ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі (а.с. 33-36).

Додатковою угодою до договору оренди, у порівнянні з діючими положеннями договору оренди землі, пропонувалося зменшення строку оренди з десяти до семи років та із зазначенням розміру орендної плати з 150 гривень за 1 га, що становить 3238,50 гривень у рік на 5 087 грн. за 1 га, що становить 109830 грн. за рік, та відповідає 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Разом з клопотанням позивачем було надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, договір оренди землі від 01.11.2007, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб, Свідоцтво про Державну реєстрацію юридичної особи, виписка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Статут господарства.

Як зазначає позивач, Ялосовецькою сільською радою було підготовлено проект рішення двадцять п`ятої сесії сьомого скликання від 27 грудня 2017 року "Про поновлення договору оренди", згідно якого сільською радою було запропоновано продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки площею 21,59 га у селі Орликівщина Хорольського району від 01 листопада 2007 року, реєстраційний номер № 04085630007 від 13.02.2008 року, строком на 7 років з орендною платою у 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, в листі від 03.01.2018 № 02-27/07 Ялосовецькою сільською радою повідомлено СФГ "Корнієнко" про те, що за результатами розгляду його клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки на засіданні сесії Ялосовецької сільської ради 27.12.2017 рішення з цього питання прийнято не було. Водночас позивача повідомлено про те, що строк дії договору оренди закінчився 01.11.2017, а оскільки позивачем у встановлений договором строк на адресу ради не було направлено повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, цей договір оренди між сторонами не поновлений, то він припинив свою дію відповідно до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі"; оскільки припинилося переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі, тому відсутні правові підстави для поновлення договору на новий строк (а.с. 37-39).

Не погодившись із вищевказаними обставинами, Селянське фермерське господарство "Корнієнко" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 21,59 га ріллі (кадастровий номер 5324888215:15:001:001), розташованої у с. Орликівщина на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, до договору оренди землі від 1 листопада 2007 року, зареєстрованого Хорольським РВ Полтавської РФ Центру ДЗК від 13.02.2008 р. за № 040856300007, строком на 7 років із встановленням орендної плати в розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в редакції запропонованій позивачем.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення договору оренди землі на підставі ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки згоди між Селянським фермерським господарством "Корнієнко" та Ялосовецькою сільською радою Хорольського району Полтавської області щодо нових істотних умов договору досягнуто не було, а наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з Селянським фермерським господарством "Корнієнко" дають суду підстави для висновку, що переважне право орендаря в даному випадку не порушено, оскільки ще до закінчення строку дії договору оренди позивач отримав від відповідача відмову про поновлення його дії.

З висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог погоджується колегія суддів.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Предметом даного судового розгляду є вимога позивача про визнання укладеною між Селянським фермерським господарством "Корнієнко" та Ялосовецькою сільською радою Хорольського району Полтавської області додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 21,59 га ріллі (кадастровий номер 5324888215:15:001:001), розташованої у с. Орликівщина на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, до договору оренди землі від 1 листопада 2007 року, зареєстрованого Хорольським РВ Полтавської РФ Центру ДЗК від 13.02.2008 р. за № 040856300007, строком на 7 років із встановленням орендної плати в розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в редакції запропонованій позивачем (редакція додаткової угоди згідно прохальної частини позову).

Підставою цих вимог визначено норми частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та безпідставність відмови відповідача укласти з позивачем додаткову угоди про поновлення договору оренди на нових умовах.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач порушив його переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки та всупереч приписам ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі в місячний термін лист позивача не розглянув, заперечення до проекту угоди про поновлення договору оренди землі, запропонованого позивачем, не надіслав. Позивач вказує на недобросовісну поведінку відповідача, посилаючись на те, що рішення Ялосовецької сільської ради щодо розгляду листа-клопотання позивача від 01.12.2017 не прийнято, та відсутність жодних обґрунтованих зауважень та власних пропозицій щодо істотних умов спірного договору.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 1-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

У постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, прийнятій у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладений такий правовий висновок:

"5.2. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі")."

"Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.

У справі, яка розглядається, встановлено, що спірний договір оренди землі, укладено між сторонами 01.11.2007. За умовами цього договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір зареєстровано у Хорольському РВ Полтавської РФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.02.2008 за № 04085600007; земельна ділянка надана в оренду позивачу на 10 років; речове право (право оренди) на цю земельну ділянку зареєстровано 13.02.2008; строк дії речового права 10 років.

За наведених обставин, строк дії зазначеного договору оренди земельної ділянки розпочав свій перебіг після набрання ним чинності - з моменту його державної реєстрації, тобто з 13.02.2008, а не з моменту його укладення - 01.11.2007, як помилково вважає відповідач.

Як слідує із матеріалів справи, Селянське фермерське господарство "Корнієнко", з метою використання свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, 01.12.2017 (більше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору оренди землі (13.02.2018) направило на адресу Ялосовецької сільської ради клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки, як це передбачено умовами договору оренди від 01.11.2007 та не суперечить положенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, Сенлянським фермерським господарством "Корнієнко" на адресу Ялосовецької сільської ради було надіслано проект додаткової угоди до договору оренди землі, якою було запропоновано встановити строк оренди у 7 років та розмір орендної плати - 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Зміст наданого орендарем проекту додаткової угоди свідчить, що запропоновані орендарем зміни до договору оренди землі стосуються строку його дії та розміру орендної плати, які є істотними умовами договору оренди земельної ділянки в розумінні ст. 15 Закону України "Про оренду землі", тобто позивач, як орендар, пропонує орендодавцю інші умови договору оренди земельної ділянки, ніж ті, що передбачені договором від 01.11.2007, а саме: строк дії 7 років із встановленням орендної плати в розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в редакції запропонованій позивачем (редакція додаткової угоди згідно прохальної частини позову).

Проте, згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі між сторонами досягнуто не було. Орендодавець заперечив у продовжені договірних відносин на нових, запропонованих орендарем умовах, що прямо вбачається із листа Ялосовецької сільської ради №02-27/07 від 03.01.2018, яким орендодавець своїм листом №02-27/07 від 03.01.2018 та фактично з дотриманням строків частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", повідомив позивача про відсутність намірів продовжити строк дії договору оренди землі на новий строк.

Частиною 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" чітко встановлено, що у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже сторони не досягли згоди щодо продовження дії договору оренди на нових, запропонованих позитвачем у проекті додаткової угоди, умовах.

Наявність проекту рішення сільської ради без подальшого його прийняття на пленарному засіданні більшістю голосів депутатів ради, не може свідчити про досягнення між орендарем та орендодавцем згоди з усіх істотних умов договору оренди землі.

Під час судового розгляду справи позивач жодним чином не спростував факт відсутності згоди між сторонами щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, які були викладені ним в проекті додаткової угоди.

Разом з тим, апеляційний суд визнає доведеним, що лист Ялосовецької сільської ради №02-27/07 від 03.01.2018 не містить посилань на конкретні порушення закону, та зазначає про безпідставність заперечень орендодавця, викладених в листі №02-27/07 від 03.01.2018 стосовно закінчення строку дії спірного договору оренди землі 01.11.2017, оскільки строк дії договору оренди землі починається з моменту його державної реєстрації (13.02.2008) та закінчується через 10 років - 13.02.2018.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо надання необґрунтованої відмови в поновлені договору оренди, яка викладена у вищевказаному листі, призвели до порушення прав позивача на встановлений частинами 1-5 статті 33 Закону України порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладання додаткової угоди до договору.

Проте, з огляду на те, що сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору в частині розміру орендної плати, строку дії договору, надана позивачем до суду додаткова угода не відповідає ані волевиявленню відповідача, ані вимогам чинного законодавства. За вказаних обставин, правові підстави для поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди саме на нових умовах, в редакції запропонованій позивачем (редакція додаткової угоди згідно прохальної частини позову), і саме на підставі положень частин 1-5 Закону України "Про оренду землі" відсутні.

Що стосується звернення позивача до Ялосовецької сільської ради з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки з посиланням на ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , колегія суддів зазначає, що частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Щодо прав і обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Як вбачається з матеріалів справи, орендодавець заперечує проти використання орендарем земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі від 01.11.2017 та листом від 23.07.2019 № 365/02-27 повідомив позивача про необхідність повернення земельної ділянки (а.с. 60).

Щодо дискреційних повноважень відповідача, на які посилається позивач, колегія суддів зазначає, що згідно імперативних приписів ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до п.п. 41,52 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86- му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є "заборона свавілля", який означає, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватися у свавільний спосіб. їх здійснення у таких спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Термін "дискреційні повноваження, яке наводиться в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № Я(80)2, означає повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, юридично допустимими вважаються рішення, які приймаються відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, відповідач має право вибору між рішеннями про поновлення договору оренди або про відмову у його поновленні за умови коли вибране рішення ґрунтується на законі.

Запропонована позивачем редакція додаткової угоди до договору оренди землі передбачає поновлення договірних правовідносин не на тих самих умовах, на яких був укладений договір, тобто позивачем запропоновано змінити умови договору оренди землі, а не укласти угоду за наслідками поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах.

Тобто, позивачем було ініційовано механізм поновлення строку договору оренди, встановлений частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", проте сторони не досягли згоди щодо зміни істотних умов договору оренди земельної ділянки, в зв`язку з чим доводи позивача щодо дискреційних повноважень відповідача не заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення на підставі встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції зазначає, оскільки сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди землі, а позивач у позові просив визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки не на таких саме умовах, на яких був укладений договір, тобто позивачем фактично запропоновано змінити умови договору оренди землі, а не укласти угоду за наслідками поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах, що не відповідає волевиявленню відповідача, позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Корнієнко" на рішення Господарського суду Полтавської області від 25 листопада 2019 року у справі № 917/1206/19 залишити без задоволення, а оскаржуване позивачем судове рішення у справі - без змін як таке, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції судові витрати згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Корнієнко" на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.11.2019 у справі № 917/1206/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.11.2019 у справі № 917/1206/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.03.2020.

Головуючий суддя А.М. Білецька

Суддя В.І. Пушай

Суддя Л.Ф. Чернота