Рішення

від 25.02.2020 по справі 910/16409/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2020Справа № 910/16409/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан";

до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України

про стягнення 17 616 984,95 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: Колосовський Ю.О., адвокат, довіреність № 02 від 20.07.2017;

Від відповідача: Самсонович О.А., адвокат, довіреність № 41 від 06.03.2019;

Від третьої особи: Перевертун В.Г., довіреність № 18-0014/68048 від 27.12.19.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Арлан" з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", в якому просить стягнути з останнього грошові кошти в розмірі 17 616 984,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору іпотеки № 36 від 29.05.2014 та мирової угоди, затвердженої ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 904/2350/18, виконав зобов`язання Приватбанку за кредитним договором №19 від 03.03.2009 перед Національним банком України в межах забезпеченої заставою частини в розмірі 17 351 849,00 грн., внаслідок чого до Товариства в порядку регресу перейшли права вимоги до Приватбанку по сплаті такої суми коштів, однак останнім не було виконання грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача таких коштів, а тому існують правові підстави для їх стягнення в судовому порядку. Крім того, позивач вказує, що на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 904/2350/18, ним було відшкодовано понесені Національним банком України витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом в межах такої справи у розмірі 265 135,95 грн., а тому такі витрати також підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/16409/19 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 17.12.2019.

У підготовчому засіданні 17.12.2019 було оголошено перерву до 21.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 відкладено підготовче засідання до 04.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/16409/19 до судового розгляду по суті на 13.02.2020 р.

У судовому засіданні 13.02.2020 оголошено перерву в слуханні справи по суті до 25.02.2020.

Під час розгляду спору по суті 25.02.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача 1 та третьої особи в судовому засіданні 25.02.2020 р. проти позовних вимог заперечували, у задоволенні позову просили відмовити з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

03.03.2009 між НБУ та Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є AT КБ "ПриватБанк") укладено Кредитний договір № 19 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Кредитор, в рахунок відкритої кредитної лінії за Кредитним договором Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 5 000 000 000,00 (п`ять мільярдів) гривень 00 копійок на строк з 03.03.2009 по 03.03.2010 зі сплатою 16,5 (шістнадцять цілих п`ять десятих) відсотка річних (п. 1.2 Кредитного договору).

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором, 29.05.2014 між НБУ (Іпотекодержатель) та Позивачем (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір № 36, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 5032 (далі також - Договір іпотеки), відповідно до п. 5 якого, Позивач надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно згідно опису, що міститься в Додатку № 1 (далі - "Предмет іпотеки").

Відповідно до п. 1 Договору іпотеки цей Договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору № 19 від 03.03.2009 року із майбутніми змінами та доповненнями, або новаціями, в тому числі, які збільшують розмір основного зобов`язання за ним та продовжують строк користування кредитом.

У зв`язку з невиконанням AT КБ ПРИВАТБАНК своїх обов`язків перед НБУ за кредитним договором № 19 від 03.03.2009 року, НБУ звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ АРЛАН про звернення стягнення на предмет

іпотеки за іпотечним договором № 36 від 29.05.2014 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2019 року у справі № 904/2350/18 позов задоволено в повному обсязі. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 36 від 29.05.2014 року, який укладений між Національним банком України та товариством з обмеженою відповідальністю "АРЛАН", що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 5032, в рахунок погашення заборгованості ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 19 від 03.03.2009 року перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості 2 674 478 038 грн. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2019 у справі № 904/2350/18, ТОВ "АРЛАН" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2019 року по справі № 904/2350/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

02.09.2019 року НБУ та ТОВ "АРЛАН" подано спільну заяву про затвердження мирової угоди від 29.08.2019 року, укладеної між НБУ та ТОВ "АРЛАН", з доданим до неї текстом мирової угоди.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 904/2350/18 затверджено мирову угоду по справі № 904/2350/18 від 29.08.2019, укладену між НБУ та ТОВ "АРЛАН", провадження у справі закрито.

На виконання Мирової угоди ТОВ АРЛАН сплатило на користь НБУ ринкову вартість предмета іпотеки в розмірі 17 351 849,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №194 від 01.10.2019 року та витрати по сплаті судового збору у розмірі 265 135,95грн., що підтверджується платіжним дорученням № 195 від 01.10.2019 року.

ТОВ "АРЛАН" звернулося до AT КБ "ПриватБанк" листом вих. № 19 від 01.10.2019, в якому вимагало від Банку сплати грошових коштів у сумі 17 351 849,00 грн та відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору у справі № 904/2530/18 у сумі 265 135,95 грн.

Відповідач листом № Є.95.0.0.0/3-212717 БТ від 22.10.2019р. відмовив позивачу у поверненні грошових коштів у сумі 17 351 849,00 грн., посилаючись на те, що основне зобов`язання AT КБ "ПРИВАТБАНК" перед Національним банком України не припинено, а сплата ТОВ "АРЛАН" на користь НБУ вартості предмету іпотеки у розмірі, визначеному у мировій угоді, не може вважатися належним виконанням основного зобов`язання в розумінні ст. 599 ЦК України та положень укладених договорів.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу положень статті 1 Закону України "Про іпотеку" та статей 572, 575 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання (ч.2).

Положеннями статті 11 цього Закону встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ч.1). У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням (ч.2).

Згідно статті 17 наведеного Закону іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (ч.1).

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч.2).

Згідно із статтею 42 наведеного Закону боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов`язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Частиною 3 цієї статті визначено зокрема, що майновий поручитель може виконати основне зобов`язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним. Цією нормою також передбачено, що майновий поручитель, який виконав основне зобов`язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

У спірних правовідносинах, що склались між сторонами, зобов`язання відповідача - Акціонерного товариства "Приватбанк", як боржника, з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та інших платежів, передбачених кредитним договором № 19 від 03.03.2009, були частково забезпечені позивачем - ТОВ Арлан згідно з договором іпотеки № 36 від 29.05.2014 року, в межах вартості предмета іпотеки, в розмірі 17 351 849,00 грн.

Позивач як майновий поручитель за іпотечним договором № 36 від 29.05.2014, відповідно до умов мирової угоди від 29.08.2019 року, укладеної між ТОВ АРЛАН та Національним банком України, перерахував на користь Національного банку України в рахунок часткового виконання зобов`язань боржника грошові кошти у сумі 17 351 849,00 грн. Також, через неналежне виконання AT КБ ПРИВАТБАНК умов Кредитного договору № 19 від 03.03.2009 року ТОВ АРЛАН понесло додаткові витрати у вигляді сплати на користь Національного банку України 265 135,95 грн. судового збору.

Так, із наведених вище положень Закону України "Про іпотеку" вбачається, що у разі виконання майновим поручителем зобов`язання у відповідній частині, він має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Разом з тим, якщо майновий поручитель добровільно виконав повністю або частково забезпечене основне зобов`язання і при цьому не відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки, то майновий поручитель вправі вимагати у боржника стягнення раніше сплаченої суми; це право виникає в силу статті 42 Закону України "Про іпотеку", і його правова природа є регресною.

Разом з тим позивачу, як іпотекодавцю, який сплатив не у повному обсязі заборгованість, розмір якої відображений у вимозі, передбаченій статтею 35 Закону України "Про іпотеку", не може бути відмовлено у праві вимагати від боржника відшкодування сплаченої ним суми незалежно від того сплачена вона повністю чи лише в частині, а відтак йому не може бути відмовлено у позові, оскільки таке його право передбачено статтею 42 наведеного Закону, та відмова у такому праві призвела б до збільшення розміру відповідальності його як майнового поручителя, із виходом такої відповідальність за межі вартості предмета іпотеки, що суперечить положенням наведеного Закону щодо обмеження відповідальності виключно межами вартості предмета іпотеки.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 р. у справі № 910/22722/19.

Відтак, посилання відповідача на те, що позивач з укладенням договору іпотеки взяв на себе обов`язок відповідати перед кредитором в повному обсязі заборгованості за кредитним договором є безпідставними, оскільки, така відповідальність обмежена вартістю предмета іпотеки, що в т.ч. фактично визнано третьою особою з укладенням мирової угоди.

Отже, враховуючи відсутність в положеннях договору іпотеки будь-якої встановленої сторонами заборони на виконання іпотекодавцем взятого на себе зобов`язання щодо забезпечення вимог третьої особи за кредитним договором шляхом сплати грошових коштів на користь останньої в межах погодженої сторонами договору іпотеки вартості предмету іпотеки, зазначені положення чинного законодавства України, правові висновки Верховного Суду та умови укладеної між Національним банком України та позивачем Мирової угоди суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було реалізоване своє право на виконання взятих на себе згідно договором іпотеки зобов`язань щодо погашення заборгованості відповідача перед третьою особою за кредитним договором шляхом сплати останньому коштів в розмірі погодженої сторонами ринкової вартості переданого в іпотеки майна, оскільки саме відповідною вартістю обмежуються його зобов`язання щодо такого забезпечення, про що мало місце волевиявлення Національного банку України, висловлене в умовах Мирової угоди.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 17 351 849,00 грн. внаслідок виконання останнім взятих на себе зобов`язань за договором іпотеки щодо задоволення вимог Національного банку України за Кредитним договором в межах визначених іпотекою обсягів.

Дані обставини не спростовано відповідачем і доказів погашення відповідної заборгованості на рахунок позивача не надано.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодованих Національному банку України на підставі умов Мирової угоди витрат по оплаті судового збору у розмірі 265 135,95 грн. суд відзначає наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується, що Товариство на виконання п. 2.4 умов Мирової угоди сплатило Національному банку України, як позивачу у справі № 904/2350/18, витрати по сплаті судового збору у розмірі 265 135,95 грн., що дорівнює 100% судового збору сплаченого Національним банком України при поданні позовної заяви.

Позивач вказує, що понесення таких витрат зумовлено неналежним виконанням Приватбанком умов Кредитного договору, що спричинило наявність заборгованості, та звернення у зв`язку з цим Національного банку України до господарського суду з позовною заявою до Товариства як іпотекодавця.

Суд погоджується з доводами позивача, що такі були обов`язковими до відшкодування кредитору, а необхідність здійснення такого відшкодування Товариства зумовлена виключно порушенням Приватбанком взятих на себе згідно Кредитного договору зобов`язань щодо повернення кредиту, тобто, є наслідком неправомірних дій останнього.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан" про стягнення з Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" грошових коштів у розмірі 17 616 984,00 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан" (49005, м. Дніпро, узвіз Лоцманського, 12-А, код ЄДРПОУ 31647453) грошові кошти в розмірі 17 616 984 (сімнадцять мільйонів шістсот шістнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 95 коп. та 260 277 (двісті шістдесят тисяч двісті сімдесят сім) грн. 74 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.03.2020.

Суддя О.В. Мандриченко