Рішення

від 05.03.2020 по справі 915/2450/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року Справа № 915/2450/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства Вознесенське лісове господарство (56541, Миколаївська обл., Вознесенський район, с. Бузьке, вул. Мар`їна Роща, буд. 3; ідентифікаційний код 00992556)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Микитівський гранітний кар`єр (56530, Миколаївська обл., Вознесенський район, смт Олександрівка, вул. Микитівська, буд. 1; ідентифікаційний код 01033255)

про: стягнення 324948,68 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Глущик Н.В., за довіреністю,

від відповідача: не з`явився

Суть спору:

21.12.2019 Державне підприємство Вознесенське лісове господарство звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 637 від 18.12.2019 про стягнення з Приватного акціонерного товариства Микитівський гранітний кар`єр заборгованості в сумі 324948,68 грн за неналежне виконання умов договору від 07.08.2018 № 160 про несплату понесених збитків, а також понесених судових витрат в сумі 4874,23 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі Договору № 160 від 07.08.2018 про сплату понесених збитків; розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 433-р Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення ; розрахунку умовно понесених збитків та неотриманого доходу від невикористання 1 га землі, вкритої лісом площі на землях державного лісового фонду ДП Вознесенське лісове господарство ; платіжних доручень (16 шт.); претензії № 601 від 29.11.2019 з вимогою сплати заборгованості у сумі 324948,68 грн з відповіддю на неї № 1054/2 від 05.12.2019; розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 308-р від 15.08.2016; державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 190269 від 30.03.2007; витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (3 шт.); витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (2 шт.); застосування норм статей 11, 509, 510, 526, 530, 610, 611, 625, 626 Цивільного кодексу України, статей 62, 193, 216, 218, 222 Господарського процесуального кодексу України, статті 157 Земельного кодексу України та мотивовані тим, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 року № 433 Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення із постійного користування позивача було вилучено земельну ділянку площею 29,02 гектара (кадастровий номер 4822080800:08:000:0148) та було зобов`язано відповідача відшкодувати втрати лісогосподарського виробництва та збитки, що завдані таким вилученням земель позивачу. Між позивачем та відповідачем 07.08.2018 було укладено договір № 160 про сплату понесених збитків, предметом якого була компенсація відповідачем на користь позивача умовно понесених збитків та неотриманого доходу від невикористання земельної ділянки загальною площею 29,02 га (кадастровий номер 4822080800:08:000:0148), землі, вкриті лісом площі на землях державного лісового фонду позивача на суму 1899074,00 грн. Згідно бухгалтерських даних станом на 04.10.2019 року відповідач сплатив позивачу 1574125,32 грн. Тобто, в результаті неналежного виконання умов договору рахується заборгованість в сумі 324948,68 грн.

26.12.2019, у зв`язку з тим, що позивачем не дотримано вимог ст. ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд постановив ухвалу, якою позовну заяву було залишено без руху та приписав позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки у 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 16.01.2020, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/2450/19. З власної ініціативи суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Крім наведеного, вказаною ухвалою було визначено сторонам 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 11 лютого 2020 року об 11:00; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

22.01.2020 до суду від відповідача надійшла заява № 46/2 від 20.01.2020, в якій заявник просить суд постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 24.01.2020 суд, з урахуванням заперечень відповідача, ухвалив розглядати справу № 915/2450/19 за правилами загального позовного провадження; замінив засідання для розгляду справи по суті, призначене на 11 лютого 2020 року об 11:00 підготовчим засіданням.

30.01.2020 до суду від Приватного акціонерного товариства Микитівський гранітний кар`єр надійшов відзив на позовну заяву № 54/2 від 27.01.2020, в якому відповідач вважає обставини викладені позивачем в позовній заяві необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням чого просить суд відмовити Державному підприємству Вознесенське лісове господарство в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування заперечення проти позову відповідач зазначає, що стосовно спірної суми заборгованості у розмірі 324948,68 грн, згідно даних бухгалтерського обліку відповідача, вищезазначена сума заборгованості сплачена підприємством раніше (з 06.10.2011 по 12.11.2013). Так, ПрАТ Микитівський гранітний кар`єр в жовтні 2011 року на користь ДП Вознесенське лісове господарство сплатило нарахованих збитків за невикористання земельної ділянки лісовим господарством впродовж 49 років у розмірі 252025,31 грн. За результатами перевірки ДП Вознесенське лісове господарство , ПрАТ Микитівський гранітний кар`єр додатково сплатило суму збитків на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 72920,00 грн. Загальна сума сплачених збитків ПрАТ Микитівський гранітний кар`єр на розрахунковий рахунок ДП Вознесенське лісове господарство становила 324945,31 грн. Позивач звернувшись до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача умовно понесених збитків у сумі 324945,31 грн, таким чином намагається двічі стягнути суму збитків, що не передбачено жодним нормативним документом, які регулюють відносини в даній сфері.

Крім цього, у відзиві відповідач реалізував приписи ч. 1 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України та поставив у відзиві (який для відповідача є першою заявою по суті справи) три запитання позивачу, а саме:

1) з яких підстав та за що позивачем у 2011 та 2013 роках, була нарахована сума умовно понесених збитків у розмірі 324945,31 грн відповідачу за земельну ділянку площею 5,0 га, право постійного користування якою належало позивачу?

2) чому після скасування розпорядження голови Вознесенської райдержадміністрації № 601-р від 24.09.2012, яке було скасоване розпорядженням Миколаївської облдержадміністрації № 201 від 10.07.2014, сума умовно понесених збитків у розмірі 324945,31 грн сплачена відповідачем позивачу за земельну ділянку площею 5,0 га, не була повернута позивачем відповідачу?

3) чому сума умовно понесених збитків у розмірі 324945,31 грн сплачена відповідачем позивачу у 2011 та 2013 роках за земельну ділянку площею 5,0 га, не врахована до суми умовно понесених збитків у розмірі 1899074,00 грн згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 року № 433 Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення із постійного користування позивача в користування відповідача загальною площею 29,02 га?

07.02.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 111 від 05.02.2020 в якій останній просить суд задовольнити позовні вимоги Державного підприємства Вознесенське лісове господарство до Приватного акціонерного товариства Микитівський гранітний кар`єр про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Крім того, у відповіді на відзив позивач зазначає, що має право відмовитись від надання відповіді на поставлені запитання, як на такі, що не стосуються обставин, що мають значення для справи, з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

11.02.2020 до суду від відповідача надійшла така кореспонденція:

- заперечення на відповідь на відзив № 67/2 від 10.02.2020, в яких заявник вважає, що викладені обставини позивачем у відповіді на відзив є необґрунтованими та просить суд відмовити Державному підприємству Вознесенське лісове господарство в задоволенні позовних вимог в повному обсязі;

- клопотання № 68/2 від 10.02.2020 про визнання підстав для відмови відсутніми та зобов`язання учасника справи надати відповідь.

У засіданні 11.02.2020 судом було розглянуто клопотання відповідача № 68/2 від 10.02.2020 про визнання підстав для відмови відсутніми та зобов`язання учасника справи надати відповідь та за результатами його розгляду зобов`язано позивача у дводенний строк від дня проведення даного судового засідання письмово надати суду відповідь на перше поставлене відповідачем запитання.

За результатами судового засідання 11.02.2020 було постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження у справі у справі № 915/2450/19 з призначенням її до судового розгляду по суті на 05 березня 2020 року об 11:00.

17.02.2020 до суд від позивача надійшла письмова відповідь на питання відповідача у порядку ст. 90 ГПК України, на виконання вимог ухвали від 11.02.2020.

Так, позивачем, зокрема, зазначено, що посилання відповідача на той факт, що у 2011 та 2013 роках ним була перерахована сума в розмірі 324948,68 гривень, що є предметом позову не відповідає дійсності враховуючи той факт, що вказана сума була перерахована на рахунок позивача як сума збитків у зв`язку з погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки та приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. В той же час у 2018 році згідно Розпорядження КМУ від 20.06.2018 року № 433-р із постійного користування позивача було вилучено земельну ділянку площею 29,02 гектара та передано її в оренду із зміною цільового призначення відповідачу. відповідача було зобов`язано відшкодувати втрати лісогосподарського виробництва та збитки, завдані внаслідок вилучення земельної ділянки, результатом якого і став укладений договір від 07.08.2018 року № 160.

04.03.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання № 84/2 від 03.03.2020 про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представник ПрАТ Микитівський гранітний кар`єр не має можливості з`явитися в судове засідання.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

В судове засідання 05.03.2020 з`явився лише повноважний представник позивача, який підтвердив актуальність позовних вимог, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, при цьому повідомив суд про неможливість явки свого представника та клопотав про відкладення розгляду справи.

Розглянувши відповідне клопотання, суд зауважує таке.

Обґрунтовуючи заяву про відкладення розгляду справи відповідач зазначає про хворобу свого повноважного представника, на підтвердження чого надає довідку медичного закладу.

Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами підпункту 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що хоча наведені заявником причини неявки в судове засідання і визнаються судом поважними, однак неможливість явки представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, проте, відповідачем суду таких доказів не надано.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.03.2019 по справі № 910/12842/17, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Положеннями ч. 1-2 ст. 195 ГПК України передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи по суті, які у даній справі спливають 12.03.2020, у сукупності з наведеними вище процесуальними нормами та обставинами справи, суд зазначає, що оскільки явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, відсутність повноважного представника у даному засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання та можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

Відповідно до змісту статей 195, 240 Господарського процесуального кодексу України, 28.01.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2018 року між Приватним акціонерним товариством Микитівський гранітний кар`єр та Державним підприємством Вознесенське лісове господарство був укладений Договір № 160 про сплату понесених збитків (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач, як платник, зобов`язався компенсувати позивачу, як отримувачу, умовно понесених збитків та неотриманого доходу від невикористання земельної ділянки загальною площею 29,02 га (кадастровий номер 4822080800:08:000:0148), землі, вкритої лісом площі на землях державного лісового фонду ДП Вознесенське лісове господарство .

За умовами наведеного договору:

- розмір компенсації понесених збитків, що сплачуться платником за цим Договором згідно розрахунку умовно понесених збитків, яки є невід`ємною частиною цього Договору та складає: 1 899 074,00 грн (п. 2.1);

- сплата компенсації понесених збитків сплачується платником отримувачу, у наступному порядку: 899074,00 грн до кінця третього кварталу 2018 року; 1000000,00 грн до кінця четвертого кварталу 2018 року (п. 2.2);

- за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки (п. 3.1);

- всі суперечки, які виникли під час виконання умов цього Договору, або у зв`язку із ним, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У випадку недосягнення компромісного рішення, спори підлягають розгляду відповідно до чинного законодавства України (п. 5.1);

- цей Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до моменту повного та належного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 6.1).

Договір скріплено підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про відшкодування понесених збитків.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини невиконання відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір № 160 від 07.08.2018 про сплату понесених збитків;

- розрахунок умовно понесених збитків та неотриманого доходу від невикористання 1 га землі, вкритої лісом площі на землях державного лісового фонду ДП Вознесенське лісове господарство на суму 1899074,00 грн, затверджений директором Державного підприємства Вознесенське лісове господарство ;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 433-р Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення ;

- рахунок № 104 від 06.08.2018 на суму 1899074,00 грн;

- платіжні доручення (від 08.08.2018 № 1746, від 10.08.2018 № 1757, від 13.08.2018 № 1762, від 15.08.2018 № 1775, від 20.08.2018 № 1782, від 28.08.2018 № 1796, від 30.08.2018 № 1804, від 30.08.2018 № 1808, від 07.11.2018 № 2042, від 08.11.2018 № 2051, від 09.11.2018 № 2053, від 25.02.2019 № 2327, від 27.05.2019 № 130, від 24.07.2019 № 263, від 07.08.2019 № 291, від 04.10.2019 № 476);

- претензія № 601 від 29.11.2019 з вимогою сплати заборгованості у сумі 324948,68 грн;

- відповідь на претензію № 1054/2 від 05.12.2019;

- розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 308-р від 15.08.2016;

- державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 190269 від 30.03.2007;

- витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (3 шт.);

- витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (2 шт.).

Відповідач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- технічний звіт з ґрунтового обстеження земельних ділянок площею 5,0 га метою якісної характеристики ґрунтів, щодо визначення придатності земель для сільськогосподарського використання в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області;

- розпорядження Вознесенської районної державної адміністрації № 537-р від 10.09.2012 Про затвердження технічного звіту з ґрунтового обстеження земельних ділянок площею 5,0 га з метою якісної характеристики ґрунтів, щодо визначення придатності земель для сільськогосподарського використання в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області ;

- розпорядження Вознесенської районної державної адміністрації № 601-р від 24.09.2012 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та повернення її у державний земельний запас ;

- розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 201-р від 10.07.2014 про скасування деяких розпоряджень голови Вознесенської райдержадміністрації ;

- кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 4822080800:08:000:0148;

- акт планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства Вознесенське лісове господарство за період з 01.07.2011 по 01.08.2013 № 02-24/8 від 18.11.2013;

- відповідь на претензію № 1054/2 від 05.12.2019 з додатками: платіжні доручення (від 06.10.2011 № 2462, від 06.10.2011 № 2465, від 13.10.2011 № 2493, від 13.10.2011 № 2492, від 12.11.2013 № 239), акт звірки взаєморозрахунків.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Матеріали справи свідчать, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 433-р від 20.06.2018 Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення було вилучено з постійного користування державного підприємства Вознесенське лісове господарство земельну ділянку площею 29,02 гектара (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси) (кадастровий номер 4822080800:08:000:0148), розташовану на території Вознесенського району Миколаївської області, та передати її в оренду із зміною цільового призначення приватному акціонерному товариству Микитівський гранітний кар`єр на строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 4 жовтня 2006 р. № 4038 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, для розробки Олександрівського родовища піску.

Даним розпорядженням було приписано Приватному акціонерному товариству Микитівський гранітний кар`єр відшкодувати відповідно до законодавства втрати лісогосподарського виробництва та збитки, що будуть завдані державному підприємству Вознесенське лісове господарство внаслідок вилучення земельної ділянки.

Як стверджується позивачем та не заперечено відповідачем організаційні заходи щодо вилучення вказаної земельної ділянки було здійснено та 07.08.2018 між сторонами було укладено договір, на підставі якого заявлено позовні вимоги.

Додатком до вказаного договору виступив Розрахунок умовно понесених збитків та неотриманого доходу від невикористання 1 га землі, вкритої лісом площі на землях державного лісового фонду ДП Вознесенське лісове господарство на суму 1899074,00 грн, затверджений директором Державного підприємства Вознесенське лісове господарство .

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З метою виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунок № 104 від 06.08.2018 на суму 1899074,00 грн.

Відповідач, у свою чергу, провів часткову оплату за Договором на загальну суму 1574125,32 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень:

- від 08.08.2018 № 1746 на суму 200000,00 грн;

- від 10.08.2018 № 1757 на суму 99074,00 грн;

- від 13.08.2018 № 1762 на суму 100000,00 грн;

- від 15.08.2018 № 1775 на суму 100000,00 грн;

- від 20.08.2018 № 1782 на суму 100000,00 грн;

- від 28.08.2018 № 1796 на суму 100000,00 грн;

- від 30.08.2018 № 1804 на суму 100000,00 грн;

- від 30.08.2018 № 1808 на суму 100000,00 грн;

- від 07.11.2018 № 2042 на суму 50000,00 грн;

- від 08.11.2018 № 2051 на суму 50000,00 грн;

- від 09.11.2018 № 2053 на суму 100000,00 грн;

- від 25.02.2019 № 2327 на суму 100000,00 грн;

- від 27.05.2019 № 130 на суму 100000,00 грн;

- від 24.07.2019 № 263 на суму 100000,00 грн;

- від 07.08.2019 № 291 на суму 100000,00 грн;

- від 04.10.2019 № 476 на суму 75051,32 грн.

З наведеного вбачається, що спірними правовідносинами у даній справі є ті, що виникли з приводу несплати відповідачем за Договором грошових коштів в сумі 324948,68 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 29.11.2019 позивач оформив та вручив відповідачу претензію № 601 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 324948,68 грн.

05.12.2019 відповідач оформив та вручив позивачу відповідь на претензію № 1054/2, в якій просив позивача врахувати в рахунок оплати раніше сплачені ПрАТ Микитівський гранітний кар`єр на користь ДП Вознесенське лісове господарство суму понесених збитків та неотриманого доходу у розмірі 324948,68 грн (з 06.11.2011 по 12.11.2013), що підтверджується відповідними дорученнями та запропонував здійснити звірку взаємних розрахунків між підприємствами.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за договором закон покладає на відповідача.

Суд вважає, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводи позивача не спростував.

Так, суд відхиляє доводи відповідача щодо погашення останнім спірної суми заборгованості у розмірі 324948,68 грн у період 2011 по 2013 роки, оскільки предметом даного позову виступає саме майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором, укладеним у 2018 році.

З урахуванням наведеного, докази відповідача не беруться судом до уваги, оскільки стосуються правовідносин учасників справи, які виникли між ними до моменту укладання Договору № 160 від 07.08.2018 про сплату понесених збитків, та не відносяться до предмету доказування у даній справі.

Суд наголошує, що доводи відповідача не спростовують його обов`язку здійснити розрахунки за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині повноти виконання грошового зобов`язання за Договором № 160 від 07.08.2018 про сплату понесених збитків, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок заборгованості та встановлено, що позивачем відповідну суму в розмірі 324948,68 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про доведеність та правомірність позовних вимог, а отже - задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за подання позову в сумі 4874,23 грн підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Микитівський гранітний кар`єр (56530, Миколаївська обл., Вознесенський район, смт Олександрівка, вул. Микитівська, буд. 1; ідентифікаційний код 01033255) на користь Державного підприємства Вознесенське лісове господарство (56541, Миколаївська обл., Вознесенський район, с. Бузьке, вул. Мар`їна Роща, буд. 3; ідентифікаційний код 00992556) заборгованість у сумі 324948,68 грн, а також 4874,23 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Державне підприємство Вознесенське лісове господарство (56541, Миколаївська обл., Вознесенський район, с. Бузьке, вул. Мар`їна Роща, буд. 3; ідентифікаційний код 00992556);

Відповідач: Приватне акціонерне товариство Микитівський гранітний кар`єр (56530, Миколаївська обл., Вознесенський район, смт Олександрівка, вул. Микитівська, буд. 1; ідентифікаційний код 01033255).

Повне рішення складено та підписано судом 16.03.2020.

Суддя О.Г. Смородінова