Постанова

від 12.03.2020 по справі 910/23615/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/23615/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Файрекс"

на рішення Господарського суду міста Києва

(головуючий суддя - Демидов В.О., судді: Сташків Р.Б., Трофименко Т.Ю.)

від 12.12.2017

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Буравльов С.І., судді: Майданевич А.Г., Кропивна Л.В.)

від 26.11.2019

у справі № 910/23615/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Файрекс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Текора"

про звернення стягнення на предмет застави,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - Грушецька Т.С.

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Файрекс", у якому просило у рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Текора" перед Публічним акціонерним товариством "Златобанк" за кредитним договором № 154/12-KLMV від 26.06.2012 (зі змінами та доповненнями), яка складається з: 882 838, 83 євро, що станом на 25.08.2015 за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 22 005 625, 67 грн, основного боргу, 65 772, 33 євро, що станом на 25.08.2015 за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 1 639 439, 98 грн, процентів, 4 329 877, 17 грн пені, 205 127, 16 грн 3% річних та 5 000, 00 грн штрафу, в сумі ціни продажу на публічних торгах, визначеної на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, звернути стягнення на предмет застави, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Файрекс", визначений у договорі застави № 154/12-KLMV/S-2 від 16.05.2013, укладеному між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файрекс", а саме: трансформаторна підстанція КТП-400/10/0,4 (кіоск), інвентарний номер 242, розташована за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21; трансформаторна підстанція КТП-630/10/0,4 кіоск, вакуумний вимикач, інвентарний номер 256, розташована за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21; генератор дизельний DJ 70 NT (автоматичний з АВР), інвентарний номер 258, розташований за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21, шляхом проведення публічних торгів із визначенням початкової ціни продажу предмета застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

1.2. Вимоги позивача обґрунтовані невиконанням умов кредитного договору №154/12-KLMV від 26.06.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текора", в забезпечення виконання зобов`язання за яким між позивачем та відповідачем укладено договір застави № 154/12-KLMV/S-2 від 16.05.2013.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2017 позов задоволено повністю. У рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Текора" перед Публічним акціонерним товариством "Златобанк" за кредитним договором № 154/12-KLMV від 26.06.2012 (із змінами та доповненнями), яка складається з: 882 838, 83 євро, що станом на 25.08.2015 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 22 005 625, 67 грн - основного боргу, 65 772, 33 євро, що станом на 25.08.2015 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 639 439, 98 грн - процентів, 4 329 877, 17 грн пені, 205 127, 16 грн 3 % річних, 5 000 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язань, в сумі ціни продажу на публічних торгах, визначеної на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, суд звернув стягнення на предмет застави, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Файрекс", визначений у договорі застави № 154/12-KLMV/S-2 від 16.05.2013, укладеному між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файрекс", а саме:

- трансформаторна підстанція КТП-400/10/0,4 (кіоск), інвентарний номер 242, розташована за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21;

- трансформаторна підстанція КТП-630/10/0,4 кіоск, вакуумний вимикач, інвентарний номер 256, розташована за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21;

- генератор дизельний DJ 70 NT (автоматичний з АВР), інвентарний номер 258, розташований за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21,

шляхом проведення публічних торгів із визначенням початкової ціни продажу предмета застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 залишено без змін.

2.3. Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи:

26.06.2012 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (кредитодавець, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текора" (позичальник) було укладено кредитний договір № 154/12-KLMV, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Згідно з пунктом 1.2. кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти у наступних валютах: у гривні та/або Євро у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором; базовою валютою є гривня. Кредит може надаватися траншами у будь-якій валюті, зазначеній в кредитному договорі, відповідно до письмової заяви позичальника. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією. Грошові кошти за кредитною лінією (отримання траншів) надаються банком за заявками позичальника (надалі - заявка) після їх акцепту банком. Заявка складається за формою, затвердженою банком, в 2-х примірниках. Зобов`язання банку по кредитуванню в рамках даного кредитного договору визначаються сумою акцептованої ним заявки та виникають в момент акцепту заявки. При наданні позичальнику кредитних коштів за акцептованою заявкою в обсязі, зазначеному в заявці така заявка вважається виконаною, а зобов`язання банку дотриманими. При досягненні позичальником максимального ліміту заборгованості нові заявки банком не розглядаються до часткового або повного повернення кредитних коштів. Після часткового/повного повернення кредиту позичальник може надавати в банк нові заявки в межах чинного максимального ліміту заборгованості.

За умовами пункту 1.2.1. кредитного договору, кредит надається для поповнення оборотних коштів.

Пунктом 1.3. кредитного договору обумовлено, що максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 6 000 000, 00 грн. Максимальний ліміт заборгованості на день надання кредиту в разі надання його траншами розраховується в базовій валюті шляхом складання сум виданих траншів в кожній з валют цього кредитного договору, помножених на офіційний курс гривні до валюти наданих траншів, встановлений Національним банком України на день надання чергового траншу, та поділених на курс гривні до базової валюти, встановлений Національним банком України на день надання чергового траншу.

За умовами пункту 1.4. кредитного договору, кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 15 грудня 2013 року включно.

Відповідно до пункту 1.5. кредитного договору, за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки.

Процентна ставка встановлюється у наступних розмірах: 22 % (двадцять два проценти) річних за користування кредитними коштами у гривні; 14 % (чотирнадцять процентів) річних за користування кредитними коштами в Євро.

Проценти за користування кредитом у гривні сплачуються у гривні, проценти за користування кредитом у Євро сплачуються у Євро (пункт 1.6. кредитного договору).

Разова комісія за обслуговування кредиту сплачується позичальником в національній валюті України та становить 18 000, 00 грн. Комісія сплачується на рахунок комісії протягом 2-х (двох) календарних днів з дня укладення цього кредитного договору, але не пізніше останнього числа місяця, в якому укладений цей кредитний договір.

Додатковою угодою № 2 від 16.05.2013 до кредитного договору сторони виклали пункт 1.2. в такій редакції: "1.2. Кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти у наступних валютах: у гривні та Євро у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. Базовою валютою є Євро. Кредит може надаватися траншами у будь-якій валюті, зазначеній в кредитному договорі, відповідно до письмової заяви позичальника. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією. Грошові кошти за кредитною лінією (отримання траншів) надаються банком за заявками позичальника (далі - "заявка") після їх акцепту банком. Заявка складається за формою, затвердженою банком, в 2-х примірниках. Зобов`язання банку по кредитуванню в рамках даного кредитного договору визначаються сумою акцептованої ним заявки та виникають в момент акцепту заявки. При наданні позичальнику кредитних коштів за акцептованою заявкою в обсязі, зазначеному в заявці така заявка вважається виконаною, а зобов`язання банку дотриманими. При досягненні позичальником максимального ліміту заборгованості нові заявки банком не розглядаються до часткового або повного повернення кредитних коштів. Після часткового/повного повернення кредиту позичальник може надавати в банк нові заявки в межах чинного максимального ліміту заборгованості."

Згідно з п. 1.3. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 2 від 16.05.2013, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 1 350 000,00 Євро. Максимальний ліміт заборгованості на день надання кредиту в разі надання його траншами розраховується в базовій валюті шляхом складання сум виданих траншів в кожній з валют цього кредитного договору, помножених на офіційний курс гривні до валюти наданих траншів, встановлений Національним банком України на день надання чергового траншу, та поділених на курс гривні до базової валюти, встановлений Національним банком України на день надання чергового траншу.

Даною додатковою угодою було встановлено кінцеву дату повернення кредиту - не пізніше 01.05.2015 включно.

Крім того, пунктом 1.5. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 2 від 16.05.2013 до нього сторони обумовили, що за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки. Процентна ставка встановлюється у наступних розмірах: 25 % річних за користування кредитними коштами у гривні; 13 % річних за користування кредитними коштами в Євро.

Відповідно до пункту 2.2. кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику в межах максимального ліміту за кредитною лінією шляхом їх перерахування відповідно до цільового призначення за наданими позичальником заявками та документами відповідно до чинного законодавства України.

За умовами пункту 2.2.1. кредитного договору, повернення кредитних коштів здійснюється на рахунок для оплати боргових зобов`язань та процентів.

Пунктом 2.3. кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем в валюті кредиту.

Згідно з пунктом 2.4. кредитного договору, сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів приймається рік і місяць, рівні календарній кількості днів - якщо заборгованість за Кредитом в гривні, приймається рік і місяць, рівний 360 календарних днів - якщо заборгованість за Кредитом в іншій валюті. День повернення Кредиту до розрахунку не приймається.

Відповідно до пункту 2.5. кредитного договору, позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов`язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів.

Проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту (пункт 2.6. кредитного договору).

Пунктом 2.6.1. кредитного договору передбачено, що якщо останній день повернення кредиту та/або сплати процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то позичальник має право повернути кредит та/або сплатити проценти наступного робочого дня.

За умовами пункту 3.4.1. кредитного договору, позичальник зобов`язаний використовувати кредит виключно на цілі, передбачені цим кредитним договором.

Згідно з пунктами 3.4.2., 3.4.3. та 3.4.4. кредитного договору, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти/комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим кредитним договором, згідно з умовами кредитного договору; повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій; безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов кредитного договору.

Відповідно до пункту 4.1. кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості.

Згідно з пунктом 4.3. кредитного договору, за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов`язань за цим кредитним договором, передбачених пунктом 3.4. (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), позичальник сплачує кредитодавцю штраф у розмірі 5 000, 00 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

У пункті 4.6. кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що виконання зобов`язань за цим кредитним договором забезпечується всім майном та коштами позичальника, на які може бути звернуто стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 7.6. кредитного договору).

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 16.05.2013 ПАТ "Златобанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Файрекс" (заставодавець) уклали договір застави № 154/12-KLMV/S-2, відповідно до пункту 1.1 якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань, визначених у статті 2 цього договору, заставодавець підписанням цього договору надає заставодержателеві у заставу майно, визначене у статті 3 цього договору. В силу цього договору заставодержатель має право у разі невиконання боржником боргових зобов`язань, задовольнити свої вимоги за кредитним договором за рахунок предмета застави, переважно перед іншими кредиторами заставодавця та/або боржника.

Згідно з пунктом 3.1. договору застави, предметом застави є рухоме майно, виробниче обладнання, а саме: трансформаторна підстанція КТП-400/10/0,4 (кіоск) - 1 одиниця, інвентарний номер 242, балансова вартість на 31.03.2013, без ПДВ - 70 661, 09 грн; трансформаторна підстанція КТП-630/10/0,4 (кіоск, вакуумний вимикач) - 1 одиниця, інвентарний номер 256, балансова вартість на 31.03.2013, без ПДВ - 153 070, 80 грн; генератор дизельний DJ 70 NT (автоматичний з АВР) - 1 одиниця, інвентарний номер 258, балансова вартість на 31.03.2013, без ПДВ - 86 574, 11 грн.

Відповідно до пункту 4.4.1 договору застави, заставодержатель має право у випадку невиконання зобов`язання за кредитним договором, переважно перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави шляхом його реалізації способом, визначеним на розсуд заставодержателя (банку).

2.4. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі №910/17289/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 позов ПАТ "Златобанк" до ТОВ "Текора" та ТОВ "ІСК Трансекспо" задоволено повністю; стягнуто солідарно з ТОВ "Текора" на користь ПАТ "Златобанк" 882 838, 83 євро за основним боргом, що станом на 25.08.2015 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 22 005 625, 67 грн; заборгованість за процентами - 65 772, 33 євро, що станом на 25.08.2015 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 639 439, 98 грн; заборгованість по сплаті пені 4 329 877, 17 грн; 3% річних в сумі 205 127, 16 грн; 5 000, 00 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язань; стягнуто солідарно з ТОВ "ІСК Трансекспо" на користь ПАТ "Златобанк" 882 838,83 євро за основним боргом, що станом на 25.08.2015 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 22 005 625, 67 грн; заборгованість за процентами - 65 772, 33 євро, що станом на 25.08.2015 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 639 439, 98 грн; заборгованість по сплаті пені 4 329 877, 17 грн; 3% річних в сумі 205 127, 16 грн; 5 000, 00 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язань; у задоволенні позовних вимог ПАТ "Златобанк" до ТОВ "Файрекс" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі №910/17289/15 залишено без змін.

Керуючись положенням частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення) місцевий господарський суд дійшов висновку, що факт наявності порушення за кредитним договором та факт наявності заборгованості за кредитним договором № 154/12-KLMV від 26.06.2012 встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі №910/17289/15, а тому не потребують доказування у даній справі.

При цьому господарські суди встановили, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. винесено постанову від 02.11.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, отже рішення суду про стягнення заборгованості станом на час розгляду цієї справи не виконано.

З врахуванням викладеного, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі №910/17289/15, яке набрало законної сили, встановлено факт наявності порушення зобов`язання та заборгованості за кредитним договором № 154/12-KLMV від 26.06.2012, а постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. від 02.11.2017 повернуто виконавчий документ стягувачу, у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що рішення суду про стягнення заборгованості станом на час розгляду цієї справи не виконано.

При цьому місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на предмет застави (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.09.2013 у справі № 6-73цс13).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017, Товариство з обмеженою відповідальністю "Файрекс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та закрити провадження у даній справі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-суди попередніх інстанцій порушили норму статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакцій, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції), а також статті 231, 278 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не закрили (припинили) провадження у даній справі на тій підставі, що Господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі № 910/17289/15 між тими ж сторонами, про той же предмет спору. Зазначеним рішенням було відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ "Златобанк" до ТОВ "Файрекс";

-суди попередніх інстанцій порушили норму статті 75 Господарського процесуального кодексу України та не врахували положення листа Верховного Суду України від 01.02.2015 "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна". Так, на думку скаржника, задоволення вимог про звернення стягнення на предмет застави, що належить майновому поручителю, можливе лише після того, як будуть надані беззаперечні докази того, що попередні заходи про стягнення заборгованості з інших боржників не призвели до належного виконання зобов`язання. При цьому суди попередніх інстанцій не врахували, що станом на день прийняття оскаржуваних судових рішень на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало інше виконавче провадження щодо іншого боржника - ТОВ "ІСК Трансекспо", з якого рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі № 910/17289/15 разом з ТОВ "Текора" солідарно стягнуто заборгованість у розмірі 28 185 069, 98 грн. Наведене призводить до подвійного стягнення заборгованості;

-суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, зокрема статті 23, 50, 51 Закону України "Про заставу", а також норми процесуального права, зокрема статті 50, 86 Господарського процесуального кодексу України. Так, з огляду на укладення ПАТ "Златобанк" та Національним банком України кредитного договору №12 від 05.03.2014 та договору застави майнових прав № 12/ЗПМ від 05.03.2014, за умовами яких майнові права за кредитним договором № 154/12-KLMV від 26.06.2012, були передані в заставу Національному банку України, дана справа безпосередньо стосується прав та законних інтересів Національного банку України. При цьому суди попередніх інстанцій не перевірили чи взагалі має право ПАТ "Златобанк" без погодження з Національним банком України самостійно звертатися з даним позовом;

-суди попередніх інстанцій всупереч статей 192, 522 Цивільного кодексу України, а також висновкам Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.04.2015 у справі № 909/660/14 та постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, не врахували, що позивачем було неправильно розраховано пеню за прострочену заборгованість за основним боргом та відсотками. Так, на думку скаржника, оскільки у період, за який позивачем здійснено розрахунок пені на прострочену заборгованість за основним боргом та відсотками, курс гривні до євро не був стабільним та постійно змінювався, позивач повинен був здійснити розрахунок пені на суму простроченого зобов`язання щоденно.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Файрекс" про звернення стягнення на предмет застави у рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Текора" перед Публічним акціонерним товариством "Златобанк" за кредитним договором № 154/12-KLMV від 26.06.2012 (зі змінами та доповненнями).

4.3. Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною 1 статті 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі часткового виконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Згідно з положеннями статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов`язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов`язаний негайно повернути його заставодавцеві.

У статті 26 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов`язання.

Якщо зобов`язання, забезпечене заставою, передбачає виконання частинами, заставодавець має право припинити звернення стягнення на предмет застави шляхом виконання простроченої частини зобов`язання.

Якщо заставодавцем є третя особа, яка надала в заставу належне їй майно, то в разі невиконання забезпеченого заставою зобов`язання перед заставодержателем вона має право виконати зобов`язання з метою запобігання зверненню стягнення на предмет застави.

4.4. Позивач звернувся до суду у цій справі не з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором, а саме для звернення стягнення на предмет застави у межах забезпечення відповідачем виконання основного зобов`язання, для чого є необхідним судове рішення.

4.5. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №921/107/15-г/16 викладено правову позицію, згідно з якою наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на предмет застави.

4.6. З огляду на наведене, колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій порушили норму статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакцій, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції), а також статті 231, 278 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не закрили (припинили) провадження у даній справі на тій підставі, що Господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі № 910/17289/15 між тими ж сторонами, про той же предмет спору. Зазначеним рішенням було відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ "Златобанк" до ТОВ "Файрекс".

Так, як встановили суди попередніх інстанцій, у справі № 910/17289/15 господарські суди дійшли висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет застави Товариства з обмеженою відповідальністю "Файрекс", оскільки такі є передчасними та можуть призвести до подвійного стягнення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для закриття (припинення) провадження у даній справі.

4.7. Також з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16 колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що задоволення позовних вимог у даній справі призведе до подвійного стягнення заборгованості.

Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що станом на день прийняття оскаржуваних судових рішень на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало інше виконавче провадження щодо іншого боржника - ТОВ "ІСК Трансекспо", з якого рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі № 910/17289/15 разом з ТОВ "Текора" солідарно стягнуто заборгованість у розмірі 28 185 069, 98 грн, колегією суддів відхиляються, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, заборгованість за кредитним договором не погашена, доказів протилежного матеріали справи не містять.

4.8. Колегією суддів відхиляються посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Файрекс" в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, зокрема статті 23, 50, 51 Закону України "Про заставу", а також норми процесуального права, зокрема статті 50, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки з огляду на укладення ПАТ "Златобанк" та Національним банком України кредитного договору № 12 від 05.03.2014 та договору застави майнових прав № 12/ЗПМ від 05.03.2014, за умовами яких майнові права за кредитним договором № 154/12-KLMV від 26.06.2012, були передані в заставу Національному банку України, дана справа безпосередньо стосується прав та законних інтересів Національного банку України.

Так, відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені доводи, як і докази подані в їх обґрунтування, відповідачем не заявлялись та не подавалась в судах попередніх інстанцій.

4.9. Інші доводи касаційної скарги колегією суддів відхиляються, з огляду на те, що вони в цілому зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, і перегляду вже здійсненої господарськими судами оцінки доказів, зібраних у справі, тоді як суд касаційної інстанції в силу положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційних скарг, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування судових рішень.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Файрекс" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/23615/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Ткач