Ухвала

від 16.03.2020 по справі 910/5410/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5410/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 (суддя Джарти В. В.), постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 (головуючий - Пономаренко Є. Ю., судді Дідиченко М. А., Сулім В. В.) і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 (головуючий - Пономаренко Є. Ю., судді Дідиченко М. А., Руденко М. А.) у справі

за позовом Громадської організації ?Федерація внутрішніх бойових мистецтв?

до: 1) Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації,

2) Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання права користування та визнання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва таким, що продовжив свою дію,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Громадська організація "Федерація внутрішніх бойових мистецтв" (далі - ГО "Федерація внутрішніх бойових мистецтв", Орендар) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Дарницька РДА, Орендодавець) та Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління освіти Дарницької РДА, Балансоутримувач) про визнання права користування нежилим приміщенням та визнання укладеного між сторонами договору про передачу майна територіальної громади міста Києва від 29.10.2015 № 55 (далі - договір оренди № 55) таким, що продовжив свою дію, з посиланням на положення статей 259, 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 17 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон № 2269-ХІІ).

Позовна заява обґрунтовується невизнанням Дарницькою РДА права позивача на користування об`єктом оренди за договором оренди № 55, вчиненням позивачу перешкод у володінні та користуванні об`єктом оренди за договором оренди № 55, а також відсутністю заяв Орендодавця та Балансоутримувача про припинення дії цього договору протягом визначеного законодавством місячного строку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 позов задоволено частково. Визнано договір оренди продовженим до 28.10.2021. У іншій частині в позові відмовлено.

Рішення у частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що як на дату закінчення строку дії договору оренди № 55, так і протягом місяця після закінчення цього строку було відсутнє заперечення орендодавця проти поновлення зазначеного договору на новий строк. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання за ГО "Федерація внутрішніх бойових мистецтв" права користування орендованим нежилим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що вказана вимога не призводить до поновлення порушеного права позивача на продовження орендних відносин.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 апеляційну скаргу Дарницької РДА задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 змінено шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини у такій редакції: "2. Визнати договір № 55 про передачу майна територіальної громади міста Києва від 29.10.2015, укладений між Громадською організацією "Федерація внутрішніх бойових мистецтв", Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією та Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації таким, що продовжив свою дію на тих же умовах і на той же строк.". В решті зазначене рішення залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 скасовано та ухвалено нове додаткове рішення, яким: 1) стягнуто з Дарницької РДА на користь ГО "Федерація внутрішніх бойових мистецтв" 2645,85 грн витрат на правничу допомогу та 960,50 грн судового збору; 2) стягнуто з Управління освіти Дарницької РДА на користь ГО "Федерація внутрішніх бойових мистецтв" 2645,85 грн витрат на правничу допомогу та 960,50 грн судового збору.

Постанова мотивована посиланнями на положення статей 11, 16, 759, 764, 777, 793 ЦК України, статей 284, 285 ГК України, статей 17, 26 Закону № 2269-ХІІ та статей 16, 126, 129, 244, 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання договору оренди № 55 продовженим на тих же умовах і на той же строк (2 роки і 364 дні) з огляду на те, що: 1) орендодавець не висловив своїх заперечень стосовно поновлення договору оренди № 55 упродовж встановленого законодавством строку, що, в свою чергу, надало позивачу підстави розраховувати на можливість поновлення цього договору в силу закону; 2) задовольняючи вказану вимогу місцевий господарський суд визнав його продовженим до 28.10.2021, тобто на три роки, що суперечить умовам договору, оскільки первісно строк його дії встановлено 2 роки і 364 дні, а також суперечить положенням частини 2 статті 793 ЦК України, згідно з якою договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню; 3) збільшуючи строк дії договору оренди № 55 за власною ініціативою суд першої інстанції не тільки змінив заявлену позивачем вимогу про визнання договору продовженим, але й вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив визнати вказаний договір продовженим на тих же умовах і на той же строк, тобто на 2 роки та 364 дні.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019, прийнятою на підставі статей 129, 244, 282 ГПК України, заяву ГО "Федерація внутрішніх бойових мистецтв" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/5410/19 задоволено. Стягнуто з Дарницької РДА на користь Організації витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4666,70 грн, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова мотивована тим, що: 1) Дарницька РДА не надала доказів, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, у зв`язку з чим Райдержадміністрація не довела неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності справи, а самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат; 2) необхідність представництва інтересів позивача в суді апеляційної інстанції було зумовлено зверненням саме першого відповідача до суду з апеляційною скаргою, відповідно витрати на професійну правничу допомогу покладаються на апелянта.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, постановою та додатковою постановою апеляційної інстанції, Управління освіти Дарницької РДА звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові акти скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (статей 11, 17 Закону № 2269-ХІІ) та порушення норм процесуального права (статей 11, 86, 236 ГПК України). Зокрема, скаржник послався на неврахування судами викладеної у постанові Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 908/1435/17 (головуюча - Катеринчук Л. Й., судді Пєсков В. Г., Погребняк В. Я.) правової позиції про те, що при застосуванні процедури пролонгації договору оренди необхідно враховувати положення статті 11 Закону № 2269-ХІІ, що виключає безумовне (автоматичне) продовження договорів оренди комунального майна, яке не оцінювалося понад три роки, на підставі загальної норми - частини 2 статті 17 цього Закону.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, зокрема з мотивів необґрунтованого посилання Управління освіти Дарницької РДА на норму статті 11 Закону № 2269-ХІІ як таку, що унеможливлює "автоматичне" продовження дії договору оренди, оскільки відповідна норма взагалі ніяким чином не регулює питання, пов`язані як із закінченням дії договору оренди, так і з продовженням його дії, тобто спірні правовідносини не є предметом регулювання цієї норми матеріального права. Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/2822/18 (головуючий - Селіваненко В. П., судді Булгакова І. В., Львов Б. Ю.).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Дроботова Т. Б., Пільков К. М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019, постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 910/5410/19 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 24.03.2020.

Згідно з частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відповідно до частини 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах 1-4 статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах 5 або 6 статті 302 цього Кодексу.

Під час підготовки справи № 910/5410/19 до розгляду у суді касаційної інстанції колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи, касаційної скарги і відзиву на неї, дійшла висновку про необхідність передачі справи № 910/5410/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону № 2269-ХІІ у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17).

Місцевий та апеляційний господарські суди під час вирішення спору виходили з того, що Орендодавець протягом одного місяця після закінчення договору оренди № 55, тобто до 27.11.2018, не надіслав Орендарю своїх письмових заперечень щодо продовження користування майном, тоді як матеріали справи не містять доказів направлення позивачу листа Управління освіти Дарницької РДА від 22.11.2018 №3896 з вимогою про повернення орендованого майна.

При цьому суд першої інстанції відхилив посилання відповідачів на невиконання позивачем пункту 4.2.19 договору оренди № 55, яким для продовження дії цього договору на Орендаря покладено обов`язок за 3 місяці до закінчення строку договору надати новий звіт з незалежної оцінки об`єкта оренди, аргументуючи це тим, що умови пункту 9.7 договору оренди № 55, які регулюють порядок його пролонгації, не знаходяться у прямій залежності від факту виконання чи невиконання пункту 4.2.19 цього договору.

Разом з тим відповідно до частини 2 статті 11 Закону № 2269-ХІІ (у редакції Закону України від 21.04.2011 № 3269-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин", чинній з 24.05.2011) оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Так, у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 06.09.2018 у справі № 908/1435/17, від 06.03.2019 у справі № 921/116/18 та від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, висловлено правову позицію про те, що з 24.05.2011 законодавцем встановлено умову обов`язкового проведення переоцінки об`єкта оренди як підстави для поновлення договору оренди державного та комунального майна, остання оцінка якого є застарілою, оскільки була зроблена більш як три роки тому. Відтак, законом прямо передбачено обов`язок здійснення оцінки майна у разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки перед укладенням договору про продовження дії договору оренди державного майна, що виключає дію загальної норми про автоматичну пролонгацію договору оренди щодо такого об`єкта оренди (частини 2 статті 17 Закону № 2269-ХІІ).

Проте наразі колегія суддів не вбачає підстав для розширеного тлумачення підстав пролонгації договорів оренди державного та комунального майна у виді так званої "мовчазної згоди" сторін, вичерпно врегульованих положеннями статті 764 ЦК України, статті 284 ГК України та частини 2 статті 17 Закону № 2269-ХІІ, оскільки, незважаючи на викладення норми частини 2 статті 11 Закону № 2269-ХІІ у редакції Закону України від 21.04.2011 № 3269-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин", відповідних змін або доповнень до зазначених вище положень чинного законодавства про оренду, які регулюють порядок пролонгації договору оренди, внесено не було, що виключає підстави вважати норму частини 2 статті 11 Закону № 2269-ХІІ спеціальною у співвідношенні з нормами статті 764 ЦК України, статті 284 ГК України та частини 2 статті 17 Закону № 2269-ХІІ.

У зв`язку з цим касаційна інстанція погоджується з наведеним у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/2822/18 правовим висновком Верховного Суду про те, що норма статті 11 Закону № 2269-ХІІ не є такою, що унеможливлює "автоматичне" продовження дії договору оренди, оскільки відповідна норма взагалі ніяким чином не регулює питання, пов`язані як із закінченням дії договору оренди, так і з продовженням його дії, тобто спірні правовідносини не є предметом регулювання цієї норми матеріального права.

Водночас, ураховуючи існування різних підходів щодо застосування норм матеріального права (статей 11, 17 Закону № 2269-ХІІ) під час вирішення спорів, що виникають з відносин пролонгації договорів оренди державного та комунального майна, а також огляду на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 910/5410/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в зв`язку з необхідністю відступлення від висновку, викладеного у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у справах №№ 914/433/16, 908/1435/17, 921/116/18, 904/3415/18.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 910/5410/19 разом із касаційною скаргою Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019, постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков