Рішення

від 16.03.2020 по справі 904/6372/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2020м. ДніпроСправа № 904/6372/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г.

за позовом Акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро

про стягнення збитків у розмірі 2 281,78 грн.

Без участі представників сторін

ПРОЦЕДУРА:

Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" збитки у розмірі 2 281,78 грн.

Дана позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до акту Господарського суду Дніпропетровської області № 1077/19 від 28.12.2019 року при розкритті конверту надісланого Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" в додатку до позовної заяви № 18-147 від 26.12.2019 року відсутній:

- п.13. докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою суду від 02.01.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

14.01.2020 Акціонерне товариство "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" направило на адресу суду заяву про усунення недоліків.

Розглянувши поданий позов, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3-4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (2 281,78 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 16.01.2020 відкрито провадження у справі № 904/6372/19. Справу № 904/6372/19 розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було встановлено строк ухвалою суду від 16.01.2020 для надання відзиву на позовну заяву, однак останній не виконав вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020, відзив на позов не надав.

Крім того, господарським судом неодноразово було зроблено оголошення на сайті Судової влади України.

При цьому, в матеріалах справи міститься поштове повідомлення № 4930011041436, яке повернулось до господарського суду з відміткою "вручено 21.01.2020", тобто відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та строк для надання відзиву на позовну заяву.

Станом на дату винесення рішення відзив на позов відповідачем до матеріалів справи не поданий.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позові

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час перевезення відповідачем вантажу відбулась його часткова втрата, що підтверджується комерційним актом № 460005/852 від 04.06.2019 року, в якому зафіксовано ознаки неохоронного перевезення, такі як порушення маркування, виїмки та недостача.

Позивач ґрунтує свої вимоги на нормах статей 224, 225, 307, 317 Господарського кодексу України та статей 909, 924 Цивільного кодексу України.

На підтвердження своїх вимог надає такі докази:

- копія договору постачання № 1-1-2019/014 від 28.02.2019;

- копія залізничної накладної № 46855516;

- копія комерційного акту № 460005/852 від 04.06.2019;

- копія рахунка на оплату № 2604-1 від 26.04.2019;

- копія рахунку-фактури № 0206-1 від 02.06.2019;

- копія ату приймання-передачі вугільної продукції № 0206-1 від 02.06.2019.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Між Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.ТЕЙДІНГ" (далі - постачальник) укладено договір постачання № 1-1-2019/014 від 28.02.2019 року.

На умовах, викладених у розділах цього договору, постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, надалі вугілля, за марочним складом, ціною та в кількості, наведеним у відповідних специфікаціях до цього договору (п. 1.1. договору).

Об`єми та строки (періоди) постачання вугілля узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних специфікацій до цього договору (п. 1.2. договору).

Ціна (базова договірна ціна) вугілля встановлена на базисних умовах постачання, передбачених цим договором, та визначається сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору (п. 3.1. договору).

Оплата вугілля проводиться покупцем у національній валюті України шляхом банківського переводу грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах повної 100% попередньої оплати вартості вугілля, що підлягає поставці у відповідному періоді, протягом 5 банківських днів з моменту надання постачальником рахунку на передплату, але не пізніше дати початку поставки вугілля. Остаточні взаєморозрахунки сторони проводять протягом 3 банківських днів з моменту дати підписання сторонами актів приймання-передачі вугілля (п. 4.1. договору).

Фактична вартість вугілля, що відвантажується, вказується у рахунках, які надаються постачальником у відповідності до п.2.4. цього договору (п. 4.5. договору).

Сторонами було підписано специфікацію № 829759 від 01.04.2019 року до договору, відповідно до якої постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити вугілля у кількості 4 000,00 т, на загальну суму 17 880 000,00 грн. з ПДВ, на умовах поставки СРТ- станція Запоріжжя-Ліве в період з 01.04.2019 року по 09.05.2019 року.

Вантажовідправником (виробником) відповідно до Специфікації № 829759 від 01.04.2019 року виступало ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ".

ТОВ "Д.ТРЕЙДІНГ" 26.04.2019 на адресу АТ "ЗФЗ" виставлено рахунок № 2604-1 на оплату від 26.04.2019 (передоплатний), який було сплачено АТ "ЗФЗ" за поставку Вугілля у відповідному періоді, згідно п. 4.1. Договору, що підтверджується платіжним дорученням № 332651 від 24.05.2019.

На підставі, п. 2.1, п. 2.3., п. 2.4., п. 4.1. Договору та Специфікації № 829759 від 01.04.2019 Постачальник по залізничній накладній № 46855516 зі станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці відвантажив на адресу АТ "ЗФЗ" Вугілля.

Вантаж прибув у рухомому складі у вагонах: №62200746, №53541827, №60309713 №56236615, який буй повністю оплачений, відповідно до п. 4.1. Договору.

Приймання-передача поставленого Вугілля по залізничній накладнім № 46855516 для АТ "ЗФЗ" зафіксовано також в Акті приймання-передачі вугільної продукції № 0206-1 від 07.06.201 9.

Вагон №60309713, який прибув по залізничній накладній №46855516 був виданий вантажоотримувачу - АТ "Запорізький завод феросплавів" відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України зі складанням комерційного акта № 460005/852 від 04.06.2019, в якому зафіксовано ознаки несхоронного перевезення, такі як порушення маркування, виїмки та недостача.

У даному комерційному акті зазначається, що фактично маркування не проглядається над 7-ми люками, виїмка довжиною 80см, шириною 280см, глибиною 20см. В технічному відношенні вагон справний, бездвірний, люка закриті, просипу вантажу не має.

Розрахунок шкоди, спричиненого внаслідок нестачі, проведений з урахуванням норми відповідно до Правил перевезення вантажів.

Згідно розрахунку сума нестачі вантажу складає 2 281,78 грн.

Позивач вважає, що недостача вантажу виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути вартість недостачі вантажу із вирахуванням норми природної втрати в сумі 2 281,78 грн., що і є причиною спору.

НОРМАТИВНІ АКТИ ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ ПРИ ВИРІШЕННІ СПОРУ

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст.307 Господарського кодексу України договір перевезення викладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням сторонами перевізного документа.

Отже, між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору перевезення.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). (ст.920 Цивільного кодексу України).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. (ч.1 ст.924 Цивільного кодексу України).

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (ч.1-3 ст. 314 Господарського кодексу України).

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. (ст.2 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457).

Відповідно до ст.6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Правила оформлення перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084, визначають порядок оформлення перевізних документів, форми бланків перевізних документів та їх зміст.

На кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) (п.1.1. Правил оформлення перевізних документі)

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни (п.1.3. Правил оформлення перевізних документі)

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі недостачі вантажу в розмірі вартості вантажу, якого не вистачає (ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. (п.129 Статуту).

Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р. затверджено Правила складання актів (стаття 129 Статуту) (далі - Правила складання актів).

При перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми (п. 1. Правил складання актів).

Комерційні акти складаються для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин (п. 2. Правил складання актів).

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала (п. 3. Правил складання актів).

Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів (п. 8. Правил складання актів).

Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці (п. 10. Правил складання актів).

З вищевикладеного вбачається, що підставою для матеріальної відповідальності залізниці є належним чином складений станцією залізниці комерційний акт або акт загальної форми.

Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (ч.1-3 ст.314 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.23 Закону України від "Про залізничний транспорт" перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. (ст.110 Статуту).

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за недостачу - у розмірі дійсної вартості. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (п.114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (п. 115 Статуту).

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.

ВИСНОВКИ СУДУ

Виходячи з викладеного та з огляду на наявні у справі докази, а саме комерційні акти, якими засвідчено факт недостачі вантажу, така недостача виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення.

З урахуванням норми природної втрати (2 %), відповідальна недостача вугілля під час перевезення у вагоні № 60309713 становить 1580 кг.

Згідно з рахунком-фактурою № 0206-1 від 02.06.2019 вартість 1 тони відвантаженого вугілля становить 3 713,82 грн. без ПДВ.

Враховуючи викладене, вартість недостачі, виявленої у вищезазначеному вагоні, з урахуванням норми природної втрати, складає 2 281,78 грн.

Відповідно до ст. 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ ВП 40081237) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11; код ЄДРПРОУ 00186542) збитки у розмірі 2 281,78 грн., судовий збір у розмірі 1 921,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2020

Суддя В.Г. Бєлік