Постанова

від 10.12.2020 по справі 904/6372/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2020 Справа № 904/6372/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кощеєв І.М., Широбокова Л.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 у справі №904/6372/19 (суддя Бєлік В.Г.; рішення ухвалене без участі представників сторін, повний текст рішення складено та підписано 16.03.2020)

за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м.Дніпро

про стягнення збитків у розмірі 2281,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 2281,78 грн.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги неналежним виконанням зобов`язань відповідачем під час перевезення вантажу, чим спричинено збитки позивачу у зв`язку з нестачею продукції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 у справі №904/6372/19 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" збитки у розмірі 2281,78 грн., судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - при перевезенні вантажів у вологому стані. Комерційними актами засвідчено факт недостачі вантажу, така недостача виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення. З урахуванням норми природної втрати (2%), відповідальна недостача вугілля під час перевезення у вагоні №60309713 становить 1580 кг. Згідно з рахунком-фактурою №0206-1 від 02.06.2019 вартість 1 тони відвантаженого вугілля становить 3713,82 грн. без ПДВ. Враховуючи викладене, вартість недостачі, виявленої у вищезазначеному вагоні, з урахуванням норми природної втрати, складає 2281,78 грн. Відповідно до ст. 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 по справі №904/6372/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог на суму 2281,78 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що згідно зі статтею 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

При цьому, згідно зі статтею 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Зазначає, що відповідно до Специфікації №829759 від 01.04.2019 до Договору постачання між ТОВ "Д.ТРЕЙДІНГ" та АТ "Запорізький завод феросплавів" №1-1-2019/014 від 28.02.2019 вантажовідправником вугілля є ПРАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", що також підтверджується залізничною накладною №4685516.

Вказує, що у матеріалах справи міститься рахунок №2604-1 на оплату від 26.04.2019, який було сплачено покупцем, а саме АТ "Запорізький завод феросплавів", що підтверджується платіжним дорученням №332651 від 24.05.2019. Як зазначено у позовній заяві, даний рахунок було виставлено 26.04.2019 постачальником ТОВ "Д.ТРЕЙДІНГ" на адресу покупця. Апелянт підкреслює, що ці документи не є належними доказами підтвердження вартості вантажу згідно з вимогами ст. 115 Статуту залізниць України.

Також, апелянт посилається на постанову Вищого господарського суду України від 17.01.2017 у справі №916/851/16, у якій зазначено, що "відповідно до статей 114 та 115 Статуту залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника", а також на постанову Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №910/963/17, в якій Верховний Суд вказує що "вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж. Довідки відправника про кількість ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 у справі №904/6372/19; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала Центрального апеляційного господарського суду про відкриття провадження у цій справі вручена позивачу - АТ "Запорізький завод феросплавів" 12.06.2020.

Між тим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, який неодноразово продовжувався.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 (далі - Закон №540-IX), розділ X "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4, за змістом якого: під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином строк на подання відзиву продовжено до закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Однак 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-ІХ (далі - Закон №731-ІХ), яким пункт 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, з урахуванням наведених змін до процесуального закону, строк для подання відзиву на апеляційну скаргу у позивача закінчився 06.08.2020.

Відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача у визначений строк до суду апеляційної інстанції не надійшов.

Частина третя статті 263 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути цю справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

Між Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.ТРЕЙДІНГ" (Постачальник) укладено договір постачання №1-1-2019/014 від 28.02.2019 (далі - договір, а.с.14-23).

На умовах, викладених у розділах цього договору, Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, надалі вугілля, за марочним складом, ціною та в кількості, наведеним у відповідних специфікаціях до цього договору (п. 1.1. договору).

Об`єми та строки (періоди) постачання вугілля узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних специфікацій до цього договору (п. 1.2. договору).

Ціна (базова договірна ціна) вугілля встановлена на базисних умовах постачання, передбачених цим договором, та визначається сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору (п. 3.1. договору).

Оплата вугілля проводиться Покупцем у національній валюті України шляхом банківського переводу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах повної 100% попередньої оплати вартості вугілля, що підлягає поставці у відповідному періоді, протягом 5 банківських днів з моменту надання Постачальником рахунку на передплату, але не пізніше дати початку поставки вугілля. Остаточні взаєморозрахунки сторони проводять протягом 3 банківських днів з моменту дати підписання сторонами актів приймання-передачі вугілля (п. 4.1. договору).

Фактична вартість вугілля, що відвантажується, вказується у рахунках, які надаються Постачальником у відповідності до п.2.4. цього договору (п. 4.5. договору).

Сторонами було підписано специфікацію №829759 від 01.04.2019 до договору (а.с.24), відповідно до якої Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити вугілля у кількості 4000,00 т, на загальну суму 17880000,00 грн. з ПДВ, на умовах поставки СРТ- станція Запоріжжя-Ліве в період з 01.04.2019 року по 09.05.2019 року.

Вантажовідправником (виробником) відповідно до Специфікації №829759 від 01.04.2019 виступало ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ".

ТОВ "Д.ТРЕЙДІНГ" 26.04.2019 на адресу АТ "ЗФЗ" виставлено рахунок №2604-1 на оплату від 26.04.2019 (передоплатний), який було сплачено АТ "ЗФЗ" за поставку Вугілля у відповідному періоді, згідно п. 4.1. Договору, що підтверджується платіжним дорученням №332651 від 24.05.2019 (а.с.10, 11).

На підставі, п. 2.1, п. 2.3., п. 2.4., п. 4.1. Договору та Специфікації №829759 від 01.04.2019 Постачальник по залізничній накладній №46855516 (а.с.7) зі станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці відвантажив на адресу АТ "ЗФЗ" вантаж - вугілля кам`яне марки г-газове, вантаж у твердому стані, з вологою не більше 14%, вугілля завантажено вище рівня бортів з "шапкою", поверхня вантажу маркована вапном.

Вантаж прибув у рухомому складі у вагонах: №62200746, №53541827, №60309713 №56236615, який був повністю оплачений, відповідно до п. 4.1. договору.

Приймання-передача поставленого Вугілля по залізничній накладній №46855516 для АТ "ЗФЗ" зафіксовано також в Акті приймання-передачі вугільної продукції №0206-1 від 07.06.2019 (а.с.13).

Вагон №60309713, який прибув по залізничній накладній №46855516 був виданий вантажоотримувачу - АТ "Запорізький завод феросплавів" відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України зі складанням комерційного акта №460005/852 від 04.06.2019 (а.с.8-9), в якому зафіксовано ознаки несхоронного перевезення, а саме: за документом у вагоні №60309713 значиться тара 23600кг, нетто 53400; фактично виявилось брутто 75420кг, тара з документу 23600кг, нетто 51820кг, що менше документу на 1580кг; у комерційному відношенні навантаження у вагоні шапкоподібне, вище рівня бортів 30см; в перевізному документі вантаж маркований вапном; фактично маркування не проглядається над 7-ми люками, виїмка довжиною 80см, шириною 280см, глибиною 20см; відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. В технічному відношенні вагон справний, бездвірний, люка закриті, просипу вантажу немає.

Предметом спору у цій справі є стягнення збитків у розмірі вартості недостачі вантажу (з урахуванням норми нестачі), завданих залізницею як перевізником, який не забезпечив збереження вантажу при перевезенні. Позовні вимоги заявлені вантажоодержувачем до перевізника.

Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно з частиною другою статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

За приписами частини першої статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (стаття 113 Статуту залізниць України).

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до частини другої статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з частиною третьою статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

За змістом статей 114, 115 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до частини третьої статті 133 Статуту залізниць України до претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред`явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Отже вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

Як убачається з матеріалів справи, вартість нестачі вантажу розрахована позивачем з урахуванням ціни за тону - 3713,82 грн. (без ПДВ), яка відповідає фактичній ціні кам`яного вугілля згідно рахунку - фактури №0206-1 від 02.06.2019 (а.с.12), базовій ціні відповідно до рахунку №2604-1 від 26.04.2019, який був оплачений, зафіксована в акті приймання - передачі від 02.06.2019 (а.с.13) та в специфікації №829759 від 01.04.2019 (а.с.24).

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору на надання послуг з перевезення вантажів не забезпечив збереження прийнятого до перевезення вантажу за накладною №46855516 від 01.06.2019 в обсязі, прийнятому до перевезення з урахуванням норм природного убутку, що призвело до недостачі вантажу та понесенні вантажоодержувачем збитків у вигляді сплати постачальнику грошових коштів у розмірі вартості недостачі вантажу.

Щодо обсягу майнової відповідальності залізниці, як перевізника, за нестачу означеної кількості вантажу, то колегія суддів погоджується з відповідачем (апелянтом), що зазначені документи, які підписані між постачальником та покупцем товару, не є неналежними доказами, що підтверджують вартість 1 тонни відправленого вантажу, яка застосовується при розрахунку суми збитків відповідно до ст. ст. 114, 115 Статуту залізниць України.

Разом із цим колегія суддів вважає, що такі доводи апеляційної скарги відповідача підлягають відхиленню з наступних підстав.

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог частин 1-5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі судом першої інстанції було визначено розглядати справу №9904/6372/19 в порядку спрощеного провадження, а відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам статі 165 ГПК України у строк до 17.02.2020.

Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, означену ухвалу суду першої інстанції було отримано Акціонерним товариством "Українська залізниця" - 21.01.2020, а Регіональною філією "Придніпровська залізниця" - 20.01.2020.

Крім того, господарським судом неодноразово було зроблено оголошення на сайті судової влади України.

В матеріалах справи не міститься відзиву відповідача на позов.

Відтак суд першої інстанції правильно відзначив, що відповідачу було встановлено строк ухвалою суду від 16.01.2020 для надання відзиву на позовну заяву, однак останній не виконав вимоги цієї ухвали, відзив на позов не надав.

За змістом своєї апеляційної скарги відповідач не наводить обставин, які б пояснювали причини не надання відзиву на позов суду першої інстанції у встановлений ним строк до 17.02.2020, як і до моменту ухвалення оскарженого судового рішення - 16.03.2020.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що аргументи відповідача про здійснену судом першої інстанції неправильну оцінку наданих позивачем доказів в частині визначення вартості вантажу, щодо якого виявлено нестачу під час його перевезення за накладною №46855516 від 01.06.2019 - не підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції.

Будь-яких інших доводів, які б спростовували означений факт не збереження вантажу, відповідач суду апеляційної інстанції не навів.

Враховуючи вищенаведене та встановлення обставин невідповідності фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній, що підтверджується належними доказами, а саме комерційним актом №460005/852 від 04.06.2019, ненадання відповідачем суду доказів втрати вантажу не з його вини, а також здійснення позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми збитків, з урахуванням вартості товару та норми природної втрати маси вантажу із застосуванням 2% маси, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 2281,78 грн. вартості нестачі вантажу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 у справі №904/6372/19 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 10.12.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Л.П. Широбокова