Рішення

від 12.03.2020 по справі 908/3336/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/152/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2020 Справа № 908/3336/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка Артура Олеговича розглянув у загальному позовному провадженні при секретарі Махно О.О. справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛА Дніпропетровськ» , ідентифікаційний код юридичної особи 39138892 (49101, м. Дніпро, вул. Ульянова, буд. 26А)

до відповідача Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» , ідентифікаційний код юридичної особи 00186542 (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11)

про стягнення 47019 грн 88 коп.

та за зустрічною позовною заявою:

за позовом Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» , ідентифікаційний код юридичної особи 00186542 (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛА Дніпропетровськ» , ідентифікаційний код юридичної особи 39138892 (49101, м. Дніпро, вул. Ульянова, буд. 26А)

про стягнення 9574 грн 51 коп.

за участю представників:

від ТОВ «ТЛА Дніпропетровськ» - не з`явився;

від АТ «Запорізький завод феросплавів» - Гранич Ю.В., довіреність № 18-7 від 13.02.2020

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЛА Дніпропетровськ» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом від 22.11.2019 (вх. № 3588/08-07/19 від 29.11.2019) про стягнення з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» 47019,88 грн, з яких 45160,99 грн - основний борг, 275,00 грн - 3% річних, 949,42 грн пеня та 634,47 грн - інфляційні втрати.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та умов договору поставки № 388 від 26.04.2019, укладеного між сторонами у справі і обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2019 справу № 908/3336/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Позовна заява прийнята судом до розгляду ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.12.2019 у справі № 908/3336/19 у спрощеному позовному провадженні. Судове засідання призначено на 24.12.2019 о 14 год. 30 хв. Встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву до 20.12.2019 (включно).

21.12.2019 від Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» надійшла зустрічна позовна заява вих. № 18-059/1 від 19.12.2019 про стягнення з ТОВ «ТЛА Дніпропетровськ» на користь АТ «Запорізький завод феросплавів» 9 574,51 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2019 зустрічний позов у справі № 908/3336/19 передано на розгляд раніше визначеному складу суду - судді Науменку А.О.

За наслідками судового засідання 24.12.2019, враховуючи доцільність спільного розгляду зустрічного позову з первісним позовом, суд дійшов висновку щодо необхідності прийняття зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом з об`єднанням в одне провадження. У зв`язку з чим, ухвалено про перехід до розгляду справи №908/3336/19 за правилами загального позовного провадження. Розгляд зустрічної позовної заяви призначено разом із первісним позовом у підготовчому засіданні на 16.01.2020 об 11 год. 30 хв.

21.12.2019 до Господарського суду Запорізької області від Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» надійшов відзив на первісну позовну заяву, з доказами направлення його позивачу.

В судовому засіданні 16.01.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу «Акорд» .

Суд відкрив підготовче засідання. Перевірив явку представників сторін. Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з`явився.

На початку судового засідання суд оголосив про надходження від відповідача за первісним позовом відзиву на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом зазначив, що не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив та буде надавати усні пояснення по справі.

За наслідками судового засідання, враховуючи, що питання, визначені ч. 2 ст. 182 цього кодексу, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні, суд відклав підготовче засідання, повідомивши присутніх представників учасників справи про дату наступного засідання, яке призначено на 11.02.2020 о 12 год. 00 хв. в приміщенні Господарського суду Запорізької області під розписку та звукозапис.

10.02.2020 до господарського суду від ТОВ «ТЛА Дніпропетровськ» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

В судовому засіданні 11.02.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу «Акорд» .

11.02.2019 суд продовжив підготовче засідання. Перевірив явку представників сторін. Представники сторін в судове засідання не з`явились.

На початку судового засідання суд оголосив про надходження від ТОВ «ТЛА Дніпропетровськ» відзиву на зустрічну позовну заяву з доказами направлення іншій стороні у справі, який прийнятий судом до розгляду.

За наслідками судового засідання суд відклав підготовче засідання на 24.02.2020 о 10 год. 00 хв.

21.02.2020 до господарського суду від АТ «Запорізький завод феросплавів» надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, яка прийнята судом до розгляду.

24.02.2020 суд продовжив підготовче засідання. Перевірив явку представників сторін. Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

З огляду на те, що представники сторін у судове засідання не з`явилися, судове засідання 24.02.2020 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

10.03.2020 від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6686,09 грн.

Від відповідача 12.03.2020 надійшли письмові пояснення щодо заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої відповідач просить суд відмовити в задоволенні даної заяви повністю.

За наслідками судового засідання, суд, на підставі ст. 185 ГПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10.03.2020 о 10 год. 20 хв.

В судовому засіданні 10.03.2020 оголошено перерву до 12.03.2020 о 10 год. 20 хв.

В судовому засіданні 12.03.2020 були присутні представники сторін, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом Акорд .

Представник позивача підтримав вимоги за первісним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 25.04.2019 між ТОВ «ТЛА Дніпропетровськ» та АТ «Запорізький завод феросплавів» укладено договір поставки №388, за яким позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 45160,99 грн. За умовами п. 5.6 договору та п. 4 додатку №1 до договору відповідач мав оплатити цей товар через 14 календарних днів з дати поставки товару за умови виконання постачальником п. 3.4, п. 4.1.1 - 4.1.5 цього договору та надання завіреної копії митної декларації. Позивач вказує, що товар був поставлений відповідачу 25.07.2019, супровідні документи були надані разом із товаром, а митну декларацію було відправлено відповідачу 07.09.2019, дата прибуття - 08.09.2019. У зв`язку з цим позивач вважає, що строк оплати товару настав 08.09.2019, а 09.09.2019 виникла заборгованість. Відповідач товар не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 45160,99 грн, а також нарахованих за прострочення оплати в період з 09.09.2019 по 22.11.2019 пені в сумі 949,42 грн, 3% річних у сумі 275,00 грн та збитків від інфляції в сумі 634,47 грн за вересень - жовтень 2019 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення первісного позову з підстав, викладених у відзиві. Посилається на те, оплата мала бути здійснена через 14 календарних днів з моменту виконання позивачем зобов`язань, передбачених пунктом 4 додатку №1 до договору, а до того часу позивач позбавляється права вимагати оплати за поставлений товар. Вказує, що митна декларація прибула 08.09.2019, однак була отримана відповідачем тільки 09.09.2019, а тому оплата мала бути здійснена не 08.09.2019, як вказує позивач, а 23.09.2019 (08.09.2019 + 14 календарних днів). У зв`язку з цим відповідач надав контррозрахунок 3% річних за період з 23.09.2019 по 22.11.2019 на суму 226,42 грн та інфляційних втрат за цей період на суму 361,60 грн. Щодо нарахування пені відповідач зауважив, що в договорі поставки сторони не визначили розмір пені, тому позивач неправомірно пред`явив до стягнення пеню.

Також представник відповідача підтримав вимоги зустрічного позову. Згідно із зустрічним позовом відповідач просить стягнути з позивача господарські санкції в розмірі 9574,51 грн за порушення умов договору поставки від 25.04.2019 №388. Посилається на те, що за умовами додатку №1 до договору позивач повинен був поставити товар до 31.05.2019. Позивач поставив товар 25.07.2019, тобто з порушенням строку поставки на 54 календарні дні. У зв`язку з цим відповідач на підставі п. 10.3 договору нарахував штраф у розмірі 0,3% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення від вартості простроченого товару за 54 календарні дні прострочення за період з 31.05.2019 по 25.07.2019 в сумі 7316,46 грн та додатково штраф у розмірі 5% від суми непоставленого товару за прострочення поставки більше 10-ти календарних днів в сумі 2258,05 грн. Загалом розмір штрафних санкцій становить 9574,51 грн, які відповідач просить стягнути з позивача в зустрічному позові.

Представник позивача заперечив проти зустрічних позовних вимог частково. У відзиві на зустрічну позовну заяву позивач просить суд зменшити розмір стягуваних штрафних санкцій на 90% та стягнути з позивача штрафні санкції в сумі 957,56 грн. Посилається на те, що позивач не є виробником товару, про що відповідачу було достовірно відомо в момент укладання договору. Вказує, що порушення строку поставки відбулося не з вини позивача, а тому, що ТОВ Український Торговий Дім БЕЛШИНА (офіційний дилер продукції БЕЛШИНА ) у зв`язку з реорганізацією товариства та зміни керівництва припинило відвантаження своєї продукції. Одразу після стабілізації ситуації в управлінні офіційного дилера, а саме: 25.07.2019 позивач здійснив поставку товару відповідачу. Позивач просить суд врахувати, що відповідач не заявляє вимог та не посилається на факт завдання майнової шкоди внаслідок прострочення поставки товару. Крім того, зауважив, що відповідач не вжив заходів щодо досудового врегулювання спору, не надіслав позивачу жодної претензії про сплату штрафних санкцій. У зв`язку з цим позивач розцінює вимоги відповідача про сплату штрафних санкцій як намагання зменшити розмір оплати за поставлений товар. Позивач просить суд врахувати зазначені обставини та зменшити розмір стягуваних штрафних санкцій на 90%.

Відповідач у відповіді на відзив за зустрічним позовом заперечив проти доводів позивача щодо зменшення розміру штрафних санкцій та наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

За наслідками судового засідання 12.03.2020 суд прийняв рішення, проголосив його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

25.04.2019 між Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЛА Дніпропетровськ» (постачальник) укладено договір поставки №388 з протоколом узгодження розбіжностей від 27.06.2019 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію (далі по тексту - товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

У п. 2.1 договору визначено, що детальна інформація про кількісні і якісні характеристики товару міститься в додатках (специфікаціях) та додаткових угодах до цього договору.

Сторони узгодили в п. 6.1 договору, що право власності на товар переходить від постачальника покупцю в момент передачі товару на склад покупця.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2020, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами.

Додатком №1 до договору сторони передбачили поставку товару на загальну суму 53365,97 грн з ПДВ, а саме:

- шина 12.00R20 нс 18ИД-304М.У-4 с об/л Белшина в кількості 4 шт. за ціною 4999,17 грн без ПДВ за штуку;

- шина 215/75R17.5 126/124М БЕЛ-169 Б/К Белшина в кількості 4 шт. за ціною 2700,00 грн без ПДВ за штуку;

- 8.25R20 нс 10 К-84МБ, У-2 10. с об/л Белшина в кількості 6 шт. за ціною 2279,16 грн. без ПДВ.

У додатку №1 визначено термін поставки - до 31.05.2019. Умови поставки: DDP, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, склад покупця.

Умови оплати: безготівкове перерахування на поточний рахунок постачальника через 14 календарних днів тільки за умови виконання постачальником пунктів 3.4, 4.1.1, 4.1.2, 4.1.4 - 4.1.5 цього договору та надання завіреної копії митної декларації ІМ-40 АА або ІМ-40 ДР або ІМ-40 ДТ або ІМ-40 ДЕ, яка оформлена постачальником на поставлений товар. Термін оплати збільшується на термін прострочення надання первинних документів відповідно до п. 3.4 даного договору.

На виконання додатку №1 до договору позивач поставив відповідачу погоджений товар на суму 45160,99 грн за накладною №ТК-Н9205-004 від 25.07.2019.

Позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру № ТК-С9115-006 від 25.07.2019 на оплату товару на суму 45160,99 грн.

Товар та документи на вантаж (видаткову накладну та рахунок) було доставлено відповідачу за товарно-транспортною накладною №273 від 25.07.2019.

Відповідач прийняв товар без зауважень та не заперечує факт отримання товару на вказану суму.

08.08.2019 позивач зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму поставки 45160,99 грн, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних від №08.08.2019 за №9174147874.

Митну декларацію було відправлено відповідачу 07.09.2019 поштою, що підтверджується експрес-накладною «Нова пошта» №59000446312167 від 07.09.2019, дата прибуття - 08.09.2019.

Відповідач не оплатив поставлений товар у встановлений договором строк, що стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 45160,99 грн, а також нарахованих за прострочення оплати товару 3% річних у сумі 275,00 грн, пені в сумі 949,42 грн та інфляційних втрат у сумі 634,47 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника відповідача, суд вважає, що обидва позови підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки №388 від 25.04.2019 з додатком та протоколом розбіжностей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4 додатка №1 до договору відповідач мав оплатити поставлений товар через 14 календарних днів тільки за умови виконання постачальником пунктів 3.4, 4.1.1, 4.1.2, 4.1.4 - 4.1.5 цього договору та надання завіреної копії митної декларації ІМ-40 АА або ІМ-40 ДР або ІМ-40 ДТ або ІМ-40 ДЕ, яка оформлена постачальником на поставлений товар. Термін оплати збільшується на термін прострочення надання первинних документів відповідно до п. 3.4 даного договору.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що разом із поставкою постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали документів: рахунку-фактури, видаткової накладної на відпуск товару, акту приймання-передачі товару (за згодою сторін); сертифікат якості або паспорт виробника товару (оригінал - на мові країни-виробника, а також копія на державній мові покупця/або російській мові, завіреній печаткою постачальника); копію сертифіката відповідності; якщо товар підлягає сертифікації - сертифікат відповідності по системі сертифікації УкрСЕПРО; інші документи, надання яких обумовлено в додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору; супровідних документів: залізничної накладної (оригінал) - за умови поставки залізничним транспортом; товарно-транспортна накладна (оригінал) - за умови поставки автотранспортом.

Як встановлено судом, поставка товару на суму 45160,99 грн була здійснена 25.07.2019, що підтверджується накладною та товарно-транспортною накладною, у якій засвідчено факт передачі відповідачу рахунку на оплату товару.

Митна декларація була відправлена позивачем відповідачу поштою 07.09.2019 та прибула 08.09.2019, отже могла бути отримана відповідачем у цей день.

Відповідач посилається на те, що митна декларація була отримана ним тільки 09.09.2019, а тому оплата мала бути здійснена через 14 календарних днів з моменту виконання позивачем зобов`язань, передбачених пунктом 4 додатку №1 до договору, тобто 23.09.2019 (08.09.2019 + 14 календарних днів).

Вказані доводи відповідача судом відхилені з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Статтею 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати документи, що стосуються товару встановлені статтею 666 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Суд зазначає, що супровідні документи на товар (накладна та рахунок на оплату) були передані відповідачу разом із товаром, про що зазначено у товарно-транспортній накладній, а митна декларація була відправлена відповідачу 07.09.2019, дата прибуття - 08.09.2019.

Отже, всі умови, за яких мала бути здійснена оплата відповідно до п. 4 додатку №1 до договору, позивачем виконані.

Суд зазначає, що строк оплати чітко встановлений у п. 4 додатка №1 до договору протягом 14 календарних днів з моменту поставки, а обов`язок позивача щодо надання супровідних документів на товар є тільки умовою здійснення оплати. Сторони погодили в п. 4 додатка №1 до договору, що термін оплати збільшується на термін прострочення надання первинних документів відповідно до п. 3.4 даного договору. Отже, у разі ненадання постачальником покупцю супровідних документів на товар термін оплати товару (14 календарних днів з моменту поставки товару) не змінюється, а тільки продовжується на термін надання первинних документів.

В даному випадку термін оплати поставленого товару збільшився відповідно до п. 4 додатку №1 до договору на термін надання митної декларації, тому оплата за товар мала бути здійснена відповідачем з моменту отримання всіх супровідних документів на товар та митної декларації, тобто з 08.09.2019.

Щодо доводів відповідача про те, що митна декларація була фактично отримана ним 09.09.2019 суд зазначає, що митна декларація була доступна для отримання відповідачем у день її прибуття на відділення пошти 08.09.2019, тому суд вважає, що обов`язок позивача щодо надання митної декларації був виконаний позивачем у цей день (момент надання митної декларації в розпорядження відповідача).

Відповідач не звертався до позивача з приводу надання будь-яких супровідних документів на товар. Доказів повернення товару позивачу відповідач не надав. Увесь товар відповідачем прийнятий. Видаткова накладні підписана з блоку обох сторін без зауважень.

Отже, товар має бути оплачений відповідачем на умовах договору, оскільки договір є чинним і відповідач не довів наявність правових підстав для відстрочення виконання грошового зобов`язання за цим договором.

Відповідач не надав доказів оплати товару на суму 45160,99 грн. Враховуючи викладене, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 45160,99 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами п. 10.7 договору у разі порушення термінів оплати за поставлений товар згідно даного договору більше 10-ти календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню згідно діючого законодавства України від суми несплаченого товару за кожний день прострочення, починаючи з 11-го календарного дня прострочення.

Позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення за період з 20.09.2019 по 22.11.2019 у сумі 949,42 грн.

Суд визнав вимоги про стягнення пені за первісним позовом необґрунтованими та відмовив у їх задоволенні, оскільки сторони не узгодили в договорі розмір пені, яка підлягає сплаті за прострочення оплати товару.

Так, згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, сторони сплачують пеню в розмірі, яка погоджена в договорі. Законодавство не встановлює обов`язкового для сторін розміру пені, а лише обмежує максимальний розмір пені, який може бути стягнуто в судовому порядку, подвійною обліковою ставкою НБУ.

В даному випадку в договорі поставки сторони не погодили розмір пені, яка підлягає сплаті за прострочення оплати товару, тому позивач безпідставно нарахував та пред`явив до стягнення пеню. У стягненні пені в сумі 949,42 грн суд відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення оплати товару на суму 45160,99 грн за період з 09.09.2010 по 22.11.2019 у сумі 275,00 грн.

Суд перевірив розрахунок 3% річних позивача та визнав вимоги про стягнення з відповідача на користь 3% річних в сумі 275,00 грн.

Крім того, позивач розрахував інфляційні втрати від суми боргу 45160,99 грн за період вересень - жовтень 2019 року в сумі 634,47 грн.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Виходячи з наведеного роз`яснення, при розрахунку інфляційних втрат слід враховувати заборгованість на кінець місяця, в якому виникло прострочення, та помножити її середній індекс інфляції за наступні повні місяці, в яких існувало прострочення, в межах періоду розрахунку інфляційних втрат.

Позивач не врахував наведені роз`яснення та застосував при розрахунку інфляційних втрат індекси інфляції, починаючи з місяця, в якому виникло прострочення. Так, для суми боргу 45160,99 грн прострочення оплати виникло у вересні 2018 року, тому інфляційні втрати слід розраховувати з жовтня 2019 року.

У зв`язку з цим суд здійснив перерахунок інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог тільки за жовтень 2019 року (індекс інфляції 100,7%), що від суми боргу 45160,99 грн складає 316,13 грн.

Таким чином, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальній сумі 316,13 грн. У стягненні інфляційних втрат у сумі 318,34 грн суд відмовляє, як у безпідставно заявлених.

Враховуючи викладене, вимоги за первісним позовом задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1869,21 грн. Решта судового збору в сумі 51,79 грн залишається за позивачем.

Також 10.03.2020 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6686,09 грн, у задоволенні яких суд відмовляє за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 ст.атті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Всупереч наведеним приписам законодавства, разом із першою заявою по суті спору (позовом) позивачем не подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При поданні позову орієнтовний розрахунок судових витрат позивачем поданий не був, позивач лише разом із заявою про розподіл судових витрат подав докази понесення ним витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи наведене, оскільки позивач не подав попередній розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, не обґрунтував наявності об`єктивних причин, які унеможливили заявлення ним попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом із позовом, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6686,09 грн.

Дана правова позиція відповідає висновку, викладеному в п. 6.52 постанови Великої палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Згідно з зустрічним позовом позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача штрафні санкції в загальному розмірі 9574,51 грн за порушення умов договору поставки від 25.04.2019 № 388, посилаючись на те, що згідно за умовами додатку №1 до договору відповідач за зустрічним позовом повинен був поставити товар до 31.05.2019. Натомість фактично поставив товар 25.07.2019, тобто з порушенням строку поставки на 54 календарні дні. У зв`язку з цим на підставі п. 10.3 договору позивач за зустрічним позовом нарахував штраф у розмірі 0,3% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення від вартості простроченого товару за 54 календарні дні прострочення за період з 31.05.2019 по 25.07.2019 в сумі 7316,46 грн та додатково штраф у розмірі 5% від суми непоставленого товару за прострочення поставки більше 10-ти календарних днів в сумі 2258,05 грн. Загалом розмір штрафних санкцій становить 9574,51 грн, які позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У п. 2 додатку №1 до договору сторони узгодили термін поставки товару до 31.05.2019.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Умови поставки згідно з п. 3 додатку №1 до договору: DDP, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, склад покупця.

Як встановлено судом, поставка товару на суму 45160,99 грн була здійснена 25.07.2019, тобто з простроченням у 54 календарні дні.

Пунктом 10.3 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 27.06.2019 передбачено, що в разі порушення строків поставки товару згідно даного договору постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,3% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Законодавством не обмежено право сторін погодити в договорі відповідальність у вигляді неустойки, а не тільки відповідальність у вигляді штрафу та пені.

Проаналізувавши зміст пункту 10.3 договору, суд дійшов висновку, що сторони передбачили два види відповідальності за порушення постачальником строку поставки товару: пеню у розмірі 0,3% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення та штраф за прострочення поставки товару більше 10-ти календарних днів у розмірі 5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Застосування даної відповідальності не суперечить нормі ч. 1 ст. 61 Конституції України щодо недопустимості притягнення двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки відповідальність передбачена в п. 10.3 договору за різні порушення (за кожен день прострочення поставки і за прострочення поставки понад 10 календарних днів).

Позивач розрахував штраф у розмірі 0,3% за кожен день прострочення поставки товару на суму 45160,99 грн за період з 31.05.2019 по 25.07.2019, врахувавши за цей період 54 календарні дні прострочення, що за розрахунком позивача склало 7316,46 грн.

За розрахунком суду від суми простроченої поставки 45160,99 грн за 54 дні прострочення штраф у розмірі 0,3% за кожен день прострочення становить 7316,08 грн.

Сума штрафу в розмірі 5% від суми простроченої поставки 45160,99 грн розрахована позивачем вірно в розмірі 2258,05 грн.

Таким чином, загалом за розрахунком суду відповідач обґрунтовано нарахував до стягнення з позивача штрафні санкції за прострочення поставки товару в сумі 9574,13 грн, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. У стягненні штрафних санкцій в сумі 0,38 грн за прострочення поставки товару суд відмовляє, як у безпідставно заявлених.

Таким чином, зустрічний позов задоволений судом частково.

В задоволенні клопотання відповідача за зустрічним позовом про зменшення розмірі штрафних санкцій на 90% суд відмовив з таких підстав.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій за ст. 233 Господарського кодексу України є правом суду, яке реалізується з огляду на встановлені судом обставини, які можуть бути враховані при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач за зустрічним позовом посилається на те, що він не є виробником товару, про що позивачу за зустрічним позовом було достовірно відомо в момент укладання договору. Вказує, що порушення строку поставки відбулося не з його вини, а тому, що ТОВ Український Торговий Дім БЕЛШИНА (офіційний дилер продукції БЕЛШИНА ) у зв`язку з реорганізацією товариства та зміни керівництва припинило відвантаження своєї продукції. Одразу після стабілізації ситуації в управлінні офіційного дилера, а саме: 25.07.2019 він здійснив поставку товару. Відповідач за зустрічним позовом просить суд врахувати, що він не заявляє вимог та не посилається на факт завдання майнової шкоди внаслідок прострочення поставки товару. Крім того, зауважив, що позивач за зустрічним позовом не вжив заходів щодо досудового врегулювання спору, не надіслав контрагенту жодної претензії про сплату штрафних санкцій. У зв`язку з цим відповідач за зустрічним позовом розцінює вимоги позивача про сплату штрафних санкцій як намагання зменшити розмір оплати за поставлений товар.

Суд зазначає, що недотримання позивачем за зустрічним позовом досудового порядку врегулювання спору не є перешкодою для захисту прав та інтересів позивача безпосередньо в суді.

За приписами ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Виходячи зі змісту ст. 42 Господарського кодексу України, позивач здійснює господарську діяльність самостійно на власний ризик.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, посилання відповідача за зустрічним позовом на прострочення поставки з боку свого контрагента не є підставою для звільнення його від відповідальності перед позивачем за прострочення поставки. Крім того, відповідач за зустрічним позовом не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів про затримання поставки з боку ТОВ Український Торговий Дім БЕЛШИНА (офіційний дилер продукції БЕЛШИНА ).

Враховуючи викладене, а також те, що розмір стягуваних штрафних санкцій не є значним, суд відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом пропорційно задоволених вимог у сумі 1920,92 грн. Решта судового збору в сумі 0,08 грн залишається за позивачем за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» , ідентифікаційний код юридичної особи 00186542 (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛА Дніпропетровськ» , ідентифікаційний код юридичної особи 39138892 (49101, м. Дніпро, вул. Ульянова, буд. 26А) 45160,99 грн (сорок п`ять тисяч сто шістдесят грн. 99 коп.) основного боргу, 275,00 грн (двісті сімдесят п`ять грн 00 коп.) - 3% річних, 316,13 грн (триста шістнадцять грн. 13 коп.) інфляційних втрат та 1869,21 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят дев`ять грн 21 коп.) судового збору.

3. В іншій частині первісних позовних вимог щодо стягнення 949,42 грн пені, 318,34 грн інфляційних втрат, 51,79 грн судового збору та 6686,09 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛА Дніпропетровськ» , ідентифікаційний код юридичної особи 39138892 (49101, м. Дніпро, вул. Ульянова, буд. 26А) на користь Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» , ідентифікаційний код юридичної особи 00186542 (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11) 9574,13 грн (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят чотири грн. 13 коп.) штрафу та 1920,92 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять грн 92 коп.) судового збору.

6. В іншій частині зустрічних позовних вимог щодо стягнення 0,38 грн штрафу та 0,08 грн судового збору відмовити.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.03.2020.

Суддя А.О. Науменко