Рішення

від 10.03.2020 по справі 927/7/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/7/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., секретар Скороход А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Чернігівської міської ради,

вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Хітрова Юрія Владиславовича,

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення 127 958,18 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Гакал Ю.С.

від відповідача: Шамко О.Б.

В судовому засіданні, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні 02.03.2020, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва.

Позивач - Чернігівська міська рада звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Хітрова Юрія Владиславовича про стягнення 127 958,18 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не оформивши право користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташоване належне йому майно, як фактичний користувач земельної ділянки використовував її у період з 01.10.2016 по 17.07.2017 без належних на те підстав і без сплати орендної плати у загальній сумі 127 958,18 грн, яка є безпідставно набутими та збереженими коштами за користування земельною ділянкою, які, відповідно до ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 05.02.2020, встановлено позивачу та відповідачу строки подання відзиву на позов, відповіді на відзив на позов, заперечень, пояснень тощо.

05.02.2020 від позивача надійшла заява вих. №12/06-03 від 03.02.2020 про уточнення прохальної частини позову, а саме банківських реквізитів позивача, у зв`язку з їх зміною.

В судовому засіданні 05.02.2020 представником відповідача подано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру № 7434-2047401-2018 щодо реєстрації місця проживання відповідача відповідно до якого адреса проживання відповідача - АДРЕСА_1. Суд долучив поданий витяг до матеріалів справи

В судовому засіданні 05.02.2020 суд протокольно постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 19.02.2020.

10.02.2020 відповідачем подано відзив на позов. У поданому відзиві відповідач звертає увагу суду, що йому на праві власності належав об`єкт нерухомості - Цех А1-1, А-2, а2-1, а1-1, А2-1 площею 1149,4кв.м. та прохідна Б-1 площею 9,6кв.м., які знаходиться на спірній земельній ділянці. Право власності відповідача на вказані об`єкти припинено у зв`язку з укладанням ним договору дарування та їх відповідною перереєстрацією 18.07.2017 на обдарованого - ОСОБА_1 .

Посилаючись на статті 319, 320 Цивільного кодексу України відповідач зазначає, що така земельна ділянка могла використовуватись з різними цілями, користування такою земельною ділянкою не свідчить про наявність відносин господарського характеру.

Позивачем до матеріалів справи не додано доказів використання ФОП Хітровим Ю.В. такої земельної ділянки, доказів проведення обстеження, доказів укладення договору оренди, реєстрації права користування, акту обстеження та визначення меж земельної ділянки, що унеможливлює, на думку відповідача, встановлення факту участі відповідача у спірних правовідносинах саме як фізичної особи - підприємця і відповідно виключається можливість обчислення та встановлення суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за таку земельну ділянку в період з 01.10.2016 по 2017 рік.

Окрім того, відповідач вважає, що при нарахуванні суми безпідставно збережених коштів позивачем не було враховано положення Податкового кодексу України, які на думку відповідача визначають орендну плату як плату за землю у складі податку на майно.

Відповідач наголошує, визначення розміру плати за земельну ділянку слід здійснювати на підставі нормативно- грошової оцінки такої земельної ділянки, визначену у встановленому порядку, яка оформлюється як витяг з технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель, тоді, як позивачем до матеріалів справи не додано такий витяг за 2016 рік, а наданий витяг за 2017 рік на думку відповідача не відповідає вимогам додатку №1 Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489.

Таким чином, на думку відповідача, внаслідок бездіяльності позивача, як власника земельної ділянки, яка полягає у не внесенні до відомостей Державного земельного кадастру коду класифікації видів цільового призначення земельної ділянки останній намагається перекласти відповідальність на відповідача, що є надмірним тягарем для останнього і є порушенням принципу пропорційності і справедливого балансу.

Разом із тим відповідач звертає увагу суду, що при обрахунку не було враховано площу земельної ділянки під об`єктом нерухомості, яка становить 0,1159га при загальній площі земельної ділянки 0,7221га, що також на думку останнього підтверджує хибність розрахунку позивача безпідставно збережених коштів.

Також відповідач посилаючись на правові позиції Верховного Суду у справах 922/3412/17 від 20.11.2018 та №917/1739/17 від 04.12.2019 та №917/266/19 від 20.12.2019 вважає необхідним для розгляду справи встановлення розміру площі земельної ділянки яку фактично використовував відповідач.

У поданому відзиві відповідач з-поміж іншого просить суд застосувати строк позовної давності до частини заявлених позивачем вимог, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 27.12.2019, а строк позовної давності по вимогам за період з 01.10.2016 по 26.12.2016 останнім було пропущено.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та застосувати позовну давність до вимог за період з 01.10.2016 по 26.12.2016.

Відзив відповідача разом з доданими до нього документами долучено судом до матеріалів справи.

19.02.2020 від позивача за вих.№17/06-03 від 17.02.2020 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якому звертає увагу суду на наступне.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Хітровим Юрієм Владиславовичем з 17.07.2007 року набуто право власності на об`єкт нерухомості - цех з виробництва м`яких меблів, за адресою АДРЕСА_2 площею 0,7221 га кадастровий номер земельної ділянки 7410100000:01:036:0190, яку було передано відповідачу на підставі Договору оренди земельної ділянки №2044 від 31.03.2009 та акту прийому-передачі земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду для експлуатації цеху з виробництва м`яких меблів, тобто промислове використання).

Договір припинив свою дію 12.12.2013 та не був поновлений, земельна ділянка, всупереч вимогам п. 19 Договору №2044, Чернігівській міській раді не поверталася в той час, як використання земельної ділянки здійснювалось відповідачем у період заявлений у позовній заяві без достатньої на те правової підстави.

На адресу міського голови відповідачем направлено нотаріально засвідчену заяву від 20.07.2017 року в якій він повідомив щодо відчуження об`єкта нерухомості громадянці ОСОБА_1 згідно договору дарування об`єктів нерухомості, посвідченого 18.07.2017 року, а також просив вилучити з його користування земельну-ділянку загальною площею 0,7221 га, кадастровий номер 7410100000:01:036:0190, яка була переданої на підставі Договору оренди земельної ділянки №2044 від 31.03.2009 року, укладеного між Чернігівською міською радою та ним.

Таким чином, на думку позивача, на час відчуження об`єкту нерухомості, Хітровим Ю.В. не заперечувався факт користування земельної ділянки в період нарахованих коштів, але які не надійшли до місцевого бюджету.

Позивач вважає, що зроблений ним розрахунок суми заявленої до стягнення є вірним та таким, що підтверджується документально, в тому числі з урахуванням інформації управлінь Держгеокадастру та органу фіскальної служби, управлінням земельних ресурсів та управлінням економічного розвитку міста Чернігівської міської ради якими було підготовлено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати при використанні відповідачем зазначеної земельної ділянки в період з 01.10.2016 по 17.07.2017, в розмірі 127 958,18 грн, в той час, як контррозрахунок відповідача не підтверджується жодним документом.

Цільове призначення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,7221 га, кадастровий номер 7410100000:01:036:0190 міською радою (розпорядником землі) не змінювалося, заяв клопотань стосовно даного питання від відповідача не надходило, а тому сума коштів обраховувалася відповідно до цільового призначення земельної ділянки, яке передбачене попереднім договором оренди земельної ділянки № 2044 від 31.03.2009.

Позивач вважає, що відповідач як користувач земельної ділянки самостійно міг подати розроблений інженером-землевпорядником обмінний файл кадастровому реєстратору для внесення коду через центр надання адміністративних послуг за місцезнаходженням земельної ділянки, а як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком володіння і користування відповідачем чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого, на думку позивача, відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Таким чином, відповідач враховуючи тривалий проміжок часу з моменту закінчення терміну дії договору так і по час відчуження об`єктів нерухомості, договір оренди земельної ділянки не було укладено, тоді як використання земельної ділянки здійснювалося, на думку позивача, здійснювалось без правовстановлюючих документів, у з чим позивач вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та просить суд їх задовольнити.

Відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.02.2020 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 02.03.2020.

24.02.2020 від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.

У поданих запереченнях відповідач не заперечує факт укладення договору оренди земельної ділянки № 2044 від 31.03.2009 між Чернігівською міською радою (Орендодавець) та Хітровим Юрієм Владиславовичем і який припинив свою дію 13.12.2013 після закінчення строку, на який його було укладено.

Після закінчення строку дії вказаного договору оренди, на думку відповідача припинились, а земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,7221 га перестала бути об`єктом орендних правовідносин, а тому відпали підстави щодо здійснення плати за землю у формі орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності і така земельна ділянка стала об`єктом справляння земельного податку.

Посилаючись на ст. 286 Податкового кодексу України відповідач зазначає, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення такого податку який відповідно до пункту 5 Положення про плату за землю (Додаток 4 до Рішення Чернігівської міської ради від 30.01.2015 Про місцеві податки (47 сесія 6 скликання) зі змінами і доповненнями) якою для земель промисловості з нормативною грошовою оцінкою встановлено у розмірі 1,5% від НГО, а коефіцієнт функціонального використання встановлено 1,2.

На думку відповідача, позивач помилково та безпідставно кваліфікував таку суму як орендну плату, що в свою чергу призвело до завищення суми.

Посилаючись на вищевикладене відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог Чернігівської міської ради до Фізичної особі-підприємця Хітрова Юрія Владиславовича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 127 958,18 гривень та застосувати позовну давність до позовних вимог за період з 01.10.2016 по 26.12.2016.

До початку судового засідання 02.03.2020 від позивача надійшла заява вих.№21/06-03 від 28.02.2020 в якій позивач повідомляє, що заперечення на відповідь на відзив отримано відповідачем 27.02.2020, тобто після початку розгляду справи по суті, в судовому засіданні 19.02.2020 клопотання або заяви від відповідача про надання необхідного часу для направлення заперечення на відзив не заявлялось, а тому позивач просить суд не брати до уваги заперечення на відповідь на відзив при розгляді справи.

Відповідно до положень частини 2 статті 251 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Пунктом 6 резолютивної частини ухвали господарського суду від 10.01.2020 про відкриття провадження у справі запропоновано відповідачу у строк - 5 днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення в яких викласти свої пояснення, міркування тощо.

Відповідно до інформації розміщеної на офіційній інтернет сторінці відстеження поштових відправлень ПАТ Укрпошта , відповідь на відзив, направлена на адресу відповідача у відправленні з штрихкодовим ідентифікатором № 1400047394700, зазначеним у списку згрупованих поштових відправлень, доданим позивачем до відповіді на відзив як доказ направлення його на адресу відповідача (а.с. 109) вручено останньому 20.02.2020.

Таким чином, заперечення на відповідь на відзив, отримані судом 24.02.2020 подані відповідачем у строк встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, а відтак заперечення прийнято судом та долучено до матеріалів справи, відповідно суд не приймає заяву позивача вих.№21/06-03 від 28.02.2020 щодо неприйняття судом до уваги поданих відповідачем заперечень.

В судовому засіданні 02.03.2020, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 10.03.2020.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - фізичних осіб - підприємців та громадських формувань сформованим судом 05.02.2020 за №1006288507 Хітров Юрій Владиславович зареєстрований як фізична особа - підприємець з 29.08.1997 з зазначенням видів діяльності за кодами: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; виробництво кухонних меблів; виробництво матраців; діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах.

Дані про перебування фізичної особи-підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності, номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, дати відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності - відсутні (а.с. 70).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (довідка №194953264 від 26.12.2019) Хітровим Юрієм Владиславовичем 17.07.2007 набуто право власності на об`єкти нерухомості за адресою АДРЕСА_2 , про що у книзі №14 зроблено запис № 571.

31.03.2009 між Чернігівською міською радою та громадянином Хітровим Юрієм Владиславовичем укладено договір оренди земельної ділянки № 2044 для експлуатації цеху з виробництва м`яких меблів площею 0,7221га по АДРЕСА_3 строком до 12.12.2013 та який зареєстровано у Чернігівському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП Центр ДЗК про що у реєстрі земель було вчинено 02.06.2009 запис № 940973000240.

Земельну ділянку передано Хітрову Юрію Владиславовичу за актом прийому-передачі земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду від 31.03.2009.

Згідно і з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7401709242014, земельна ділянка по АДРЕСА_3 сформована як об`єкт цивільних прав, дата реєстрації земельної ділянки - 02.06.2009; площа земельної ділянки - 0,7221га; кадастровий номер 7410100000:01:036:0190; цільове призначення - промислове користування; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації цеху з виробництва м`яких меблів; форма власності - державна; орендар - Хітров Ю.В. строк дії речового права до 12.12.2013 (а.с. 33)

Категорії земель за основним цільовим призначенням визначає стаття 19 Земельного кодексу України. Однією з таких категорій є землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельний кодекс України (стаття 65) визначає, що землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд (стаття 66 Земельного кодексу України).

З аналізу вищенаведених норм вбачається: до земель промисловості віднесено саме ті земельні ділянки, які використовуються власниками або користувачами саме для ведення господарської діяльності, що обумовлює підприємницький характер відносин які виникають з приводу їх використання.

Рішенням Чернігівської міської ради від 31.03.2011 (7 сесія 6 скликання) Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова станом на 01.01.2010 встановлено, що розрахунок розміру податку за землю та орендної плати проводиться відповідно до грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розрізі економічно-планувальних зон. Рішення опубліковане в газеті Чернігівські відомості 06.04.2011 та листом № 5236 від 02.08.2013 запропоновано Хітрову Ю. В. укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №2044 від 31.03.2009 в частині розміру нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки та відповідно обрахованого розміру орендної плати.

09.10.2014 Фізична особа - підприємець Хітров Ю.В. у зв`язку з закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки № 2044 від 31.03.2009 звернувся до Чернігівської міської ради з листом (а.с.31) в якому посилаючись на відсутність заперечення з боку орендодавця протягом місяця щодо продовження терміну дії такого договору, поновити його шляхом укладання додаткової угоди в порядку ч.6.ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Рішенням Чернігівської міської ради від 12.03.2015 (49 сесія 6 скликання) Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам та внесення змін до договору оренди земельної ділянки у зв`язку із закінченням терміну дії договору земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:036:0190, вирішено передати в короткострокову оренду, строком до 27.02.2020 Хітрову Ю.В. земельну ділянку, площею 0,7221 га по АДРЕСА_3 , для експлуатації цеху з виробництва м`яких меблів (зони промисловості) та встановити розмір орендної плати на рівні 3% нормативної грошової оцінки.

10.04.2015 на адресу відповідача Управлінням земельних ресурсів міської ради направлено лист № 2192 яким Хітрова Ю.В. повідомлялось про необхідність отримання ним договору оренди вищевказаної земельної ділянки, для чого відповідачу належало з`явитись до управління.

13.05.2015 Фізична особа - підприємець Хітров Юрій Владиславович звернувся до голови Чернігівської міської ради з листом у якому посилаючись на приписи ч.6.ст. 33 Закону України Про оренду землі наполягав що поновлений договір має укладатися на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором. Плата за землю орендна плата має становити 30 289,21 грн на рік, у зв`язку з чим разом з листом надіслано проект нового договору повторно.

Чернігівською міською радою на адресу ФОП Хітрова Ю.В. направлено відповідь № 2902 від 22.05.2015 якою запропоновано відповідачу у зв`язку зі змінами у розмірі орендної оплати укласти договір оренди в редакції, запропонованої позивачем.

Відповідно до листа Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,7221га з кадастровим номером 7410100000:01:036:0190 на 01.01.2016 становила 4 423 395,41грн (а.с. 42).

Як вбачається з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2017 році нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки визначена у сумі 7 813 122,00 грн.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (довідка № 194959838 від 26.12.2019) право власності на об`єкти нерухомості за адресою АДРЕСА_3 , а саме: Цех А1-1, А-2, а2-1, а1-1, А2-1 площею 1149,4 кв.м. та прохідна Б-1 площею 9,6 кв.м. на підставі договору дарування зареєстровано за ОСОБА_1 18.07.2017.

У зв`язку з укладенням договору дарування відповідачем направлено звернення до Чернігівського міського голови з проханням вилучити з користування Хітрова Ю.В. земельну ділянку площею 0,7221га з кадастровим номером 7410100000:01:036:0190, отриманої ним на підставі договору оренди земельної ділянки № 2044 від 31.03.2009 року.

Відповідно до відмітки, звернення отримано позивачем 24.07.2017 та зареєстровано за № 5317-2.

Оскільки поновлений договір оренди між позивачем та відповідачем так і не було укладено, з урахуванням вказаних доказів, позивач стверджує, що відповідач з 01.10.2016 по 17.07.2017 використовував земельну ділянку по АДРЕСА_3 , площею 0,7221га; кадастровий номер 7410100000:01:036:0190 без виникнення права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації цих прав, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. Позивач здійснив розрахунок та звернувся до Господарського суду Чернігівської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в загальному розмірі 127 958,18 грн.

Згідно ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

За нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. ст. 24, 27 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. Позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статті 25 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

У статті 26 Цивільного кодексу України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізична особа - підприємець сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до статті 1 Закону України Про підприємництво підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до ст. 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Пунктами 4 та 8 ч.1 ст.4 Закону передбачено, що державна реєстрація базується на таких основних принципах: державної реєстрації за заявницьким принципом; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Частиною 1 ст.3 Закону визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з частиною 1 ст.9 вказаного Закону, відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі:

- відповідних заяв про державну реєстрацію;

- документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій;

-відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону для державної реєстрації фізичної особи - підприємцем подається, насамперед заява про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем.

Згідно з ч.4 ст.18 Закону для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів:

- заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням;

- ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

За змістом ч.9 ст.4 Закону фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Тобто, за приписами вказаних норм, насамперед, передумовою для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру повинно бути наявне відповідне волевиявлення особи щодо внесення таких записів та припинення підприємницької діяльності.

Тобто, для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як фізичною особою - підприємцем на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Як зазначалось вище Хітров Юрій Владиславович є фізичною особою - підприємцем з 29.08.1997, одним із видів здійснення ним підприємницької діяльності визначено - виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; виробництво кухонних меблів; виробництво матраців; діяльність посередників у торгівлі меблями тощо. Земельну ділянку по АДРЕСА_3, площею 0,7221га; кадастровий номер 7410100000:01:036:0190 було отримано в оренду для експлуатації цеху з виробництва м`яких меблів (п.1.1. Договору №2044 від 31.03.2009).

Неодноразове порушення відповідачем перед Чернігівською міською радою питання про поновлення договору оренди земельної ділянки вказаного цільового призначення (землі промисловості) на строк, який охоплює спірний період, свідчить про свідомі активні дії ФОП Хітрова Ю.В. використовувати таку земельну ділянку у підприємницькій діяльності.

Отже, правовідносини з користування земельною ділянкою виникли між відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Хітровим Юрієм Владиславовичем і Чернігівською міською радою в даному випадку склались з приводу здійснення фізичною особою-підприємцем підприємницької (господарської) діяльності на земельній ділянці, яка належить Чернігівській міській раді, незалежно від зазначення чи не зазначення у договорі, листах, тощо статусу Хітрова Ю.В. як фізичної особи - підприємця.

Правовідносини з приводу отримання та використання земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:036:0190) за своїм характером та змістом є господарськими, безпосередньо пов`язаними із здійсненням відповідачем підприємницької діяльності, а тому судом відхиляються заперечення відповідача з приводу використання відповідачем такої земельної ділянки як фізичною особою для інших цілей.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Отже, немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка (ст.206 Земельного кодексу України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою земельною ділянкою. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/391/18 від 11.02.2019).

Визначення земельної ділянки наведено в частині першої статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч. 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт е частини першої статті 141 Земельного кодексу України).

До особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда (частина третя статті 7 Закону України Про оренду землі ).

Договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці (абзац восьмий частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі ).

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене (див. постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду 19.06.2018 року у справі № 922/3655/17, від 07.11.2018 року у справі №910/20774/17).

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц; аналогічна правова позиція щодо принципу неподільності земельної ділянки міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц)

Частина друга статті 120 Земельного кодексу України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. При цьому, вказані норми не ставлять площу земельної ділянки в залежність від площі такого об`єкта нерухомості.

Об`єкти нерухомості, відчужені відповідачем 18.07.2017, знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_3, площею 0,7221га; кадастровий номер 7410100000:01:036:0190.

Відповідач, не зважаючи на те, що сукупна площа об`єктів нерухомості складає 0,1159 га, до моменту звернення позивача з позовною заявою до суду, не ставив перед Чернігівською міською радою питання поділу такої земельної ділянки на ділянки меншого розміру, натомість у листі-зверненні (а.с. 22) до голови міської ради з приводу відчуження об`єктів нерухомості просив вилучити з власного використання земельну ділянку площею 0,7221 га таким чином підтвердивши як факт її використання, так і площу використовуваної земельної ділянки.

Згідно листа Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області №1559/8/25-22-07-02-25 від 12.06.2017 №3300/10/25-01-12-03-03 від 20.07.2017 Хітровим Юрієм Владиславовичем за земельну ділянку площею 0,7221 га по АДРЕСА_3 подано податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік з визначенням суми 46 155,29 грн, податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік - 46 155,54 грн (а.с.53).

Здійснюючи розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів, позивач використав нормативно грошову оцінку земельної ділянки на 2016 рік - 4 423 93541 грн, надану листом управління Держгеокадастру №18-28-99,1-735/2-17 від 01.02.2017 та нормативно грошову оцінку такої земельної ділянки на 2017 рік - 7 813 122,00 грн зазначеної у витягу з технічної документації, із розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки землі - розмір орендної плати встановлений п.4. рішення Чернігівської міської ради від 29.07.2011 Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розміру орендної плати в місті Чернігові за відніманням сум задекларованих Хітровим Ю.В. як зобов`язання з орендної плати за 2016 рік - 46 155,29 грн, за 2017 рік - 46 155,54 грн відповідно до поданих ним декларацій.

Таким чином, позивачем за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 нараховано до сплати відповідачу 21 636,66 грн, за період з 01.01.2017 по 17.07.2017 - 106 321,52 грн безпідставно збережених коштів.

Заперечення відповідача, щодо помилкового визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 2017 рік в частині зазначення коефіцієнтів в розмірі 1,2 судодм відхилено, з огляду на те, що у абзаці 2 примітки Додатку 1 Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 489 від 25.11.2016 (чинним на час здійснення оцінки) визначено, що у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

Наявні в матеріалах справи документи не містять зазначень коду класифікації видів цільового призначення земель для такої земельної ділянки, а тому нормативна грошова оцінка в частині зазначеного коефіцієнта є такою, що відповідає Додатку 1 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (у відповідній редакції).

Разом з тим, при розрахунку безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2017 по 17.07.2017 позивачем допущено арифметичну помилку при вирахуванні із суми, що мала бути сплачена відповідачем як орендна плата суми, сплаченої за податковою декларацією з плати за землю за 2017 рік із розрахунку за 6 повних місяців та 17 днів липня 2017 року ( 127 908,33грн - 25 186,81 грн) яка становить 102 721,52грн замість заявлених 106 321,52 грн.

Заперечення відповідача в частині того, що сплачений ним податок на майно включає в себе орендну плату відхилено судом з огляду на наступне.

Положеннями статті 14 Податкового кодексу України (п.14.1.72.) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу)

Стаття 284 Податкового кодексу України регулює особливості оподаткування платою за землю. Поняття плати за землю наведено у підпункті 147 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якої платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Тобто, поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні з земельним податком.

За своєю економічною сутністю орендна плата є доходом власника земельної ділянки, платіж повинен включати як земельний податок, так і плату за користування земельною ділянкою як об`єктом отримання економічної вигоди, а у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю має сплачуватись за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 25.10.2019 у справі №815/4222/15)

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України)

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Всупереч наведеним нормам відповідачем не надано суду доказів підтверджуючих припинення здійснення ним підприємницької діяльності, доказів повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди, реєстрації права користування такою земельною ділянкою у встановленому порядку тощо.

Отже вимоги позивача в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 у сумі 21 636,66 грн та за період з 01.01.2017 по 17.07.2017 у сумі 102 721,52грн є обґрунтованими.

Разом з тим, у поданому відзиві відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до частини заявлених позивачем вимог, мотивуючи це тим, що позивач звернувся до суду з позовом 27.12.2019, відповідно строк позовної давності по вимогам за період з 01.10.2016 по 26.12.2016 останнім було пропущено.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України)

За змістом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013).

Відповідно до відмітки дати, проставленої на штампі конверту проставленої поштовим відділенням зв`язку при прийнятті відправлення, позовну заяву позивачем на правлено до суду 27.12.2019.

Оскільки позивач був обізнаний про закінчення строку дії договору оренди 12.12.2013 та враховуючи наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомості відповідача в період за який заявлені до стягнення з останнього суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, заява відповідача про застосування до вимог за період з 01.10.2016 по 26.12.2016 строків позовної давності підлягає задоволенню.

Отже позовні вимоги Чернігівської міської ради до Фізичної особи - підприємця Хітрова Юрія Владиславовича підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати на суму 104 505,15 грн, а саме: 1783,63 грн за період 27.12.2016 по 31.12.2016, 102 721,52грн за період з 01.01.2017 по 17.07.2017) в решті позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір за подання позовної заяви, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Хітрова Юрія Владиславовича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської міської ради, (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125, код платежу 24062200, рахунок UA708999980000031414611025002, отримувач УК у місті Чернігові/м. Чернігів, код 38054398, банк Казначейство України (ЕАП) МФО 899998) 104 505,15 грн безпідставно збережених коштів.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Хітрова Юрія Владиславовича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської міської ради, (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125) 1568,91 грн судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 16 березня 2020 року.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/