Постанова

від 24.07.2020 по справі 927/7/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2020 р. Справа№ 927/7/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хітрова Юрія Владиславовича, м. Чернігів

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2020

у справі №927/7/20 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом Чернігівської міської ради, м. Чернігів

до Фізичної особи-підприємця Хітрова Юрія Владиславовича, м. Чернігів

про стягнення 127958,18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У січні 2020 року Чернігівська міська рада (далі - Міська рада, позивач) звернулась до Господарського суду Чернігівської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Хітрова Юрія Владиславовича (далі - ФОП Хітров Ю.В., відповідач) про стягнення 127 958,18 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не оформивши право користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташоване належне йому майно, як фактичний користувач земельної ділянки використовував її у період з 01.10.2016 по 17.07.2017 без належних на те підстав і без сплати орендної плати у загальній сумі 127 958,18 грн., яка є безпідставно набутими та збереженими коштами за користування земельною ділянкою, які відповідно до ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2020 у справі №927/7/20 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Хітрова Ю. В. на користь Міської ради 104 505,15 грн. безпідставно збережених коштів та 1568,91 грн. судового збору. Врешті позову відмовлено.

Обґрунтовуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка (кадастровий номер 7410100000:01:036:0190), за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, є сформованою, отже підпадає під визначення об`єкта цивільних прав; використовувалась у спірній період відповідачем у своїй підприємницькій (господарській) діяльності без достатньої правової підстави; розрахунок безпідставно збережених коштів здійснено позивачем з використанням нормативно грошової оцінки за 2016 рік, зазначеної в листі управління Держгеокадастру №18-28-99,1-735/2-17 від 01.02.2017, та за 2017 рік - у витязі з технічної документації, на підставі рішення Чернігівської міської ради від 29.07.2011 "Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розміру орендної плати в місті Чернігові" за вирахуванням сум задекларованих Хітровим Ю.В. зобов`язань з плати за землю за 2016 рік в розмірі 46155,29 грн. та за 2017 рік - 46 155,54 грн. відповідно до поданих ним декларацій. Проте при перевірці розрахунку судом першої інстанції виявлено допущену позивачем арифметичну помилку, у зв`язку з чим обґрунтованими визнані позовні вимоги в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 в сумі 21 636,66 грн. та за період з 01.01.2017 по 17.07.2017 в сумі 102 721,52 грн. За висновком суду першої інстанції, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача коштів в сумі 3600,00 грн., нарахованих позивачем за період з 01.01.2017 по 17.07.2017.

Поряд з тим, зважаючи на сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у відзиві на позов, суд першої інстанції також визнав наявними підстави для відмови у стягненні безпідставно збережених коштів, нарахованих за період з 01.10.2016 по 26.12.2016, в сумі 19 853,03 грн.

Отже позовні вимоги Міської ради до ФОП Хітрова Ю.В. задоволені місцевим господарським судом частково, з відповідача на користь позивача стягнуто безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати в сумі 104 505,15 грн., а саме: 1783,63 грн. за період 27.12.2016 по 31.12.2016 та 102 721,52 грн. за період з 01.01.2017 по 17.07.2017, в решті позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП Хітров Ю.В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2020 у справі №927/7/20 скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач зазначає про порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права. Так, за твердженням апелянта, судом першої інстанції:

- не обґрунтовано факт використання відповідачем у своїй підприємницькій діяльності земельної ділянки в період з 01 жовтня 2016 року по 17 липня 2017 року;

- не обґрунтовано розмір безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем ділянкою, на якій знаходилося належне йому нерухоме майно;

- при здійсненні нарахування суми безпідставно збережених коштів не використані офіційні відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки;

- неправильна визначена правова природа грошових коштів, заявлених до стягнення;

- не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування конкретних норм матеріального права до спірних правовідносин.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №927/7/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді - доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Хітрова Ю.В. на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2020 у справі №927/7/20, у задоволенні клопотань ФОП Хітрова Ю.В. про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позиції учасників справи.

12.05.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги позивачем зазначено, що з моменту прийняття рішення Чернігівської міської ради від 12.03.2015 про передачу Хітрову Ю.В. земельної ділянки в оренду до 2020 року, останнім не вжито заходів до укладення нового договору оренди, незважаючи на неодноразові звернення органу місцевого самоврядування з вимогою про оформлення права користування зазначеною земельною ділянкою. Нотаріально посвідчена заява відповідача від 20.07.2017, що направлена на адресу міського голови, з повідомленням про відчуження відповідачем об`єкта нерухомості громадянці ОСОБА_2 згідно договору дарування, та з проханням вилучити з його користування земельну ділянку загальною площею 0,7221 га, кадастровий номер 7410100000:01:036:0190, яка була передана на підставі Договору оренди земельної ділянки №2044 від 31.03.2009, укладеного між Чернігівською міською радою та ним, на думку позивача, підтверджує факт користування земельною ділянкою комунальної власності у період заявлений у позовній заяві без достатньої на те правової підстави та без належної сплати за таке користування. При цьому, позивач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що ним надано детальний розрахунок суми заявлених до стягнення коштів з документальним підтвердженням, в тому числі інформації управлінь Держгеокадастру, органу фіскальної служби, земельних ресурсів та економічного розвитку Чернігівської міської ради, спірна земельна ділянка є сформованою у відповідності до вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), цільове призначення вказаної земельної ділянки міською радою (розпорядником землі) не змінювалося, заяв (клопотань) стосовно даного питання від відповідача не надходило.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованого судом першої інстанції 05.02.2020 за №1006288507, Хітров Юрій Владиславович зареєстрований як фізична особа - підприємець з 29.08.1997 з зазначенням видів діяльності за кодами: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; виробництво кухонних меблів; виробництво матраців; діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах. Дані про перебування фізичної особи-підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності, номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, дати відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності - відсутні (а.с. 70).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (довідка №194953264 від 26.12.2019) Хітровим Юрієм Владиславовичем 17.07.2007 набуто право власності на об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , про що у книзі №14 зроблено запис № 571.

31.03.2009 між Чернігівською міською радою та громадянином Хітровим Юрієм Владиславовичем укладено Договір оренди земельної ділянки № 2044 для експлуатації цеху з виробництва м`яких меблів площею 0,7221га по АДРЕСА_1 строком до 12.12.2013 та який зареєстровано у Чернігівському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у реєстрі земель було вчинено 02.06.2009 запис № 940973000240.

Земельну ділянку передано Хітрову Юрію Владиславовичу за актом прийому-передачі земельної ділянки від 31.03.2009.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7401709242014, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, сформована як об`єкт цивільних прав, дата реєстрації земельної ділянки - 02.06.2009; площа земельної ділянки - 0,7221га; кадастровий номер 7410100000:01:036:0190; цільове призначення - промислове користування; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації цеху з виробництва м`яких меблів; форма власності - державна; орендар - Хітров Ю.В. строк дії речового права до 12.12.2013 (а.с. 33).

Рішенням Чернігівської міської ради від 31.03.2011 (7 сесія 6 скликання) "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова станом на 01.01.2010" встановлено, що розрахунок розміру податку за землю та орендної плати проводиться відповідно до грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розрізі економічно-планувальних зон. Рішення опубліковане в газеті Чернігівські відомості 06.04.2011 та листом № 5236 від 02.08.2013 запропоновано Хітрову Ю. В. укласти додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки №2044 від 31.03.2009 в частині розміру нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки та відповідно обрахованого розміру орендної плати.

09.10.2014 ФОП Хітров Ю.В. у зв`язку з закінченням терміну дії Договору оренди земельної ділянки № 2044 від 31.03.2009 звернувся до Чернігівської міської ради з листом (а.с.31), в якому посилаючись на відсутність заперечення з боку орендодавця протягом місяця щодо продовження терміну дії такого Договору, поновити його шляхом укладання додаткової угоди в порядку ч.6. ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Чернігівської міської ради від 12.03.2015 (49 сесія 6 скликання) "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам та внесення змін до договору оренди земельної ділянки" у зв`язку із закінченням терміну дії договору земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:036:0190, вирішено передати в короткострокову оренду, строком до 27.02.2020, Хітрову Ю.В. земельну ділянку, площею 0,7221 га по АДРЕСА_1 , для експлуатації цеху з виробництва м`яких меблів (зони промисловості) та встановити розмір орендної плати на рівні 3% нормативної грошової оцінки.

10.04.2015 на адресу відповідача Управлінням земельних ресурсів міської ради направлено лист за № 2192, яким відповідачу повідомлялось про необхідність отримання ним договору оренди вищевказаної земельної ділянки, для чого відповідачу належало з`явитись до управління.

13.05.2015 ФОП Хітров Ю.В. звернувся до голови Чернігівської міської ради з листом, у якому посилаючись на приписи ч.6. ст. 33 Закону України "Про оренду землі" наполягав, що поновлений договір має укладатися на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором. Плата за землю (орендна плата) має становити 30 289,21 грн. на рік, у зв`язку з чим разом з листом надіслано проект нового договору повторно.

Чернігівською міською радою на адресу ФОП Хітрова Ю.В. направлено відповідь № 2902 від 22.05.2015, якою запропоновано відповідачу у зв`язку зі змінами у розмірі орендної оплати укласти договір оренди в редакції, запропонованій позивачем.

Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки № 2044 від 31.03.2009 сторонами не було укладено. Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачем було оскаржено у суді відмову або зволікання позивача в укладенні Додаткової угоди до Договору. Також сторонами не надано доказів про укладення нового Договору оренди щодо спірної земельної ділянки.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (довідка № 194959838 від 26.12.2019) право власності на об`єкти нерухомості за адресою АДРЕСА_1, а саме: Цех А1-1, А-2, а2-1, а1-1, А2-1 площею 1149,4 кв.м. та прохідна Б-1 площею 9,6 кв.м. на підставі Договору дарування зареєстровано за громадянкою ОСОБА_2 18.07.2017.

У зв`язку з укладенням Договору дарування відповідачем направлено звернення до Чернігівського міського голови з проханням вилучити з користування Хітрова Ю.В. земельну ділянку площею 0,7221га з кадастровим номером 7410100000:01:036:0190, отриманої ним на підставі Договору оренди земельної ділянки № 2044 від 31.03.2009.

Зазначене звернення отримане позивачем 24.07.2017 та зареєстровано за вхідним номером 5317-2.

Як убачається з інформації, наданої Чернігівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області, лист №1559/8/25-22-07-02-25 від 12.06.2017, Хітровим Юрієм Владиславовичем за земельну ділянку площею 0,7221 га по АДРЕСА_1 , згідно податкових декларацій з плати за землю за 2016, 2017 роки задекларовано зобов`язання з орендної плати за землю відповідно в розмірах 46 155,29 грн. і 46 155,54 грн., податковий борг у Хітрова Ю.В. по орендній платі за земельні ділянки державної, комунальної власності станом на 01.05.2017 відсутній (а.с.53).

Оскільки Договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем так і не було укладено, з урахуванням вказаних доказів, позивач стверджує, що відповідач з 01.10.2016 по 17.07.2017 використовував земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,7221га, кадастровий номер 7410100000:01:036:0190, без виникнення права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки, без державної реєстрації цих прав, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. Позивач здійснив розрахунок та звернувся до Господарського суду Чернігівської області з даним позовом, в якому на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в загальному розмірі 127 958,18 грн.

Здійснюючи розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів, позивач використав нормативно грошову оцінку земельної ділянки на 2016 рік в розмірі 4 423 93541 грн., надану листом управління Держгеокадастру №18-28-99,1-735/2-17 від 01.02.2017, та нормативно грошову оцінку такої земельної ділянки за 2017 рік - 7 813 122,00 грн., зазначену у витязі з технічної документації, із розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки землі - розмір орендної плати, встановлений п.4. рішення Чернігівської міської ради від 29.07.2011 "Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розміру орендної плати в місті Чернігові", за відніманням сум задекларованих Хітровим Ю.В. як зобов`язання з орендної плати за 2016 рік - 46 155,29 грн., за 2017 рік - 46 155,54 грн. відповідно до поданих ним декларацій.

Таким чином, позивачем за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 нараховано до сплати відповідачу 21 636,66 грн., за період з 01.01.2017 по 17.07.2017 - 106 321,52 грн. безпідставно збережених коштів.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 в сумі 21 636,66грн. та за період з 01.01.2017 по 17.07.2017 в сумі 102 721,52грн. Водночас, зважаючи на сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у відзиві на позов, судом першої інстанції з відповідача на користь позивача стягнуто безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати в сумі 104 505,15 грн., а саме: 1783,63 грн. за період 27.12.2016 по 31.12.2016 та 102 721,52грн. за період з 01.01.2017 по 17.07.2017, в решті позову відмовлено.

Однак колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо спростування заперечення відповідача стосовно того, що за суб`єктним складом сторін даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. ст. 3, 4, 9, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передумовою для внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем повинно бути наявне відповідне волевиявлення цієї особи.

Для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької діяльності потрібно встановити факт ведення нею як фізичною особою - підприємцем на цій земельній ділянці діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Як вбачається із матеріалів справи Хітров Юрій Владиславович є фізичною особою - підприємцем з 29.08.1997, одним із видів здійснення ним підприємницької діяльності визначено - виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, виробництво кухонних меблів, виробництво матраців, діяльність посередників у торгівлі меблями тощо. Земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,7221 га, кадастровий номер 7410100000:01:036:0190 було отримано в оренду для експлуатації цеху з виробництва м`яких меблів (п.1.1. Договору №2044 від 31.03.2009). За даними Державного земельного кадастру цільове призначення зазначеної земельної ділянки - промислове користування; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації цеху з виробництва м`яких меблів (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7401709242014).

Неодноразове порушення відповідачем перед Чернігівською міською радою питання про поновлення договору оренди земельної ділянки вказаного цільового призначення (землі промисловості) на строк, який охоплює спірний період, свідчить про свідомі активні дії ФОП Хітрова Ю.В. використовувати таку земельну ділянку у підприємницькій діяльності.

Отже правовідносини з приводу використання земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:036:0190) за своїм характером та змістом є господарськими, безпосередньо пов`язаними із здійсненням відповідачем підприємницької діяльності, а тому апеляційним господарським судом відхиляються заперечення відповідача з приводу використання відповідачем такої земельної ділянки як фізичною особою для інших цілей.

За таких обставин зазначення чи не зазначення у договорі, листах тощо статусу Хітрова Ю.В. як фізичної особи - підприємця не впливає на характер та зміст правовідносин, що склалися між сторонами спору.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст. ст. 1212-1214 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, відповідач у період, зазначений у позовній заяві, був власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці, право користування якою фактично припинено 13.12.2013, після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки №2044 від 31.03.2009, оскільки матеріали справи не містять доказів поновлення його на новий строк в установленому ст. 33 ЗК України порядку.

Тобто, відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При здійсненні розрахунку суми збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою ФОП Хітровим Ю.В. по АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 позивачем використані дані про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:036:0190, яка визначена розрахунковим шляхом (лист управління Держгеокадастру у Чернігівському районі Чернігівської області від 01.02.2017 за №18-28-99.1-735/2-17), без оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому чинним законодавством.

Крім того, дослідивши заперечення відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, щодо неправильного визначення розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2017 рік за даними Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку, сформованого станом на 02.03.2017, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає їх обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п. п. 3, 5 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777 (в редакції чинній на час формування витягу) (далі - Порядок) нормативна грошова оцінка земель та земельних ділянок населених пунктів визначається згідно з формулою 1, складовою частиною якої є коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), та встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.11.2010 за №1011/18306 (далі - Класифікація видів цільового призначення земель).

Згідно Додатку №1 до вказаного Порядку "Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф)" землі промисловості розділу 11 секції j підрозділів 11.01-11.05 мають значення Кф відповідно 1,2;1,2; 1,2; 0.65; 0,5.

Пунктом 2 наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.11.2010 за №1011/18306 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" з метою забезпечення обліку земель за видами їх цільового призначення у державному земельному кадастрі у відповідності до вимог п. "г" ст. 15, ст. 19 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України "Про землеустрій" саме на керівників головних управлінь Держкомзему в областях (правонаступниками яких є Головні управління Держгеокадастру в областях) покладено обов`язок забезпечити використання Класифікації видів цільового призначення земель при веденні державного земельного кадастру та державного реєстру земель, функціонуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 5 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень; зміна цільового використання земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення; види використання земель в межах певної категорії земель визначаються її власником самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Як свідчать відомості з Державного земельного кадастру (витяг №НВ-7401709242014), земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, сформована як об`єкт цивільних прав, дата реєстрації земельної ділянки - 02.06.2009; площа земельної ділянки - 0,7221га; кадастровий номер 7410100000:01:036:0190; цільове призначення - промислове користування; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації цеху з виробництва м`яких меблів.

Проте за даними дослідженого Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого станом на 02.03.2017, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), має значення 2,0, що суперечить вищезазначеним вимогам нормативно-правових актів та встановленим обставинам.

Застосування коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), із значенням 2.,0 за приписами абзацу 2 примітки до Додатку №1 до Порядку можливе лише у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення. Однак, як встановлено апеляційним господарським судом в Державному земельному кадастрі є наявною інформація про цільове призначення, категорію земель та вид використання земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:036:0190. І саме на керівників органів Держгеокадастру покладено контроль та забезпечення використання Класифікації видів цільового призначення земель при веденні державного земельного кадастру та державного реєстру земель, функціонуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Отже, за таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформований станом на 02.03.2017, не є належним та допустимим доказом, оскільки для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки використано завищене значення коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф).

Натомість відсутність Витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2016 рік та визначення нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки за 2017 рік згідно з Витягом, сформованим станом на 02.03.2017, за складовими, зокрема Кф, які не відповідають вимогам Порядку та Класифікації видів цільового призначення земель, виключає можливість апеляційному господарському суду перевірити правильність визначення орендної плати за вказані періоди або здійснити самостійно власний розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що за змістом ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до приписів ст.ст. 13, 74 ГПК України докази подаються саме сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі повністю у зв`язку з їх необґрунтованістю.

За змістом ст. ст. 256, 261, 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Враховуючи, що у даній справі апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача, підстави для застосування позовної давності, про яку заявив відповідач, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Під час розгляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду визнає апеляційну скаргу ФОП Хітрова Ю.В. обґрунтованою в частині аргументів, досліджених у даній постанові .

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача апеляційний господарський суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до ч.1 ст.277 ГПК України є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ФОП Хітрова Ю.В. на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2020 у справі №927/7/20 з підстав, викладених в ній, підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2020 у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Чернігівської міської ради в повному обсязі.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Хітрова Юрія Владиславовича у справі №927/7/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського Чернігівської області від 10.03.2020 у справі №927/7/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, код ЄДРПОУ 34339125) на користь Фізичної особи - підприємця Хітрова Юрія Владиславовича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 881, 50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня п`ятдесят копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

6. Матеріали справи №927/7/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко