Ухвала
від 16.03.2020 по справі 906/962/19
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/962/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020

(головуючий суддя Демидюк О.О., судді Крейбух О.Г., Савченко Г.І.)

та рішення Господарського суду Житомирської області від 21.11.2019

(суддя Прядко О.В.)

у справі №906/962/19

за позовом Новоград-Волинського міського центру зайнятості

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про стягнення 18 919,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 (повний текст постанови складено 04.02.2020) та рішення Господарського суду Житомирської області від 21.11.2019 у справі №906/962/19.

Перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2 102 гривні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення шкоди у сумі 18 919,50 грн. Справа №906/962/19 у розумінні приписів статті 12 Господарського процесуального кодексу України є малозначною.

У касаційній скарзі заявник зазначає про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виключне значення для єдиного підходу формування однакової судової практики в певних категоріях адміністративних справ, а також розгляд касаційної скарги сприятиме подальшому припиненню, запобіганню порушенням і дотриманню в майбутньому прав, свобод та інтересів суб`єктів публічного права, що має значний суспільний інтерес.

Обговоривши доводи, зазначені у касаційній скарзі щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про відсутність обставин, що підпадають під дію підпунктів "а", "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких суд міг би визнати справу №906/962/19 такою, судові рішення у якій можуть бути переглянуті у касаційному порядку.

По суті всі доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи та в цілому до заперечення результату розгляду справи. Твердження заявника, що рішення суду за наслідками розгляду цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст судових рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного та відсутністю вагомих аргументів заявника на підтвердження його доводів щодо наявності підстав, що підпадають під дію підпунктів а), б), в) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 та рішення Господарського суду Житомирської області від 21.11.2019, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №906/962/19 за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 та рішення Господарського суду Житомирської області від 21.11.2019.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення16.03.2020
Оприлюднено17.03.2020
Номер документу88211906
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —906/962/19

Ухвала від 16.03.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткач І.В.

Постанова від 03.02.2020

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Ухвала від 13.01.2020

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Ухвала від 26.12.2019

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Рішення від 21.11.2019

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Прядко О.В.

Ухвала від 25.11.2019

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Прядко О.В.

Ухвала від 07.11.2019

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Прядко О.В.

Ухвала від 07.10.2019

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Прядко О.В.

Ухвала від 23.09.2019

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Прядко О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні