Постанова

від 10.03.2020 по справі 562/1598/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року

м. Рівне

Справа № 562/1598/18

Провадження № 22-ц/4815/387/20

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Ют-Агро Зерно ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з

обмеженою відповідальністю Книга Сіті ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ют-Агро Зерно на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2019 року у складі судді Ковалика Ю. А., ухвалене в м. Здолбунів Рівненської області об 11 годині 25 хвилин, повний текст рішення складено 13 грудня 2019 року,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Ют-Агро Зерно звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Книга сіті про визнання права власності на врожай та стягнення матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що з 01 квітня по 02 квітня 2017 року ТзОВ Ют-Агро Зерно висіяло (посадило) насіння ячменю Себастьян на земельній ділянці за кадастровим номером 5622682800:00:003:0159 на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, орендованої ТзОВ Книга сіті , яка на праві власності належить ОСОБА_1 . З метою врегулювання питання щодо зібрання на земельній ділянці врожаю ТзОВ Ют-Агро Зерно надіслало ТзОВ Книга сіті листи з проханням вирішити у двосторонньому порядку питання фактичного користування земельною ділянкою, яка перебуває в оренді ТзОВ Книга сіті , але засіяна позивачем, і на якій станом на день звернення до суду вирощено врожай ячменю. Проте жодної відповіді ТзОВ Ют-Агро Зерно від ТзОВ Книга сіті не отримано. ТзОВ Книга сіті не зверталося з претензіями щодо права власності на врожай, що свідчить про їх відсутність. 17 серпня 2017 року врожай ячменю, який було вирощено ТзОВ Ют-Агро Зерно було зібрано за участю ОСОБА_1 . По даному факту в провадженні Здолбунівського ВП Острозького ВП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження. Вказаним врожаєм, масою 9400 кг в подальшому заволодів ОСОБА_1 .. З наведених підстав просило визнати за ТзОВ Ют-Агро Зерно право власності на врожай ячменю 2017 року, сорту Себастьян , в кількості 9400 кг та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Ют-Агро Зерно майнову шкоду у розмірі 51700 грн.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2019 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване відсутністю належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження позовних вимог.

Вважаючи рішення суду незаконним ТзОВ Ют-Агро Зерно оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Наголошує, що ні ОСОБА_1 , ні будь-хто інший, окрім позивача, фактично не обробляли спірної земельної ділянки, яка знаходиться в масиві (поля) № НОМЕР_1 , межі якої не були виділені в натурі, і на момент її засіву (01.04.2017 по 02.04.2017) і загалом в період з 29.08.2016р. по 06.10.2017р. перебувала в оренді ТзОВ Книга сіті , що підтверджується відомостями інформаційної довідки від 04.05.2019р., а тому заяви відповідача ОСОБА_1 , що ТзОВ Ют-Агро Зерно вчиняло незаконні дії по відношенню до особи ОСОБА_1 , чи його земельної ділянки, який не користувався і не мав наміру користуватися такою земельною ділянкою є безпідставними.

Вказує, що до моменту зібрання врожаю, тобто в період обробки спірної земельної ділянки, її засіву, удобрення, догляду за посівами ні ОСОБА_1 , ні законний, у вказаний період, орендар ТзОВ Книга сіті не заперечували проти даних дій зі сторони ТзОВ Ют-Агро Зерно та свідомо визнали та підтвердили вказані обставини в судовому процесі. Зазначає, що ОСОБА_1 не користувався і не володів земельною ділянкою, оскільки таке його право було обмежено договором оренди з ТзОВ Книга сіті , про що є відомості в Державному реєстрі речових прав, а тому ОСОБА_1 не мав право збирати врожай та вчиняти будь-які дії стосовно нього. Заволодівши врожаєм ОСОБА_1 порушив законні майнові права та інтереси ТзОВ Ют-Агро Зерно як власника врожаю. Суду було надано належні та допустимі докази, які підтверджують право власності ТзОВ Ют-Агро Зерно на врожай зерна ячменю, засіяний та вирощений на земельній ділянці, що знаходилася в оренді ТзОВ Книга сіті`за кадастровим номером 5622682800:00:003:0159 та підстави для стягнення матеріальної шкоди. З наведених міркувань просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТзОВ Ют-Агро Зерно в повному обсязі.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,45 га за кадастровим номером 5622682800:00:003:0159 на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.

Як вбачається із відомостей з Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка передана в оренду ТОВ Книга сіті попереднім власником - ОСОБА_2 строком на 7 років на підставі договору оренди від 01.08.2016 року (т.1 а.с.37-39).

З 01 квітня по 02 квітня 2017 року ТОВ Ют-агро зерно висіяло (посадило) насіння ячменю Себастьян на спірній земельній ділянці за кадастровим номером 5622682800:00:003:0159 на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, яка на праві власності належить ОСОБА_1 .. Крім того, в період підготовки до посіву насіння та його дозрівання ТОВ Ют-агро зерно здійснило заходи щодо засіву, обробки землі (т.1 а.с.18-36).

З метою врегулювання питання щодо зібрання на земельній ділянці врожаю ТОВ Ют-агро зерно зверталося з листами до ТОВ Книга сіті та ОСОБА_1 (т.1 а.с.40-44).

У серпні 2017 року врожай ячменю було зібрано та в кількості 9400 кг передано ОСОБА_1 .. Дана обставина визнана сторонами та в силу положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу збору ОСОБА_1 на вищезазначеній земельній ділянці урожаю ячменю, котрий був посіяний ТОВ Ют-агро зерно , і яке вважає, що право власності на цей урожай належить саме йому, а не відповідачу.

Положеннями статті 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Пунктом в ч. 1 ст. 90 Земельного Кодексу України передбачено, що власники земельних ділянок мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Частиною другою вказаної статті зазначено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню у встановленому законом порядку.

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 вказував на те, що його земельна ділянка була самовільно захоплена позивачем, а договір оренди із ОСОБА_2 від 01.08.2016 року, на який посилається позивач, не був укладений.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 165499744 від 04.05.2019р., право власності ОСОБА_2 на спірну ділянку припинилося в квітні 2016 року у зв`язку із її смертю, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , виданим виконкомом Копитківсьої сільської ради Здолбунівського району Рівненської області 13.04.2016р. (т. І, а.с. 181).

За таких обставин, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, про правомірність користування спірною земельною ділянкою, апеляційним судом оцінюються критично та не можуть слугувати підставою для скасування рішення.

Згідно ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Наведені норми передбачають, що самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

У зв`язку з цим, не заслуговують на увагу суду покликання апелянта на необхідність повернення йому відповідачем затрачених коштів для посіву насіння ячменю Себастьян , витрат по підготовці до посіву насіння та його дозрівання, витрат на обробку землі тощо.

Що стосується доводів ТОВ Ют-агро зерно про стягнення майнової шкоди, то апеляційний суд вважає їх безпідставними та відхиляє відповідні твердження апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою насіння майнової відповідальності є сукупність складників: неправомірність дій особи, винна поведінка, настання негативних наслідків внаслідок такої поведінки, а також причинний зв`язок між завданою матеріальною шкодою на неправомірними діями особи.

В даному випадку відсутні докази того, що поведінка відповідача, яка виявилася у зборі врожаю із належної йому на праві власності земельної ділянки, є неправомірною, а тому немає підстав для стягнення шкоди з ОСОБА_1 ..

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ют-Агро Зерно залишити без задоволення.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 березня 2020 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Бондаренко Н. В.

Гордійчук С. О.