Постанова

від 05.03.2020 по справі 641/8757/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/8757/19 Головуючий суддя І інстанції Ященко С. О.

Провадження № 22-ц/818/1818/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають з відносин про усунення перешкод у користуванні майном

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської обласної державної адміністрації на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Ященко С.О., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Перша державна нотаріальна контора, Харківська обласна державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської міської ради, третя особа: Перша державна нотаріальна контора, в якому просила усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні нерухомим майном та скасувати заборону відчуження нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 5619741, зареєстровану 07.09.2007 року Першою Харківською міською нотаріальною конторою (колишня Перша Харківська ДНК), підстава обтяження: рішення б/н, від 20.02.1989, Облвиконком, об`єкт обтяження: домоволодіння, адреса: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що вона 21.10.1994 згідно з договором купівлі-продажу придбала житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаного договору право власності на домоволодіння було зареєстровано за ОСОБА_1 , про що було внесено відповідний запис № 889 від 01.12.1994 у КП Харківське БТІ . 14.05.2004 року позивачем ОСОБА_1 , було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХР № 072785. У 2019 році позивач прийняла рішення про продаж вищевказаного домоволодіння, звернувшись до нотаріуса, ОСОБА_1 отримала інформаційну довідку, згідно якої на підставі рішення Харківської обласної ради народних депутатів б/н від 20.02.1989 було зареєстроване обтяження - заборона № 5619741 на відчуження об`єкту нерухомого майна, адреса: АДРЕСА_1 . В зв`язку з наявністю в реєстрі вказаної заборони позивач ОСОБА_1 не може скористатися своїм правом розпорядження нерухомим майном.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 .

Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні майном та скасовано заборону на відчуження нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 5619741, зареєстровану 07.09.2007 року Першою Харківською міською нотаріальною конторою (колишня Перша Харківська ДНК), підстава обтяження: рішення б/н, від 20.02.1989 року, Облвиконком, об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі представник ХОДА просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що з матеріалів справи вбачається, що заборону відчуження спірного нерухомого майна, а саме житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 , зареєстровано 07.09.2007 за № 5619741 Першою харківською державною нотаріальною конторою саме на підставі рішення Облвиконкому від 20.02.1989 № 67.

Просить врахувати, що прийняте 20.02.1989 виконавчим комітетом Харківської обласної Ради народних депутатів рішення № 67 Про знесення будинків, які належать громадянам на праві приватної власності, у зв`язку з відведенням земельних ділянок під державне будівництво на теперішній час не скасоване.

Вважає, що зареєстрована Першою харківською державною нотаріальною конторою заборона відчуження спірного майна не втратила свого призначення та не може бути скасована судом, так як рішення, що стало підставою для накладення обтяження на спірний будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 , є чинним та підлягає виконанню.

Послалась на те, що невиконання рішення Облвиконкому від 20.02.1989 № 67 по теперішній час не є підставою для скасування заборони відчуження спірного нерухомого майна - житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 , зареєстровано 07.09.2007 за N° 5619741 Першою харківською державною нотаріальною конторою на підставі рішення Облвиконкому від 20.02.1989 № 67.

Зазначила, що судом було проігноровано та не досліджено обставини, що мають значення для справи, а саме той факт, чи були виконані Заводом медичних пластмас і стоматологічних матеріалів зобов`язання, відповідно до рішення Харківської міської Ради народних депутатів від 14.12.1988 № 280-38 щодо надання житла та виплаті грошової компенсації у зв`язку з відселенням зі спірного домоволодіння.

Вважає, що суд не сприяв всебічному встановленню обставин по справі, оскільки прискорений розгляд справи позбавив ХОДА процесуальної можливості надати вчасно свої заперечення до суду першої інстанції.

Представником ОСОБА_1 - адвокатом Асєєвою А.С.суду було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить останню залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Вказано, що в матеріалах справи наявна відповідь Архівного відділу Харківської міської ради Харківської області виконавчого комітету від 08.10.2019 № А-11, у якій вказано, що в архіві на зберіганні немає відомостей щодо компенсацій грошового характеру, надання іншого житла за рахунок держави власникам спірного житлового будинку.

Зазначила, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів на підтвердження фактичного невиконання рішення Облвиконкому від 20.02.1989 № 67.

Послалась на те, що судом було досліджено Висновок Харківського міського управління земельних відносин від 26.11.2003 № 439, згідно якого земельна ділянка по АДРЕСА_1 , має обмеження (обтяження) в зв`язку з наявністю санітарно-захисних зон інженерно-технічних споруд і комунікацій. Інших обмежень встановлено не було.

Зауважила, що у Харківської міської ради відсутні майнові претензії до позивача.

Зазначила про існування рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року у справі № 638/5760/17, яким було усунуто перешкоди у користуванні майном, а саме заборони відчуження, яка була накладена згідно рішення Облвиконкому від 20.02.1989 № 67.

В подальшому представник позивача доповнила свій відзив та вказала, що на даний час виконання рішення Облвиконкому від 20.02.1989 № 67 протирічить Національній стратегії розвитку реформування системи здоров`я України, з чого слідує, що воно не відповідає суспільним інтересам держави.

Зазначила, що з отриманої відповіді № 176 від 24.02.2020 ПАТ СТОМА повідомило, що п.3. відповіді - станом на 2019 рік по теперішній час умови Рішення № 280-38 не було виконано, а його виконання не входить плану розвитку підприємства; п.4 - станом на 2019 рік умови Рішення № 67 не було виконано, а його виконання не входить до планів розвитку підприємства; п.2 - на балансі підприємства земельна ділянка, що фактично розташована за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.

Щодо інших учасників Рішень № 280-38, № 67 - згідно з отриманими даними з Головного Управління Статистики у Харківської області, яке відповідно до Закону України Про державну статистику здійснює облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, ці підприємства або взагалі не було включено до обов`язкового Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - ПО ВТОРЧЕРМЕТ , або їх ліквідовано - ХАРКІВВТОРКОЛЬОРМЕТ визнано банкрутом, або реорганізовано ЦКТОБ ВЕЛОБУДУВАНЯ .

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, представника позивача, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 21.10.1994 реєстраційний номер І-6982. Право власності зареєстровано у КП Харківське міське БТІ 01.12.1994.

Відповідно до рішення Харківської міської ради від 26.02.2003 № 42/03 ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 859 кв.м. по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з висновком Харківського міського управління земельних відносин від 26.11.2003 № 439 земельна ділянка по АДРЕСА_1 , має обмеження (обтяження) в зв`язку з наявністю санітарно-захисних зон інженерно-технічних споруд і комунікацій.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0, 0859 га , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії СР № 072785.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що за реєстраційним номером 5619741 на підставі рішення Облвиконкому № б/н від 20.02.1989 зареєстровано заборону відчуження домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Харківської облради народних депутатів від 20.02.1989 дозволено знесення будинків, що належать громадянам на праві приватної власності, передбачених рішеннями виконкомів рад народних депутатів, згідно переліку. До переліку включено і рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 14.12.1988 № 280-38.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 14.12.1988 № 280-38 вилучено з користування громадян земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, що належать їм на праві власності, та відведено земельну ділянку за рахунок вилучених земельних ділянок згідно переліку, що додається, для будівництва у 1990 -1991 роках стоматологічної поліклініки. У переліку вилучених земельних ділянок відповідно значиться і ділянка по АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що заборона на відчуження на домоволодіння позивача накладена на підставі рішення Облвиконкому № б/н від 20.02.1989, вказане рішення з 1989 року не виконувалось, знесення будинків здійснено не було, компенсація власникам не виплачувалась. Натомість у 1994 році КП Харківське міське БТІ проведено реєстрацію права власності за новим власником - позивачем, у 2003 році земельну ділянку за рішенням міської ради передано позивачеві у власність. При відведенні земельної ділянки по АДРЕСА_1 , зазначено, що земельна ділянка має тільки обмеження (обтяження) в зв`язку з наявністю санітарно-захисних зон інженерно-технічних споруд і комунікацій.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що зареєстроване 07.09.2007 Першою Харківською міською нотаріальною конторою (колишня Перша Харківська ДНК) на підставі рішення Облвиконкому б/н від 20.02.1989 року обтяження нерухомого майна - будинку, адреса: АДРЕСА_1 , порушує права власника на розпорядження цим майном, яке з моменту його прийняття рішення Облвиконкому від 20.02.1989 року фактично не виконувалось.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи збереження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішень, запису щодо державної реєстрації права на обтяження має бути особа, право чи обтяження якої було зареєстровано вказаної вище ухвалою суду.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що не виконання рішення Харківського обласного виконкому від 20.02.1989 № 67 про дозвіл знесення будинків, які належать громадянам на праві приватної власності, передбаченими рішеннями виконавчих комітетів Харківського, Чугуївського, Лозівського міських, Харківської районної Ради народних депутатів згідно додатку, у якому зазначені підприємства, яким відведені відповідні земельні ділянки для будівництва, само по собі не припиняє його дію, оскільки в цьому рішення не зазначено строк виконання. При цьому у справі відсутні відомості про те, що з цього приводу були ухвалені які-небудь інші рішення компетентного владного органу, які скасували чи змінили згадані рішення у такій мірі, відповідна земельна ділянка, на якій розташований будинок позивачки отримала інше призначення, ніж передбачає згадане рішення від 20.02.1989 № 67 разом з додатком (а. с. 73-76). При цьому суспільну необхідність використання земельної ділянки, яка була виділена під будівництво стоматологічної поліклініки згідно п. 22 ст. 26 Закону України Про місце самоврядування визначає відповідний орган влади, який є розпорядником цієї земельної ділянки та представляє відповідну територіальну громаду, у даному випадку Харківська міська рада.

В цьому контексті суд також не з`ясував, який орган влади (власник) на день розгляду справи здійснює повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, яку згаданим рішенням від 20.02.1989 № 67 було виділено під будівництво Заводу медичних пластмас і стоматологічних матеріалів для проектування і будівництва стоматологічної поліклініки.

У справі відсутні відомості про ухвалення інших рішень про зміну цільового використання земельної ділянки по АДРЕСА_2 під будівництво стоматологічної поліклініки.

Внаслідок цього суд першої інстанції не визначився із належним складом учасників справи, не обговоривши відповідно до ст.ст. 51, 55 ЦПК України питання про залучення в якості співвідповідачів правонаступника Харківського обласного виконкому, а також - підприємства, якому згаданим рішенням органу влади (див п. 4 Додатку) було відведено земельну ділянку, у тому числі під будинком позивачки (Завод медичних пластмас і стоматологічних матеріалів для проектування і будівництва стоматологічної поліклініки по АДРЕСА_2 , а.с. 75): відповідно Харківську обласну державну адміністрацію та ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО СТОМА АТ СТОМА ) Ідентифікаційний код юридичної особи - 00481318, адреса 61105, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ НЬЮТОНА, будинок 3. Так, згідно з листом Генерального директора ПАТ СТОМА від 24.02.2020 № 176 зазначене Товариство є правонаступником Харківського заводу медичних пластмас та стоматологічних матеріалів (а. с. 123). Той факт, що згідно вказаного листа станом на лютий 2020 року рішення Харківської міської Ради народних депутатів виконавчого комітету № 280-38 від 14 грудня 1988 року підприємством не було виконано, а його виконання не входить до плану його розвитку не свідчить про те, що згадане товариство відмовилося від своїх майнових прав на забудову цієї земельної ділянки, що не виключає передбачені у ст.ст. 51, 55 ЦПК України підстави для його залучення до розгляду справи в якості відповідача (співвідповідача).

Посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини у справах Сутяжник проти Росії від 29 липня 2009 року, Есертас проти Литви (Esertas v. Lithuania), заява № 50208/06, від 31 травня 2012 року є безпідставними, оскільки питання дотримання принципу правової визначеності в контексті обставин цієї справи має з`ясовуватися за участю усіх зацікавлених учасників справи, після встановлення усіх фактів щодо остаточної долі земельної ділянки, відведеної під будівництво стоматологічної поліклініки.

Таким чином суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги спростовують висновки суду, суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, тому суд апеляційної інстанції відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу та скасовує оскаржене рішення, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Харківської обласної державної адміністрації - задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 16 березня 2020 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії П.В. Кісь.

О.М. Хорошевський.