Постанова

від 03.06.2021 по справі 641/8757/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 641/8757/19

провадження № 61-6737св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Харківська міська рада,

треті особи: перша державна нотаріальна контора, Харківська обласна державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Харківської міської ради, третя особа: Перша державна нотаріальна контора, Харківська обласна державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні майном.

Позов мотивований тим, що вона 21 жовтня 1994 року згідно з договором купівлі-продажу придбала житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаного договору право власності на домоволодіння було зареєстровано за нею, про що зроблений відповідний запис № 889 від 01 грудня 1994 року у КП Харківське БТІ . 14 травня 2004 року ОСОБА_1 , було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХР № 072785. У 2019 році позивач прийняла рішення про продаж вищевказаного домоволодіння, звернувшись до нотаріуса, ОСОБА_1 отримала інформаційну довідку, згідно якої на підставі рішення Харківської обласної ради народних депутатів б/н від 20 лютого 1989 року зареєстроване обтяження - заборона № 5619741 на відчуження об`єкту нерухомого майна, адреса: АДРЕСА_1 . В зв`язку з наявністю в реєстрі вказаної заборони ОСОБА_1 не може скористатися своїм правом розпорядження нерухомим майном.

Враховуючи викладене, просила:

усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні нерухомим майном,

скасувати заборону відчуження нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 5619741, зареєстровану 07 вересня 2007 року Першою Харківською міською нотаріальною конторою (колишня Перша Харківська ДНК), підстава обтяження: рішення б/н, від 20 лютого 1989 року, Облвиконком, об`єкт обтяження: домоволодіння, адреса: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні майном та скасовано заборону на відчуження нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 5619741, зареєстровану 07 вересня 2007 року Першою Харківською міською нотаріальною конторою (колишня Перша Харківська ДНК), підстава обтяження: рішення б/н, від 20 лютого 1989 року, Облвиконком, об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зареєстроване 07 вересня 2007 року Першою Харківською міською нотаріальною конторою (колишня Перша Харківська ДНК) на підставі рішення Облвиконкому б/н від 20 лютого 1989 року обтяження нерухомого майна - будинку, адреса: АДРЕСА_1 , порушує права власника на розпорядження цим майном. З моменту прийняття рішення Облвиконкому від 20 лютого 1989 року фактично не виконувалось.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року апеляційну скаргу Харківської обласної державної адміністрації задоволено.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не визначився із належним складом учасників справи, не обговоривши питання про залучення в якості співвідповідачів правонаступника Харківського обласного виконкому, а також - підприємства, якому рішенням органу влади було відведено земельну ділянку, у тому числі під будинком позивача: відповідно Харківську обласну державну адміністрацію та ПАТ СТОМА АТ СТОМА .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_2 , в якій з урахуванням уточнень, просила скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року та залишити в силі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що нотаріус незаконно наклав заборону на підставі рішення Харківської обласної ради народних депутатів № 67 від 20 лютого 1989 року. Дії нотаріуса є такими, що порушують Закон, а накладена заборона суперечить Положенню про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не врахував ці обставини, що призвело до винесення незаконного рішення.

Під припиненням права користування (якого не було набуто у відповідності до діючого законодавства) підпадають ще дві підстави, вказані у статті 35 ЗК УРСР, а саме відпадання потреби в земельній ділянці, ліквідації підприємства, організації або установи, а також право землекористування може бути припинене у випадку використання земельної ділянки не відповідно до тієї мети, для якої вона надана, чи то в разі безгосподарного використання землі. Позивач є єдиним та добросовісним власником вказаного нерухомого майна, заборона не несе для будь-яких осіб правового змісту, оскільки не відбулася законна процедура переходу нерухомого майна до іншої особи, у встановлений Законом спосіб, а воно залишилось у попереднього власника, що мав на нього всі чинні правовстановлюючі документи, проте, наявність запису про заборону обмежує позивача як розпорядника майна.

Щодо висновків апеляційного суду стосовно сторін, вважає, що не слід залучати правонаступника Заводу медичних пластмас і стоматологічних матеріалів для проектування і будівництва стоматологічної поліклініки ПАТ СТОМА АТ СТОМА , оскільки не існує правовстановлюючого документу на спірне нерухоме майно, зареєстрованого на це підприємство, а тому відсутній його майновий інтерес до обставин справи.

Оскільки спірна земельна ділянка з розташованим на ній будинком знаходиться у межах міста Харкова, на його території, розпорядження щодо земельної ділянки та надання її у право власності належить виключно до компетенції Харківської міської ради, яка була належним чином у відповідності до норм ЦПК України залучена до справи у якості відповідача.

Аргументи учасників справи

У липні 2020 року Харківська обласна державна адміністрація подала відзив на касаційну скаргу, в якій просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що позивач невірно визначився із належним складом учасників справи. Зареєстрована Першою харківською державною нотаріальною конторою заборона відчуження спірного майна не втратила свого призначення та не може бути скасована судом, оскільки рішення, що стало підставою для накладення обтяження на спірний будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 є чинним та підлягає виконанню.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року відмовлено, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У липні 2020 року матеріали цивільної справи № 641/8757/19 надійшли до Верховного Суду та 27 липня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

27 липня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про відмову від касаційної скарги.

Листом Верховного Суду запропоновано ОСОБА_1 з метою забезпечення належного розгляду заяви про відмову від її касаційної скарги, підтвердити відмову від касаційної скарги шляхом подання до Верховного Суду нотаріально завіреної заяви. Роз?яснено наслідки відмови від касаційної скарги.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України , є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 червня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано у КП Харківське міське БТІ 01 грудня 1994 року.

Відповідно до рішення Харківської міської ради від 26 лютого 2003 року № 42/03 ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 859 кв. м. по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з висновком Харківського міського управління земельних відносин від 26 листопада 2003 року № 439 земельна ділянка по АДРЕСА_1 , має обмеження (обтяження) в зв`язку з наявністю санітарно-захисних зон інженерно-технічних споруд і комунікацій.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що за реєстраційним номером 5619741 на підставі рішення Облвиконкому № б/н від 20 лютого 1989 року зареєстровано заборону відчуження домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Харківської облради народних депутатів від 20 лютого 1989 року дозволено знесення будинків, що належать громадянам на праві приватної власності, передбачених рішеннями виконкомів рад народних депутатів, згідно переліку. До переліку включено і рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 14 грудня 1988 року № 280-38.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 14 грудня 1988 року № 280-38 вилучено з користування громадян земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, що належать їм на праві власності, та відведено земельну ділянку за рахунок вилучених земельних ділянок згідно переліку, що додається, для будівництва у 1990-1991 роках стоматологічної поліклініки. У переліку вилучених земельних ділянок відповідно значиться і ділянка по АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Щодо заяви ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги

Частинами четвертою, п`ятою статті 398 ЦПК України передбачено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визначити касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження. У разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.

На адресу ОСОБА_1 судом касаційної інстанції неодноразово направлялися листи для підтвердження її наміру відмовитися від касаційної скарги (оформленого на відповідному бланку із засвідченням його підписом нотаріусом) та обізнаність про наслідки такої відмови, передбачені частиною п`ятою статті 398 ЦПК України.

Оскільки ОСОБА_1 не підтвердила намір відмовитися від касаційної скарги із повідомленням, що їй відомі наслідки такої відмови, передбачені частиною п`ятою статті 398 ЦПК України, то вказана заява не підлягає задоволенню.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заборона відчуження домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 5619741 зареєстровано на підставі рішення Облвиконкому № б/н від 20 лютого 1989 року, яким виділено під будівництво Заводу медичних пластмас і стоматологічних матеріалів для проектування і будівництва стоматологічної поліклініки спірну земельну ділянку.

Отже, суд першої інстанції не визначився із належним складом учасників справи, не обговорив питання про залучення в якості співвідповідачів правонаступника Харківського обласного виконкому, а також - підприємства, якому згаданим рішенням органу влади було відведено земельну ділянку, у тому числі під будинком позивачки (Завод медичних пластмас і стоматологічних матеріалів для проектування і будівництва стоматологічної поліклініки по АДРЕСА_2 ): відповідно Харківську обласну державну адміністрацію та ПАТ СТОМА АТ СТОМА ).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження .

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував до правовідносин сторін норми процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку із участю у справі не всіх належних відповідачів.

Позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав, визначивши належний склад учасників та заявивши відповідні вимоги до належних співвідповідачів.

Висновки Верховного Суду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржене судове рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 398, 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Асєєвою Аліною Сергіївною,залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов