Постанова

від 11.03.2020 по справі 127/23584/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/23584/14-ц

Провадження № 22-ц/801/495/2020

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 рокуСправа № 127/23584/14-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,

за участі секретаря судового засідання Куленко О. В., представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача Акціонерного товариства Державний експортно-імпорт-ний банк України Харчука В. М., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судово-му засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний

банк України до ОСОБА_1 про стягнення за-

боргованості за кредитним договором у розмірі 49 088 390,94 гривень,

за апеляційною скаргою представника позивача, керуючого філією Акціонерного то-вариства Державний експортно-імпортний банк України Посесора Анатолія Воло-димировича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2019 року про задоволення заяви щодо перегляду рішення суду від 07 грудня 2015 ро-ку за нововоявленими обставинами, закриття провадження у справі, ухвалене у примі-щенні суду в м. Вінниці за головування судді Бойка В. М., повний текст якого складе-ний 23 грудня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2014 року Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України ( далі - ПАТ Укрексімбанк ) в особі філії у м. Вінниці звернулося у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення за Генеральною угодою від 27 серпня 2007 року № 7407N4, кре-дитним договором від 25 грудня 2013 року № 7413К10, договором поруки від 25 гру-дня 2013 року № 7413Р7 кредитної заборгованості в сумі 49 088 390,94 гривень ( т. 1, а. с. 2-8 ).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року позов задоволений. На користь ПАТ Укрексімбанк в особі філії у м. Вінниці стяг-нуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2013 ро-ку № 7413К10, договором поруки від 25 грудня 2013 року № 7413Р7, Генеральною угодою від 27 серпня 2007 року № 7407N4 в сумі 49 088 390,94 гривень , що склада-ється з: 41 836 252,02 гривні - основний борг, 5 028 815,21 гривень - проценти за ко-ристування кредитними коштами, 225 946,80 гривень - комісія, 1 997 376, 91 гривень - пеня, 3 654,00 гривні судового збору. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2016 року апеляційна скарга представника в інтересах ОСОБА_1 відхилена, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року залишене без змін ( т. 2, а. с. 59-62, 127-129 ).

26 листопада 2019 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Черні-левська Р. В. подала Вінницькому міському суду Вінницької області заяву про перег-ляд за нововиявленими обставинами рішення цього суду від 07 грудня 2015 року. За-ява обгрунтована наступним. Після ухвалення судом першої інстанції рішення у спра-ві була розпочата процедура з визнання позичальника за кредитним договором ТОВ Альпарі банкрутом. ПАТ Держексімбанк 10 грудня 2015 року включений до ре-єстру вимог кредиторів із сумою вимог 67 959 878,38 гривень, яка є більшою, аніж ці-на позову, задоволена судом рішенням від 07 грудня 2015 року ( 49 088 390,94 гри-вень ). Тобто грошові вимоги до ОСОБА_1 як поручителя за кредитним догово-ром повністю включаються у суму вимог безпосередньо до боржника ТОВ Альпарі , заявлених у господарській справі. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року вирішено ТОВ Альпарі як юридичну особу ліквідувати. Встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а вико-навчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають ви-конанню. Враховуючи викладене, виниклі на підставі кредитного договору та ОСОБА_2 -ральної угоди вимоги ПАТ Держексімбанк вважаються погашеними. Вказана об-ставина не була відома ані суду, ані відповідачу, оскільки на момент вирішення судом справи про стягнення боргу у 2015 році її не існувало. Юридичним фактом, що при-пинив правовідносини з повернення позики, стало прийняття господарським судом рішення про ліквідацію ТОВ Альпарі . Зобов`язання поруки нерозривно пов`язане з фактом існування зобов`язання з повернення коштів у боржника. У випадку припи-нення в силу закону чи певних подій зобов`язання боржника, зобов`язання поручи-теля припиняє існування одночасно з попереднім.

Крім викладеного представник відповідача ОСОБА_1 посилається на пору-шення судом першої інстанції на момент відкриття провадження у справі правил предметної та суб`єктної підсудності, оскільки справа про стягнення з поручителя боргу підсудна господарському суду ( т. 2, а. с. 136-142 ).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2019 року рішення цього ж суду від 07 грудня 2015 року скасоване, провадження у справі за по-зовом ПАТ Держексімбанк до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заяв-ляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ Альпарі , про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 49 088 390,94 гривень закрите ( т. 2, а. с. 175-178 ).

Не погоджуючись з ухваленим 23 грудня 2019 року рішенням суду першої інстан-ції, представник ПАТ Укрексімбанк керуючий філією у м. Вінниці Посесор А. В. оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення за результатами пере-гляду рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року за нововиявленими обставинами скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у за-доволенні заяви ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_3 про перегляд рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року за нововиявленими обставинами. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вважає оскаржу-ване судове рішення таким, що не відповідає матеріалам справи, вимогам матеріаль-ного і процесуального права, є необгрунтованим, невмотивованим ( т. 2, а. с. 194-195 ).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник, третя особа, яка не заявляє само-стійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ Альпарі , не ско-ристалися наданою ухвалою апеляційного суду від 27 січня 2020 року можливістю подати до суду апеляційної інстанції у письмовій формі відзив на апеляційну скаргу представника ПАТ Держексімбанк , у судове засідання 11 березня 2020 року вказані учасники справи повторно не з`явилися. Представник ОСОБА_1 адвокат Черні-левська Р. В. вдруге подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з її хво-робою. Ураховуючи підстави першого клопотання про відкладення розгляду справи, другого, що ніяким чином не підтверджені, керуючись нормами статті 372 ЦПК Укра-їни, колегія суддів апеляційного суду визнала за можливе і необхідне розглянути справу у відсутності заявників та представника третьої особи, яка не заявляє самостій-них вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення на апеляційну скаргу пред-ставника ПАТ Держексімбанк Харчука В. М. , дослідивши матеріали справи, проа-налізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтова-ність оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволен-ню, оскаржуване рішення суду першої інстанції належить скасувати, ухваливши у чіт-кій відповідності з нормами статті 374 ЦПК України нове рішення про відмову у пе-регляді рішення суду від 07 грудня 2015 року.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на за-садах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухва-лене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесу-ального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясо-ваних обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, воно є відверто незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесу-ального права.

Задовольняючи заяву боржника ОСОБА_1 та його представника адвоката Чернілевської Р. В. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінниць-кого міського суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року щодо стягнення із ОСОБА_4 кредитної заборгованості на користь ПАТ Укрексімбанк у сумі 49 088 390,94 гривень, суд першої інстанції повністю погодився з доводами заявників з цього питання та зазначив, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року вирішено ТОВ Альпарі як юридичну особу ліквідувати. Борж-ник Герасімов А. В. не був стороною у господарському процесі щодо ліквідації ТОВ Альпарі , а відтак йому не було відомо про таке судове рішення. Крім цього ПАТ Укрексімбанк включене до реєстру вимог кредиторів із сумою вимог у 67 959 878,38 гривень, що більше, ніж сума заявленого позову до ОСОБА_1 як пору-чителя ТОВ Альпарі за кредитним договором від 25 грудня 2013 року № 7413К10, діючим в рамках Генеральної угоди від 27 серпня 2007 року № 7407N4. Тому грошові вимоги до ОСОБА_1 повністю включаються у суму вимог до ТОВ Альпарі , заявлених у господарській справі. Суд зробив висновок, що у зв`язку з ліквідацією ТОВ Альпарі вимоги ПАТ Укрексімбанк до ОСОБА_1 щодо стягнення кредитної заборгованості у сумі 49 088 390,94 гривень вважаються погашеними. Дій-шовши висновку про обгрунтованість заяви з питання перегляду рішення суду за но-вовиявленими обставинами та необхідність її задоволення, суд, зіславшись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19 березня 2019 року у справі № 904/2529/18, дійшов висновку про належність цієї справи до юрис-дикції господарського суду, тому провадження в ній підлягає закриттю.

Колегія суддів апеляційного суду визнає висновки суду першої інстанції, викла-дені в оскаржуваному рішенні від 23 грудня 2019 року, безпідставними, надуманими, такими, що суперечать нормам матеріального і процесуального права, суті правового інституту щодо перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих проце-суальних дій, розгляду і вирішення справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які існували в момент розгляду ци-вільної справи і мали важливе значення для її вирішення, але не були і не могли бути відомими ні заявнику, ні суду. Нововиявлені обставини слід відрізняти від нових об-ставин за такими критеріями: 1) часовий фактор: нововиявлені обставини на момент розгляду справи існували, а нові - ні; 2) по зв`язку з предметом доказування: ново-виявлені обставини повинні були до нього входити, нові обставини - ні, так як не іс-нували і не могли бути прихованими для суду та учасників процесу до процесу тому, що не існували. Тобто при перегляді судового рішення суд фактично здійснює право-суддя за тими же самими позовними вимогами. Поява нових обставин, навпаки, при-вносить новий предмет вимог, що тягне появу нового позову.

Заява ОСОБА_1 та його представника про перегляд судового рішення від 07 грудня 2015 року за нововиявленими обставинами грунтується виключно на нових обставинах, які не існували на час розгляду справи про стягнення боргу та ухвалення вказаного рішення судом по суті цього позову. Про це зазначали як самі заявники у заяві до суду, так і сам суд першої інстанції, ухвалюючи 23 грудня 2019 року оскар-жуване рішення. Безспірним є факт виникнення виключно нових обставин, що грун-туються на ухвалі Господарського суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року у справі № 902/679/15 про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ Альпарі , ліквідацію цього товариства як юридичної особи.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважає доцільним звернути увагу на ту об-ставину, що поручитель, боржник ОСОБА_1 укладав правочини з ПАТ Укр-ексімбанк щодо кредитування і поручительства у якості директора ТОВ Альпарі , він був кінцевим бенефіціарним власником цього господарюючого суб`єкта, тому прийняття до уваги судом першої інстанції тієї його позиції, що він не був стороною у господарському процесі, через що йому не було відомо про ліквідацію керованого ним товариства, є очевидно безпідставним. У постанові Господарського суду Він-ницької області від 16 червня 2015 року у справі № 902/679/15 чітко зазначається, що до господарського суду надійшла заява боржника - ТОВ Альпарі про порушення справи про банкрутство, яка була судом задоволена, а в подальшому, як наслідок, су-дом прийнято рішення про ліквідацію цього боржника. Навіть з огляду на періодич-ність виконання функцій власне директора ТОВ Альпарі членами родини ОСОБА_5 неможливо спростувати необізнаність останнього у справах цього товарис-тва, зокрема, щодо такого важливого питання як його ліквідація.

За викладених фактичних обставин, яким суд першої інстанції не надав жодного значення, звертає увагу той факт, що відповідно не досліджувалося й питання дотри-мання заявниками строку для подання заяви про перегляд рішення суду за нововияв-леними обставинами, хоча за будь-яких обставин це мало суттєве, а можливо й ви-рішальне значення під час розгляду вказаної заяви.

Інші мотиви оскаржуваного рішення суду стосовно включення до реєстру вимог кредиторів суми, що більша від суми заявленого до ОСОБА_1 позову, визнан-ня погашеним боргу поручителя перед стягувачем у зв'язку з ліквідацією позичаль-ника ТОВ Альпарі узагалі не мають відношення до предмету розглядуваного судом питання, а саме перегляду судового рішення за нововоявленими обставинами, тому ці мотиви не потребують доведення щодо обгрунтованості та законності їх за оцінкою суду першої інстанції.

Оскаржуючи судове рішення від 23 грудня 2019 року, представник ПАТ Укр-ексімбанк Посесор А. В. підкреслює помилковість висновку суду про те, що ліквіда-ція юридичної особи - боржника є підставою для звільнення від відповідальності по-ручителя, оскільки таке твердження не відповідає вимогам закону. Суд не звернув увагу, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року погашеними були визнані вимоги до боржника, а не поручителів і тільки виключно у межах справи про банкрутство основного боржника - ТОВ Альпарі . Зазначені об-ставини не поширюються на правовідносини, що не пов`язані з процедурою банкрут-ства, зокрема, на фінансову поруку відповідача ОСОБА_1 , оскільки правовід-носини поручительства урегульовані іншими нормативними актами, зокрема, норма-ми ЦК України.

Згідно зі статтею 554 ЦК України боржник і поручитель є солідарними боржни-ками, кожен з них несе перед кредитором відповідальність у розмірі невиконаного зо-бов`язання. Рішення у цій справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Укрексімбанк кредитного боргу ухвалене судом 26 листопада 2015 року, а основ-ного боржника ТОВ Альпарі ухвалою господарського суду ліквідовано у серпні 2017 року, то зобов`язання поручителя ОСОБА_1 за договором поруки аж ніяк не припинилися. Банк як кредитор скористався своїм правом на захист порушених прав та інтересів ще до ліквідації юридичної особи боржника. Відповідна норма за-кріплена у частині п`ятій статті 559 ЦК України, яка передбачає, що ліквідація борж-ника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до внесення до Єдиного державно-го реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з по-зовом до поручителя у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання.

Скаржник зазначив у скарзі, що суд неправомірно застосував у даній справі вис-новок Верховного Суду від 19 березня 2019 року, зроблений у справі № 904/2529/18. Розглядаючи справу за позовом банку до поручителя ОСОБА_1 по стягнення кредитної заборгованості, суд відповідно керувався нормами цивільного процесуаль-ного законодавства, що діяло на той час, тобто ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року. Позов був пред`явлений до поручителя фізичної особи ОСОБА_1 . Великою Палатою Верховного Суду сформовані чіткі правові висновки стосовно суб`єктної підсудності, де сторонами у справі є основний боржник юридична особа та поручителі фізичні особи, а предмет спору виникає із солідарного обов`язку. Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 638/13998/14-ц зазначено, що ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції ( до 15 грудня 2017 року ), передбачав, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту поруше-них, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Якщо у справі заявлена позовна вимога про стяг-нення заборгованості за кредитним договором солідарно з боржника та поручителя, то така позовна заява могла бути предметом розгляду як в порядку цивільного, так і в порядку господарського судочинства, оскільки зазначені стаття 15 ЦПК України та стаття 12 ГПК України не встановлювали відповідної заборони. ЦПК України в ре-дакції, чинній на час розгляду справи про стягнення заборгованості судами першої та апеляційної інстанцій ( до 15 грудня 2017 року ), не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб`єктного складу учасників процесу. У поста-нові від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц Велика Палата Верховного Су-ду висловила позицію, згідно з якою захист прав кредитора у справі за позовом креди-тора до боржника - юридичної особи та поручителя - фізичної особи у межах одного виду судочинства ( цивільного ) є більш прогнозованим і відповідає принципу право-вої визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солі-дарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього. ЦПК України у ре-дакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом ( стосовно виконання солідарного зобов`язання ) залежно від суб`єктного складу учасників процесу, тому посилання суду першої інстанції в об-грунтування закриття провадження на постанову Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 904/2529/18 є безпідставним, необгрунтованим, таким, що супе-речить фактичним обставинам справи та правовій визначеності вирішуваного питан-ня.

Окремо скаржник наголосив, що скасування рішення судом з огляду на порушен-ня правил підсудності у рамках процесуального інституту перегляду судового рішен-ня за нововиявленими обставинами суперечить нормам цивільного процесуального законодавства, оскільки наявність зазначеної обставини є підставою для апеляційного або касаційного перегляду справи.

З доводами апеляційної скарги представника позивача, керуючого філією у м. Вінниці Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України Посесора А. В. належить погодитися, вони є об'єктивними, обгрунтованими, такими, що мають наслідком безумовне задоволення апеляційної скарги та скасування неза-конного рішення суду першої інстанції. Оскільки апеляційний суд дійшов переконли-вого висновку про відсутність істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд рішеня суду за нововиявленими обставинами, на час розгляду справи, то у задоволен-ні такої заяви належить відмовити.

Україна як ОСОБА_6 Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав лю-дини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Від-повідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та засто-сування практики Європейського суду з прав людини національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.

Вимога пункту першого статті 6 Конвенції щодо обгрунтування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Стаття 6 Конвенції також не встанов-лює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Євро-пейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прий-няття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто та-кими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та ви-мог апеляційної скарги.

Статтями 374, 376 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за ре-зультатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішен-ня повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухва-лення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невід-повідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матері-ального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосу-ванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Держав-ний експортно-імпортний банк України , керуючого філією цього банку ОСОБА_7 задоволити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2019 року про задоволення заяви щодо перегляду рішення суду від 07 грудня 2015 року за но-вовиявленими обставинами, закриття провадження у справі скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , його представника адво-ката Чернілевської Руслани Віталіївни про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак во-на може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трид-цяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 березня 2020 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді В. П. Рибчинський

Л. О. Голота