Постанова

від 16.03.2020 по справі 483/96/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

16.03.20

22-ц/812/394/20

Єдиний унікальний номер судової справи: 483/96/19

Провадження номер 22-ц/812/394/20 Доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.

Постанова

іменем України

16 березня 2020 року м. Миколаїв Справа № 483/96/19

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участі:

-прокурора - Кадєєвої А.В.,

-відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Колос 2011 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 листопада 2019 року, ухвалене об 14 год. 39 хв. під головуванням судді Шевиріної Т.Д. в приміщенні суду в м. Очаків, за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до Очаківської районного державної адміністрації, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Колос 2011 про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки,

встановив:

У січні 2019 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області) до Очаківської районного державної адміністрації, Малашина Н.О. та Товариства з обмеженою відповідальністю Колос 2011 (далі - ТОВ Колос 2011 ), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Очаківської районної державної адміністрації №147 від 01 квітня 2009 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення, наданих у постійне користування фермерському господарству Афродіта , в межах території Острівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 12,8333 га;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності №12182921, видане 04 листопада 2013 року Реєстраційною службою Очаківського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 12,8331 га з кадастровим номером 4825182600:01:000:0465;

-витребувати від ТОВ Колос 2011 у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 12,8331 га з кадастровим номером 4825182600:01:000:0465, вартістю 237 749 грн. 48 коп., що розташована в межах Острівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та стягнути судовий збір за подачу позову.

Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначав, що 25 липня 2008 року Очаківською районною державною адміністрацією видано розпорядження № 260 про надання членам фермерського господарства Афродіта , в тому числі ОСОБА_1 , дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 38,5 га у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) по Острівській сільській раді із земель, наданих у постійне користування голові фермерського господарства Афродіта ОСОБА_2 .

Розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації № 147 від 01 квітня 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність громадянам України, в тому числі ОСОБА_1 , земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення, наданих у постійне користування фермерському господарству Афродіта , в межах території Острівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, та передано у власність останньому земельну ділянку площею 12,8333га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

04 листопада 2013 року на підставі цього розпорядження ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 12,8331 га з кадастровим номером 4825182600:01000:0465 та отримав відповідне свідоцтво за № 12182921.

В ході досудового розслідування кримінального провадження № 12017150100000466 було виявлено факт незаконного надання ОСОБА_1 в порушення вимог статей 3, 13 Закону України Про фермерське господарство , статей 31, 32 ЗК України, безоплатно у приватну власність земельної ділянки, наданої у користування фермерському господарству, який не є родичем та членом сім`ї ОСОБА_2 та не відноситься до кола осіб, які можуть були членами фермерського господарства Афродіта .

Ухвалою Очаківського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2018 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 - 1 КК України закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого та відсутності необхідності реабілітації померлого, тобто за нереабілітуючими підставами.

Прокурор зазначав, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка перебуває в користуванні ТОВ Колос 2011 на підставі договору оренди від 01 березня 2015 року, укладеного з ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не мав законних підстав отримати у власність земельну ділянку, що входила до складу земель, попередньо відведених у користування фермерському господарству Афродіта , прокурор просив задовольнити його позов.

Рішенням Очаківського районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2019 року позов прокурора задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Очаківської районної державної адміністрації № 147 від 01 квітня 2009 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення, наданих у постійне користування фермерському господарству Афродіта , в межах території Острівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 12,8333 га.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності №12182921, видане 04 листопада 2013 року Реєстраційною службою Очаківського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 12,8331 га з кадастровим номером 4825182600:01:000:0465.

Витребувано від ТОВ Колос 2011 у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 12,8331 га з кадастровим номером 4825182600:01:000:0465, вартістю 237 749 грн 48 коп., що розташована в межах Острівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ТОВ Колос 2011 , Очаківської районної державної адміністрації по 2 469 грн. 41 коп. з кожного на користь прокуратури Миколаївської області в рахунок відшкодування судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 та виходив з того, що факт включення засновником ФГ Афродіта ОСОБА_2 у члени господарства ОСОБА_1 , який за законом не мав права бути членом цього ФГ, є доведеним, зокрема, ухвалою суду від 13 листопада 2018 року у кримінальному провадженні №12017150100000466 від 26 червня 2017 року. Суд вважав, що відсутні підстави для відмови у задоволенні позову у зв`язку із пропуском прокурором позовної давності, оскільки відлік трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦПК України, за встановлених обставин цієї справи слід рахувати з дня опрацювання ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, коли стало позивачу відомо про порушення вимог законодавства, запиту слідчого від 01 листопада 2017 року.

В апеляційній скарзі ТОВ Колос 2011 просило скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про початок перебігу позовної давності. Відлік цього строку повинен починається з 26 липня 2008 року з моменту винесення оскарженого розпорядження районної державної адміністрації, оскільки ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області є її правонаступником. Звертаючись до суду з позовом прокурором не було підтверджено наявність підстав для представництва саме ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та недоведене порушення його прав та законних інтересів.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор вважав, що рішення суду першої інстанції є законним, а доводи викладені в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовують його обґрунтованість.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подали.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно із частиною другою статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 3 статті 131-1 Конституції України покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час передачі земельної ділянки у власність, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Судом встановлено, що 02 січня 1999 року на підставі розпорядження Очаківської районної державної адміністрації № 13 від 29 жовтня 1998 року на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 38,5 га для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Острівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (т.1 а.с. 32).

23 лютого 1999 року зареєстровано фермерське господарство Афродіта , розташоване за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, с. Острівка, головою якого був ОСОБА_2 (т.1 а.с. 15, 16, 18-19).

Протоколом № 1 від 04 червня 2018 року загальних зборів ФГ Афродіта до членів фермерського господарства Афродіта включено ОСОБА_1 , у зв`язку із чим до статуту ФГ внесені зміни (т.1 а.с. 17).

Розпорядженням № 260 від 25 липня 2008 року Очаківською районною державною адміністрацією членам фермерського господарства Афродіта , у тому числі ОСОБА_1 , надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Острівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (т.1 а.с. 27).

На підставі цього розпорядження ПП ОСОБА_3 виготовлено проект землеустрою, відповідно до якого ОСОБА_1 відведено у власність земельну ділянку площею 12,8333 га. (т.1 а.с.21-26).

Пунктами 1 та 2 розпорядження Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області №147 від 01 квітня 2009 року Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (3 особи), із земель, наданих у постійне користування фермерському господарству Афродіта , у тому числі ОСОБА_1 , та надано останньому у власність земельну ділянку площею 12,8333 га сільськогосподарських земель, в тому числі 12,8333 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Острівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (т.1 а.с. 30).

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 отримав свідоцтво № 12182921 від 04 листопада 2013 року про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 12, 8331 га з кадастровим номером 4825182600:01:000:0465 (т.1 а.с. 33).

01 березня 2015 року спірна земельна ділянка на підставі договору оренди передана ОСОБА_1 у користування ТОВ Колос 2011 (т.1 а.с. 37, 38-40).

За змістом частини другої статті 1, частин першої та третьої статті 3 Закону України Про фермерське господарство , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12016150100000466 від 26 червня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364-1 та ч. 1 ст. 366 КК України, встановлено, що ОСОБА_1 не був родичем та членом сім`ї ОСОБА_2 , у зв`язку із чим не відносився до кола осіб, які можуть бути членами фермерського господарства Афродіта , а отже, не мав права отримувати безоплатно у приватну власність земельні ділянки, надані у користування фермерському господарству. Вказані обставини покладені в основу обвинувального акту у кримінальному провадженні №12016150100000466 від 26 червня 2016 року, скерованого до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду від 13 листопада 2018 року у справі №483/139/18, кримінальне провадження №12017150100000466 від 26 червня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1 КК України закрито, у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

За змістом цієї ухвали племінниця обвинуваченого, яка вимагала реабілітації останнього, дійшла висновку, що вина ОСОБА_2 є беззаперечно доведеною, а тому необхідності проводити судовий розгляд з метою реабілітації немає (т.1 а.с.43-46, 50-51).

Відповідач ОСОБА_1 в суді першої інстанції позов не визнав, просив застосувати наслідки спливу позовної давності. Стверджував, що він був прийнятий у члени ФГ Афродіта , як родич його засновника ОСОБА_2 , однак ступінь спорідненості в судовому засіданні пояснити не зміг, відмовився від надання пояснень щодо цієї обставини з посиланням на статтю 63 Конституції України, доказів наявності родинного зв`язку не надав.

За такого, суд першої інстанції обґрунтовано вважав неможливим перевірити доводи ОСОБА_1 щодо підставності його включення в члени фермерського господарства та надання правової оцінки доказам щодо цього на спростування доводів позову.

Аналогічні пояснення відповідач ОСОБА_4 надав в суді апеляційної інстанції.

Отже, з урахуванням викладених норм матеріального права та встановивши зазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що у результаті протиправних дій ОСОБА_2 , як голови ФГ Афродіта , які виразились у незаконному включенні до членів ФГ Афродіта , окрім себе та родичів, ОСОБА_1 , із законного володіння і розпорядження держави вибула земельна ділянка загальною, площею 12,8331 га, чим заподіяно суттєву шкоду, яка виразилась у порушенні встановленого законом порядку переходу земель сільськогосподарського призначення з державної власності у приватну, у зв`язку з чим земельна ділянка підлягала поверненню у власність держави. За такого, посилання ТОВ Колос 2011 в апеляційній скарзі на недоведеність порушення прав та законних інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, є необґрунтованими, оскільки не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідачі заявили клопотання про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), а також в аналогічній справі у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 619/738/17 (провадження № 61-22690св18). Не відступаючи від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18) виклала узагальнюючий правовий висновок про те, що обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

З огляду на положення статті 261 ЦК України, статті 56 ЦПК України суд повинен з`ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з вищезазначеним позовом. Це право пов`язане з моментом, коли саме повноважному органу, а саме ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, право якого порушене, стало відомо чи могло стати відомо про таке порушення, враховуючи, що протиправність дій ОСОБА_1 при отриманні у власність земельної ділянки була встановлена через значний період часу після винесення оспореного розпорядження.

Встановивши, що ГУ Держгеокадарстру в Миколаївській області про порушення вимог законодавства при отриманні ОСОБА_1 у власність земельної ділянки стало відомо лише у листопаді 2017 року під час опрацювання запиту слідчого від 01 листопада 2017 року, то саме з моменту опрацювання такого запиту слідчого заінтересованим особам могло бути відомо про неправомірне перебування спірної земельної ділянки у фактичному володінні ОСОБА_1 , а тому суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення обґрунтовано вказав на помилковість доводів відповідача про сплив позовної давності.

Необхідність застосування наслідків спливу позовної давності до Очаківської райдержадміністрації, як уповноваженого на момент виникнення спірних правовідносин органу щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, суд першої інстанції підставно вважав такою, що не заслуговує на увагу, оскільки Очаківська райдержадміністрація є відповідачем у даній справі, а належним позивачем визначено ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області на користь якого прокурор просив витребували земельну ділянку.

Більш того, твердження відповідача про обов`язок юридичного сектору Очаківської райдержадміністрації провести перевірку родинних зв`язків членів фермерського господарства під час прийняття оскаржуваного розпорядження на підставі регламенту Очаківської райдержадміністрації, є безпідставним, оскільки, як вірно констатував суд першої інстанції, ані Земельний кодекс України, ані Закони України Про фермерське господарство та Про місцеві державні адміністрації в реакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, не встановлювали імперативних норм щодо обов`язку державних адміністрацій встановлювати наявність таких зв`язків членів фермерських господарств під час приватизації земель, наданих для здійснення фермерського господарства.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої вказаної статті наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Прокурор у позовній заяві вказував, що ГУ Держгеокадастр у Миколаївській області не вживав заходів для скасування оскарженого розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про права власності та повернення земельної ділянки.

У відповіді ГУ Держгеокадастр у Миколаївській області за №10-14-0.6-111/2-19 від 04 січня 2019 року на лист Очаківського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 щодо надання інформації, зокрема, з приводу вжиття заходів з повернення земельної ділянки у власність держави, повідомило про не подання позовів до Очаківської райдержадміністрації. У листі від 16 січня 2019 року за № (15-31)-868 вих -19 відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор повідомив ГУ Держгеокадастр у Миколаївській області про звернення до суду з позовом у цій справі (т. 1 а.с.53-56).

ГУ Держгеокадастр у Миколаївській області наявність підстав для представництва не оскаржувало, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастр у Миколаївській області не висловлювало, а, навпаки, вважало його вимоги обґрунтованими та такими, що слід задовольнити (т. 1 а. с. 101).

При цьому не зазначення причин через які позивачем не здійснено відповідних дій, на думку колегії суддів, ніяким чином не перешкоджало прокурору здійснювати представництво інтересів держави в особі зазначеного в позові органу, згідно з приписами ст. 23 Закону України Про прокуратуру . За обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави, зокрема підвищеного інтересу громадськості щодо підставності набуття безоплатно у приватну власність земельної ділянки, наданої у користування фермерському господарству, прокурор мав звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

З огляду на викладене, довід апеляційної скарги ТОВ Колос 2011 щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастр у Миколаївській області апеляційний суд вважає необґрунтованим.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для його скасування, оскільки зводяться до припущень та незгоди відповідача з висновками суду, з його оцінкою.

За таких обставин, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Колос 2011 залишити без задоволення, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: П.П. Лисенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 16 березня 2020 року.