Ухвала

від 11.03.2020 по справі 947/2066/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/275/20

Номер справи місцевого суду: 947/2066/20 1-кс/947/1069/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.02.2020 року, якою було частково задоволено клопотання старшого слідчогоСУ ГУНПв Одеськійобласті ОСОБА_8 ,яке погодженопрокурором відділупрокуратури Одеськоїобласті ОСОБА_6 ,про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160000000082 від 03.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.02.2020 року було частково задоволено клопотання слідчого про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160000000082 від 03.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, та накладено арешт на вилучене 03.02.2020 року в ході проведеного обшуку автомобіля марки BMW 530і номер: НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Болгарія), який знаходиться у володінні ОСОБА_9 , а саме:

- телескопійчний кийок з чохлом;

- грошові кошти в розмірі 54 гривні;

- Мобільний телефон марки Xiаomi модель 1804Е4А;

- Мобільний телефон марки iPhone 5S ІМЕІ: НОМЕР_2 ;

- Автомобіль BMW 530i номер: НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Болгарія), з забороною користування та розпорядження таким майном.

Зазначеною ухвалою слідчого судді в іншійчастині клопотанні відмовлено,решту тимчасово вилученого майна повернуто особі, у якої воно було вилучено.

Зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить частково скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно без права користування та розпорядження, вилучене 03.02.2020 року в ході проведення обшуку автомобіля марки BMW 530і номер: НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Болгарія), який знаходиться у володінні ОСОБА_9 , посилаючись на те, що ухвала слідчого судді винесена з порушенням норм КПК України.

Так, прокурор вказує, що 03.02.2020 року ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а досудовим розслідуванням встановлено що останній за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 здійснили розбійний напад поєднаний з проникненням у житло та заволоділи майном ОСОБА_12 та Дармороста у сумі 1200 доларів США.

Слідчий суддя відмовив у накладанні арешту на вилучений чохол від телескопічної кийки, патрони від Флобера в коробці в кількості 72 шт. та інші речі, які можуть мати значення для встановлення істини у даному кримінальному провадженні.

При цьому, прокурор зазначае, що відповідно до протоколу затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_11 під час його обшуку виявлено пістолет системи НОМЕР_3 .

Таким чином, прокурор стверджує, що вказане майно матеріальні об`єкти. Які зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, мають згідно ст. 98 КПК України ознаки речових доказів у кримінальному провадженні.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисника який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч.ч.3-5 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Так, згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; єпредметом кримінальногоправопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно положень ч.1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати розумність та співрозумність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорює ухвалу слідчого судді в частині задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на телескопійчний кийокз чохлом;грошовікошти врозмірі 54гривні;мобільний телефонмарки Xiаomiмодель 1804Е4А;мобільний телефонмарки iPhone5SІМЕІ: НОМЕР_2 ;автомобіль BMW 530i номер: НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Болгарія).

Разом з тим, прокурор оскаржує ухвалу слідчого судді в частині відмови у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на інше майно майно вилученого 03.02.2020 року під час обшуку автомобіля BMW 530i, р/н НОМЕР_1 , посилаючись на те, що підстави для накладення арешту на майно, зазначені у клопотанні, були доведені, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд, дослідивши надані до клопотання матеріали провадження, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, вважає, що висновки в ухвалі слідчого судді щодо недоведеності прокурором під час судового розгляду клопотання підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом для накладення арешту на майно, знаходять підтвердження.

Так,в клопотанніслідчого,в обґрунтуваннявимог про накладенняарешту намайно вилученого 03.02.2020 року під час обшуку автомобіля BMW 530i, р/н НОМЕР_1 , зазначено, що близько 03 години 00 хвилин 03.02.2020 невстановлені особи, під виглядом охоронної фірми проникли до приміщення квартири АДРЕСА_1 , де висловлюючи погрози ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , при цьому демонструючи предмет, зовні схожий на пістолет, заволоділи належними ОСОБА_13 грошовими коштами в розмірі 1200 доларів США.

На місці події відразу після вчинення злочину були затримані ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановлено, що ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 для вчинення злочину використовували автомобіль марки BMW 530i номер: НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Болгарія), яким керував ОСОБА_11 .

Після затримання вказаних осіб для врятування речових доказів було проведено обшук автомобіля марки BMW 530i номер: НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Болгарія) в ході якого було вилучено зазначене у клопотанні майно.

На підставі викладеного, в клопотанні зазначено, що арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів, які мають важливе доказове значення у кримінальному провадженні, для з`ясування всіх обставин скоєння кримінального правопорушення та проведення необхідних слідчих дій.

Ухвалою слідчого судді був проведений аналіз наданим до клопотання документам та клопотання слідчого було задоволено частково, був накладений арешт тільки на телескопійчний кийокз чохлом;грошовікошти врозмірі 54гривні;мобільний телефонмарки Xiаomiмодель 1804Е4А;мобільний телефонмарки iPhone5SІМЕІ: НОМЕР_2 ;автомобіль BMW 530i номер: НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Болгарія), оскільки слідчим суддею було встановлено про доведеність у клопоатнні про необхідність у накладенні арешту на зазначене майно, так як воно є речовим доказом, містить відомості необхідні для встановлення усіх обставин кримінального правопорушення та могло бути знаряддям вчинення злочину, а також арешт необхідний для забезпечення спеціальної конфіскації.

Відмовляючи у задоволенні решти майна зазначеного у клопотанні слідчий суддя обґрунтував зазначені висновки тим, що у клопотанні не доведено будь-якого відношення решти майна до розслідуваного кримінального провадження.

Крім цього, слідчий суддя не погодився з доводами слідчого про те, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям, зазначеним у положеннях ст. 98 КПК України, а також недоведеності правової підстави для накладення арешту на зазначене майно.

Встановлені в ухвалі слідчого судді обставини під час апеляційного розгляду знайшли підтвердження.

З доданого до клопотання витягу з ЄРДР вбачається, що 03.02.2020 року були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за фактом того, що 03.02.2020 року, близько 03 години 00 хвилин, невстановлені особи, під виглядом охоронної фірми проникли до приміщення квартири АДРЕСА_1 , де висловлюючи погрози ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , і погрожуючи предметом схожим на пістолет заволоділи належними ОСОБА_13 грошовими коштами в розмірі 1200 доларів США.

03.02.2020 року під час проведення обшуку автомобіля марки BMW 530i номер: НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Болгарія) було вилучене майно, зокрема картка ПриватБанку № НОМЕР_4 ; виписка з розрахунку № НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_16 ; водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_11 , зв`язка з двома ключами, магнітним ключем та брилками; кульки від Флобера в коробці в кількості 72 шт; лист фірми «ГОУФІНГОУ»; лист фірми ТОВ «КУ ЄКГ»; документи на автомобіль ВМW530і; постанова про адміністративне стягнення №609942; годинник; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_11 , ІНН ОСОБА_11 ; фотознімки ОСОБА_11 ; чохол від телескопічної кийки; два брилка; лист від УКР ГУНП в Одеській області; копія паспорта ОСОБА_17 ; ІНН ОСОБА_17 , висновок експертного дослідження на авто Toyota Venza; клопотання про скасування арешту; копія довіреності; клопотання до Приморського районного суду; копія паспорту ОСОБА_18 , ІНН ОСОБА_18 та копія свідоцтва про реєстрацію авто Toyota Venza.

Однак, у клопотанні не зазначено яке відношення зазначене майно має до вчиненого кримінального правопорушення.

Також у клопотанні не обґрунтовано, які саме сліди або інші відомості кримінального правопорушення можуть зберегти на собі вилучене майно, які не стосуються вчиненого розбійного нападу та до осіб зазначених в ЄРДР.

Таким чином, вилучене майно не може бути доказом у кримінальному провадженні, оскільки не стосуються вчиненого кримінального правопорушення, про яке внесені відомості до ЄРДР.

З урахуваннямтого,що частина вилученого майна взагалі не відноситься до вчиненого кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про те, що вилучене майно не є належним доказом у зазначеному кримінальному провадженні, знаходять підтвердження.

З урахуванням того, що під час розгляду клопотання не доведено, що вилучене майно є доказом у кримінальному провадженні, зазначені обставини свідчать про відсутність ризиків, передбачених приписами ч.2 ст. 170 КПК України, зокрема, щодо можливості зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна.

Відповідно до положень п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим, у клопотанні жодним чином не обґрунтована потреба досудового розслідування, яка виправдовує ступінь втручання у права і свободи власника майна.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що в клопотанні слідчого містяться лише загальні посилання на законодавство, яким передбачені підстави та порядок накладення арешту на майно, однак без конкретного обґрунтування доказами підстав, мети та інших обставин, наявність яких прямо передбачена законом для арешту майна.

З наведених підстав, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням вимог кримінального процесуального закону, висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи, в зв`язку з чим слідчий суддя незаконно відмовив у накладенні арешту, підтвердження не знайшли.

При таких обставинах, згідно вимог ст. 407ч.3 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави, передбачені ст. 409 КПК України, для її скасування.

Керуючись ст.ст. 170-173, 370, 395, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.02.2020 року, якою було частково задоволено клопотання старшого слідчогоСУ ГУНПв Одеськійобласті ОСОБА_8 ,яке погодженопрокурором відділупрокуратури Одеськоїобласті ОСОБА_6 ,про арештмайна,у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160000000082 від 03.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошено 16.03.2020 року, о 16 годині 00 хвилин, в залі судових засідань № 10 Одеського апеляційного суду.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_19 ОСОБА_3