Рішення

від 17.03.2020 по справі 200/13492/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 р. Справа№200/13492/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши у письмовому провадженні позов Малого підприємства у вигляді Товариства обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку до податкової декларації та про визнання уточнюючих розрахунків такими, що подані у день їх фактичного отримання відповідачем,

В С Т А Н О В И В:

Мале підприємство у вигляді Товариства обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якого просить:

- визнати протиправною відмову відповідача прийняти уточнюючі розрахунки до податкових декларацій із земельного податку з юридичних осіб за 2014 рік МП ТОВ «Фірма »Лія» від 08.10.2019 року;

- визнати уточнюючі розрахунки до податкових декларацій із земельного податку з юридичних осіб за 2014 рік МП ТОВ Фірма ЛІЯ від 08.10.2019 року такими, що подані позивачем у день їх фактичного отримання відповідачем.

Позивач, серед іншого, посилається на те, що відповідачем протиправно не були прийняті уточнюючі розрахунки до податкових декларацій за 2014 рік, з посиланням на сплив строку давності у 1095 днів.

Позивач зазначає, що строк позовної давності не сплив в силу положень підпункту 2 пункту 38.2 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки підприємство було зареєстровано на тимчасово окупованій території та станом на 1 січня 2017 року не змінило своє місцезнаходження на іншу територію України, а така зміна відбулась лише 12.09.2017 року.

Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує, серед іншого, посилається на те, що уточнююча декларація була складена позивачем з порушеннями вимог ст.48 ПК України, а саме, заповнено недостовірне значення обов`язкового реквізиту Звітній (податковий) період 2014, оскільки уточнюючий звіт має подаватися з урахуванням строків давності визначених статтею 102 цього Кодексу.

Представники сторін у призначене судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких міститься клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд визнав за можливе розглянути дану справу у письмовому провадженні.

Дослідивши надані сторонами докази та встановивши обставини даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач зазначає, що у вересні 2019 року самостійно виявив помилки у податкових деклараціях з орендної плати з юридичних осіб за 2014 рік за земельні ділянки на тимчасово окупованій території України (м. Донецьк, м. Шахтарськ, м. Горлівка).

Судом встановлено, що 08.10.2019 року позивач в електронному вигляді подав уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2014 рік, з урахуванням уточнень, за період, починаючи з 14.04.2014 року.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Проте, вказані уточнюючі податкові декларації прийняті не були із зазначенням причини: документ не може бути прийнятий - порушено вимоги п. 49.8 - ст. 49, ст. 102 Податкового кодексу України, а саме: в податковому документі заповнено недостовірне значення обов`язкового реквізиту Звітний (податковий) період - Рік, 2014 р., оскільки минув термін давності .

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

У порядку підпункту «б» пункту 49.3 статті 49 ПК України позивач, з листом № 49 від 08.10.2019 року направив відповідачу вищевказані з плати за землю за 2014 рік, з урахуванням уточнень, за період, починаючи з 14.04.2014 року, що відповідачем не заперечується та підтверджується у повідомленні відповідача про відмову у прийнятті звітності від 24.10.2019 року.

Відповідачем на адресу позивача було направлено повідомлення про відмову у прийнятті звітності № 16132/10/05-99-54-80 від 24.10.19 р.

Вказана відмова мотивована виключно тим, що подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю за період, за яким минув строк позовної давності (1095 днів) та обробки такої звітності в ІТС «Податковий блок» не передбачено.

Згідно ст. 50.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу), платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Проте, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 38.2 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об`єднаних сил (ООС) для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:

1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов`язань;

2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.

Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.

Норми цього підпункту не застосовуються:

з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця;

з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.

Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, станом на 14.04.2014 року, позивач був зареєстрований у м. Донецьку, тобто на тимчасово окупованій території.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивачем 12.09.2017 року змінено місцезнаходження юридичної особи - позивача на підконтрольну українській владі територію: пл. Базарна, м. Покровськ, Донецька область, 85300.

Таким чином, щодо позивача на період з 14.04.2014 року до 12.09.2017 року, зупинилось застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 ПК України, а, отже, зупинився і відлік строку давності, визначений статтею 102 ПК України зупинявся.

З огляду на те, що позивачем подано уточнюючі податкові декларації за період з 14.04.2014 року та те, що перебіг строку давності на подання вказаних уточнюючих розрахунків продовжив свій перебіг відносно позивача лише з 12.09.2017 року, позивач, подаючі 08.10.2019 року вищевказані уточнюючі податкові декларації, не порушив строків давності у 1095 днів, встановлених ст. 102 ПК України.

Враховуючи викладене, дії відповідача щодо відмови прийняти у позивача уточнюючі податкові декларацій від 08.10.2019 року за 2014 рік є протиправними та порушують права позивача, а відповідні уточнюючі податкові декларації мають бути визнані такими, що подані позивачем у день їх фактичного отримання відповідачем.

Суд зазначає пщо позивач заявив позовні вимоги не щодо уточнюючих податкових декларацій, а щодо уточнюючих розрахунків та надав до матеріалів справи лише копії уточнюючих податкових декларацій з плати за землю від 08.10.2019 року.

Таким чином, з огляду на матеріали справи та положення ст. ст. 9, 245 КАС України позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови прийняти уточнюючі податкові декларації позивача від 08.10.2019 року з плати за землю за 2014 рік та шляхом визнання уточнюючих податкових декларацій позивача від 08.10.2019 року з плати за землю за 2014 рік такими, що подані позивачем у день їх фактичного отримання відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Частинами 1-2 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що у позовній заяві було визначено дві немайнові позовні вимоги, які є похідними одна від одної та підлягали оплаті судовим збором як за одну немайнову вимогу

Враховуючи викладене, з урахуванням положень Законів України "Про судовий збір" та «Про державний бюджет на 2019 рік» , ставкою судового збору, що підлягала сплаті позивачем за подання даного позову є 1921,00 грн.

Проте, платіжним дорученням № 103 від 15.11.2019 року позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2007,00 грн.

Тобто, позивачем зайво сплачено 86,00 грн. судового збору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року N 3674-VI, із змінами і доповненнями, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Проте, відповідного клопотання про повернення вказаної суми судового збору від позивача не надходило.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 1921,00 грн. судового збору.

Керуючись Податковим кодексом України, Законами України "Про судовий збір" та «Про державний бюджет на 2019 рік» , Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Малого підприємства у вигляді Товариства обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, місцезнаходження: вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515) щодо відмови у прийнятті уточнюючих податкових декларацій Малого підприємства у вигляді Товариства обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія» (код ЄДРПОУ 20336647, місцезнаходження: пл. Базарна, м. Покровськ, Донецька область, 85300) від 08.10.2019 року з плати за землю за 2014 рік.

Визнати уточнюючі податкові декларації Малого підприємства у вигляді Товариства обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія» (код ЄДРПОУ 20336647, місцезнаходження: пл. Базарна, м. Покровськ, Донецька область, 85300) від 08.10.2019 року з плати за землю за 2014 рік такими, що подані позивачем у день їх фактичного отримання Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, місцезнаходження: вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515).

Стягнути на користь Малого підприємства у вигляді Товариства обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія» (код ЄДРПОУ 20336647, місцезнаходження: пл. Базарна, м. Покровськ, Донецька область, 85300) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню 00 копійок судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, місцезнаходження: вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515).

Повне рішення складено в письмовому провадженні 17 березня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Приймаючи до уваги складення даного рішення в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч