Рішення

від 11.03.2020 по справі 500/2893/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2893/19

11 березня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

представника позивача Алєксєєнко С.Л.

представника відповідача Смільська В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 червня 2019 року Позивач звернулася до Відповідача із заявою щодо призначення їй пенсії за віком з 10.05.2019року.

Відповідачем, листом №713/03.16 від 21.10.2019р., було відмовлено в призначенні пенсії за віком через недостатню кількість років страхового стажу та повідомлено, що період роботи з 20.01.1986 року по 31.12.1996 року в колгоспі Колос Тернопільського району, правонаступником якого є Товариство власників Колос (код ЄДРПОУ 03782517), до страхового стажу Позивача не врахований, оскільки при перевірці первинних документів в них було виявлено помилку в імені Позивача, а саме замість імені ОСОБА_2 було зазначено ім`я ОСОБА_3 .

Позивач з даним рішенням не згідна, а тому і звернулася до суду за захистом порушеного права на призначення пенсії за віком.

Ухвалою від 24.12.2019 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 10.01.2020. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.

10 січня 2020 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 22.01.2020 о 11:45 год.

17.01.2020 через канцелярію Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 22.01.2020, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відкладено розгляд справи на 27.02.2020 о 10:15 год. для залучення свідка по справі.

Ухвалою суду від 27.02.2020, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) було допитано двох свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і оголошено перерву до 11.03.2020 о 09:30 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі, з мотивів викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, просив в позові відмовити, посилаючись на відзив на адміністративний позов.

Суд, заслухавши в судовому засіданні думку сторін, з`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 59 років, що відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування дає їй право на призначення пенсії за віком.

03 червня 2019 року Позивач звернулася до Відповідача із заявою щодо призначення їй пенсії за віком з 10.05.2019року.

Відповідачем, листом №713/03.16 від 21.10.2019р., було відмовлено в призначенні пенсії за віком через недостатню кількість років страхового стажу та повідомлено, що період роботи з 20.01.1986 року по 31.12.1996 року в колгоспі Колос Тернопільського району, правонаступником якого є Товариство власників Колос (код ЄДРПОУ 03782517), до страхового стажу Позивача не врахований, оскільки при перевірці первинних документів в них було виявлено помилку в імені Позивача, а саме замість імені ОСОБА_2 було зазначено ім`я ОСОБА_3 .

Як видно з матеріалів справи, Позивач дійсно 20.01.1986 року була прийнята на роботу в Колгосп Колос на свинокомплекс. На свинокомплексі Позивач пропрацювала до липня 1987 року.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 у Позивача народилась третя дитина ОСОБА_5 . Таким чином, за 1987 та 1988 роки Позивачем не було відпрацьовано встановлену мінімальну норму трудоднів із поважної причини, а саме догляду за малолітньою дитиною, що також зараховується до стажу роботи відповідно до п. ж) ч. З ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення .

26 січня 1989року Позивача було переведено на посаду доярки на молочно-товарну ферму колгоспу Колос . На даній посаді Позивач пропрацювала до 22 вересня 1999 року та була звільнена за власним бажанням.

Вищезазначена інформація підтверджується записами в трудовій книжці Позивача, а також довідкою №49 від 25.11.2019р. виданою головою ліквідаційної комісії Товариства власників Колос про те, що Позивач дійсно працювала в колгоспі Колос в період з 20.01.1986 року по 22.09.1999 року.

Дані відомості були надані Відповідачу для прийняття рішення про призначення пенсії за віком Позивачу. Однак, цієї інформації Відповідачу було не достатньо для прийняття рішення, а тому начальником управління контрольно-перевірочної роботи №1 ГУ ПФУ було окремо перевірено первинні документи, а саме Книги обліку праці та розрахунків з членами колгоспу. В даних книгах за 1986-1996 роки було помилково зазначено неправильне ім`я Позивача, а саме ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 , що і стало підставою відмови Відповідачем у призначенні пенсії за віком Позивачу.

Щодо інформації, яка міститься в Книгах обліку праці та розрахунків з членами колгоспу, хочемо зазначити, що дані книги вели обліковці з контори колгоспу, а тому від Позивача жодним чином не залежало правильність їх ведення та не було відомо про те, що її ім`я помилково вказували як ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що така помилка виникла внаслідок того, що батьки та друзі в дитинстві кликали її ОСОБА_6 , хоча в усіх офіційних документах її ім`я було правильно зазначено як ОСОБА_2 . Таким чином, суд вважає, що лише вказана помилка обліковця, який здійснював заповнення даних Книг обліку, не може заперечити факту 10 років праці Позивача в колгоспі Колос .

Разом з тим, в трудовій книжці Позивача, яка також надавалася Відповідачу для призначення пенсії, всі записи про прийняття на роботу в колгосп Колос , про переведення на посаду доярки МТФ та про звільнення з роботи, здійснені правильно та чітко, із посиланням на відповідні накази, в правильній хронології, із наявністю необхідних підписів та відтисків печатки, що повністю підтверджує факт роботи Позивача у період з 20.01.1986 року по 22.09.1999 року у колгоспі Колос .

В свою чергу, для підтвердження виконання Позивачем встановленого мінімуму трудоднів, була надана Довідка №32 від 14.05.2019 року із відомостями, щодо кількості відпрацьованих Позивачем трудоднів у період з 1986 по 1999 рокуів. Дана довідка була підписана уповноваженою особою від Товариства власників Колос головою ліквідаційної комісії ОСОБА_4 та підтверджує трудовий стаж Позивача за вказаний в ній період.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України - суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Пунктом 3 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналізуючи вищенаведені нормативно-правові акти, які регулюють умови пенсійного забезпечення, можна зробити висновок, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788-ХІІ, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Разом з тим, в трудовій книжці Позивача, яка також надавалася Відповідачу для призначення пенсії, всі записи про прийняття на роботу в колгосп Колос , про переведення на посаду доярки МТФ та про звільнення з роботи, здійсненні правильно та чітко.

Також, суд зазначає, що Відповідачем ні у листі-відмові, ні у відзиві на позов не наведено фактів, що Позивачем відпрацьовано менше днів ніж зазначено в довідці №32 від 14.05.2019р., а лише вказується про помилку в імені Позивача та те, що записи виконані іншою ручкою. На думку суду, дані твердження Відповідача жодним чином не спростовують факту перебування Позивача у трудових відносинах із ТВ Колос у період з 1986 по 1999 рік, що підтверджується записами в трудовій книжці, та відпрацювання Позивачем необхідної мінімальної кількості трудоднів зазначених в довідці №32 від 14.05.2019р.

Щодо відсутності Позивача в книгах обліку праці і розрахунків з членами колгоспу за 1988 рік, то суд зазначає, що в даний період Позивач знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до 3 років, оскільки 22 липня 1987 року у Позивача народилась третя дитина ОСОБА_5 .

Відповідно до п. ж) ч. 3 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше, ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку. Таким чином, за 1987 та 1988 роки Позивачем не було відпрацьовано встановлену мінімальну норму трудоднів із поважної причини, а саме по догляду за малолітньою дитиною.

Вищезазначена інформація підтверджується записами в трудовій книжці Позивача, а також довідкою №49 від 25.11.2019р. виданою головою ліквідаційної комісії Товариства власників Колос про те, що Позивач дійсно працювала в колгоспі Колос в період з 20.01.1986 року по 22.09.1999 року.

Крім цього, даний факт був підтверджений показами свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які в цей період часу також працювали на вказаному колгоспі та підтвердили трудовий стаж Позивача в період з 20.01.1986 року по 31.12.1996 року в колгоспі Колос .

Відтак, з метою захисту прав Позивача, на підставі законодавства України та наданих підтверджуючих документів, суд вважає за необхідне зобов`язати Відповідача зарахувати період роботи Позивача з 20.01.1986 року по 31.12.1996 року в колгоспі Колос до страхового стажу та призначити Позивачу пенсію за віком з 10.05.2019року.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн., суд зазначає наступне.

За визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, в силу приписів ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 13 грудня 2019 року між Манович С.В. та адвокатським об`єднанням "Твій Адвокат" укладено договір про надання правової допомоги.

Додатком №1 від 13 грудня 2019 року року до договору про надання правової допомоги від 13 грудня 2019 року визначено порядок оплати винагороди (гонорару) адвокатського об`єднання "Твій Адвокат" за надання правової допомоги у спорі ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити дії. Адвокатське об`єднання "Твій Адвокат" зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта в суді першої інстанції (Тернопільський окружний адміністративний суд).

Вартість послуг за даним договором складає: попередній аналіз спору, судової практики та надання варіантів законного захисту прав та інтересів клієнта за 1 годину - 500,00 грн.

Оплата наданої правової (правничої) допомоги адвокатським об`єднанням "Твій Адвокат" з представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції здійснюється на підставі акту наданих послуг, узгодженого та підписаного сторонами цього договору протягом трьох банківських днів з моменту підписання.

10 березня 2020 року представником позивача подано заяву про долучення до матеріалів справи акту виконаних робіт від 10.03.2020, відповідно до якого позивачем отримано правову допомогу в наступному обсязі: попередня досудова консультація, вивчення документів - 750,00 грн.; підготовка позовної заяви її подання - 1500,00 грн.; підготовка клопотання - 250,00 грн; участь в судовому засіданні - 250,00 грн.; підготовка відповіді на відзив - 500,00 грн.; участь в судовому засіданні - 500,00 грн.; підготовка та подання клопотання про долучення документів - 250,00 грн. Загальна вартість робіт (послуг) склала 4000,00 грн.

Грошові кошти в розмірі 4000,00 грн. сплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується квитанцією №2 від 19.12.2019 року на суму 4000,00 грн.

Також, суд зазначає, що згідно ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість та співмірність розміру витрат, заявлених до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за підготовку позовної заяви, участі в судових засіданнях, підготовка та подання клопотань та відповіді на відзив, та вважає співмірною витратою на такі послуги для відшкодування суму 4000,00 грн.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд погоджується з доводами позивача щодо розміру витрат на правничу допомогу, а тому стягнута з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок її бюджетних асигнувань має бути сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.

Суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001, ЄДРПОУ: 14035769) призначити ОСОБА_1 (місцезнаходження: с.Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область,47734, ІПН: НОМЕР_1 ) з 10 травня 2019 р. пенсію за віком, зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 20.01.1986 р. по 31.12.1996 року в колгоспі "Колос".

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: с.Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область,47734, ІПН: НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. та 4 000 (чотири тисячі) гривень витрат за надання правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001, ЄДРПОУ: 14035769).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 березня 2020 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.