Рішення

від 17.03.2020 по справі 620/179/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/179/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Коропської районної благодійної організації "Районна лікарняна каса" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Коропська районна благодійна організація "Районна лікарняна каса" (далі - РЛК) 11.01.2020 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - Управління), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими особами від 18.12.2019 №25-14-018/0628/171.

Позовні вимоги мотивує тим, що інспекційне відвідування позивача проведено на підставі Порядку, який відповідно до рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17, втратив чинність.

Щодо виявлених порушень зазначив, що укладені із медичними сестрами трудові угоди є короткостроковими, мають цивільно-правовий характер та їм притаманні ознаки договору про надання послуг. Враховуючи наведене, висновок Управління про порушення РЛК вимог трудового законодавства є необґрунтованим.

Ухвалою судді від 23.01.2020 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 24.01.2020 клопотання РЛК про забезпечення позову задоволено.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому Управління просило відмовити РЛК у задоволенні позовних вимог та зазначило, що за результатами інспекційного відвідування позивача було виявлено порушення ним ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме фактичний допуск найманих працівників до роботи без укладення трудового договору. У зв`язку із наведеним, уповноваженою особою Управління щодо РЛК винесено постанову про накладення штрафу.

Також вважає, що подана до суду позовна заява підписана не уповноваженою на те особою, зокрема, головним бухгалтером.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій РЛК підтримала викладену у позовній заяві правову позицію та зазначила, що законом визначені винятки щодо представництва у суді. Зокрема, у справах незначної складності представником може бути фізична особа, яка діє на підставі довіреності юридичної особи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити, враховуючи такі обставини.

РЛК є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.11.2003 внесено відповідний запис (а.с. 7). Згідно Статуту, затвердженого протоколом Конференції від 25.05.2016 №13, РЛК - це місцева неприбуткова організація. Основною метою діяльності позивача є медичне обслуговування населення шляхом використання коштів, які формуються за рахунок постійних внесків членів, для забезпечення медикаментозного та діагностичного обслуговування хворих в умовах постійного та денного стаціонару (а.с. 32-35).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі службової записки від 30.09.2019, наказом тво начальника Управління від 03.10.2019 №471 призначено проведення інспекційного відвідування РЛК у період з 09.10.2019 по 22.10.2019 щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (а.с. 68-72).

За наслідками інспекційного відвідування посадовими особами Управління складено акт від 16.10.2019 №25-14-018/0628 (а.с. 13-19), у якому зазначено про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України.

Зокрема, під час інспекційного відвідування позивачем надано копії трудових угод, укладених 25.06.2019 між РЛК та громадянами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (виконавці), які є ідентичними за своїм змістом та містять однакові положення. Відповідно до предмету вищевказаних трудових угод, виконавці виконували наступні роботи: виписували вимоги на ліки згідно призначення лікаря, подавали їх в лікарняну касу; отримували ліки і видавали хворим під розписку; заповнювали листки обліку медикаментів, наданих РЛК (районна лікарняна каса) для лікування, згідно вимоги отриманої з аптеки; надавали в РЛК щомісячну інформацію про лікування хворих членів сім`ї РЛК у відділеннях лікарні. Тобто, предметом угод є фактичне виконання робітниками трудових функцій за конкретними професіями, визначеними Національним класифікатором України Класифікатор професій ДК 003:2010 , що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру.

Також зазначено, що робота ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не була юридично самостійною, а здійснювалась у межах діяльності Коропської РБО Районна лікарняна , згідно порядку, встановленого позивачем, без визначення результату роботи, без конкретного обсягу роботи. За умовами укладених трудових угод належна сума коштів виплачувалась повністю після виконаної роботи, пропорційно об`єму виконаної роботи, згідно наказу голови апарату РЛК №3 від 25 червня 2019 року.

Оплата праці вищезазначеним громадянам здійснювалась на підставі наказу від 25.06.2019 № 3 Про оплату праці старших медичних сестер КЗ Коропської ЦРЛ та хоспісного відділення смт. Понорниця пропорційно об`єму виконаної ними роботи, з урахуванням погодинної оплати праці за 2019 рік та кількості пролікованих хворих членів районної лікарняної каси в І півріччі 2019 року. Також вищевказаним наказом головному бухгалтеру ОСОБА_6 доручено провести виплату заробітної плати працівникам, з якими укладені трудові угоди від 25.06.2019, до 05.07.2019.

Враховуючи результати інспекційного відвідування, відповідачем 16.10.2019 винесено РЛК припис №25-14-018/0382 про усунення виявлених порушень (а.с. 9-11), на який позивач листом від 31.10.2019 за №11 повідомив, що виконання обов`язків з надання послуг (виписування вимог на ліки згідно призначення лікаря, отримання, доставка лікарських засобів) хворим, які перебувають на стаціонарному лікуванні, заповнення листків обліку, згідно вимоги отриманої з аптеки, покладено на спеціаліста по медичному забезпеченню ОСОБА_7 (а.с. 76-77).

18.12.2019 за наслідками розгляду справи про накладення штрафу, на підставі вищевказаного акту інспекційного відвідування, уповноваженою особою прийнято постанову №25-14-018/0628/171 про накладення на РЛК штрафу у розмірі 625 950,00 грн. (а.с. 8). Вказані штрафні санкції застосовано на підставі статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України Про зайнятість населення , частини третьої статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пункту 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, у зв`язку з тим, що працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України).

Вважаючи винесену відповідачем постанову про накладення штрафу протиправною, РЛК звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно частини 4 статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (у редакції, чинній на момент проведення перевірки) заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Статтею 16 вказаної Конвенції передбачено, що інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

30.08.2019 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823). Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку №823 передбачено, що Інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.08.2019 до Управління від ГУПФУ в Чернігівській області надійшла передбачена Порядком №823 інформація (а.с. 70-71). У зв`язку із наведеним, на підставі службової записки, наказом тво начальника Управління від 03.10.2019 №471 (а.с. 68, 69) призначено проведення інспекційного відвідування РЛК. Суд звертає увагу, що вказаним наказом передбачено здійснення контрольного заходу на підставі чинного Порядку №823. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем дотримано чинного порядку призначення та проведення перевірки РЛК.

Разом з тим, складені посадовими особами Управління за наслідками інспекційного відвідування документи (припис від 16.10.2019 №25-14-018/0382 та акт від 16.10.2019 №25-14-018/0628) містять посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, яка втратила чинність на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 (справа №826/8917/17). Однак, враховуючи зазначене, суд вважає, що допущення посадовими особами Управління помилок у вказаних документах само по собі не може бути підставою для визнання недійсними результатів інспекційного відвідування РЛК.

По суті виявлених порушень, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що за наслідками інспекційного відвідування посадовими особами Управління складено акт від 16.10.2019 №25-14-018/0628 (а.с. 13-19), у якому зазначено про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України.

До такого висновку перевіряючі дійшли проаналізувавши зміст наданих РЛК копій трудових угод, укладених 25.06.2019 між РЛК та громадянами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зокрема, вказані угоди є ідентичними за своїм змістом та містять однакові положення. Предметом угод є фактичне виконання робітниками трудових функцій за конкретними професіями, визначеними Національним класифікатором України Класифікатор професій ДК 003:2010 , що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру.

Також зазначено, що робота ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не була юридично самостійною, а здійснювалась у межах діяльності Коропської РБО Районна лікарняна , згідно порядку, встановленого позивачем, без визначення результату роботи, без конкретного обсягу роботи. За умовами укладених трудових угод, належна сума коштів виплачувалась повністю після виконаної роботи, пропорційно об`єму виконаної роботи, згідно наказу голови апарату РЛК №3 від 25 червня 2019 року. Оплата праці вищезазначеним громадянам здійснювалась на підставі наказу від 25.06.2019 № 3 Про оплату праці старших медичних сестер КЗ Коропської ЦРЛ та хоспісного відділення смт. Понорниця пропорційно об`єму виконаної ними роботи, з урахуванням погодинної оплати праці за 2019 рік та кількості пролікованих хворих членів районної лікарняної каси в І півріччі 2019 року.

Однак, суд вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, враховуючи таке.

Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Як зазначено у статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями частин 1-3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Статтею 1 Закону України Про професійний розвиток працівників визначено, що працівником є фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Згідно із статтею 1 Закону України Про зайнятість населення робочим місцем є місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту).

Відповідно до 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Також заробітною платою відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, з наведених норм чинного законодавства України вбачається, що трудові відносини між працівником і роботодавцем виникають на підставі укладеного між ними трудового договору, за яким працівник зобов`язаний виконувати роботу, визначену договором, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець у свою чергу зобов`язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. З боку роботодавця трудовий договір з працівником укладає власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізична особа - підприємець.

У свою чергу, про фактичний допуск працівника до роботи на підприємстві може свідчити виконання працівником за наказом власника або уповноваженого ним органу певної роботи на цьому підприємстві; дотримання працівником внутрішнього трудового розпорядку даного підприємства; наявність у працівника робочого місця на цьому підприємстві; отримання працівником від власника або уповноваженого ним органу заробітної плати в обумовленому між ними розмірі.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно із статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Положеннями частини першої статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 26.09.2018 (справа №822/723/17) основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Враховуючи аналіз наведених норм права, суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

В акті перевірки та відзиві на позов відповідач вказує на те, що трудові угоди з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 носять всі ознаки трудових відносин, оскільки жодним їх пунктом не встановлено обсяг виконуваної роботи, який повинен бути відображений в акті приймання.

Однак, щодо вказаного суд зауважує, що як вбачається із змісту вказаних угод, їх укладено із виконавцями терміном на 3 дні для виконання таких робіт: виписувати вимоги на ліки згідно призначення лікаря, подавати їх в лікарняну касу; отримувати ліки і видавати хворим під розписку; заповнювати листок обліку медикаментів, наданих РЛК для лікування, згідно вимоги отриманої з аптеки; надавати в РЛК щомісячну інформацію про лікування хворих членів РЛК у відділеннях лікарні.

Відповідно до умов угоди, належна сума коштів виплачується виконавцям повністю після виконаної зазначеної в угоді роботи, пропорційно об`єму виконаної роботи, згідно наказу голови апарату РЛК №3 від 25.06.2019 та відповідно до здійснених розрахунків оплати виконаної роботи.

Аналіз змісту вказаних трудових угод вказує на те, що предметом спірних трудових угод є виконання вищевказаними особами певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов`язувався оплатити виконавцям винагороду за виконану ними роботу. Виконавці не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а самі організовували процес надання послуг (виконання робіт). Виконавці отримували винагороду за виконану роботу разово, згідно розрахунків.

Таким чином, предметом укладених РЛК трудових угод є кінцевий результат, а не процес праці. Метою даних угод є отримання певного матеріального результату.

Більше того, судом звертає увагу, що предметами вказаних угод є надання послуг, які не віднесені законодавством до того виду послуг щодо виконання яких заборонено укладати цивільно-правовий договір, адже характер та умови надання цих послуг не передбачають необхідності організовувати трудовий процес для виконавця, а відтак позиція відповідача про те, що викладені у цивільно-правових угодах умови, мають ознаки, які притаманні трудовим відносинам є помилковою та такою, що спростовується наявними у справі доказами.

Крім того, як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи доказів, усі особи, які надавали позивачу послуги згідно трудових угод, мали основне місце роботи. Зокрема, ОСОБА_3 , - старша медична сестра терапевтичного відділення КНП Коропська ЦРЛ (станом на період укладення угод - КЗ Коропська ЦРЛ ), ОСОБА_2 - старша медична сестра неврологічного відділення КНП Коропська ЦРЛ , ОСОБА_1 - старша медична сестра інфекційного відділення КНП Коропська ЦРЛ , ОСОБА_4 - старша медична сестра дитячого відділення КНП Коропська ЦРЛ , ОСОБА_5 - старша медична сестра хірургічного відділення КНП Коропська ЦРЛ .

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що за своїм змістом укладені РЛК із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 трудові угоди є цивільно-правовими договорами, а висновки відповідача про наявність у вказаних угодах ознак трудового договору та порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України є помилковими.

Суд звертає увагу, що статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, зазначені вище трудові угоди не визнані недійсними чи неукладеними у порядку, встановленому законом.

Також суд вважає необґрунтованими доводи Управління про відсутність ліцензії на медичну практику у зазначених в акті інспекційного відвідування осіб, оскільки це не було предметом дослідження під час перевірки. Крім того, лише відсутність ліцензії у виконавців за цивільно-правовими угодами, не є автоматичною підставою кваліфікувати відносини між ними та РЛК як трудові та не може бути підставою для нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані будь-які належні, допустимі та достатні докази того, що гр.гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були допущені до роботи у РЛК без укладення трудових договорів.

Згідно із статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частина 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи та надані докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги РЛК слід задовольнити у повному обсязі.

При цьому, доводи відповідача, що позовну заяву від імені РЛК підписано не уповноваженою на те особою, суд вважає необґрунтованими, оскільки з аналізу положень статей 57, 59 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у справах незначної складності, якою є справа №620/179/20, представником юридичної особи може бути особа, яка діє за довіреністю. Повноваження головного бухгалтера Коропської районної благодійної організації "Районна лікарняна каса" Л.М. Ющик підтверджені належним чином оформленою довіреністю від 29.11.2019 №01.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Коропської районної благодійної організації "Районна лікарняна каса" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.12.2019 №25-14-018/0628/171.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Коропської районної благодійної організації "Районна лікарняна каса" судові витрати в сумі 10 019 (десять тисяч дев`ятнадцять) грн. 86 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17 березня 2020 року.

Позивач: Коропська районна благодійна організація "Районна лікарняна каса" (код ЄДРПОУ 26467669, вул. Чернігівська, 56, смт. Короп, Чернігівська область, 16200).

Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39779238, вул. П`ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна