Постанова

від 17.03.2020 по справі 280/3972/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2020 року м. Дніпросправа № 280/3972/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року (суддя Сацький Р.В., повний текст рішення складений 11 січня 2020 року) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телфорд Трейд

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Телфорд Трейд , в якому позивач просить скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA112080/2019/000066/1 від 17 липня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2019/00545 від 17 липня 2019 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції вірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між TOB Телфорд Трейд (Покупець) та HSM TD s.r.o. , Чехія (Продавець) укладено контракт № 2903-19 від 29.03.2019, за умовами якого Продавець поставляє, а Покупець купує феросплави та іншу сировину металургійного призначення, кількість, якість, ціна, вартість, строки та умови поставки якого визначаються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до специфікації № 2 від 05 червня 2019 року Продавець поставив Покупцю наступний товар: Феросиліцій ФС45% 21 метричну тону, за ціною 690 євро за одну метричну тону. Умови поставки: FCA Oravsky Podzamok (Інкотермс 2010), Словакія. Умови оплати: протягом 45 днів з дати поставки.

З метою митного оформлення придбаного товару TOB Телфорд Трейд до Запорізької митниці ДФС 16 липня 2019 року було подано митну декларацію форми МД-2 за № UA112080/2019/020399, відповідно до якої заявлена митна вартість товару склала 14490,00 євро (графа 42 декларації), яка обрахована за ціною контракту.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, митний орган дійшов висновку, що документи містять наступні розбіжності: надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 12 липня 2019 року № 12/07-01 видана ПП Логістична компанія успіх , але згідно з наданою до митного оформлення автотранспортною накладною № 898457 від 12.07.2019 перевізником є P.E. PUHA P.P. , що призвело до сумнівів щодо достовірності відомостей про складову митної вартості товарів - витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.

Митний орган повідомив декларанта про необхідність протягом 10 календарних днів надати згідно з ч. 3 ст. 53 МК України наступні документи для підтвердження митної вартості: договір із третіми особами, пов`язаний із договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем було додатково подано до митного органу: договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 78 від 04.02.2016, сторонами якого є ПП Логістична компанія Успіх та ФОП Пуга Павло Павлович ; заявка на перевезення № 2 від 09.07.2019; контракт № 20190521 від 21.05.2019; специфікація № 2 до контракту № 20190521 від 21.05.2019; рахунок PRA-118 від 10.07.2019; платіжне доручення б/н від 09.07.2019 на суму 13700 євро; платіжне доручення б/н від 09.07.2019 на суму 370 євро та повідомлено, що інші документи протягом 10 днів надаватися не будуть.

Запорізькою митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2019/000066/1 від 17 липня 2019 року, згідно з яким відмовлено у визнанні заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2019/00545 від 17 липня 2019 року. Митна вартість товару визначена із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до наявної у митниці інформації із розрахунку 770 євро за тону товару.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно зі ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

За приписами статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що підставою для такого коригування є встановлення митним органом розбіжностей в наданих декларантом документах, а саме: довідка про транспортні витрати № 12/07-01 від 12 липня 2019 року видана ПП Логістична компанія успіх , тоді як згідно з автотранспортною накладною № 898457 від 12.07.2019 перевізником є P.E. PUHA P.P. .

Судом встановлено, що TOB Телфорд Трейд з ПП Логістична компанія Успіх укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом № 965 від 27.05.2019.

Згідно з п. 3.1.2 для виконання умов даного договору експедитор за дорученням замовника від свого імені самостійно укладає договори і здійснює розрахунки з перевізниками й третіми особами, що забезпечують здійснення перевезення згідно з заявками замовника.

З метою перевезення поставленого товару TOB Телфорд Трейд була оформлена заявка на перевезення № 2 від 09.07.2019.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що безпосереднє перевезення вантажу здійснювалося ФОП ОСОБА_1 на підставі договору № 78 від 04.02.2016, укладеного з ПП Логістична компанія Успіх .

Згідно з довідкою ПП Логістична компанія Успіх за вих. № 12/07-01 від 12.07.2019, транспортні витрати по маршруту м. Оравски Подзамок - м. Запоріжжя, складають 39000,00 грн., в тому числі витрати від місця завантаження до митного переходу на кордоні в м. Ужгород.

Вказані документи було надано TOB Телфорд Трейд під час митного оформлення товару та на вимогу митного органу про надання додаткових документів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару було надано всі необхідні та достатні документи, що дають можливість визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 в адміністративній справі № 803/667/17.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що досліджені в судовому засіданні первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Крім того, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року в адміністративній справі № 280/3972/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 17 березня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 17 березня 2020 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров