Постанова

від 17.03.2020 по справі 130/2882/17

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 130/2882/17

Головуючий у І інстанції: Шепель К.А.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

17 березня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Сушка О.О. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради №299 від 08.11.2017 року та акту про визнання розміру збитків від 03.11.2017 року,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради №299 від 08.11.2017 року та акту про визнання розміру збитків від 03.11.2017 року.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивач оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач як на підставу своїх позовних вимог вказала, що її права були порушені тим, що відповідач неправомірно нарахував заборгованість по платі за користування земельною ділянкою площею 4,0732 га, якою позивач фактично взагалі не користувалася. Предметом позову є визнання неправомірними та скасування рішення Виконавчого комітету Жмеринської міської ради №299 від 8 листопада 2017 року "Про затвердження Акту про визнання розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки ОСОБА_1 " та Акту про визначення розміру збитків від 3 листопада 2017 року.

Зокрема з матеріалів справи встановлено, що відповідно до листа виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 10 листопада 2017 року №249 позивача повідомили, що виконавчим комітетом Жмеринської міської ради Вінницької області розглянуті та затвердженні матеріали про розрахунок збитків заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , які підлягають відшкодуванню в розмірі 135231,39 грн. Разом з цим листом позивачу було надіслано копію рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради №299 від 8 листопада 2017 року та копію Акту про визначення розміру збитків від 3 листопада 2017 року.

Згідно з копією договору оренди земельної ділянки від 19 грудня 2003 року, що був укладений між виконавчим комітетом Жмеринської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Жмеринське підприємство "Експрес", останнє набуло право оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Магістральна, 26 в м АДРЕСА_1 , площею 40732 кв.м. для виробничих потреб - обслуговування ТЕЦ.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 28 жовтня 2016 року позивач придбала у товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринське підприємство "Експрес" нежитлові будівлі, які знаходяться в м. Жмеринка по вул. Магістральна, 26 та розташовані на земельній ділянці, площею 4,0732 га. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості - кадастровий номер 0510300000:00:002:1806, яка відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не приватизована, право власності на неї не оформлялось.

Згідно з копією рішення Жмеринської міської ради від 23 лютого 2017 року №281, договір оренди земельної ділянки, який був укладений 19 грудня 2003 року між виконавчим комітетом Жмеринської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Жмеринське підприємство "Експрес", було розірвано.

Відповідно до копії постанови Жмеринського міськрайонного суду від 1 грудня 2017 року аналогічний позов позивача було задоволено частково. Визнано протиправними дії виконавчого комітету Жмеринської міської ради під час прийняття рішення №224 від 17 серпня 2017 року в частині затвердження Акту про визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям ділянки у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , а також визнано протиправним та скасовано Акт про визначення розміру збитків від 15 серпня 2017 року, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки міста, площею 4,0732 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 в розмірі 183324,49 грн.

Згідно з копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивач є власником нежитлових будівель по АДРЕСА_1 .

Відповідно до копій листів виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 8 грудня 2016 року, 24 березня 2017 року та 25 травня 2017 року, які були надіслані позивачу та отримані нею, про необхідність оформлення права оренди земельної ділянки, а також про те, що в разі ігнорування цих листів, Жмеринська міська рада буде змушена звернутися з позовом до суду про визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки.

25 липня 2017 року позивач звернулась до Жмеринської міської ради для надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її затвердження для оформлення права на оренду цієї земельної ділянки.

Згідно з копією розрахунку збитків заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2017 року по 14 вересня 2017 року, який був підписаний начальником відділу земельних ресурсів Жмеринської міської ради, сума заподіяних позивачем збитків складає 135231,39 грн.

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради №299 від 8 листопада 2017 року було затверджено акт про визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

Згідно з копією рішення Жмеринської міської ради №409 від 14 вересня 2017 року позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для оформлення права оренди земельної ділянки під існуючими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,10 га для виробничих потреб.

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням, вважаючи, що не займалася будь-якою підприємницькою діяльністю, пов`язаною з використанням придбаних нею нежитлових приміщень, тобто вона не заподіяла і не могла заподіяти збитків тимчасовим зайняттям земельної ділянки, як стверджують посадові особи виконавчого комітету Жмеринської міської ради, звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що набувши право власності на нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 , позивач стала землекористувачем земельної ділянки, площею 4,0732 га кадастровий номер 0510300000:00:002:1806 на умовах, на яких користувався цією ділянкою попередній власник цих будівель - ТОВ Жмеринське підприємство Експрес . В договорі купівлі-продажу також вказано, що приміщення, що продаються знаходяться на земельній ділянці площею 4,0732 га. На переконання суду, після укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень позивач стала таким землекористувачем незалежно від того, чи уклала вона договір оренди цієї земельної ділянки, чи ні.

Таким чином, за результатом розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки доведено, що ухиляючись від укладення договору оренди земельної ділянки, позивач своїми діями заподіяла збитки відповідачу, які підлягають стягненню з неї.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

У справі, що розглядається, предметом спору є визнання неправомірними та скасування рішення про затвердження акту про визнання розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки та акту про визначення розміру збитків.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 200/16168/17 (№2-а/200/1186/17).

Згідно зі ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Велика Палата Верховного Суду приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 03 липня 2019 року у справі № 823/2491/18 прийшла до висновку, що визначені відповідачем у акті розміри збитків не можуть бути примусово відшкодовані на підставі оскаржуваних розрахунків відповідача, оскільки відшкодувати такі збитки можна або в добровільному порядку, або шляхом звернення відповідача до суду з відповідним позовом.

Виходячи з цього, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що рішення про затвердження акту про визначення збитків на момент звернення з цим позовом до суду не порушує прав, свобод або інтересів позивача, що на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За правилами абзацу 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що акт з визначення збитків та рішення про його затвердження оскаржується позивачем з підстав відсутності, на її думку, заподіяння збитків тимчасовим зайняттям земельної ділянки.

Такі доводи, обґрунтування позовних вимог та заперечень на них свідчать про те, що предметом даного спору є нарахування збитків, що виникли в результаті використання земельної ділянки без укладення договору оренди. Таким чином зазначений спір виникає з земельних правовідносин, а тому його належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Тобто, у разі незгоди позивача з рішенням відповідача про затвердження акту про визначення збитків, вона має право звернутися до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства з відповідним позовом, і саме в такому випадку буде перевірена в судовому порядку правомірність визначення цим органом збитків власнику (користувачу, орендарю) землі.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку, що заявлений спір не є публічно-правовим, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

На підставі ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 319 КАС України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

16 березня 2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача - адвоката Гуменюка А.А., про передачу адміністративної справи №130/2882/17 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради №299 від 08.11.2017 року та акту про визнання розміру збитків від 03.11.2017 року за підсудністю до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.

Розглянувши заяву представника позивача, керуючись ч.3 ст. 319 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення та направлення адміністративної справи №130/2887/17 на розгляд до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 січня 2018 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради №299 від 08.11.2017 року та акту про визнання розміру збитків від 03.11.2017 року закрити.

Адміністративну справу №130/2882/17 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради №299 від 08.11.2017 року та акту про визнання розміру збитків від 03.11.2017 року передати на розгляд до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Сушко О.О. Ватаманюк Р.В.