Постанова

від 17.02.2020 по справі 910/11942/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. Справа№ 910/11942/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Смірнової Л.Г.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційні скарги комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" та державного підприємства "Науково-дослідна виробничо-технічна агенція "Стратегія регіонального розвитку"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2019 р. (повний текст складено 02.12.2019 р.)

у справі № 910/11942/19 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом державного підприємства "Науково-дослідна виробничо-технічна агенція "Стратегія регіонального розвитку"

до комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло"

про стягнення 300 031,96 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Науково-дослідна виробничо-технічна агенція "Стратегія регіонального розвитку" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" про стягнення 300 031,96 грн., з яких: 227 690,74 грн. боргу, 15 988,25 грн. пені, 43 196,81 грн. інфляційних втрат, 13 156,16 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем грошових зобов`язань щодо своєчасного розрахунку за договором про здійснення технічного нагляду № АДО-ТН-5 від 31.05.2017 р.

Позивач у відповіді на відзив № 01/10/2019-1(5) від 01.10.2019 р. (а.с. 82-85) заявив про визнання недійсним п. 6.2 договору про здійснення технічного нагляду № АДО-ТН-5 від 31.05.2017 р., оскільки положення цього пункту суперечать ст. 11 Закону України "Про архітектурну діяльність", пунктам 5,7 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 903 від 11.07.2017 р., а також нормам статті 218 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2019 р. у справі № 910/11942/19 позов задоволено частково: стягнуто з комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" на користь державного підприємства "Науково-дослідна виробничо-технічна агенція "Стратегія регіонального розвитку" 227 690,74 грн. боргу, 15 988,25 грн. пені, 43 196,81 грн. інфляційних втрат, 13 156,16 грн. 3 % річних, 4 500,48 грн. судового збору; відмовлено в задоволенні вимоги про визнання недійсним п. 6.2 договору № АДО-ТН-5 про здійснення технічного нагляду від 31.05.2017 р., укладеного між державним підприємством "Науково-дослідна виробничо-технічна агенція "Стратегія регіонального розвитку" та комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло"; стягнуто з державного підприємства "Науково-дослідна виробничо-технічна агенція "Стратегія регіонального розвитку" до Державного бюджету України 1 921,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення у частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

За твердженням комунального підприємства, суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи відповідача з приводу того, що договір покладає на позивача, як на виконавця, (пункт 6.2) відповідальність за нагляд за відповідністю об`ємів виконаних підрядних робіт проектно-кошторисній документації, та за якістю виконаних підрядними організаціями робіт та за відповідністю цих робіт діючим Державним будівельним нормам. Оскільки, вказував апелянт, виконані підрядниками роботи не відповідали проектній документації, апелянт призупинив проведення оплати за надані послуги по здійсненому технічному нагляду до завершення розгляду кримінального провадження.

Державне підприємство "Науково-дослідна виробничо-технічна агенція "Стратегія регіонального розвитку", у свою чергу, також звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення у частині відмови у задоволенні заяви про визнання недійсним п. 6.2 договору № АДО-ТН-5 і стягнення судових витрат до Державного бюджету України. Просило прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання недійсним у певній частині пов`язаного з предметом спору правочину, який, на думку позивача, суперечить закону.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що судом першої інстанції не досліджено та не надано належної правової оцінки умовам пункту 6.2 договору на предмет його відповідності статті 11 Закону України "Про архітектурну діяльність", пунктам 5, 7 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 903 від 11.07.2007 р., статті 218 Господарського кодексу України.

Також вказаний скаржник зазначав, що вимога про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов`язаного із предметом спору правочину, який суперечить закону, подано у відповідності до ч. 3 ст. 184, ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України і не є позовною вимогою у розумінні Господарського процесуального кодексу України, а отже справляння судового збору за розгляд судом такої заяви не передбачено Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про судовий збір", у зв`язку з чим суд першої інстанції помилково стягнув з позивача у дохід Державного бюджету України 1 921,00 грн. судових витрат.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 р. та від 20.01.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Калатай Н.Ф., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 17.02.2020 р.

27.01.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу відповідача.

27.01.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про повернення апеляційної скарги, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження повноважень Міщенко В.І. - підписанта апеляційної скарги.

Вказана заява задоволенню не підлягає, оскільки повернення апеляційної скарги вирішується до відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 р. об`єднано апеляційні скарги в одне апеляційне провадження.

У судовому засіданні 17.02.2020 р. представник позивача просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення; задовольнити його апеляційну скаргу та скасувати оскаржуване рішення у частині відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсним п. 6.2 договору № АДО-ТН-5 про здійснення технічного нагляду від 31.05.2017 р. і стягнення судових витрат до Державного бюджету України та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання недійсним у певній частині пов`язаного з предметом спору правочину, який суперечить закону.

Відповідач вказував на обґрунтованість доводів його апеляційної скарги, наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення вимог та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову; апеляційну скаргу позивача просив залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.05.2017 р. між державним підприємством "Науково-дослідна виробничо-технічна агенція "Стратегія регіонального розвитку" (виконавець) та комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" (замовник) укладено договір № АДО-ТН-5 про здійснення технічного нагляду (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснювати технічний нагляд на об`єкті: "Капітальний ремонт мережі архітектурно-декоративного освітлення мосту ім. Є.О. Патона через річку Дніпро у місті Києві" відповідно до ДСТУ Б Д. 1.1- 1:2013 (ДК 021:2015 - 71240000-2 - Архітектурні, інженерні та планувальні послуги)" (об`єкт).

Здійснення технічного нагляду за виконанням робіт на об`єкті виконується у відповідності з Порядком здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 903 від 11.07.2007 р. (технічний нагляд) (пункт 1.2 договору).

Згідно із п. 3.1 договору сторони погодили, що вартість послуг з технічного нагляду за цим договором обчислюється від вартості фактично виконаного обсягу будівельних робіт на об`єкті (п. 5.8.13 ДСТУ БД.1.1-1:2013) і становить 1,8 % від вказаної вартості, про що сторонами підписано протокол погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною договору (додаток 1 до договору).

За умовами пунктів 3.4, 3.5 договору розрахунки за надані послуги технічного нагляду здійснюються замовником на підставі оформленого належним чином акта приймання наданих послуг упродовж 5 банківських днів з дати підписання вказаного акта замовником. Вартість фактично наданих послуг з технічного нагляду в гривнях визначається сторонами в акті приймання наданих послуг, виходячи з вартості фактично виконаного обсягу будівельних робіт на об`єкті, вказаного в довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3).

Відповідно до п. 3.2 договору, у редакції додаткової угоди № 1 від 05.12.2017 р., вартість послуг з технічного нагляду за цим договором становить 227 690,74 грн., в тому числі 20 % ПДВ - 37 948,46 грн., та визначена, виходячи з вартості фактично виконаного обсягу будівельних робіт на об`єкті, вказаного в довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма № КБ-3) № 1 від 11.08.2017 р. та № 2 від 04.09.2017 р., про що сторонами зазначено у підписаному протоколі погодження договірної ціни.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 р., але в будь-якому разі до дати видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю Сертифіката на об`єкт та повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 5.1 договору).

04.09.2017 р. замовник та виконавець підписали акт надання послуг за договором на загальну суму 227 690,74 грн. без зауважень.

20.03.2018 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 27 оплатити вказану суму. У відповіді відповідач повідомив позивача про відступи підрядними організаціями від договору підряду та наявність кримінального провадження № 4201700000002273, у зв`язку з чим відмовив у оплаті.

Предметом позову у даній справі є порушення замовником права виконавця на отримання своєчасної оплати вартості наданих ним послуг.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі, шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 05.12.2017 р. до договору та підписанням двостороннього акту від 04.09.2017 р. визнали здійснення технічного нагляду, а отже наданими послуги, вартість яких складає 227 690,74 грн.

У відповідності до пунктів 3.4 та 3.5 договору підставою оплати є складений сторонами акт, а строком - 5 банківських днів з дня складення акту. Отже, відповідач повинен був сплатити позивачу 227 690,74 грн. за надані послуги до 11.09.2017 р.

Утім, у визначені договором строки не розрахувався, і у запереченнях вказав, що призупинив оплату до завершення кримінального провадження.

Такі заперечення відповідача вірно відхилені судом першої інстанції за неспроможністю, адже замовник не вправі ухилятися від виконання своїх грошових зобов`язань, або в односторонньому порядку відмовитися від їх виконання, виходячи з положень частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, за якими замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

Водночас, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі (частина 1 статті 906 Цивільного кодексу України).

Оскільки замовником не доведено, шляхом подання зустрічного позову про відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договору виконавцем, вимоги щодо стягнення з замовника оплати за надані послуги, підлягали задоволенню. Тож, суд апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог щодо примусового стягнення з відповідача на користь позивача 227 690,74 грн. заборгованості і про визнання відповідача боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання.

За порушення строків в оплаті наданих послуг позивачем нараховані та заявлені до стягнення 15 988,25 грн. пені з 12.09.2017 р. по 11.03.2018 р., 13 156,16 грн. 3 % річних з 12.09.2017 р. по 15.08.2019 р. та 43 196,81 грн. інфляційних втрат з вересня 2017 року по липень 2019 року.

Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 6.4 договору за порушення строку оплати послуг, встановленого п. 3.3 даного договору, замовник (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми оплати за кожний прострочений день.

Нормами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 15 988,25 грн. пені, 13 156,16 грн. 3 % річних та 43 196,81 грн. інфляційних втрат за заявлені періоди, є такими, що ґрунтуються на умовах договору та нормах законодавства України, тому вимоги у цій частині позову підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо відповідності актам цивільного законодавства пункту 6.2 договору, в якому сторони погодили, що виконавець несе відповідальність за відповідність об`ємів робіт проектно-кошторисній документації, а також за якість виконаних підрядними організаціями робіт та їх відповідність діючим Державним будівельним нормам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно частин 2, 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Позивач вказував, що не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із не залежних від нього причин, оскільки відзив відповідача із посиланням на пункт 6.2 договору отримав лише 27.09.2019 р., тоді як позовна заява була складена 30.08.2019 р.

Суд апеляційної інстанції, аналізуючи положення частин 2, 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що передумовою визнання недійсним договору (в розумінні даної статті) має бути реалізація наявного саме у позивача права на подання відповідної заяви до закінчення підготовчого провадження, а суд у межах справи хоча і не позбавлений можливості надати правову оцінку відповідності укладеного між сторонами договору вимогам діючого законодавства, однак у нього відсутня об`єктивна можливість самостійно при прийнятті рішення визнати недійсним повністю чи у певній частині, пов`язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем у порядку статті 237 Господарського процесуального кодексу України доповнено раніше сформовані вимоги вимогою немайнового характеру, за розгляд якої, у відповідності Закону України "Про судовий збір", сплачується судовий збір відповідно до встановлених ставок для позовних заяв немайнового характеру.

За приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з наведеним у Законі України "Про архітектурну діяльність" визначенням, технічний нагляд - це здійснення замовником контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю виконаних робіт та їх обсягами під час будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування.

Технічний нагляд забезпечується замовником та здійснюється особами, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Механізм здійснення технічного нагляду під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, а також технічного переоснащення діючих підприємств (далі - будівництво об`єкта) визначає Порядок здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 903 від 11.07.2007 р. (далі - Порядок).

Відповідно до 5 Порядку особи, що здійснюють технічний нагляд:

1) проводять перевірку:

- наявності документів, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що використовуються під час будівництва об`єкта, - технічного паспорта, сертифіката, документів, що відображають результати лабораторних випробувань тощо;

- відповідності виконаних будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів;

- відповідності обсягів та якості виконаних будівельно-монтажних робіт проектно-кошторисній документації;

- виконання підрядником вказівок і приписів, виданих за результатами технічного нагляду, державного архітектурно-будівельного контролю та державного нагляду;

2) ведуть облік обсягів прийнятих і оплачених будівельно-монтажних робіт, а також будівельно-монтажних робіт, виконаних з недоліками;

3) проводять разом з підрядником огляд та оцінку результатів виконаних робіт, у тому числі прихованих, і конструктивних елементів;

4) повідомляють підряднику про невідповідність виробів, матеріалів та обладнання вимогам нормативних документів;

5) оформляють акти робіт, виконаних з недоліками;

6) беруть участь у проведенні перевірки:

- робочою комісією якості окремих конструкцій і вузлів, будівельно-монтажних робіт усіх видів, відповідності змонтованого спецобладнання, устаткування і механізмів технічним умовам;

- органами державного нагляду та архітектурно-будівельного контролю;

7) виконують інші функції, пов`язані з технічним наглядом на відповідному об`єкті.

Таким чином, Порядок розкриває поняття діяльності особи, яка здійснює технічний нагляд.

Згідно з п. 6 Порядку особи, що здійснюють технічний нагляд, мають право вимагати від підрядника:

1) виконання робіт відповідно до проектно-кошторисної та іншої технічної документації, дотримання вимог нормативних документів щодо порядку виконання і прийняття робіт;

2) зупинення робіт у разі застосування ним матеріалів, деталей, конструкцій та виробів, які не відповідають вимогам нормативних документів;

3) проведення лабораторних випробувань матеріалів і конструкцій щодо їх відповідності сертифікатам якості, а обладнання - технічним (технологічним) паспортам та своєчасного повідомлення їм про такі випробування;

4) усунення відхилень від проектних рішень, недоліків (дефектів) та недоробок і повторного пред`явлення робіт для здійснення технічного нагляду;

5) зупинення виконання:

- робіт до оформлення актів огляду прихованих робіт;

- будівельно-монтажних робіт у разі виявлення понаднормативної деформації об`єкта або загрози обвалу конструкцій та вжиття невідкладних заходів для запобігання виникненню аварії.

Згідно з п. 7 Порядку у разі виявлення відхилень від проектних рішень, допущених під час будівництва об`єкта, та відмови підрядника їх усунути особа, що здійснює технічний нагляд, повідомляє про це замовнику (забудовнику) і відповідній інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів відповідно до законодавства.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно статті 3 Цивільного кодексу України.

Згідно пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В той же час, частинами 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення містить і Господарський кодекс України.

Так, відповідно частини 2 статті 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Умови пункту 6.2 договору покладають на виконавця відповідальність за неналежне виконання особами, залученими ним до виконання договору по наданню послуг технічного нагляду позивачу, що не суперечить актам цивільного законодавства, у тому числі Закону України "Про архітектурну діяльність" та ст. 218 Господарського кодексу України, тож судом першої інстанції правомірно відмовлено у визнанні недійсним пункту 6.2 договору, і твердження позивача у апеляційній скарзі правомірності цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції законного та обґрунтованого рішення у даній справі, у зв`язку з чим апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Оскільки, у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" та державного підприємства "Науково-дослідна виробничо-технічна агенція "Стратегія регіонального розвитку" на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2019 р. у справі № 910/11942/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2019 р. у справі № 910/11942/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/11942/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.03.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Смірнова