Постанова

від 17.03.2020 по справі 620/2124/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Клопот С.Л.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року Справа № 620/2124/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до управління Державної служби України з питань праці

у Чернігівській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Державної служби України з питань праці у Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 25.04.2019 № 25-01-104/0331/134.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що створення позивачем перешкод у проведенні інспекційного відвідування щодо фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору підтверджується матеріалами справи та становить склад правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до відповідальності.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що оскаржуваною постановою його притягнуто до відповідальності як фізичну особу-підприємця, однак за адресою проведення інспекційного відвідування він не здійснює господарської діяльності, що місцем проведення діяльності ним як ФОП є інша адреса, про що ним неодноразово повідомлялося контролюючому органу, але не було прийнято ним до уваги.

З цих та інших підстав апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про задоволення її позову в повному обсязі, вважаючи, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини цієї справи, порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта, стверджуючи, що контролюючий орган не був допущений до проведення інспекційного відвідування саме ФОП ОСОБА_1 і що виявлені працівники повідомили, що працюють саме у позивача.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 витребувано додаткові докази у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 01.04.2019 № 103 та направлення на проведення контрольного заходу від 01.04.2019 № 404 відповідачем у період з 08.04.2019 по 09.04.2019 проведено інспекційне відвідування пилорами за адресою: АДРЕСА_1 з питань щодо додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових правовідносин та виплати розрахункових коштів при звільненні.

Під час спроби вручення направлення на проведення інспекційного відвідування позивач повідомив, що ФОП ОСОБА_1 згідно даних ЄДРПОУ не здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , а здійснює таку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , а тому направлення за вказаною адресою отримувати відмовився та наполягав на тому, щоб посадові особи залишили пилораму.

ОСОБА_3 позивачу було роз`яснено вимоги підпункту 1 пункту 11 Порядку від 26.04.2017 № 295, ст.259 КЗпП України та відповідальність, передбачену ст. 265 КЗпП України, за недопущення до проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин.

У зв`язку із створенням перешкод у вигляді ненаданням доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, інспектором праці складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 09.04.2019 № 25-01-104/0090, акт інспекційного відвідування від 09.04.2019 №№ 25-01-104/0331, які разом із відео та фото, відображено на оптичному носії інформації, надіслано цінним листом з описом 09.04.2019 № 1400043342357.

25.04.2019 вказані акти були розглянуті відповідачем (протокол № 134) та за результатами їх розгляду винесено постанову № 25-01-104/0331/134 про накладення на позивача штрафу в сумі 417300,00 грн.

Позивач, вважаючи зазначену постанову протиправною, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 № 509, (далі - Порядок 509), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем.

У частині першій статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною третьою статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У ст. 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Частиною першою статті 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 8 Порядку № 295 визначено, що інспектор праці повідомляє об`єкт відвідування або уповноваженій ним посадовій особі про проведення інспекційного відвідування, якщо він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоді інспекційному відвідуванню.

У п. 6 Порядку № 509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу 7 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати , встановленої законом на момент виявлення порушення.

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Отже, законодавством регламентовано відповідальність за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні.

Обставини справи, установлені судом апеляційної інстанції.

У період виникнення спірних у цій справі правовідносин місце здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 знаходилося за наступною адресою: АДРЕСА_2 .

Місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

Інспекційне відвідування , за результатами якого відповідачем складено оскаржувану в цій справі постанову, було призначено та проводилося у відношенні ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 т. 1 а.с. 12-19/.

Нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і передано ними в оренду ТОВ Вудворк-Дизайн (код ЄДРПОУ 40354460) /т. 1 а.с. 21-25/.

Постановою від 25.04.2019 № 25-01-104/0331/134 позивача, саме як ФОП, притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу за абзацом 7 частини другої статті 265 КЗпП України /т. 1 а.с. 20/.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що позивача як ФОП притягнуто до відповідальності за створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування за адресою місцезнаходження іншого суб`єкта господарювання - юридичної особи .

Крім того, абзацом 7 частини другої статті 265 КЗпП України , за яким позивача притягнуто до відповідальності, передбачено накладення штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, тобто у даному випадку 4173,00 грн. х 3 = 12 519,00 грн ., але на позивача накладено штраф у розмірі 417 300,00 грн .

При цьому, апеляційний суд відзначає й те, що вказаною нормою передбачено можливість притягнення до відповідальності лише субєктів господарювання: ФОП або юридичної особи. Позивача притягнуто саме як ФОП, хоча доказів здійснення ним підприємницької діяльності за відповідною адресою як фізичною особо-підприємцем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу від 25.04.2019 № 25-01-104/0331/134 прийнята відповідачем за неповно встановлених обставин та суб`єкта господарювання, яким вчинено відповідне правопорушення, з порушенням відповідних правових норм, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Надаючи оцінку доводам сторін, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Отже, судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судова колегія встановила, що відповідно до квитанції від 16.07.2019 позивачем за подання адміністративного позову в цій справі було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. /т. 1 а.с. 4/, а за подання апеляційної скарги - 2881,50 грн. (квитанція від 17.01.2020) /т. 1 а.с. 178/.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 4802,50 грн.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 25.04.2019 № 25-01-104/0331/134, прийняту управлінням Державної служби України з питань праці у Чернігівській області.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань управлінням Державної служби України з питань праці у Чернігівській області судові витрати в розмірі 4802,50 (чотири тисячі вісімсот дві гривні та п`ятдесят копійок) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 17 березня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: