Постанова

від 10.03.2020 по справі 925/793/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2020 р. Справа№ 925/793/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

при секретарі Токарева А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 10.03.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційну скаргу Авторемонтно-Агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки

на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2019 р. (повне рішення складено 21.10.2019 р.)

у справі № 925/793/19 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Контакт"

до Авторемонтно-Агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки

про стягнення 342 042,10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.10.2019 р. у справі № 925/793/19 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Авторемонтно-Агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Контакт" 342042,10 грн. - боргу і 5130,64 грн. - судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник Авторемонтно-Агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2019р. повністю та ухвалити нове рішення у справі № 925/793/19, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Крім цього, заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке мотивоване тим, що копію повного тексту рішення заявник отримав 28.10.2019.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

03.12.2019 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Шаптала Є.Ю. (головуючий суддя), Куксов В.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 року апеляційну скаргу Авторемонтно-Агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2019 р. у справі № 925/793/19 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 11.01.2020 року від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 поновлено Авторемонтно-Агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2019 р. у справі № 925/793/19, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 11.02.2020.

06.02.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

10.02.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого, останній повністю заперечую проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 відкладено розгляд справи у зв`язку з неявкою представників сторін на 10.03.2020.

В судовому засіданні 10.03.2020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2019 р. у справі № 925/793/19 залишити без змін.

В судове засідання 10.03.2020 відповідач своїх представників не направив про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.12.2017 відповідач як замовник і позивач як постачальник уклали між собою договір №07-12/17, за яким постачальник зобов`язався виготовити, скомплектувати та продати (передати у власність замовника) комплекс для гістерорезектоскопії "ЕКОНТ-КОМПЛЕКС", а замовник зобов`язався прийняти та оплатити це обладнання згідно з додатком №1 (специфікація) та додатком №2 (перелік обладнання).

Вартість комплексу для гістерорезектоскопії "ЕКОНТ-КОМПЛЕКС" за договором від 07.12.2017 №07-12/17 і додатком №1 до нього становить 1 802 499,53 грн., порядок оплати - 100% попередня оплата.

07.12.2017 відповідач перерахував позивачу на його рахунок № НОМЕР_1 в "Першому інвестиційному банку" 1 802 499,53 грн. попередньої оплати за передбачений договором від 07.12.2017 №07-12/17 комплекс для гістерорезектоскопії "ЕКОНТ-КОМПЛЕКС", що підтверджується банківською випискою із вказаного рахунку позивача.

07.12.2017 позивач передав відповідачу передбачений договором від 07.12.2017 №07-12/17 комплекс для гістерорезектоскопії "ЕКОНТ-КОМПЛЕКС", що підтверджується видатковою накладною від 07.12.2017 №107/1.

20.12.2017 сторони підписали акт приймання-передачі і введення в експлуатацію поставленого на виконання договору від 07.12.2017 №07-12/17 комплексу для гістерорезектоскопії "ЕКОНТ-КОМПЛЕКС".

12.12.2017 відповідач перерахував позивачу на його рахунок № НОМЕР_1 в "Першому інвестиційному банку" 382 471,50 грн. з таким призначенням цього платежу: "Сплата за Концентратор кисневий згідно рахунка №112 від 12/12/17р, договір №07-12/17 у сумі 357450,00 грн., ПДВ -7% 25021,50 грн.", що підтверджується банківською випискою із вказаного рахунку позивача.

За видатковою накладною від 19.12.2017 №108 позивач передав відповідачу, а останній прийняв три штуки концентратора кисневого "БІОМЕД" LF-H-10А вартістю 382471,50 грн.

14.12.2017 відповідач перерахував позивачу на його рахунок № НОМЕР_1 в "Першому інвестиційному банку" 350000,00 грн. з таким призначенням цього платежу: "Сплата за Апарат дихальний згідно рахунка №117 від 14/12/17 р, договір №07-12/17 у сумі 327102,80 грн., ПДВ -7% 22897,20 грн.", що підтверджується банківською випискою із вказаного рахунку позивача.

18.12.2017 відповідач перерахував позивачу на його рахунок № НОМЕР_1 в "Першому інвестиційному банку" 110000,00 грн. з таким призначенням цього платежу: "Сплата за Апарат дихальний згідно рахунка №117 від 14/12/17 р, договір №07-12/17 у сумі 102803,74 грн., ПДВ -7% 7196,26 грн.", що підтверджується банківською випискою із вказаного рахунку позивача.

19.12.2017 року позивач за видатковою накладною від 19.12.2017 №107 передав позивачу, а останній прийняв один апарат дихальний дитячий SIPAP Infant flow вартістю 902042,10 грн. у тому числі 59012,10 ПДВ.

Особа, яка від імені відповідача прийняла вказаний апарат, у видатковій накладній від 19.12.2017 №107 не вказана.

28 грудня 2017 року відповідач перерахував позивачу на його рахунок № НОМЕР_1 в "Першому інвестиційному банку" 100000,00 грн. з таким призначенням цього платежу: "Сплата за Апарат дихальний згідно рахунка №117 від 14/12/17 р, договір №07-12/17 у сумі 93457,94 грн., ПДВ -7% 6542,06 грн.", що підтверджується банківською випискою із вказаного рахунку позивача.

Головні бухгалтери сторін, станом на 31.12.2017 провели звірку взаєморозрахунків, за результатами якої склали і підписали відповідний акт звірки взаєморозрахунків за 2017 рік. У цьому акті знайшли відображення усі, перелічені вище, операцій щодо перерахування відповідачем позивачу таких сум: 1802499, 53 грн., 382471,50 грн., 350000,00 грн., 11000,00 грн. і 100000,00 грн. разом на загальну суму 2744971,03 грн. та щодо передачі позивачем відповідачу матеріальних цінностей вартістю 1802499,53 грн., 382471,50 грн. і 902042,10 грн. разом на загальну суму 3087013,13 грн. і вирахуваний залишок заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 342042,10 грн., що відповідає стягуваній сумі заборгованості.

У травні 2019 року позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою про сплату 342042,10 грн. боргу за поставлений за видатковою накладною від 19.12.2017 №107 апарат дихальний дитячий SIPAP Infant Flow.

Відповідач, у відповіді на претензію позивача, визнав здійснені між сторонами операції за видатковими накладними від 07.12.2017 №107/1, від 19.12.2017 №108 і від 19.12.2017 №107 і факт оплати відповідачем лише частини товару, поставленого за видатковою накладною від 19.12.2017 №107, у сумі 560000,00 грн. Проте претензію позивача відповідач залишив без задоволення і запропонував позивачу скласти акт звірки взаєморозрахунків та надати розрахунок заборгованості відповідача, що й причиною даного спору.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч. 1ст. 692 Цивільного кодексу України, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з наступними висновками місцевого господарського суду.

Апарат дихальний дитячий SIPAP Infant flow предметом укладеного між сторонами у формі єдиного документа договору від 07.12.2017 №07-12/17 не був.

Посилання відповідача на договір від 07.12.2017 №07-12/17 у призначеннях здійснених ним на користь позивача платежів у сумі: 350000,00 грн., 11000,00 грн. і 100000,00 грн. є односторонньою дією відповідача. Докази внесення за згодою сторін змін до договору від 07.12.2017 №07-12/17 щодо його предмету в такій самій формі, у якій був укладений цей договір, відсутні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вчинені сторонами дії щодо перерахування відповідачем позивачу 14.12.2017, 18.12.2017 і 28.12.2017 коштів за апарат дихальний у сумі 350000,00 грн., 11000,00 грн. і 100000,00 грн., передача позивачем відповідачу і прийняття останнім за видатковою накладною від 19.12.2017 №107 апарату дихального дитячого SIPAP Infant Flow вартістю 902042,10 грн., врахування сторонами цих операцій у акті звірки взаєморозрахунків за 2017 рік і визначення у цьому акті суми заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 342042,10 грн., а також визнання відповідачем у відповіді на претензію позивача здійсненої сторонами операції за видатковою накладною від 19.12.2017 №107 і факту оплати відповідачем лише частини поставленого за цією видатковою накладною товару у сумі 560000,00 грн. у сукупності означають про укладення між сторонами у спрощений спосіб відплатного господарського договору купівлі-продажу апарату дихального дитячого SIPAP Infant flow вартістю 902 042,10 грн. і про невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо своєчасної і повної оплати цього апарату.

Також, враховуючи те, що цим договором строк оплати апарату не був установлений, то відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач мав оплатити його одразу ж після прийняття. Відповідач належним чином, тобто в установлений ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк, зобов`язання щодо оплати вказаного апарату не виконав, чим порушив права позивача на своєчасне і повне одержання плати за апарат у сумі 342042,10 грн. Отож, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати примусового виконання відповідачем грошового зобов`язання за господарським договором купівлі-продажу апарату дихального дитячого SIPAP Infant Flow в натурі шляхом стягнення з нього на свою користь 342042,10 грн. боргу.

Як вбачається зі змісту позовної заява та наголошується на це відповідачем в апеляційній скарзі про те, що позивач просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 342042,10 грн., однак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що насправді предметом позову і є стягнення з відповідача боргу за апарат дихальний дитячий SIPAP Infant Flow у сумі 342042,10 грн., який (борг) позивач помилково назвав у позові збитками.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що стягнення господарським судом за позовом позивача саме боргу у сумі 342042.10 грн., а не збитків не є зміною предмету позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2019 р. у справі №925/793/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Авторемонтно-Агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Авторемонтно-Агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2019 р. у справі №925/793/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Авторемонтно-Агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2019 р. у справі №925/793/19 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/793/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.03.2020.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов