Постанова

від 12.03.2020 по справі 917/1046/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2020 р. Справа № 917/1046/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А. , суддя Лакіза В.В. , суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Стойки В.В.,

та за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Кацалап А.А., ордер серія КВ№418826 від 18.02.2020; свідоцтво серія КВ №6028 від 18.01.2018;

від відповідача:

1.адвокат Мосієнко В.Б., ордер серія ВІ №1005493 від 19.02.2020, свідоцтво серія ПТ №1900 від 17.10.2017;

2.адвокат Висота І.А., ордер серія ВІ №1005852 від 23.12.2019, посвідчення №1860 від 10.10.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лободіно", с. Лободине, Гадяцький район, Полтавська область (вх. №159 П/2),

на рішення , ухвалене Господарським судом Полтавської області 21.11.2019 (повний текст рішення складено 02.12.2019) у складі судді Ореховської О.О. у справі №917/1046/19,

за позовом Приватного акціонерного товариства "Агрохімцентр" (02090, м. Київ, вул. Лобачевського , буд. 23/4, літ. Б, код ЄДРПОУ 23497084),

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лободіно" (37332, Полтавська область, Гадяцький район, с. Лободине, код ЄДРПОУ 13955730),

про стягнення 597820,82 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.11.2019 у справі №917/1046/19 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лободіно" (37332, Полтавська область, Гадяцький район, село Лободине, код ЄДРПОУ 13955730) на користь Приватного акціонерного товариства "Агрохімцентр" (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23/4, літ.Б, код ЄДРПОУ 23497084) 573892,17 грн., з яких 543354,02 грн. основного боргу, 13431,87 грн. 3% річних, 17106,28 грн. інфляційних збитків, а також 8608,38 грн. витрати по сплаті судового збору; в іншій частині - в задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лободіно", в якій просить скасувати судове рішення повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; судові засідання просить проводити за участю представника відповідача; судові витрати просить покласти на позивача.

Відповідач вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, прийнятим на підставі неправильності установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного та неповного дослідження та оцінки доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Зазначає про відсутність існування договірних відносин між позивачем та відповідачем, на підставі яких відповідачем нібито отримано товар.

Апелянт стверджує, що видаткові накладні, що надані позивачем як доказ поставки товару, відповідачем не підписувалися, а вказаний у них товар відповідачем не отримувався. Посилається на відсутність у Ілляшенка В.О. законних підстав на підписання видаткових накладних, оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості щодо обмеження укладати ним угоди на суму більше 50000,00 грн.

Крім того, скаржник зазначає, що господарським судом першої інстанції не було взято до уваги, що виписка банку не містить доказів оплати відповідачем за договором, на який вказує позивач як на підставу виникнення господарських відносин щодо поставки товару або оплати згідно наданих позивачем видаткових накладних.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лободіно" на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.11.2019 у справі №917/1046/19; встановлено учасникам справи строк до 14.02.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; призначено справу до розгляду на 19.02.2020 о 10:00 годині.

У відзиві №130-01ю/07 від 23.01.2020, що надійшов від ПрАТ "Агрохімцентр" до апеляційного суду, позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилається на наявність договірних відносин між сторонами, зазначає про несплату відповідачем за отриманий товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженою особою, та рахунками. Просить залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 21.11.2019 у справі №917/1046/19 без змін.

19.02.2020 через канцелярію суду від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лободіно" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про зупинення провадження у справі №917/1046/19.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №917/1046/19 до 04.03.2020 о 10:45 год.; ухвалено сторонам для огляду у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 04.03.2020 надати оригінали видаткових накладних №614 від 03.07.2018, №668 від 30.07.2018, №895 від 22.11.2018, рахунків на оплату №777 від 14.11.2018, №564 від 19.07.2018, №483 від 14.06.2018, платіжне доручення №2121 від 27.06.2018.

Крім того, у судовому засіданні 19.02.2020 було розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та про зупинення провадження, та відмовлено у їх задоволенні.

04.03.2020 перед судовим засіданням через канцелярію суду від СТОВ "Лободіно" надійшло клопотання про призначення технічної експертизи документа - видаткової накладної №614 від 03.07.2018.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №917/1046/19 до 12.03.2020 о 15:00 год.

Також у судовому засіданні 04.03.2020 залишено без розгляду клопотання відповідача про призначення технічної експертизи документа.

У судовому засіданні 04.03.2020 колегією суддів оглянуто надані позивачем оригінали видаткових накладних №614 від 03.07.2018, №668 від 30.07.2018, №895 від 22.11.2018, рахунків на оплату №777 від 14.11.2018, №564 від 19.07.2018, №483 від 14.06.2018, виписку з банківського рахунку.

12.03.2020 через канцелярію суду від СТОВ "Лободіно" надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи документа, на розгляд та вирішення експерта просить поставити наступні питання: Чи виконані фрагменти документа, текст видаткової накладної №614 від 03.07.2018 підпис та печатка СТОВ "Лободіно" у різний час? У якій послідовності виконувались реквізити документа, а саме текст видаткової накладної №614 від 03.07.2018, підпис та печатка СТОВ "Лободіно"?

Також, 12.03.2020 від СТОВ "Лободіно" надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач зазначив, що позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження транспортування товару, вважає, що пестициди (гербіциди) є небезпечними вантажами та потребують спеціальних умов транспортування.

12.03.2020 у судовому засіданні апеляційної інстанції були присутні представники відповідача, які наполягали на задоволенні клопотання про призначення експертизи, крім того просили задовольнити апеляційну скаргу, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні апеляційної інстанції 12.03.2020 представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про призначення судової експертизи. Також просив залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 21.11.2019 у справі №917/1046/19 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення технічної експертизи документа, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може призначити експертизу у справі.

Згідно з п. ч.1 ст.267 суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 учасникам встановлювався строк до 14.02.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження.

Як вбачається, клопотання відповідача про призначення експертизи заявлено до суду 12.03.2020, тобто після закінчення строку встановленого судом для подання заяв та клопотань, та після початку розгляду справи по суті. В клопотанні відповідач зазначає, що звернення з клопотанням про призначення експертизи до суду апеляційної інстанції зумовлено тим, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 був вимушений перебувати за кордоном та займатися лікуванням сина. При цьому СТВ "Лободіно" під час розгляду справи судом першої інстанції не отримувало професійну правову допомогу.

Однак жодних обставин, які б завадили апелянту звернутися з клопотанням про призначення експертизи до суду апеляційної інстанції в межах встановлених судом строків, тобто до 14.02.2020, відповідачем наведено не було.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про залишення клопотання відповідача без розгляду.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як зазначає позивач, ним у лютому 2018 року запропоновано відповідачу укласти договір поставки №24 від 06.02.2018. Підписаний позивачем та надісланий на адресу відповідача примірник договору відповідачем не повернутий.

ПрАТ "Агрохімцентр", вважаючи договір поставки №24 від 06.02.2018 укладеним, здійснило поставку хімічної продукції відповідачу на загальну суму 614359,32 грн.

Відповідно до видаткових накладних позивачем було здійснено поставку:

-на суму 426031,80 грн. відповідно до видаткової накладної №614 від 03.07.2018;

-на суму 28260,00 грн. відповідно до видаткової накладної №668 від 30.07.2018;

-на суму 160067,52 грн. відповідно до видаткової накладної №895 від 22.11.2018.

На виконання приписів п. 187.1 ст. 187 ПК України позивачем за правилом першої події було виписано податкові накладні.

З метою здійснення розрахунку за товар, позивачем відповідачу виставлено рахунок на оплату №483 від 14.06.2018 на суму 426031,80 грн., рахунок на оплату №777 від 14.11.2018 на суму 160067,52 грн., рахунок на оплату №564 від 19.07.2018 на суму 28260,00 грн.

СТОВ "Лободіно" було здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 71005,30 грн., що дорівнює сумі ПДВ зазначеній у рахунку на оплату №483 від 14.06.2018.

Позивач листом №130-02/26 від 15.02.2019 звернувся до відповідача, у якому повідомив про існування перед ПрАТ "Агрохімцентр" заборгованості за договором №24 від 06.02.2018 у розмірі 543354,02 грн., яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати по рахункам.

У відповідь на зазначене звернення СТОВ "Лободіно" надало відповідь позивачу, що відповідач товарів вказаних у договорі №24 від 06.02.2018, специфікаціях від 14.06.2018, 19.07.2018, 14.11.2018 та рахунках №483 від 14.06.2018, №564 від 19.07.2018, №777 від 14.11.2018 не замовляв та не отримував.

Позивач у червні 2019 року звернувся до СТОВ "Лободіно" з вимогою, у якій зазначив про наявність у відповідача боргу у розмірі 543354,02 грн., та повідомив про можливість звернення до суду у випадку несплати.

Враховуючи несплату відповідачем суми боргу, Приватне акціонерне товариство "Агрохімцентр" звернулося до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лободіно" про стягнення з останнього 597820,82 грн., з яких: 543354,02 грн. основного боргу за поставлений товар, 13431,88 грн. 3% річних та 41034,92 грн. інфляційних збитків, а також 8967,31 грн. судових витрат.

Як зазначалося, рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.11.2019 у справі №917/1046/19 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лободіно" на користь Приватного акціонерного товариства "Агрохімцентр" 573892,17 грн., з яких 543354,02 грн. основного боргу, 13431,87 грн. 3% річних, 17106,28 грн. інфляційних збитків, а також 8608,38 грн. витрати по сплаті судового збору; в іншій частині - в задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рахунки позивача із зазначенням кількості, ціни та загальної вартості товару та двостороннє підписані видаткові накладні свідчать про те, що між сторонами в даному випадку склалися правовідносини купівлі-продажу. Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні є підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Судом встановлено, що видаткові накладні №614 від 03.07.2018, №668 від 30.07.2018 та №895 від 22.11.2018 містять підписи представників як позивача, так і відповідача. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація щодо обмеження ОСОБА_2 укладати угоди на суму більше 50000,00 грн., а не отримувати товар без довіреності, при цьому Ілляшенко В ОСОБА_3 з 22.08.2012 є підписантом відповідача. Відповідач доказів оплати в повному обсязі отриманого товару не надав, строк виконання зобов`язання є таким, що настав, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу задоволено судом повністю. Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних збитків, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вказаних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПрАТ "Агрохімцентр" до СТОВ "Лободіно" про стягнення 543354,02 грн. заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними №614 від 03.07.2018, №668 від 30.07.2018, №895 від 22.11.2018, 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203 ЦК України).

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

На підтвердження факту існування між сторонами договірних відносин щодо поставки товару позивачем надано до господарського суду рахунки на оплату №483 від 14.06.2018, №564 від 19.07.2018, №777 від 14.11.2018, видаткові накладні №614 від 03.07.2018, №668 від 30.07.2018, №895 від 22.11.2018, в яких містяться підписи обох сторін, та податкові накладні.

У зв`язку з отриманням товару відповідачем у останнього на думку позивача виник обов`язок щодо його оплати.

Відповідачем до матеріалів справи надано копію платіжного доручення №2121 від 27.06.2018 на суму 71005,30 грн., платник ЛОБОДІНО СТОВ, отримувач: Відкрите акціонерне товариства "Агрохімцентр", призначення платежу: за гербіциди по рах.483 від 14.06.2018 у сумі 59171,08 грн., ПДВ - 20% 11834,22 грн., з якого вбачається, що відповідачем, на виконання договірних зобов`язань, що пов`язані із поставкою товару, була здійснена часткова оплата.

Щодо заперечень апелянта стосовно достовірності та допустимості видаткових накладних як доказів поставки товару, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до видаткової накладної №614 від 03.07.2018 ПрАТ "Агрохімцентр" здійснено СТОВ "Лободіно" поставку товару на суму 355026,50 грн., ПДВ 71005,30 грн., усього з ПДВ 426031,80 грн., рахунок на оплату покупцю №483 від 14.06.2018. Накладна підписана постачальником та отримувачем, та містить відтиски печаток сторін.

Відповідно до розшифровки підпису, що міститься у видатковій накладній №614 від 03.07.2018, від імені відповідача вона підписана виконавчим директором Ілляшенко Віктором Олексійовичем.

Як зазначає у своєму відзиві позивач, оскільки ОСОБА_2 не було на місці, про що ПрАТ "Агрохімцентр" не було повідомлено заздалегідь, видаткова накладна була підписана директором СТОВ "Лободіно" Даниловим О.В. та скраплена печаткою відповідача.

Скаржник зазначає, що копія зазначеної видаткової накладної містить підпис схожий на підпис Данилова О.В. (директор товариства) з розшифровкою підпису ОСОБА_2 , однак ОСОБА_1 не підписував видаткову накладну та товар не отримував. Зазначає, що по даному факту підробки документів є звернення з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 , ч. 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 статті 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Жодних доказів того, що зазначений підпис на видатковій накладній №614 від 03.07.2018 не належить ОСОБА_1 апелянтом до господарського суду не надано, і такі докази відсутні в матеріалах справи.

Саме лише посилання скаржника на ту обставину, що по факту підробки документів є звернення з заявою про вчинення кримінального правопорушення не спростовує відомостей, що містяться у видаткових накладних, оскільки будь-яких процесуальних рішень суду щодо визнання СТОВ "Лободіно" потерпілим внаслідок кримінального правопорушення, притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, або таких де встановлено факт підробки зазначених документів, скаржником не надано.

Як встановлено з матеріалів справи, видаткова накладна №614 від 03.07.2018 також посвідчена печатками як позивача, так і відповідача.

Відповідно до приписів чинного законодавства відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств. В постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2016 у справі №910/26108/14 зазначено, що підприємство несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах за відсутності доказів втрати печатки.

Посилання відповідача на те, що підпис на видатковій накладній № 614 від 03.07.2018 не належить ОСОБА_1 документально не підтверджено. Наявність відтиску печатки відповідача на видатковій накладній, з огляду на відсутності доказів втрати печатки відповідача, дає змогу дійти висновку про відповідність накладної вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В матеріалах справи відсутні докази про те, що печатка була втрачена, викрадена чи іншим шляхом вибула з володіння власника поза його волею.

Враховуючи, що видаткова накладна №614 від 03.07.2018 містить всі необхідні реквізити, визначені у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", підписана представниками як позивача так і відповідача, та посвідчена печатками цих юридичних осіб, колегія суддів приходить до висновку про відповідність накладної вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Скріпивши своєю печаткою наявну в матеріалах справи видаткову накладну №614 від 03.07.2018, відповідач підтвердив отримання від позивача товарів вартістю 426031,80 грн., які оплачені частково в сумі 71005,30 грн.

У разі наявності у відповідача сумнівів щодо справжності підпису представника відповідача на зазначеній видатковій накладній, він мав можливість під час розгляду справи господарським судом першої інстанції заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Крім того, апелянт наділений правом відповідно до ст. 101 ГПК України надати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Проте в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача з таким клопотанням як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Висновки експерта щодо справжності підпису представника відповідача, складених на замовлення апелянта також до суду не надавалися та відсутні у матеріалах справи.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Лободіно" під час розгляду справи судом апеляційної інстанції заявлялися клопотання про призначення технічної експертизи документа - видаткової накладної №614 від 03.07.2018, в якому апелянт просив поставити на вирішення експерта питання: Чи виконані фрагменти документа, текст видаткової накладної №614 від 03.07.2018 підпис та печатка СТОВ "Лободіно" у різний час; у якій послідовності виконувались реквізити документа, а саме текст видаткової накладної №614 від 03.07.2018, підпис та печатка СТОВ "Лободіно".

Проте в клопотанні про призначення технічної експертизи документа - видаткової накладної №614 від 03.07.2018 заявник не ставить на вирішення експерта питання щодо належності підпису на спірній видатковій накладній №614 від 03.07.2018 директору товариства - Данилову О.В.

Тобто із зазначеного клопотання не вбачається, яким чином призначення зазначеної експертизи сприятиме з`ясуванню обставин, що мають значення для справи.

Крім того, відповідач звернувся із зазначеним клопотанням вже під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, після спливу строків на звернення з відповідним клопотанням та без клопотання про поновлення пропущеного строку. У зв`язку з чим клопотання відповідача було залишено апеляційним судом без розгляду.

Разом з тим, здійснення відповідачем часткової оплати за товар відповідно до платіжного доручення №2121 від 27.06.2018 на суму 71005,30 грн., свідчить про наявність у відповідача наміру на отримання товару та існування між сторонами договірних правовідносин.

В апеляційні скарзі скаржник зазначає, що господарським судом першої інстанції не було взято до уваги, що виписка банку не містить доказів оплати відповідачем за договором, на який вказує позивач як на підставу виникнення господарських відносин щодо поставки товару або оплати згідно наданих позивачем видаткових накладних, а отже в матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 30 т. 1), у виписці банку міститься інформація щодо перерахунку коштів ЛОБОДІНО СТОВ, За гербіциди по рах. 483 від 14.06.2018 на суму 71005,30 грн.

Зазначений документ не містить посилань на договір, який за твердженням позивача, він пропонував укласти відповідачу, а також на видаткові накладні.

Проте він містить посилання на рахунок на оплату №483 від 14.06.2018 (т. 1 а.с. 93), в якому покупцем зазначено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лободіно" на суму 355026,50 грн., ПДВ 71005,30 грн., усього з ПДВ 426031,80 грн.

Крім того, здійснення зазначеної оплати за товар також підтверджується наданою відповідачем копією платіжного доручення №2121 від 27.06.2018.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач посилався на помилковість здійснення попередньої оплати за товар в сумі 71005,30 грн.

Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (зі змінами і поповненнями), неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" неналежний отримувач зобов`язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

Проте, як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідачем не вчинено жодних дій щодо повернення помилково сплачених коштів. Документальних доказів звернення відповідача про повернення помилково перерахованих грошових коштів матеріали справи не містять. Крім того, платіжне доручення №2121 від 27.06.2018 містить посилання на рахунок №483 від 14.06.2018, а сума, яку перерахував відповідач співпадає з сумою ПДВ від загальної суми рахунка поставленого товару.

Відповідно до видаткової накладної №668 від 30.07.2018 ПрАТ "Агрохімцентр" здійснено СТОВ "Лободіно" поставку товару на суму 23550,00 грн., ПДВ 4710,00 грн., усього з ПДВ 28260,00 грн., рахунок на оплату покупцю №564 від 19.07.2018. Накладна підписана постачальником та отримувачем.

Згідно з видатковою накладною №895 від 22.11.2018 ПрАТ "Агрохімцентр" здійснено СТОВ "Лободіно" поставку товару на суму 133389,60 грн., ПДВ 26677,92 грн., усього з ПДВ 160067,52 грн., рахунок на оплату покупцю №777 від 14.11.2018. Накладна підписана постачальником та отримувачем.

Відповідно до розшифровки підпису, що міститься у видаткових накладних №668 від 30.07.2018 та № 895 від 22.11.2018 вони підписані виконавчим директором Ілляшенко Віктором Олексійовичем.

Апелянт зазначає, що станом на 31.08.2018 ОСОБА_2 був звільнений, у зв`язку з чим він не мав повноважень на підписання видаткових накладних.

На підтвердження цієї обставини відповідачем надано до суду першої інстанції копію наказу про звільнення №10-К від 31.08.2018, щодо звільнення Ілляшенка ОСОБА_4 .О.

Жодних інших доказів на підтвердження факту звільнення ОСОБА_5 . ОСОБА_6 та відсутності у нього права підпису в інтересах СТОВ "Лободіно" скаржником не надано

Відповідно до інформації, що міститься у відкритому доступі, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у графі "Прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи" зазначено "ІЛЛЯШЕНКО ВІКТОР ОЛЕКСІЙОВИЧ - підписант з 22.08.2012 (Без доручення генерального директора укладати угоди на суму не більше п`ятдесят тисяч гривень з одним контрагентом за один день)".

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 13 частини 2 Стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб зокрема відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Тобто інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань спростовує твердження апелянта щодо відсутності у ОСОБА_2 права підпису в інтересах СТОВ "Лободіно".

Відомості щодо звільнення Ілляшенка ОСОБА_7 та відсутності у нього права підпису від імені СТОВ "Лободіно" до реєстру не внесені і на час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Посилання відповідача на відсутність печаток у видаткових накладних №668 від 30.07.2018 та № 895 від 22.11.2018 судом апеляційної інстанції до уваги не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 58 1 ГК України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Законом України від 23.03.2017 № 1982-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними-особами підприємцями" (Закон набрав чинності 20.07.2017) внесено зміни до низки законодавчих актів, якими виключаються вимоги про обов`язкове використання печаток (незалежно від їх наявності у суб`єктів господарювання) та необхідність використання печаток у взаємовідносинах суб`єктів господарювання з державними органами та органами місцевого самоврядування. Після набуття Законом чинності документи не можуть визнаватися недійсними через відсутність печатки. Даним Законом впроваджено перехід від обов`язкового до добровільного використання печаток юридичними особами. Закон стосується не всіх громадян, а лише юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, які займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів та іншою господарською діяльністю. Закон передбачає виключення використання печаток у взаєминах суб`єктів господарювання з державними органами та органами місцевого самоврядування. Згідно із Законом, використання печаток не обов`язкова вимога для визнання документа чи угоди дійсними. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Отже, печатка підприємства не є обов`язковим реквізитом документа, а його відсутність на документі не свідчить про несправжність видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із зазначеного суд приходить до висновку, що видаткові накладні є угодами по своїй правовій формі.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що стосовно ОСОБА_2 є застереження, що без доручення генерального директора він може укладати угоди на суму не більше п`ятдесят тисяч гривень з одним контрагентом за один день.

З видаткової накладної №668 від 30.07.2018 судом встановлено, що відповідачем було прийнято товар на загальну суму 28260,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 мав право отримати товар та підписати видаткову накладну №668 від 30.07.2018, вартість поставленого товару за якою не перевищує встановленого в державному реєстрі обмеження на суму 50 000 грн. Крім того, отримання товару та підписання видаткової накладної №668 від 30.07.2018 здійснено до підписання 31.08.2018 наказу про звільнення ОСОБА_2 .

Згідно з видатковою накладною №895 від 22.11.2018, відповідачем в особі представника ОСОБА_2 було отримано товар на суму 160067,52 грн., що перевищує обмеження, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Доказів наявності у Ілляшенко ОСОБА_7 доручення від генерального директора на укладання угоди на суму, що перевищує 50000 грн., а отже і підписання видаткової накладної №895 від 22.11.2018 до матеріалів справи не надано.

Главою 17 Цивільного кодексу України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша та третя статті 92 ЦК України.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Позивач у справі не міг не знати та повинен був, проявивши принаймні розумну обачність, знати про обмеження повноважень представника відповідача, які містяться у відкритому доступі.

За своїм змістом перевищенням повноважень є довільне збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками особи, яку представляють, або нормами права. При перевищенні повноважень представник зі своєї ініціативи розширює межі наданого йому повноваження, не погодивши такий відступ з особою, яку він представляє.

Враховуючи, що ОСОБА_2 прийнято товар та підписано видаткову накладну №895 від 22.11.2018 на суму 160067,52 грн., що перевищує обмеження повноважень, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та зазначений правочин вчинений представником без наступного схвалення СТОВ "Лободіно " , то зазначений правочин вчинений представником з перевищенням повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що видаткова накладна №895 від 22.11.2018 на суму 160067,52 грн. не є належним доказом на підтвердження отримання товару відповідачем.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що видаткові накладні №614 від 03.07.2018, №668 від 30.07.2018 відповідають вимогам чинного законодавства щодо змісту їх заповнення, а відповідно, з урахуванням приписів статті 91 ГПК України є належними та допустимими доказами в підтвердження факту отримання товару відповідачем.

Згідно з частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормою 530 ЦК України передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, суд прийшов до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Отже, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №614 від 03.07.2018 - 04.07.2018, №668 від 30.07.2018 - 31.07.2018.

ПрАТ "Агрохімцентр" здійснено поставку товарів СТОВ "Лободіно" на загальну суму 614359,32 грн.

Матеріали справи містять докази часткової оплати відповідачем на суму 71005,30 грн. відповідно до платіжного доручення №2121 від 27.06.2018.

Доказів оплати відповідачем в повному обсязі отриманого товару матеріали справи не містять та сторонами до суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що розмір основної заборгованості за постановлений товар, що підлягає стягненню з відповідача складає 383286,50 грн.

Враховуючи в сукупності викладені обставини, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку скасувати рішення Господарського суду Полтавської області в частині стягнення 160067,52 грн. основного боргу та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову щодо стягнення 160067,52 грн. основної суми боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом апеляційної інстанції за допомогою калькулятора "Ліга Закон" здійснено розрахунок розміру 3% річних:

- на суму 355 026,50 грн. за період з 04.07.2018 по 30.07.2018 в розмірі 787,87 грн.,

- на суму 383 286,50 грн. за період з 31.07.2018 по 12.06.2019 в розмірі 9986,45 грн.

Загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 10774,32 грн.

Здійснивши за допомогою калькулятора "Ліга Закон" розрахунок з урахуванням існуючої заборгованості станом на серпень 2018 року - лютий 2019 року (відповідно до періодів зазначених у розрахунку позивача) суд, встановив, що за період з 01.08.2018 по 01.02.2019 на суму заборгованості 383286,50 грн. інфляційні втрати становлять 26765,11 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції частково із ухваленням у скасованій частині нового рішення, витрати позивача і відповідача зі сплати судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 8967,31 грн; суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відтак, стягненню з відповідача на користь позивача за подання позовної заяви підлягають 6312,39 грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Поряд з цим, з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають 3443,99 грн. пропорційно позовним вимогам, у задоволенні яких апелянт просив суд апеляційної інстанції відмовити.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лободіно" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 21.11.2019 у справі №917/1046/19 - скасувати частково.

Викласти п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лободіно" (37332, Полтавська область, Гадяцький район, село Лободине, код ЄДРПОУ 13955730) на користь Приватного акціонерного товариства "Агрохімцентр" (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23/4, літ. Б, код ЄДРПОУ 23497084) 420825,93 грн., з яких 383286,50 грн. основного боргу, 10774,32 грн. 3% річних, 26765,11 грн. інфляційних збитків, а також 6312,39 грн. витрати по сплаті судового збору.

В іншій частині - в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити."

В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 21.11.2019 у справі №917/1046/19 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агрохімцентр" (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23/4, літ. Б, код ЄДРПОУ 23497084) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лободіно" (37332, Полтавська область, Гадяцький район, село Лободине, код ЄДРПОУ 13955730) витрати зі сплати судового збору за звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у сумі 3443,99 грн.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя О.В. Плахов

Повний текст постанови складено та підписано 17.03.2020