Постанова

від 04.03.2020 по справі 904/3920/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2020 Справа № 904/3920/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Широбокова Л.П.

секретар судового засідання Байрамов І.І.

за участю представників:

від позивача: Биковець О.В., протокол №1/12-2017 від 26.12.2017, член правління

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Зарудний І.В., довіреність №б/н від 02.01.2020, представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 у справі №904/3920/18 (суддя Крижний О.М.; рішення ухвалене о 17:16 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 28.10.2019)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Созидатель", м.Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінотавр", м.Дніпро

відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс", м.Дніпро

про визнання дій протиправними та стягнення коштів у розмірі 88739,20 грн. в якості відшкодування збитків, завданих внаслідок крадіжки комплектуючих частин сваєзадавлювальної машини ПЗС-160

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Созидатель" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінотавр" (далі - відповідач-1) та до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо незабезпечення схоронності майна позивача на охоронюваному об`єкті за адресою: пр. Героїв в районі буд. №1 - вул. Набережна Перемоги, в м. Дніпро під час здійснення охоронюваної діяльності за умовами договору про надання охоронних послуг №03 від 20.01.2014 зі змінами та доповненнями;

- стягнути солідарно з відповідачів-1,-2 на користь позивача суму коштів у розмірі 88739,20 грн. в якості відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок крадіжки комплектуючих частин сваєзадавлювальної машини ПЗС-160.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що через неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань щодо охорони товарно-матеріальних цінностей підприємства позивача, позивачу заподіяна матеріальна шкода, яка підлягає відшкодуванню солідарно як зі сторони ТОВ "Мінотавр" так і зі сторони страховика ПрАТ СК "Альянс".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2018 у справі №904/3920/18 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2018 у справі №904/3920/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2019 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі №904/3920/18 скасовано. Справу №904/3920/18 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи позивачем подано суду 12.08.2019 уточнену позовну заяву, в якій наведені пояснення на позов з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2019, зокрема, зазначено про відсутність вироку у кримінальному провадженні щодо факту викрадення об`єкту, переданого під охорону (сваєзадавлювальної машини), а також положень договору страхування укладеного відповідачами.

Означена заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом першої інстанції до розгляду, оскільки фактично не змінює предмета та підстав позову.

Відповідачем-2 поданий відзив на уточнену позовну заяву, в якому ця особа вважає висновки позивача про доведення факту викрадення обладнання, про розміри стягнення до страхового відшкодування, про настання страхової події, про відсутність підстав для виключення страхової відповідальності передчасними та такими, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019 у справі №904/3920/18 позов Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Созидатель" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінотавр", відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" про визнання дій протиправними та стягнення коштів у розмірі 88739,20 грн. в якості відшкодування збитків, завданих внаслідок крадіжки комплектуючих частин сваєзадавлювальної машини ПЗС-160, задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Созидатель" збитки у розмірі 87739,20 грн. та судовий збір у розмірі 1 742,14 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінотавр" на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Созидатель" збитки у розмірі 1000,00 грн. та судовий збір у розмірі 19,86 грн.

В задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінотавр" щодо незабезпечення схоронності майна позивача на охоронюваному об`єкті за адресою: пр. Героїв в районі б. №1 - вул. Набережна Перемоги, в м.Дніпро під час здійснення охоронної діяльності за умовами договору про надання охоронних послуг №03 від 20.01.2014 зі змінами та доповненнями - відмовлено.

Судові витрати за даною позовною вимогою покладено на позивача.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Созидатель" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2682,77 грн.

Означене рішення суду вмотивоване тим, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо забезпечення схоронності майна задоволенню не підлягає, оскільки не є ефективним способом захисту, а така обставина як протиправність дій відповідача-1 встановлюється в мотивувальній частині рішення, а не в резолютивній.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів солідарно збитків, завданих внаслідок крадіжки комплектуючих частин сваєзадавлювальної машини ПЗС-160, то суд визнав доведеним факт вчинення крадіжки зі зломом, вину відповідача-1 у незабезпеченні належної охорони майна, внаслідок чого відбулось викрадення, а тому дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу спричинених збитків. Розподіляючи між відповідачем-1 та відповідачем-2 суму збитків, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд виходив із того, що у відповідача-2 на виконання умов договору добровільного страхування відповідальності відповідача-1 перед третіми особами також виник обов`язок здійснити відшкодування позивачеві спричинених збитків в межах ліміту відповідальності страховика та за вирахуванням франшизи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ "СК "Альянс" (відповідач-2) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 у справі №904/3920/18 скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 вказує, що при прийнятті нового рішення суд першої інстанції не врахував викладені в постанові від 29.05.2019 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказівки , неповно та невірно з`ясував обставини справи. Вважає передчасними висновки суду першої інстанції про факт викрадення обладнання, про розмір стягнення до страхового відшкодування, про настання страхової події, про відсутність підстав для настання страхової відповідальності. Обставини про вартість викраденого майна відповідач-2 вважає недоведеними.

Зокрема, відповідач-2 зазначає, що збільшення об`єктів охорони відбулось без згоди страховика, що факт крадіжки встановлено лише на підставі документів позивач, обвинувальний акт чи вирок не винесено. Крім того звертає увагу що немає доказів взяття об`єкту під охорону.

Тому відповідач-2 вважає, що рішення місцевого господарського суду від 22.10.2019 є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та має бути скасоване, оскільки суд першої інстанції не прийняв до уваги рекомендації касаційної інстанції, невірно та неповно встановив обставини, що мають значення для вирішення справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ПрАТ "Науково-виробниче об`єднання "Созидатель" (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Мінотавр" (відповідача-2) заперечує на її задоволенні. Вважає викладені у апеляційній скарзі твердження відповідача-2 безпідставними та необґрунтованими.

Зі своєї сторони позивач зазначає, що відповідно до умов договору страхування не передбачено перелік об`єктів охорони страхувальника (ТОВ "Мінотавр"), тобто страхується відповідальність страхувальника пов`язана із використанням своєї професійної діяльності, а не конкретно визначені об`єкти.

Стосовно твердження відповідача-2 про недоведеність факту крадіжки позивач звертає увагу суду довідку Соборного відділу Національної поліції №45.5/3113 від 24.10.2017, в якій зазначено, що в ході проведення досудового розслідування було встановлено, що злочин було скоєно невідомою особою шляхом злому вхідного замка. Тобто факт крадіжки з охоронюваного об`єкту було встановлено в ході досудового розслідування, але не встановлено особу злочинця. До того ж, позивач звертає увагу, що договором страхування не передбачено встановлення особи злочинця, не передбачено затримку злочинця та інші дії пов`язані із особою злочинця, окрім встановлення самого факту злочину, у даному випадку крадіжки.

Стосовно розміру спричинених збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору про надання охоронних послуг, позивач наполягає на тому, що розмір завданого збитку доведено в судовому засіданні та підтверджується відповідними бухгалтерськими документами на придбання деталей для відновлення стану сваєзадавлювальної машини ПЗС-160, що є в наявності в матеріалах справи.

Тому позивач просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "Альянс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 у справі №904/3920/18 залишити без змін.

ТОВ "Мінотавр" (відповідач-1) письмовий відзив на апеляційну скаргу не надало.

В судових засіданнях представник відповідача-2 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, а представник позивача заперечував на її задоволенні з підстав, зазначених у відзиві. Відповідач-1 участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 04.03.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

20.01.2014 між Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Созидатель" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінотавр" (виконавець) укладено Договір про надання охоронних послуг №03, за умовами якого виконавець зобов`язувався виконувати комплекс заходів з метою забезпечення на об`єкті пропускного режиму та схоронності майна замовника, а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити послуги виконавця в порядку та розмірі, передбаченому цим договором.

Відповідно до пункту 3.1.1. Договору про надання охоронних послуг виконавець зобов`язувався забезпечити на об`єкті встановлений пропускний режим та схоронність майна замовника в період часу, передбачений пунктом 2.2 Договору.

Відповідно до пункту 6.2. Договору про надання охоронних послуг, з метою забезпечення гарантій відшкодування імовірних збитків матеріальна відповідальність виконавця застрахована в страховій компанії.

Пунктом 6.4. Договору про надання охоронних послуг визначено, що виконавець несе матеріальну відповідальність за збитки, спричинені сторонніми особами, які проникли на територію об`єкта в період здійснення фізичної охорони та здійснили крадіжку, знищення чи пошкодження майна замовника.

Відшкодування збитків здійснюється після надання замовником необхідних документів в порядку та строки, що обумовлені чинним законодавством України. Розмір збитків має бути підтверджений замовником відповідними документами та розрахунком вартості викраденого, знищеного або пошкодженого майна та звіреними з даними бухгалтерського обліку. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню входить вартість викраденого або знищеного майна та витрати, що здійсненні замовником на його відновлення (п.6.7. договору).

Додатковою угодою №3 до Договору про надання охоронних послуг від 20.06.2017 внесені зміни в зміст договору, а саме доповнено перелік об`єктів охорони додатковим об`єктом незавершеного будівництва (житловий комплекс), розташований за адресою: пр. Героїв в районі буд. №1 - вул. Набережна Перемоги, м. Дніпро (далі - об`єкт).

Відповідно до акта огляду місця події (розкрадання матеріальних цінностей на об`єкті Героїв, 1 у м. Дніпро) від 30.08.2017 - в період здійснення на об`єкті ремонтних робіт сваєзадавлювальної машини ПЗС-160 у серпні 2017 року, зокрема, в неробочий час на об`єкті, який перебував під охороною ТОВ "Мінотавр", мало місце розкрадання матеріальних цінностей (комплектуючі частини сваєзадавлювальної машини ПЗС-160), що належали на праві власності ПрАТ "НВО "Созидатель".

Про даний факт було повідомлено Соборне відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження №12017040650003113.

Згідно з даними бухгалтерського обліку, станом на 01.09.2017 на балансі ПрАТ "НВО "Созидатель" перебував прес гідравлічний для задавлювання свай ПЗС (інвентарний №003011) із залишковою вартістю 631 678,88 грн., в тому числі ПДВ - 105279,81 грн.

Довідкою ПрАТ "НВО "Созидатель" вих. №1137/1 від 15.09.2017 засвідчується факт перевезення у червні 2017 року пресу гідравлічного для задавлювання свай ПЗС-160 в повному комплекті.

ПрАТ "НВО "Созидатель" внаслідок розкрадання комплектуючих частин сваєзадавлювальної машини ПЗС-160 придбало нові аналогічні розкраденим комплектуючі частини з метою недопущення зриву строків виконання будівельних робіт на об`єкті.

Вартість комплектуючих частин для сваєзадавлювальної машини ПЗС-160 станом на 05.09.2017 становила 88739,20 грн., що підтверджується рахунком-фактурою ПАТ "Одеський завод по випуску ковальсько-пресованих автоматів" №354 від 05.09.2017.

За твердженням позивача, через неналежне виконання умов договору про надання охоронних послуг №03 від 20.01.2014 зі сторони ТОВ "Мінотавр", ПрАТ "НВО "Созидатель" зазнало матеріальних збитків у зв`язку з вчиненням невстановленими особами злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України.

Між тим матеріальна відповідальність ТОВ "Мінотавр" застрахована ПрАТ "СК "Альянс", про що 14.12.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альянс" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінотавр" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами №33.0003637.03 (далі - Договір страхування), відповідно до п. 2 якого, його предметом є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов`язані з зобов`язанням страхувальника відшкодувати збиток (шкоду), заподіяний третім особам - власникам майнових об`єктів, які було взято під охорону страхувальником (ТОВ "Мінотавр"), у зв`язку з крадіжкою зі зламом, пограбуванням, розбійним нападом, протиправними діями третіх осіб в межах об`єкта (згідно з умовами цього договору), або іншої відповідальності, що виникла в результаті здійснення страхувальником (ТОВ "Мінотавр") своєї професійної діяльності.

Страховим випадком відповідно до пункту 11.1.1. Договору страхування є заподіяння шкоди або збитків третім особам в результаті втрати, пошкодження або знищення всього або частини майна, що передане ними страхувальнику під охорону в результаті крадіжки зі зламом, пограбування, розбійного нападу, протиправних дій третіх осіб, що сталися протягом періоду знаходження таких об`єктів під охороною та наглядом страхувальника в період дії цього договору страхування.

Пунктом 5 Договору страхування передбачено індивідуальний ліміт відповідальності страховика, який становить 200 000,00 грн.

В свою чергу пунктом 9.1. Договору страхування передбачає безумовну франшизу, що вираховується з будь-якого та кожного збитку, та складає: 0,5% від індивідуального ліміту відповідальності страховика щодо кожного об`єкта та становить 1000,00 грн.

Відповідно до пункту 18.1. Договору страхування страховик протягом 30-ти календарних днів з дня отримання всіх необхідних документів по страховому випадку та підписання страхового акта про настання страхового випадку приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик письмово повідомляє про це страхувальника з обґрунтуванням причин відмови протягом 10-ти робочих днів із моменту прийняття такого рішення.

Пунктом 18.2. Договору страхування встановлено, що виплата страхового відшкодування здійснюється в межах страхової суми і лімітів відповідальності, встановлених в цьому договорі страхування.

Згідно з пунктом 18.3. Договору страхування страхове відшкодування виплачується страхувальнику протягом 15-ти банківських днів після прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Мінотавр" в письмовому вигляді повідомлено ПрАТ "СК "Альянс" про настання страхового випадку.

Так про своєчасне повідомлення відповідачем-1 відповідача-2 про настання страхового випадку убачається з листів СК "Альянс" адресованих ТОВ "Мінотавр" №1065 від 27.10.2017, №1129 від 11.12.2017, №1481 від 18.01.2018, в яких страховик повідомляє страхувальника про те, що 30.08.2017 страховика повідомлено про настання подій, які сталися у період часу з 22.08.2017 по 30.08.2017, а саме крадіжка майна, яке належить ПрАТ "НВО "Созидатель".

Тобто, страховиком підтверджується його обізнаність про настання страхового випадку. З даних листів також вбачається про відкриття з даного приводу страхової справи №73 відп./30.0817.

В свою чергу, у вказаних листах, страховик повідомляв страхувальника про відсутність правових підстав визнати даний випадок страховим, з посиланням на п.п. 11.4., 11.1. договору страхування, згідно з якими випадку визнаються страховими, якщо:

- такі події стали результатом крадіжки зі зламом, пограбування, розбійного нападу, протиправних дій третіх осіб, що відбулися в період дії договору страхування за адресами знаходження майнових об`єктів, які взято під охорону;

- компетентними органами встановлений факт скоєння крадіжки зі зламом, пограбування, розбійного нападу, протиправних дій третіх осіб, що призвели до настання страхового випадку;

- пред`явлені документи компетентних органів, що підтверджують факт спричинення збитку (шкоди) майну потерпілої третьої особи та його зв`язок з наслідками крадіжки зі зламом, пограбування, розбійного нападу, протиправних дій третіх осіб;

- судом визнано вину страхувальника.

У листах зазначено, що до страхової компанії не надано рішення суду, яким встановлено вину страхувальника (ТОВ "Мінотавр") За відсутності рішення суду, яким встановлено вину страхувальника у настанні збитків не має правових підстав для визнання подій страховим випадком та здійснити страхове відшкодування.

Предметом спору у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо незабезпечення схоронності майна позивача на об`єкті, що охороняється, та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача суму коштів у розмірі 88739,20 грн. як відшкодування збитків.

Спір у даній справі виник у зв`язку завданням позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 договору про надання охоронних послуг. При цьому відповідач-2 стороною цього договору не є, а є страховиком, який за договором добровільного страхування застрахував майнову відповідальність відповідача-1 (страхувальника) перед третіми особами у зв`язку з спричиненням збитків при наданні послуг охорони.

Дослідивши підстави виникнення спору та докази, якими обґрунтовано позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що визнав доведеним факт вчинення крадіжки зі зломом, вину відповідача-1 у незабезпеченні належної охорони майна, внаслідок чого відбулось викрадення, а тому дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу спричинених збитків.

При цьому суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача-1 та відповідача-2 не є солідарним, ні в силу закону, ні в силу договору, тому дійшов висновку визначити міру відповідальності кожного відповідача перед позивачем у наступних розмірах: з відповідача-1 стягнути суму 1000,00 грн., а з відповідача-2 у розмірі 87739,20 грн.

Розподіляючи між відповідачем-1 та відповідачем-2 суму збитків, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд виходив із того, що у відповідача-2 на виконання умов договору добровільного страхування відповідальності відповідача-1 перед третіми особами також виник обов`язок здійснити відшкодування позивачеві спричинених збитків в межах ліміту відповідальності страховика та за вирахуванням франшизи.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 з незабезпечення схоронності майна позивача на охоронюваному об`єкті за адресою: пр. Героїв в районі буд. №1 - вул. Набережна Перемоги, в м. Дніпро під час здійснення охоронюваної діяльності за умовами Договору про надання охоронних послуг №03 від 20.01.2014 зі змінами та доповненнями, то у таких вимогах суд першої інстанції відмовив, оскільки вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо забезпечення схоронності майна задоволенню не підлягає, так як не є ефективним способом захисту, а така обставина як протиправність дій відповідача-1 встановлюється в мотивувальній частині рішення, а не в резолютивній.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем-1 на підставі договору про надання охоронних послуг, а між відповідачем-1 та відповідачем-2 за договором добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, регулюються умовами цих договорів, нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про охоронну діяльність", Закону України "Про страхування" тощо.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 906 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 8 Закону України "Про охоронну діяльність" визначено, що суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства. У договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб`єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов`язань.

Так пунктом 6.4. Договору про надання охоронних послуг передбачено, що виконавець несе матеріальну відповідальність за збитки, спричинені сторонніми особами, які проникли на територію об`єкту в період здійснення фізичної охорони та здійснили крадіжку, знищення чи пошкодження майна замовника.

Відшкодування збитків здійснюється після надання замовником необхідних документів в порядку та строки, що обумовлені діючим законодавством України. Розмір збитків має бути підтверджений замовником відповідними документами та розрахунком вартості викраденого, знищеного або пошкодженого майна та звіреним з даними бухгалтерського обліку. В склад збитків, що підлягають відшкодуванню входить вартість викраденого або знищеного майна та витрати, що здійсненні замовником на його відновлення (пункт 6.7. Договору про надання охоронних послуг).

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов`язковість виконання сторонами договору.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України одним із правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов`язання, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як встановлено вище судом, відповідно до пункту 6.2. Договору про надання охоронних послуг передбачено, що з метою забезпечення гарантій відшкодування імовірних збитків матеріальна відповідальність виконавця буде застрахована в страховій компанії.

Відповідач-1 уклав із відповідачем-2 договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не пов`язані із зобов`язанням страхувальника відшкодувати збиток (шкоду), заподіяній третім особам - власникам майнових об`єктів, які було взято під охорону страхувальником, зокрема у зв`язку з крадіжкою зі зламом.

За приписами частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами першою, другою статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положення частини першої статті 225 Господарського кодексу України також визначають, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; розмір збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України на позивача покладено обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази повинні бути належними та допустимими.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасовуючи своєю постановою від 29.05.2019 рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції у цій справі при попередньому розгляді вказав, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам скаржника про те, що жодного процесуального документа слідчого, а саме протоколу огляду місця події, постанови про порушення кримінального провадження або ухвали та вироку суду в матеріалах справи немає.

При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив у згаданій постанові, що наведені висновки господарських судів щодо розміру завданих позивачу збитків по суті ґрунтуються на внутрішніх документах відповідача-1 та правовідносинах відповідача-1 та відповідача-2 за договором страхування.

До того ж, у вказаній постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначено, що висновки судів про доведення факту викрадення обладнання, про розміри стягнення страхового відшкодування, про настання страхової події, про відсутність підстав для виключення страхової відповідальності є передчасними і такими, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах та не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Матеріалами справи підтверджується, що в період здійснення на об`єкті ремонтних робіт сваєзадавлювальної машини ПЗС-160 у серпні 2017 року, зокрема в неробочий час на об`єкті, який перебував під охороною ТОВ "Мінотавр" мало місце розкрадання матеріальних цінностей (комплектуючі частини сваєзадавлювальної машини ПЗС-160), що належали на праві власності ПрАТ "НВО "Созидатель".

Даний факт було виявлено 30.08.2017 та одразу ж зафіксовано співробітниками ПрАТ "НВО "Созидатель". Також, було комісійно складено акт огляду місця події (розкрадання матеріальних цінностей на об`єкті Героїв, 1 у м. Дніпро) від 30.08.2017.

Таким чином, факт зникнення комплектуючих частин підтверджується в матеріалах справи актом огляду місця події (розкрадання матеріальних цінностей на об`єкті Героїв, 1) від 30.08.2017, актом (щодо викрадення комплектуючих елементів сваєзадавлювальної машини ПЗС - 160 в період з 22.08.2017 по 30.08.2017 за адресою м. Дніпро, проспект Героїв,1).

Про даний факт було повідомлено і правоохоронні органи, зокрема Соборне відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження №12017040650003113.

З наявної у справі довідки Соборного відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області вбачається, що 11.09.2017 представник ПрАТ "НВО "Созидатель" звернувся до Соборного ВП ДВП ГУНП із заявою про те, що в період часу з 22.08.2017 по 30.08.2017 за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв, біля будинку 1 на будівельному майданчику, невідома особа, таємно, невстановленим шляхом, вчинила крадіжку майна, а саме комплектуючих частин машини ПЗС-160, чим було спричинено матеріальної шкоди у розмірі 88739,20 грн.

В ході проведення досудового розслідування, було встановлено, що злочин скоєний невідомою особою, шляхом злому вхідного замку до будівельного майданчика. Проводиться досудове розслідування.

На виконання вказівок Верховного Суду, ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 та від 09.10.2019 зобов`язано Соборне відділення поліції ГУ НП в Дніпропетровській області надати до Господарського суду Дніпропетровської області належним чином засвідчену копію матеріалів кримінального провадження №1201740650003113, порушеного за фактом викрадення майна, належного ПрАТ "НВО "Созидатель", в обсязі, що не призведе до спричинення шкоди цілям і завданням кримінального провадження.

Згідно з наданою старшим слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області довідкою від 22.10.2019 на даний час по кримінальному провадженню №1201740650003113 триває досудове розслідування, про підозру нікому не пред`являлося, запобіжний захід не обирався. Копії матеріалів кримінального провадження орган поліції надати не має можливості, оскільки триває досудове розслідування, усі документи, які містяться в матеріалах провадження, являються таємними, що не підлягають розголошенню.

Стаття 73 Господарського процесуального кодексу України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 78 Господарського процесуального кодексу України визначає, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наразі факт вчинення крадіжки зі зломом встановлено Соборним відділенням поліції. Зазначені докази є належними для підтвердження факту викрадення невстановленою особою належного позивачу майна.

Щодо відсутності у матеріалах справи вироку суду про притягнення винної особи до відповідальності, то суд першої інстанції правильно виходив із того, що в межах цієї справи для стягнення збитків не потрібно встановлювати саме особу, яка вчинила даний злочин. У даному спорі достатнім є встановлення факту викрадення належного позивачу майна як обов`язкової складової правопорушення відповідача-1 щодо незабезпечення схоронності переданих під охорону об`єктів.

Стосовно необхідності встановлення вини страхувальника у настанні страхового випадку, місцевий господарський суд вірно зазначив, що ТОВ "Мінотавр", уклавши договори охорони з позивачем, зобов`язався забезпечити на даних об`єктах належну охорону. У той же час, ТОВ "Мінотавр" не виконано належним чином своїх зобов`язань із забезпечення охорони об`єктів, які передані позивачем під охорону.

Діяння (бездіяльність) відповідача-1 полягає у незабезпеченні належної охорони, внаслідок чого відбулося викрадення.

Вина відповідача-1 полягає у неналежній організації процедури охорони.

Причинно-наслідковий зв`язок випливає з того, що у зв`язку із неналежною охороною, позивач, в результаті крадіжки, зазнав додаткових витрат для придбання нових комплектуючих для відновлення сваєзадавлювальної машини.

Як пояснив суду позивач задля усунення перешкод у своїй господарській діяльності, пов`язаних з простоюванням будівельної техніки, він вимушений був закупити комплектуючі частини для відновлення сваєзадавлювальної машини.

Факт закупівлі підтверджується наявними у справі рахунком-фактурою №354 від 05.09.2017 та видатковою накладною №157 від 27.10.2017, які свідчать про придбання позивачем комплектуючих частин для відновлення сваєзадавлювальної машини на суму 88739,20 грн.

Відповідно до наведених вище положень статті 22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються не тільки втрата майна, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відтак витрати позивача в сумі 88739,20 грн., які ця особа здійснила для відновлення свого порушеного майнового права, є її збитками.

Таким чином, факт спричинення збитків, розмір збитків та причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача-1 є доведеними позивачем, а відповідач-1 зі своєї сторони не довів відсутність вини у спричиненні вказаних збитків позивачу.

Між тим, як встановлено вище судом, матеріальна відповідальність відповідача-1 застрахована відповідачем-2, про що укладено договір між ПрАТ "СК "Альянс" (страховик) та ТОВ "Мінотавр" (страхувальник), а саме договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами №33.0003637.03 від 14.12.2016.

За визначенням, яке надає частина 1 статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

За частиною четвертою статті 6 Закону України "Про страхування" одним із видів добровільного страхування можуть бути, зокрема, страхування відповідальності перед третіми особами.

Частина друга статті 8 та частина друга статті 9 Закону України "Про страхування" визначають, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до пункту 2 Договору страхування його предметом є майнові інтереси страхувальника (ТОВ "Мінотавр"), що не суперечать закону і пов`язані з зобов`язанням страхувальника (ТОВ "Мінотавр") відшкодувати збиток (шкоду), заподіяний третім особам - власникам майнових об`єктів, які було взято під охорону страхувальником (ТОВ "Мінотавр"), у зв`язку з крадіжкою зі зламом, пограбуванням, розбійним нападом, протиправними діями третіх осіб в межах об`єкту (згідно умов цього договору), або іншої відповідальності, що виникла в результаті здійснення страхувальником (ТОВ "Мінотавр") своєї професійної діяльності.

Страховим випадком відповідно до пункту 11.1.1. Договору страхування є заподіяння шкоди або збитків третім особам в результаті втрати, пошкодження або знищення всього або частини майна, що передане ними страхувальнику під охорону в результаті крадіжки зі зламом, пограбування, розбійного нападу, протиправних дій третіх осіб, що сталися протягом періоду знаходження таких об`єктів під охороною та наглядом страхувальника в період дії цього Договору страхування.

Щодо доводів відповідача-2 про не настання страхової події, то вони спростовуються наявними у справі доказами.

Суд першої інстанції, розглянувши посилання відповідача-2 (страховика) на пункт 13.3.13. Договору страхування, а саме що страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про зміни умов страхування (в тому числі інформації, зазначеної в заяві на страхування, якщо така була оформлена письмово) в семиденний термін та узгодити із страховиком подальші дії щодо такого договору страхування, правильно врахував, що:

- у заявці на страхування не зазначені адреси об`єктів, які прийняті під охорону відповідачем-1;

- Договір охорони до договору страхування не додавався, а відтак страхування поширюється на усі об`єкти, які взяті під охорону відповідачем-1;

- під охороною ТОВ "Мінотавр" перебувають не лише об`єкти, які належать позивачу;

- відповідно до договору добровільного страхування страхувальником застраховано цивільно-правову відповідальність страховика.

Крім того, у пункті 12.4. Договору страхування зазначено, що страхова відповідальність не розповсюджується на вимоги про відшкодування збитку, заявлені на основі договорів, контрактів, угод, окрім договорів про надання охоронних послуг, або за узгодженням із страхувальником, без згоди на це страховика.

За встановленого вище колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що договір страхування поширюється на усі договори про надання охоронних послуг, оскільки у договорі страхування не конкретизовано, на які саме об`єкти, взяті страховиком під охорону, не розповсюджується дія договору страхування.

Отже, заперечення відповідача-2 щодо того, що оскільки Додаткову угоду до Договору про надання охоронних послуг укладено відповідачем-1 з позивачем без попереднього погодження з відповідачем-2 - обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції, оскільки у пункті 10.1. Договору страхування зазначено, що місце дії страхування поширюється на території України, та за адресами об`єктів, які взяті під охорону.

Відтак судом першої інстанції правильно встановлено, що у даному випадку доведений факт викрадання належного позивачу майна на об`єкті, який підпадає під дію договору страхування, а відтак мав місце страховий випадок, передбачений умовами договору страхування.

Судом першої інстанції також правильно встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 вчасно звертався до страхової компанії із повідомленням про настання страхового випадку в порядку встановленому у пунктах 18.1.-18.3. Договору страхування, а крім того з претензією від 30.07.2018 №30-07/18 про виплату страхового відшкодування та відшкодування збитків.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав, з чим погоджується й колегія суддів суду апеляційної інстанції, що існують усі підстави для застосування положень Договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами №33.0003637.03 від 14.12.2016.

За частиною третьою статті 26 Закону України "Про страхування" рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

За приписами пунктів 2 та 3 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до частин 16-18 статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як передбачено у пункті 5 Договору страхування індивідуальний ліміт відповідальності страховика, який становить 200000,00 грн., а отже, є достатнім для покриття збитків за даним страховим випадком.

Пункт 9.1. Договору страхування передбачає безумовну франшизу, що вираховується з будь-якого та кожного збитку, та складає: 0,5 % від індивідуального ліміту відповідальності страховика, щодо кожного об`єкту та становить 1000,00 грн.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суд у своїй постанові від 29.05.2019 у цій справі зазначив, що господарськими судами не з`ясовано, чи обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо незабезпечення схоронності майна позивача на об`єкті, що охороняється, призводять до поновлення порушених прав, зокрема, чи сприяють такі вимоги ефективному відновленню порушеного права позивача.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце

Обов`язковою умовою надання правового захисту позивачу судом є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд першої інстанції правильно врахував, що відповідачем-1 не заперечується недотримання умов договору щодо незабезпечення схоронності майна, вина відповідача-1 встановлена судом, що є обов`язковою умовою для стягнення збитків, однак, вимога про визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо незабезпечення схоронності майна позивача на охоронюваному об`єкті не призведе до ефективного способу захисту права позивача. Задоволення такої вимоги позову жодним чином не відновить порушене право позивача, в частині відшкодування збитків, яких він зазнав через крадіжку.

Отже, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо незабезпечення схоронності майна задоволенню не підлягає.

Разом із цим матеріалами справи підтверджено, що відповідач-1 та відповідач-2, неналежно виконавши свої зобов`язання перед позивачем за означеними договорами про надання послуг охорони та добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, допустили порушення прав останнього на отримання відшкодування збитків у зв`язку з незбереженням належного йому майна.

Стаття 540 Цивільного кодексу України визначає, що якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників. кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці. якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 541 Цивільного кодексу України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

За приписами пункту 3 частини першої статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у даному випадку обов`язок відповідача-1 та відповідача-2 не є солідарним, ні в силу закону, ні в силу договору.

Так з викладеного слідує, що зобов`язання відповідача-1 (особи, яка спричинила збиток) та відповідача-2 (страховика) перед позивачем є різними за підставами та обсягом відповідальності, крім того ані договором про надання охоронних послуг, ані договором добровільного страхування відповідальності перед третіми особами не визначено обов`язок відповідачів, як солідарний.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що слід визначити міру відповідальності кожного відповідача перед позивачем окремо в певних частинах.

За встановлених судом обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зважаючи на встановлені факти, умови укладених між сторонами договорів про надання послуг охорони та добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, а також вимоги зазначених вище правових норм, зокрема норм, які визначають ліміт відповідальності, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів грошових коштів на відшкодування спричинених збитків, а саме: про стягнення з відповідача-1 суми 1000,00 грн., а з відповідача-2 суми 87739,20 грн. - ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи судом апеляційної інстанції колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції у цій справі прийнято при повному та всебічному з`ясування обставин, що мають значення для справи, із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача-2 не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції.

Тому підстав для скасування оскарженого судового рішення не вбачається, у задоволенні апеляційної скарги відповідача-2 слід відмовити, а оскаржене судове рішення залишити без змін.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

За подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції за результатами повторного розгляду цієї справи, яке було оскаржене у повному обсязі, відповідачем-2 було сплачено судовий збір у розмірі 5286,00 грн.

Заяви про відшкодування інших судових витрат у зв`язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції від сторін не надходили.

Відповідно пункту 2 частини першої до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що за результатами перегляду цієї справи апеляційну скаргу відповідача-2 залишено без задоволення, відповідно до наведених вище положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відповідача-2, понесені у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на цю особу та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 у справі №904/3920/18 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альянс".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 17.03.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Чус

Суддя Л.П. Широбокова