Рішення

від 16.03.2020 по справі 904/5192/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2020м. ДніпроСправа № 904/5192/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЛАСИКА"

про стягнення шкоди у розмірі 287618,99грн., завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки

Представники:

від позивача: Полішко І.О., представник за довіреністю

від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЛАСИКА" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути шкоду у розмірі 287618,99грн., завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5192/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019.

Ухвалою від 18.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 10.12.2019.

У підготовче судове засідання, яке відбулось 10.12.2019, повноважні представники сторін не з`явились. Оцінивши наявні матеріали справи, господарський суд встановив відсутність належних доказів повідомлення відповідача. Отже, наявні підстави для відкладення підготовчого провадження. Ухвалою від 10.12.2019 відкладено підготовче судове засідання на 09.01.2020.

У підготовче судове засідання, яке відбулось 09.01.2020, повноважні представники сторін явку не забезпечили. Оцінивши наявні матеріали справи, господарський суд встановив відсутність належних доказів повідомлення відповідача. Ухвалою від 09.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) календарних днів, а саме по 17.02.2020 та відкладено підготовче судове засідання на 17.02.2020.

Щодо строку для подачі відзиву.

Ухвалу від 18.11.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 09.01.2020 , що, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 09.01.2020 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка висвітлена у постанові від 13.01.2020 по справі №910/22873/17 визначено, у разі якщо судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення , то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Відповідачу в ухвалі від 18.11.2019 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву по 24.01.2020.

Ухвалою від 17.02.2020 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 16.03.2020.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

В судовому засіданні, яке відбулося 16.03.2020, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 16.03.2020, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

06.10.2017 Красногвардійським районним судом м.Дніпра винесено ухвалу, відповідно до якої Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано дозвіл на проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час зайняття земельної ділянки розташованої за адресою місто Дніпро, Шоховий проїзд, 8.

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 11.10.2017 №392 - ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності" та Наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.11.2017 №452-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства" здійснено держаний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності шляхом проведення перевірки земельної ділянки розташованої за адресою місто Дніпро, Шоховий проїзд, 8.

За результатами перевірки встановлено факт того, що відповідач самовільно займає земельну ділянку загальною площею 0,7149га, яка розташована за адресою місто Дніпро, Шоховий проїзд, 8.

Встановлене порушення зафіксовано у:

- Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №392-ДК/387/АП/09/01/-17 від 27.10.2017;

- Акті обстеження земельної ділянки №452-ДК/143/АО/10/01/-17 від 23.11.2017;

- Припис №452-ДК/0165Пр/03/01/-17 від 23.11.2017

та

проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що складає 287618,99грн.

Позивач зазначає, що відносно директора відповідача складено матеріали адміністративного правопорушення, а саме протокол про адміністративне правопорушення №452-ДК/0152П/07/01/-17 та Постанова про закриття справи №452-ДК/0141По/08/01/-17, яка в подальшому направлена до Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Дніпропетровської області.

Правовою підставою позову визначено статті 22, 1166 Цивільного кодексу України.

Предметом позовних вимог визначено шкоду завдану державі у розмірі 287618,99грн., яка завдана самовільним зайняттям земельної ділянки загальною площею 0,7149га, яка розташована за адресою: місто Дніпро, Шоховий проїзд, 8.

Станом на 16.03.2020 відзив на позов не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків , пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався , про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі:

1. Чи є спірна земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав, за користування якою позивач просить стягнути шкоду.

2. Чи розроблено, погоджено та затверджено нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки у визначеному законодавством порядку.

3. Характер правовідносин сторін.

4. Правова кваліфікація відносин сторін.

5. Правомірність розрахунку позивача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Ухвалою слідчого судді від 06.10.2017 Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська розглянувши клопотання прокурора про призначення проведення перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства, поданого в рамках кримінального провадження встановлено обставину встановлення досудовим розслідуванням, що по вулиці Шаховий проїзд, 8 у місті Дніпрі, невідомими особами встановлено бетонну загорожу, якою відгороджено земельну ділянку приблизною площею 0,0020га, дозвіл на відведення якої Дніпропетровською міською радою не надавався та ухвалено надати позивачу в рамках кримінального провадження дозвіл на проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час зайняття земельної ділянки розташованої за адресою: місто Дніпро, Шаховий проїзд, 8, а саме з метою підтвердження факту самовільного зайняття земельної ділянки та визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Наказом Головного управління Держгеокадасту у Дніпропетровській області від 11.10.2017 за №392-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" наказано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки по проїзду Шаховому, 8 у місті Дніпрі.

Наказом Головного управління Держгеокадасту у Дніпропетровській області від 16.11.2017 за №452-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" наказано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки по проїзду Шаховому, 8 у місті Дніпрі.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 27.10.2017 №392-ДК/387/АП/09/01/-17 та Актом обстеження земельної ділянки від 23.11.2017 №452-ДК/143/АО/10/01/-17 встановлено результати обстеження земельної ділянки площею 0,7149га, яка знаходиться в межах населеного пункту по вулиці Шаховий проїзд, 8 у місті Дніпрі та відноситься до земель комунальної власності.

Відповідно до наявної інформації та за результати візуального огляду встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташована двоповерхова будівля та підсобні приміщення колишнього дошкільного закладу загальною площею 1993,1кв.м., які належать відповідачу на підставі договору купівлі-продажу нерухомого від 29.09.2005 №б/н укладеного з ТОВ "Вектра", що підтверджує витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 05.04.2006 №10306686. Земельна ділянка огоджена залізобетонним парканом та перебуває під охороною. В Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 27.10.2017 №392-ДК/387/АП/09/01/-17 та Акті обстеження земельної ділянки від 23.11.2017 №452-ДК/143/АО/10/01/-17 зазначено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. У зв`язку із тим, що право на земельну ділянку площею 0,7149га по вулиці Шаховий проїзд, 8 у місті Дніпро попереднім землекористувачем - ТОВ "Вектра" не було оформлено та зареєстровано згідно чинного законодавства. Згідно з наявної інформації відповідач використовує земельну ділянку площею 0,7149га по вулиці Шаховий проїзд, 8 у місті Дніпро за відсутністю відповідного рішення про передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Отже, зроблено висновок, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 0,7149га по вулиці Шаховий проїзд, 8 у місті Дніпро, відповідальність за що передбачено пунктом "б" статті 21 Земельного кодексу України та статті 53-1 Кодексу України про Адміністративні правопорушення, статті 197-1 Кримінального кодексу України.

21.11.2017 складено протокол про адміністративне правопорушення №452-ДК/0152П/07/01/-17, яким встановлено, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 0,7149га по вулиці Шаховий проїзд, 8 у місті Дніпрі.

23.11.2017 директору відповідача видано припис №452-ДК/0165Пр/03/01/-17 якому приписано протягом тридцяти днів усунути виявлене порушення, яке полягає у самовільному зайнятті відповідачем земельної ділянки площею 0,7149га по вулиці Шаховий проїзд, 8 у місті Дніпрі. 23.11.2017 винесено постанову про закриття справи №452-ДК/0141По/08/01/-17 у відношенні директора відповідача, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом позовних вимог визначено шкоду завдану державі у розмірі 287618,99грн., яка завдана самовільним зайняттям земельної ділянки загальною площею 0,7149га, яка розташована за адресою: місто Дніпро, Шоховий проїзд, 8.

1. Чи є спірна земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав, за користування якою позивач просить стягнути шкоду.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера ; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 по справі №916/2948/17 та від 09.04.019 по справі №922/652/18).

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою за договором оренди.

Таким чином, для вирішення даного спору є необхідним встановлення чи є земельна ділянка, самовільне використання якої є підставою позову сформованим об`єктом цивільних прав, за користування яким позивач просить стягнути шкоду, завдану внаслідок самовільної її використання.

Державна реєстрація земельної ділянки, відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відтак, господарський суд встановив, що позивачем не надано Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Крім того, в Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 27.10.2017 №392-ДК/387/АП/09/01/-17 та Акті обстеження земельної ділянки від 23.11.2017 №452-ДК/143/АО/10/01/-17 зазначено, що попереднім землекористувачем - ТОВ "Вектра" не було оформлено та зареєстровано згідно чинного законодавства , а відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 0,7149га по вулиці Шаховий проїзд, 8 у місті Дніпро.

Зрештою, докази того, що спірна земельна ділянка є об`єктом цивільних прав, станом на 16.03.2020, відсутні.

2. Чи розроблено, погоджено та затверджено нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки у визначеному законодавством порядку.

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим . Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 по справі №922/3782/17, від 12.03.2019 по справі №916/2948/17) .

Господарський суд констатує відсутність Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

3. Характер правовідносин сторін.

Господарський суд констатує бездоговірний характер правовідносин сторін і використання відповідачем земельної ділянки площею 0,7149га по вулиці Шаховий проїзд, 8 у місті Дніпрі без правовстановлюючих документів. Докази зворотного відсутні.

4. Правова кваліфікація відносин сторін.

Правовою підставою позовних вимог позивач визначив статті 22, 1166 Цивільного кодексу України.

Щодо правильної кваліфікації спірних правовідносин.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд діє згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ).

Відтак, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права , що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц (провадження №61-18064св18)).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Вказана правова позиція підтверджена Великою Палатою Верховного Суду і викладена у постанові від 04.12.2019 по справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) .

Відтак, господарський суд визнав позицію сторін в частині обрання правової підстави задля обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень неправильною з огляду на таке .

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини 1 статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18).

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають через те, що в процесі розгляду справи господарським судом позивач не надав докази того, що спірна земельна ділянка є сформованим об`єктом цивільних прав, а також докази розроблення, погодження та затвердження нормативної грошової оцінки цієї ділянки у визначеному законодавством порядку.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 4314,28грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням №2460 від 05.11.2019 на суму 4314,28грн.

Розмір сплаченого позивачем судового збору відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на позивача.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 200-201, 204-205, 218-220, 222, 232-233, 236-242, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ.

У задоволенні позовних вимог ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (49004, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ОЛЕКСАНДРА ПОЛЯ, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39825428) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЛАСИКА" (49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ШМІДТА, будинок 43, квартира 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31549773) про стягнення шкоди у розмірі 287618,99грн., завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відмовити в повному обсязі.

Судові витрати покласти на ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (49004, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ОЛЕКСАНДРА ПОЛЯ, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39835428).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 17.03.2020.

Суддя І.В. Петренко