Рішення

від 13.03.2020 по справі 908/3513/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/11/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2020 Справа № 908/3513/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, б.137; поштова адреса - 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, б. 4)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВААП (69005, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, б. 6)

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача : не з`явився;

від відповідача : не з`явився.

Суть спору:

19.12.2019 до господарського суду Запорізької області звернувся Концерну "Міські теплові мережі" з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВААП", в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 205 061,22 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 15 682,68 грн, 3% річних в розмірі 6 610,10 грн.

19.12.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3513/19, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 24.12.2019 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду, але не пізніше 13.01.2020, для усунення недоліків позовної заяви вказаних в ухвалі.

14.01.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3513/19, присвоєно справі номер провадження №35/11/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 18.02.2020.

Ухвалою суду від 13.03.2020 розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження відкладено до 13.03.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем законодавства України, яким регулюються правовідносини сторін щодо теплопостачання, а саме: відповідачем не укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відтак облік відпущеної теплової енергії здійснюється по особовому рахунку № 204143. Відповідач отриману в період з грудня 2017 року по квітень 2019 року теплову енергію на загальну суму 205 061,22 грн. не оплатив. На підставі ст.. 625 ЦК України позивачем нараховано 15 682,68 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 6 610,10 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у призначені судові засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвали суду не виконані, відзив на позов не надано.

Ухвала суду від 20.01.2020 про відкриття провадження управі, надіслана на адресу відповідача, повернулася з відміткою підприємства зв`язку Організація не розшукана .

Відповідно до п. 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження ТОВ ВААП є : 69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Морозова, б. 6. Саме ця адреса зазначена в позові та саме за цією адресою судом направлялася поштова кореспонденція.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду відповідачем та повернення її до суду є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи неявку сторін, технічна фікція судового засідання не здійснювалася.

Рішення прийнято в судовому засіданні 13.03.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.11.2018 № 144649193 на нерухоме майно, розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Матросова Олександра, 6, починаючи з 29.03.2005 зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВААП". Підстава виникнення права власності: договір міни №997 від 25.03.2005, зареєстрований приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Калініною О.В.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач в період з грудня 2017 року по квітень 2019 року відпустив теплову енергію на потреби опалення в нежитловому приміщенні, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, 6, на загальну суму 205 061,22 грн.

Факт отримання теплоносія підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії в зазначений період.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, та іншими нормативно-правовими актами України.

Виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про теплопостачання", він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; Теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", надалі - Закону). Таким є позивач у справі.

Відповідно до Закону України "Про природні монополії" Концерн "Міські теплові мережі" відноситься до суб`єктів природної монополії.

Основним предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподіл теплової енергії для підігріву житла і побутових потреб населення, підприємств, організацій і її збут.

Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", Концерн не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості.

Відповідно до Законів України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.

Статтею 24 Закону визначено, що одним з основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У статті 179 Господарського кодексу України закріплено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги. оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13).

Концерн "Міські теплові мережі" на адресу відповідача надсилав проект договору № 204143 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, про що свідчить опис вкладення у цінний лист 02.11.2018.

У період часу з грудня 2017 року по травень 2019 року Концерном міські теплові мережі на юридичну адресу відповідача надсилались рахунки та акти приймання - передачі теплової енергії для підписання.

У спірний період споживач свого обов`язку щодо укладення договору не виконав, договору купівлі-продажу теплової енергії з Концерном "МТМ" укладено не було, акти приймання - передачі теплової енергії не підписані, у зв`язку з чим облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 204143.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послуги, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор вправі вимагати виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виходячи зі змісту якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як вже зазначалося, згідно долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі теплової енергії позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 205 061,22 грн. Акти разом з рахунками надсилалися на юридичну адресу відповідача.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу щодо погашення заборгованості за теплову енергії № 1490/09 від 07.11.2018.

Відповідач надіслані йому акти не підписав, спожиту без договору теплову енергію не оплатив, направлену на його адресу Вимогу про сплату заборгованості залишив без задоволення.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідачу послуги з централізованого теплопостачання позивачем не надавались або що відповідач ці послуги не отримував.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених вище норм права вказує на необхідність подання стороною належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї правової позиції щодо наявності порушення її прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію у сумі 205061,22 грн. законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 15682,68 грн та 3% річних у сумі 6610,10 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що вони виконані вірно, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 15682,68 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 6610,10 грн.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю ВААП про стягнення коштів задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВААП (69005, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, б. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 33328201) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, б. 137; поштова адреса - 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, б. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, р/р UA НОМЕР_1 у Запорізькому обласному управлінні АТ Ощадбанк , код МФО 313957) суму основного боргу в розмірі 205061,22 грн (двісті п`ять тисяч шістдесят одна гривня 22 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВААП (69005, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, б. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 33328201) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, б. 137; поштова адреса - 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, б. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, р/р НОМЕР_2 UA, ПАТ АБ Укргазбанк , код МФО 320478) суму інфляційних втрат в розмірі 15682,68 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 68 коп.), 3% річних у розмірі 6610,10 грн (шість тисяч шістсот десять гривень 10 коп.), судовий збір у розмірі 3410,31 грн (три тисячі чотириста десять гривень 31 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17 березня 2020 року.

Суддя О.А. Топчій