Рішення

від 10.03.2020 по справі 908/3510/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/12/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2020 Справа № 908/3510/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Осоцького Д.І. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Союзагроконсалтинг» , 52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Б. Хмельницького, 1К

до відповідача Державного підприємства «Сільськогосподарського підприємства державної кримінально - виконавчої служби України (№1)» , 70053, Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, 2

про стягнення коштів

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Середа В.І., директор наказ № 1 К від 24.01.2013;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору

18.12.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Союзагроконсалтинг» , Дніпропетровська область, м. Синельникове до відповідача Державного підприємства «Сільськогосподарського підприємства державної кримінально - виконавчої служби України (№1)» , Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка про стягнення суми заборгованості за договором поставки № 17/05-19 від 17.05.2019 у розмірі 103 911,53 грн, з яких, сума основної заборгованості у розмірі 100 000,50 грн, пеня у розмірі 3565,82 грн, 3% річних у розмірі 345,21 грн.

Разом з позовними вимогами, позивачем заявлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2019, справу № 908/3510/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 21.12.2019 матеріали справ залишено без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

10.01.2020 на адресу господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Союзагроконсалтинг» про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3510/19, присвоєно справі номер провадження 15/12/20. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 05.02.2020.

Ухвалою суду від 05.02.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 10.03.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару на підставі договору поставки № 17/05-19 від 17.05.2019, у зв`язку з чим за Державним підприємством «Сільськогосподарського підприємства державної кримінально - виконавчої служби України (№ 1)» утворилась заборгованість в сумі 100 000,50 грн. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу пеню в сумі 3565,82 грн, 3 % річних у розмірі 345,21 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 10.03.2020 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові № 19 від 16.12.2019 та поясненнях № 42 від 05.03.2020.

Відповідач у призначені судові засідання не з`являлися, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконані, відзив на позов не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Оберіг» .

В судому засіданні 10.03.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані докази, суд установив наступне.

17.05.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Союзагроконсалтинг» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Сільськогосподарського підприємства державної кримінально - виконавчої служби України (№1)» (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 17/05-19 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, за умовами договору у строки зумовлені цим договором постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його ціну відповідно до умов договору (додаткових угод та Специфікацій до нього).

Відповідно до п. п. 2.1 , 2.2 договору конкретний асортимент товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару, умови оплати, інші необхідні відомості наведені у специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Вартість договору складається із сум всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору.

Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що оплата товару здійснюється на підставі рахунку-фактури, що надається постачальником одночасно із специфікацією.

Відповідно до п. 6.4. договору термін сплати по рахунку не пізніше 31.10.2019.

Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань - до повного виконання (п. 10.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору сторонами укладено Специфікацію № 1 від 17.05.2019 на загальну суму 100 000,50 грн - термін поставки - до 25.05.2019.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару (гербіцид Імпреза ), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000053 від 17.05.2019 на суму 100 000,50 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві та слідує з підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків за період від 01.01.2019 по 01.11.2019 заборгованість за договором склала 100 000,50 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

З огляду на вищезазначене, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором поставки № 17/05-19 від 17.05.2019 у сумі 100 000,50 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 01.11.2019 по 12.12.2019 в сумі 3565,82 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.4. договору у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, покупець на вимогу продавця сплачує пеню відсуми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Згідно з ч. 1. ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним, а вимогу про стягнення пені в розмірі 3565,82 грн такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 345,21 грн за період з 01.11.2019 по 12.12.2019.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення 3 % річних у розмірі 345,21 грн такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів оплати наявної заборгованості, штрафних та компенсаційних санкцій відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та беручі до уваги те, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав неналежним чином, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Сільськогосподарського підприємства державної кримінально - виконавчої служби України (№1)» (70053, Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, 2; ідентифікаційний код юридичної особи 08680046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Союзагроконсалтинг» (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Б. Хмельницького, 1К; ідентифікаційний код юридичної особи 38485994) суму основного боргу у розмірі 100 000,50 грн (сто тисяч гривень 50 коп.), пеню у розмір 3565,82 грн (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривні 82 коп.), 3% річних в розмірі 345,21 грн (триста сорок п`ять гривень 21 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 березня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов