Рішення

від 12.03.2020 по справі 908/3453/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/231/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2020 Справа № 908/3453/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69076 м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458)

до відповідача: Приватного підприємства "АГРОСИНТЕЗ-ПЛЮС" (69035 м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 32814569)

про стягнення 8 941 грн. 32 коп.

представники сторін

від позивача: не з`явився

від відповідача: Ренгевич А.В., дов. № 01/20 від 10.02.2020

СУТЬ СПОРУ:

12.12.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з Приватного підприємства "АГРОСИНТЕЗ-ПЛЮС" 6 165 грн. 31 коп. основного боргу, 2 287 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 488 грн. 60 коп. 3 % річних.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 12.12.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3453/19 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

У позовній заяві позивач просив суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду 17.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3453/19, присвоєно справі номер провадження 27/231/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

09.01.2020 відповідач надіслав на адресу суду письмовий відзив № 3 від 02.01.2020 (вх. № 293/08-08/20 від 09.01.2020), відповідно до якого просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, письмову заяву № 2 від 02.01.2020 р. (вх. № 294/08-08/20 від 09.01.2020) про застосування строків позовної давності, а також клопотання № 1 від 02.01.2020 (вх. № 296/08-08/20 від 09.01.2020) про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16.01.2020 суд ухвалив здійснювати розгляд справи № 908/3453/19 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 11.02.2020.

Ухвалою суду від 11.02.2020 оголошувалася перерва до 12.03.2020, відповідно до ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 12.03.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Технічна фіксація здійснюється за допомогою технічних звукозаписувальних засобів на комплексі Оберіг .

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику відповідача який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні позивач не скористався.

У судовому засіданні 11.02.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Відповідач підтримав свої заперечення викладені у письмовому відзиві № 3 від 02.01.2020 р. (вх. № 293/08-08/20 від 09.01.2020), відповідно до якого просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Письмову заяву № 2 від 02.01.2020 р. (вх. № 294/08-08/20 від 09.01.2020) про застосування строків позовної давності відповідач підтримав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

01.10.2012 між Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі Орджонікідзевського району (теплопостачальна організація) та Приватним підприємством "АГРОСИНТЕЗ-ПЛЮС" (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201544.

Відповідно до п. 1.1 договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є їх невід`ємними частинами.

Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлено цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", "Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду", "Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води", "Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж", та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами (п. 1.2 договору).

В розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Додатком № 1а до договору визначено, що договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об`єкту - нежитлове приміщення № 78 розташоване за адресою м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 3, (далі - об`єкт теплопостачання). Загальна опалювальна площа об`єкту теплопостачання складає 140,85 кв.м.

Теплове навантаження на вказане приміщення, відповідно до Додатку 1 до договору складає 0,004821 Гкал/год.

Об`єкт теплопостачання належить на праві власності, згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.12.2011 та знаходиться в підвалі п`ятиповерхового житлового будинку. Система опалення житлового будинку - однотрубна, з верхньою розводкою приєднана до теплової мережі через елеваторний вузол.

Згідно з п.п. 3.2.1, 3.2.6 договору відповідач зобов`язався виконувати умови договору та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розділом 6 договору визначено порядок розрахунків за теплову енергію.

Згідно п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 6.4 договору споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно п. 6.5 договору при наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Споживачам, що не мають приладів комерційного`обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 6.6 договору при перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд. №4, тел. 233-00-65, 34-44-72, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачи теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ) (п. 6.7 договору).

Згідно п. 6.7.1 договору отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання

акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області - 5- днів, по Україні - 7 днів).

Відповідно до п. 6.7.2 договору у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, споживач зобов`язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем в судовому порядку.

На виконання умов договору теплопостачальна організація відпустила теплову енергію за період з січня 2015 року по квітень 2015 року на загальну суму 8 115 грн. 02 коп. Боржник вніс часткову плату за спожиту теплову енергію у розмірі 1 949 грн. 71 коп.

Загальна заборгованість основного боргу відповідача перед позивачем склала 6 165 грн. 31 коп. та 2 287 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 488 грн. 60 коп. 3 % річних, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено, правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201544 від 01.10.2012.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що на виконання умов договору теплопостачальна організація відпустила теплову енергію за період з січня 2015 року по квітень 2015 року на загальну суму 8 115 грн. 02 коп. Боржник вніс часткову плату за спожиту теплову енергію у розмірі 1 949 грн. 71 коп. Заборгованість склала 6 165 грн. 31 коп.

Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 6 165 грн. грн. 31 коп. за період з січня 2015 року по квітень 2015 року.

Як зазначає у позовній заяві сам позивач, що підтверджується матеріалами справи, відповідно до долучених відповідачем копій платіжних доручень № 294 від 20.04.2015 про сплату 5 197 коп. 88 коп., призначення платежу - сплата з опалення згідно договору № 201544 від 01.10.2012 у т.ч. ПДВ 20 % - 866,31 грн. та № 467 від 16.10.2015 про сплату 83 грн. 54 коп., призначення платежу - сплата за централізоване ГВП згідно рахунку № 201544 від 30.09.2015 у т.ч. ПДВ 20 % - 13,92 грн., вбачається здійснення відповідачем лише часткової оплати відпущеної позивачем теплової енергії в гарячій воді.

Отже, відповідач у строк, передбачений п. 6.4 договору взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, а саме здійснив оплату за спожиту теплову енергію за спірний період з порушенням строку, що підтверджується платіжними дорученнями.

Однак, суд враховує заяву відповідача про застосування строків позовної давності та те, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, днем закінчення строку для оплати товару покупцем є перший робочий день за вихідним.

Тому, при визначенні строків оплати за отриманий товар, суд керується нормами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 6.4 договору споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Отже, обов`язок відповідача по розрахунку за спожиту теплову енергію в гарячій воді, за період з січня по квітень 2015 року, припадав на кожне 20-те число кожного місяця, останній до 20-го травня 2015 року.

20.04.2015 року відповідач здійснив останній розрахунок за вищевказаний період.

Отже, строк позовної давності у позивача сплинув 21.05.2018, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області 12.12.2019 (вх. № 3714/08-07/19 від 12.12.2019).

Згідно з частиною 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом, було з`ясовано не дотримання позивачем правил обчислення процесуальних строків, які є важливими для господарського процесу взагалі та для забезпечення прав і свобод учасників судового процесу особливо.

Позивач не звертався до Господарського суду Запорізької області з письмовим клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності з поважних причин.

За таких обставин, Господарський суд Запорізької області не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з Приватного підприємства "АГРОСИНТЕЗ-ПЛЮС" 6 165 грн. 31 коп. основного боргу, 2 287 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 488 грн. 60 коп. 3 % річних.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Приватного підприємства "АГРОСИНТЕЗ-ПЛЮС", м. Запоріжжя відмовити .

Рішення оформлено та підписано 17.03.2020.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua .