Рішення

від 04.03.2020 по справі 910/449/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2020Справа № 910/449/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного підприємства Агрофірма Рослан , Дніпропетровська обл., Павлоградський район, с. Кочережки

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Грант ЛТД. , м. Київ

про стягнення 373 920,00 грн,

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Агрофірма Рослан звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Грант ЛТД. про стягнення 373 920,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки мінеральних добрив № ГЛ-3228 від 22.11.2019 в частині здійснення поставки товару в передбачені договором строки, у зв`язку із чим позивач вважає, що наявні правові підстави для повернення відповідачем попередньої оплати в сумі 373 920,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 позовну Приватного підприємства Агрофірма Рослан залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків в позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 19.02.2020.

14.02.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника підприємства, в якому Приватне підприємство Агрофірма Рослан підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2020.

У судове засідання 04.03.2020 представники сторін не з`явились.

Згідно з заявою позивача від 14.02.2020 останній просив суд розглянути справу за відсутності представника ПП Агрофірма Рослан та позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

При цьому, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи судом, виходячи з наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про відкриття провадження у справі від 27.01.2020 та про призначення справи до судового розгляду по суті від 19.02.2020 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 19, офіс 225.

Однак, конверти з ухвалами суду від 27.01.2020 та від 19.02.2020 були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд наголошує, що згідно з частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України (заява № 3236/03, Страсбург, 03.04.2008), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі як на офіційному веб-порталі судової влади України (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/gromadyanam/csz), так і у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За висновками суду, з огляду на неявку представника відповідача, який не скористався наданими йому процесуальними правами, приймаючи до уваги заяву позивача про розгляд справи без участі його представника, господарський суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представників сторін перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини третьої статті 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалось у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

У судовому засіданні судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

22.11.2019 між ПП Агрофірма Рослан (покупець) та ТОВ Грант ЛТД (постачальник) укладено договір поставки мінеральних добрив № ГЛ-3228 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у встановлені цим договором строки мінеральні добрива (товар) у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість за цінами та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.2 договору ціна, кількість, асортимент, терміни і пункти поставки товару обумовлюються в додатках (специфікаціях) до даного договору, які погоджуються сторонами та є невід`ємними частинами даного договору.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що постачальник поставляє товар партіями в терміни, зазначені в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Датою поставки товару є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Видаткові накладні є документами, які підтверджують виконання зобов`язань постачальника по передачі покупцю товару у погодженій ними кількості (п. 4.3. договору).

За умовами п. 6.3 договору покупець здійснює оплату наданих послуг не пізніше двох банківських днів з дні отримання відповідного рахунку постачальника, якщо інше не передбачено даним договором або додатками чи додатковими угодами до нього.

Покупець має здійснити оплату передбачено специфікацією до даного договору. Днем оплати вважається день зарахування коштів на банківських рахунок постачальника, якщо інше не суперечить чинному законодавству України та підпункту 6.6 даного договору (п. 6.4, 6.5 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору сторонами підписано специфікацію № 1 від 22.11.2019, у якій погодили найменування товару (Сульфоамофос NP 20:20+S14), кількість (30,4т), вартість (373 920,00 грн з урахуванням ПДВ), умови поставки (самовивіз), терміни поставки (по запиту покупця) та терміни оплати товару (попередня оплата у розмірі 100% вартості товару).

22.11.2019 ТОВ ГРАНТ ЛТД виставлено рахунок-фактуру № ГЛ-3228 на оплату товару на загальну суму 373 920 грн (з ПДВ).

Згідно з платіжними дорученнями № 10035 від 22.11.2019 на суму 95 000,00 грн, № 10036 від 25.11.2019 на суму 200 000,00 грн та № 10037 від 26.11.2019 на суму 78 920,00 грн позивачем оплачено замовлений товар на підставі рахунку-фактури № ГЛ-3228 від 22.11.2019.

Згідно з поясненнями позивача між сторонами велись переговори щодо поставки товару у телефонному режимі, відповідач повідомляв позивача про те, що після повної оплати товару позивач (покупець) зможе забрати товар на базі постачальника в с. Степове, Дніпровського району, Дніпропетровської області. Однак, після повної оплати суми коштів за замовлений товар, відповідач перестав виходити на зв`язок. За твердженнями позивача, при виїзді останнім в с. Степове, Дніпровського району, Дніпропетровської області виявлено, що бази належної відповідачу у даному населеному пункті не виявилось.

21.12.2019 позивач (покупець) в порядку визначеному специфікацією № ГЛ-3228 від 22.11.2019 звернувся до відповідача (постачальника) із запитом № 12/21 про поставку товару (сульфоамос NP 20:20+S14) у кількості 30,4 т в термін до 28.12.2019 за адресою: 51450, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, с. Кочережки, вул. Шевченко, 221.

Вказаним листом позивач також повідомив відповідача, що у разі невиконання обов`язку щодо поставки товару у строк до 28.12.2019, ПП Агрофірма Рослан буде розцінювати такі дії, як ухилення від виконання умов договору.

Спір у справі виник у зв`язку наявністю, як вказує позивач, правових підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 373 920,00 грн в судовому порядку.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд виходить з такого.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України ).

Матеріалами справи (платіжні доручення № 10035 від 22.11.2019 на суму 95 000,00 грн, № 10036 від 25.11.2019 на суму 200 000,00 грн та № 10037 від 26.11.2019 на суму 78 920,00 грн) підтверджується факт здійснення позивачем 100 % попередньої оплати товару - сульфоамос NP 20:20+S14 у кількості 30,4 т на загальну суму 373 920,00 грн.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що постачальник поставляє товар партіями в терміни, зазначені в додатках (специфікаціях) до даного договору. Згідно з пунктом 4 специфікації № 1 від 22.11.2019 термін поставки сторонами визначено по запиту покупця .

Судом встановлено, що в договорі сторонами не було визначено строку постачання товару, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, відтак останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. Настання строку виконання договору щодо оплати пов`язується із днем, коли боржник отримав вимогу.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, копії описів вкладення у цінний лист від 21.12.2019 та копії фіскальних чеків від 21.12.2019, підтверджують факт направлення позивачем на адресу ТОВ ГРАНТ ЛТД запиту на поставку товару.

Отже, за висновками суду, наявні в матеріалах справи докази 100% оплати замовленого товару та докази направлення покупцем на адресу постачальника (відповідача) запиту на поставку товару із зазначенням адреси поставки, свідчать про обізнаність відповідача виконати обов`язок за договором щодо поставки оплаченого товару.

При цьому, суд виходить із того, що відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, які затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативний строк пересилання поштових відправлень (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень від об`єкта поштового зв`язку місця приймання до об`єкта поштового зв`язку місця вручення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день (п. 2 розділу ІІ Нормативів).

Отже, згідно Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень граничний строк пересилання цінного листа з описом вкладення між населеними пунктами різних областей, без урахування вихідних днів об`єкту поштового зв`язку, складає 6 днів (Д+5+1).

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивачем лист із запитом на поставку товару № 12/21 від 21.12.2019 було направлено відповідачу 21.12.2019, проте інформація щодо отримання відповідачем даного листа відсутня.

За перерахунком суду, зважаючи встановлений нормативний строк пересилання рекомендованого поштового відправлення, між населеними пунктами різних областей, без урахування вихідних днів об`єкту поштового зв`язку (Д+5+1), отже, надісланий позивачем 21.12.2019 цінний лист повинен був дійти до відповідача не пізніше 27.12.2019 .

Отже, приймаючи до уваги строк поставки товару по запиту покупця та з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України , господарський суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснити поставки товару у строк до 04.01.2020 .

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, отримавши 373 920,00 грн попередньої оплати відповідач не здійснив поставку товару.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відтак, не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

При цьому, виходячи з положень вказаної норми права, до предмета доказування у даній справі входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: підстав виникнення у сторін зобов`язань з купівлі-продажу, зокрема, у відповідача обов`язку поставити певний товар у встановлений строк; здійснення позивачем попередньої оплати; порушення відповідачем відповідного зобов`язання передати товар.

Як зазначалось судом, листом вих. № 12/21 від 21.12.2019 позивач повідомив відповідача, що у разі невиконання обов`язку щодо поставки товару у строк до 28.12.2019, ПП Агрофірма Рослан буде розцінювати такі дії, як ухилення від виконання умов договору.

Приймаючи рішення у дані справі, суд виходить із того, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зміст принципів справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту, вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів вчинення ним будь-який дій, спрямованих на виконання ним свого обов`язку із передання товару - мінеральних добрив.

У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами . Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №49/38-09).

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем умов договору в частині здійснення попередньої оплати товару на суму 373 920,00 грн. Натомість, відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань поставити оплачений товар.

За висновками суду, враховуючи належне виконання позивачем умов договору в частині здійснення 100 % попередньої оплати товару, утримання відповідачем невикористаної передоплати в сумі 373 920,00 грн не може розцінюватись як справедливе, добросовісне та розумне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів.

Приймаючи до уваги належне виконання позивачем умов договору щодо здійснення оплати товару, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятого на себе зобов`язання поставити передбачений договором товар, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства Агрофірма Рослан та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНТ ЛТД суми попередньої оплати в розмірі 373 920,00 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 5 608,80 грн.

Керуючись ст. 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства Агрофірма Рослан - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грант ЛТД. (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 19, офіс 225; ідентифікаційний код 41723467) на користь Приватного підприємства Агрофірма Рослан (51450, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Кочережки, вул. Шевченко, буд. 221; ідентифікаційний код 34898750) попередню оплату у сумі 373 920 (триста сімдесят три тисячі дев`ятсот двадцять) грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 5 608 (п`ять тисяч шістсот вісім) грн 80 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.03.2020.

Суддя В. В. Князьков