Рішення

від 16.03.2020 по справі 911/3062/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/3062/19

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом фізичної особи-підприємця Кохан Іштвана Степановича до Товариства з обмеженою відповідальністю Діал люкс про стягнення 46000грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Кохан Іштван Степанович (далі - ФОП Кохан І.С) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діал люкс" (далі - ТОВ "Діал люкс") про стягнення 46000грн в рахунок повернення попередньої оплати.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем зобов`язань за усною домовленістю про поставку товару - морського контейнеру щодо оплати якого виставлено рахунок №240 від 02.09.2019, який оплачений 02.09.2019. Позивач вказує, що, не зважаючи на оплату товару, відповідний товар не поставлений і грошові кошти на вимогу не повернуті (а.с.1-3).

Ухвалою від 15.01.2019 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.57-58).

Однак, копії відповідної ухвали суду, направлені 15.01.2020 рекомендованим поштовими відправленнями учасникам відповідно до їх адрес, вказаних у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті відділенням зв`язку з довідками, у яких причиною повернення зазначено щодо: позивача - уточніть адресу та за закінченням терміну зберігання (а.с.69-71); відповідача - за закінченням терміну зберігання (а.с.75-79). Копія ухвали, направлена 15.10.2020 на адресу, вказану у позові позивачем як адреса для листування , також повернута без вручення відділенням зв`язку з довідкою, у якій причиною повернення вказано: за закінченням терміну зберігання (а.с. 79-82).

Повторно направлені судом копії відповідної ухвали: отримані позивачем та представником позивача відповідно 02.03.2020 та 03.03.2020, про що свідчать поштові повідомлення №№0103272365567, 0103272207260 (а.с.89-90); повернуті відділенням зв`язку без вручення відповідачу із довідкою, у якій причиною повернення вказано за закінченням зберігання (а.с.91-94).

Між ти, адреса, за якою направлялись відповідні копії відповідачу відповідає адресі, зазначеній у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006085825 від 12.12.2019, №1006381277 від 24.02.2020, №1006456204 від 12.03.2020, №1006459649 від 13.03.2020 (а.с.35-37,85-87, 95-97, 98-102).

Відзив на позов до закінчення строку, встановленого ст.248 ЦК України для розгляду справи, не надійшов.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що між ним та відповідачем досягнуто усної домовленості щодо купівлі-продажу морського контейнеру 30 футів та його доставку, на підтвердження чого позивач надає рахунок на оплату №240 від 02.02.2019 (а.с.14), який, як він стверджує, йому направив відповідач, та платіжне доручення №44 від 02.09.2019 на суму 46000,00грн, згідно з яким позивач перерахував кошти на рахунок відповідача з посиланням у графі призначення платежу на відповідний рахунок.

Судом встановлено, що 09.09.2019 та 30.092019 позивач звертався до відповідача з претензіями (а.с.16-17, 19-20), у яких вимагав протягом 7 днів з дня отримання претензії повернути грошові кошти у сумі 46 000,00грн або здійснити поставку оплаченого товару. Направлення таких претензій підтверджується описом вкладення (а.с.21, 44), копіями конвертів з довідками відділення зв`язку щодо причин повернення (а.с.18, 45-46).

Проте, як вказує позивач, відповідач товар не поставив, кошти у розмірі 46 000,00грн не повернув.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідач обов`язку повернути позивачу сплачені кошти.

Заявлені вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Суд не може визнати доведеним позивачем факт укладення сторонами договору купівлі-продажу морського контейнеру з наступних підстав.

В силу ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як визначено ч.1 ст.206 ЦК Увраїни, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В силу ч.2 відповідної норми, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

При цьому, згідно ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як визначено ч. 2 такої норми, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Поряд з цим, згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність , крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами . При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Поряд з цим, наданий позивачем рахунок, який, як він стверджує, отриманий ним від відповідачем (а.с.14), не підписаний відповідачем, що могло б свідчити про його пропозицію укласти договір купівлі-продажу вказаного у рахунку товару за визначеною у ньому ціною та на умовах доставки. Окрім того, інших письмових доказів з яких можна було б встановити наявність волевиявлення відповідача на укладення договору купівлі-продажу товару за вказаних умов (асортимент, ціна, умови доставки тощо) позивачем не надано.

Факт укладення відповідного договору не визнаний відповідачем шляхом зазначення цього у будь-яких письмових заявах.

У зв`язку з чим суд вважає недоведеним позивачем факт укладення в усній формі договору купівлі-продажу контейнеру морського 30 футів А4216751 за ціною 46000грн з доставкою.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки судом встановлено, що позивачем перераховано відповідачу 46000грн, однак, доказів наявності для цього правових підстав, зокрема, укладення договору купівлі-продажу контейнеру, у т.ч. у усній формі, не надано і такий факт відповідачем не підтверджено, а грошові кошти на вимогу позивача не повернуті, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 46 000грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 1921 грн підлягають покладенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діал люкс" (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська , буд. 115; ідентифікаційний код 40738844) на користь фізичної особи - підприємця Кохана Іштвана Степановича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 46 000грн основного боргу, а також 1921,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова