Рішення

від 13.03.2020 по справі 920/123/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.03.2020 Справа № 920/123/20

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Заєць С.В.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача - Сумського національного аграрного університету в особі Путивльського коледжу Сумського національного аграрного університету,

про стягнення 5903 грн 95 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач 10.02.2020 звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 2629 грн 46 коп. пені, 141 грн 66 коп. 3 % річних, 3132 грн 83 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 12.02.2015 договору купівлі-продажу природного газу № 3501/15-ТЕ-29 (надалі - Договір). Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2102 грн витрат по сплаті судового збору.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу було поставлено газ по Договору, відповідачем газ було прийнято, однак за нього не сплачено вчасно, що є порушенням п. 6.1 Договору. Тому зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Ухвалою суду від 12.02.2020 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

25.02.2020 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує.

Відповідач зазначає, що позовні вимоги є неправомірними, оскільки відповідачем повний розрахунок з позивачем проведений у 2015 році, а нараховані позивачем пеня, 3 % та інфляційні втрати річних не підлягають стягненню з відповідача в силу імперативних приписів частини третьої 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон), що набрав чинності 30.11.2016.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

12.02.2015 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3501/15-ТЕ-29 (а.с.15-19).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язався передати у власність відповідача з 01.01.2015 по 31.03.2015 природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору газ, що продається за Договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для споживання населенням.

Позивач обов`язок по Договору виконав - поставив у 2015 році відповідачу природний газ на суму 21735 грн 34 коп. Вищезазначений факт підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 (а.с.20).

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначає, що відповідач з ним розрахувався, однак з порушенням строків, які встановлені Договором, а саме п. 6.1. Позивачем надано розрахунок пені, 3% річних інфляційних втрат, а також документи на підтвердження операцій по Договору між сторонами (а.с.21-24).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Оскільки вказані обставини визнаються сторонами, то вони є такими, що встановлені судом.

Так як позивач кошти сплатив з порушенням строків, чим порушив умови Договору, то позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, на підставі п. 7.2 Договору та ст. 625 ЦК України.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що сторони уклали Договір, яким передбачено обов`язок позивача поставити природний газ, а відповідача прийняти газ та сплатити за нього. Позивачем обов'язок з поставки газу був виконаний, а відповідачем газ був прийнятий. Відповідач зустрічне зобов`язання по оплаті послуг виконав, однак з порушенням строків, які встановлені Договором. Відповідачем повний розрахунок з позивачем проведений 13.11.2015.

В той же час, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Згідно зі статтею 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Водночас частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України у межах своєї компетенції).

Вищезазначена правова позиція про застосування зазначених норм права викладена також в Постанові Веховоного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, яка відповідно до ст. 236 ГПК України повинна бути врахована при виборі і застосуванні судом першої інстанції норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки заборгованість відповідачем була сплачена позивачу до набрання чинності Законом, а саме 13.11.2015, а ст. 7 Закону врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, яка погашена до 30.11.2016.

Крім того, зазначена стаття Закону не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати із сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) до Сумського національного аграрного університету в особі Путивльського коледжу Сумського національного аграрного університету (вул. Миколи Маклакова, буд. 80, м. Путивль, Сумська область, 41500, код 26378256) про стягнення 5903 грн 95 коп. - відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 грн покласти на позивача -Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 1 резолютивної частини рішення.

Повне судове рішення складено 17.03.2020.

Суддя С.В. Заєць