Постанова

від 07.07.2020 по справі 920/123/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2020 р. Справа№ 920/123/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження,

без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Сумської області від 13.03.2020 (повний текст складено 17.03.2020)

у справі №920/123/20(суддя Заєць С.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Сумського національного аграрного університету, в особі Путивльського коледжу Сумського національного аграрного університету

про стягнення 5 903,95 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Сумського національного аграрного університету, в особі Путивльського коледжу Сумського національного аграрного університету про стягнення з відповідача 2629 грн 46 коп. пені, 141 грн 66 коп. 3 % річних, 3132 грн 83 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 12.02.2015 договору купівлі-продажу природного газу № 3501/15-ТЕ-29 (надалі - Договір). Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2102 грн витрат по сплаті судового збору.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що останнім поставлено відповідачу газ по Договору, відповідачем газ прийнято, однак, несвоєчасно сплачено, що є порушенням п. 6.1 Договору. Зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.03.2020 по справі №920/123/20 в задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення місцевий господарський суд не встановив підстав для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки заборгованість відповідачем сплачена позивачу до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а саме 13.11.2015. Статтею 7 Закону врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, яка погашена до 30.11.2016.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 13.03.2020 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції відмовляючи у позові, посилався на ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючі організації та підприємства централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Проте, на думку скаржника, застосування вищенаведеного Закону до спірних відносин є неправомірним, оскільки Законом передбачено чітке коло осіб, що мають право списання заборгованості та нарахувань, передбачений також і певний порядок списання заборгованості. Зокрема, скаржник зазначає, що застосування ч. 3 ст. 7 Закону правомірне лише щодо підприємств та організацій, включених до реєстру. Позивач зазначав, що матеріали справи не містять вищеперерахованих документів, щодо включення підприємства відповідача до реєстру та відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями по справі №920/123/20 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Сумської області від 13.03.2020 по справі №920/123/20. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

21 травня 2020 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

12 лютого 2015 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3501/15-ТЕ-29 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язався передати у власність відповідача з 01.01.2015 до 31.03.2015 природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору газ, що продається за Договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для споживання населенням.

Позивач обов`язок по Договору виконав - поставив у 2015 році відповідачу природний газ на суму 21735 грн 34 коп. Вищезазначений факт підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2015.

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач за отриманий газ розрахувався з порушенням строків, які встановлені Договором, а саме п. 6.1. Позивачем надано розрахунок пені, 3% річних інфляційних втрат, а також документи на підтвердження операцій по Договору між сторонами.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.1. договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем свої зобов`язання за Договором виконано належним чином, а відповідачем прийнято газ. Проте, відповідач зустрічне зобов`язання по оплаті послуг виконав з порушенням строків, які встановлені Договором. Повний розрахунок з позивачем проведено 13.11.2015.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 договору, останній зобов`язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2629 грн 46 коп. пені, 141 грн 66 коп. 3 % річних, 3132 грн 83 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 12.02.2015 договору купівлі-продажу природного газу № 3501/15-ТЕ-29.

В той же час, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до пункту 14 Порядку, у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої, станом на 01.01.2016, заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, з правового аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії. Цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання, як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

При цьому, застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Судом встановлено та передбачено пунктом 1.2 договору, що газ, який поставляється за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а відтак судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про можливість застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

З огляду на викладене, спростовуються доводи, викладені АТ "НАК "Нафтогаз України" в апеляційній скарзі, про безпідставне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин сторін приписів частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у зв`язку з відсутністю доказів включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості та виключає можливість стягнення на користь позивача заявленої суми пені, 3% річних та інфляційної індексації, що були нараховані на суму боргу сплачену відповідачем до набрання чинності зазначеним Законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського Сумської області від 13.03.2020 по справі №920/123/20 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 272, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.03.2020 по справі №920/123/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 13.03.2020 по справі №920/123/20 залишити без змін.

2.Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/123/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст.288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов