Ухвала

від 16.03.2020 по справі 915/293/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

16 березня 2020 року Справа № 915/293/20

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В. розглянувши матеріали

заяви Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" б/н від 02.03.2020 (вх.№3295/20 від 16.03.2020) про забезпечення позову у справі

за позовом : Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК"

(01032, м.Київ, вул.С.Петлюри, буд.30, код ЄДРПОУ 09806443;

адреса представника позивача адвоката Пономаренка О.В.: 01032, м.Київ, вул.С.Петлюри, буд.30, каб.414),

до відповідача-1 : Фермерського господарства "ВІКТОРІЯ ЛЮКС МИКОЛАЇВ"

(57263, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Новогригорівка, вул.Степова, буд.5, код ЄДРПОУ 23616637),

до відповідача-2 : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ,

про : стягнення в солідарному порядку заборгованості у розмірі 137830,03 грн,-

в с т а н о в и в:

16.03.2020 Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 02.03.2020 (вх.№3294/20 від 16.03.2020), в якій просить стягнути в солідарному порядку з Фермерського господарства "ВІКТОРІЯ ЛЮКС МИКОЛАЇВ" та ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 137830,03 грн за Кредитним договором №ID5570404 від 08.11.2018, з яких: 100000,0 грн заборгованість по тілу кредиту, 0,04 грн заборгованість по відсоткам, 20977,74 грн заборгованість по комісії, 2899,34 грн штрафу, 13952,91 грн пені.

Разом з позовною заявою Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" подало до суду заяву б/н від 02.03.2020 (вх.№3295/20 від 16.03.2020) про забезпечення позову у справі, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності відповідачу-2 (як фінансовому поручителю) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а саме на:

- земельну ділянку загальною площею 7,0477 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823384700:11:000:0154;

- земельну ділянку загальною площею 4,5439 га, розташована в межах території Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823384700:13:000:0266;

- земельну ділянку загальною площею 4,5548 га, розташована в межах території Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823384700:13:000:0256;

- житловий будинок літ.А загальною площею 147,10 кв.м., житловою площею 93,30 кв.м. з господарськими будівлями, огорожами та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 38615639.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником (позивачем) зазначено, наступне, що у зв`язку з тим, що відповідачі повністю уникають своїх обов`язків з повернення кредиту, заборгованість постійно збільшується. Так, позичальник навмисно протягом тривалого часу не здійснює виконання зобов`язань за Кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування; діє недобросовісно, ухиляється від виконання обов`язків, покладених Кредитним договором. Заявник вважає, що існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів із боржника за рахунок наявного у нього майна через недобросовісність позичальника, у зв`язку із чим позивач змушений звернутися до суду з даною заявою про забезпечення позову та накладення арешту на майно боржника.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

У відповідності до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1) ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми , цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою . З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову . Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (п.п.1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам позовної заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в позовній заяві відсутнє жодне обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Позивачем до заяви про забезпечення позову не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову.

Крім того, позивачем не доведено належними засобами доказування, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду внаслідок відсутності грошових коштів на рахунках відповідачів.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.136, 137, 139, 140, 232-235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви б/н від 02.03.2020 (вх.№3295/20 від 16.03.2020) Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України

та підписана суддею 16 березня 2020 року.

Суддя М.В. Мавродієва