Постанова

від 17.03.2020 по справі 910/127/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/127/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Пільков К.М., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 (головуючий суддя - Смирнова Ю.М., судді: Борисенко І.І., Мандриченко О.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 (головуючий суддя - Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю. Яковлєв М.Л.)

за заявами ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ"

про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017

за позовом Національного антикорупційного бюро України

до 1. Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України", 2. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", 3. Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 3 - 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудколія", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Колія", 5. Публічного акціонерне товариство "Дніпропетровський стрілочний завод", 6. товариства з обмеженою відповідальністю "Ельмаш 2017",

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_1 ,

за участю Спеціалізованої антикорупційної прокуратури,

про визнання договору № ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 недійсним,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Національне антикорупційне бюро України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України , ПАТ Українська залізниця та ПрАТ Коростенський завод залізобетонних шпал про визнання недійсним договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015, укладеного між ДП Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України та ПрАТ Коростенський завод залізобетонних шпал .

1.2. В обґрунтування наявності у нього повноважень на звернення до суду із даним позовом позивач посилався на те, що Національне антикорупційне бюро України відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України Про Національне антикорупційне бюро України та ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України має право звертатися до суду з позовом про визнання угод недійсними, які суперечать інтересам держави і суспільства та мають ознаки корупційного правопорушення.

1.3. Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні оспорюваного договору не дотримано процедуру закупівлі згідно Закону України Про здійснення державних закупівель ; перевищено повноваження при укладенні додаткової угоди № 1 від 01.12.2015 до оспорюваного договору; договір поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави (ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 228 Цивільного кодексу України).

2. Короткий зміст судових рішень

2.1 . Справа розглядалася судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 позов задоволено повністю; визнано недійсним договір поставки від 10.11.2015 №ЦУПП-04/0049/15, укладений між Приватним акціонерним товариством Коростенський завод залізобетонних шпал та Державним підприємством Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України ; присуджено до стягнення з Державного підприємства Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України на користь Національного антикорупційного бюро України судовий збір за подання позову у розмірі 459,34 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 505,26 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн; присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства Коростенський завод залізобетонних шпал на користь Національного антикорупційного бюро України судовий збір за подання позову у розмірі 459,33 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 505,27 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн; присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь Національного антикорупційного бюро України судовий збір за подання позову у розмірі 459,33грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 505,27 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн.

2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та постановою Верховного Суду від 20.06.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 залишено без змін.

2.4. 05.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 і 08.07.2019 заява від Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 за виключними обставинами.

2.5. У поданих заявах ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ як на наявність виключних обставин для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 в порядку п.1 ч. 3 ст.320 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2019 від 05.06.2019 було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), норму закону, якою позивач обґрунтовував наявність у нього повноважень на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору в межах даної справи, а саме: п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України Про Національне антикорупційне бюро України , а відтак у Національного антикорупційного бюро України були відсутні повноваження на звернення до суду з даним позовом.

2.6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019, яку залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019, у задоволенні заяв ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/127/17 відмовлено повністю, рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/127/17 залишено без змін.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 06.01.2020 (згідно з відміткою на конверті) ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі №910/127/17 до Касаційного господарського суду.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020 у справі №910/127/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Пільков К.М., Мачульський Г.М.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч.5,6 ст.301 ГПК України:

"5. Перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

6. З урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п`ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи."

3.3. Ухвалою Касаційного господарського суду від 20.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 910/127/17. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 10.03.2020.

3.4. Відзив на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надходив.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі №910/127/17 скасувати, ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 та залишити позовну заяву у даній справі без розгляду.

4.2. Ці вимоги мотивовано тим, що 05 червня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив рішення №4- р(ІІ)/2019 у справі № 3-234/2018(3058/18), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України Про Національне антикорупційне бюро України .

Факт ухвалення Конституційним Судом України такого рішення свідчить про невідповідність вказаної норми Закону України Про Національне антикорупційне бюро України Конституції України з моменту набрання чинності цієї норми у вказаному Законі.

На переконання заявника, визначення моменту втрати чинності законів, інших актів або їх окремих положень, не стосується дати їх фактичної невідповідності (неконституційності) Конституції України, оскільки така дата пов`язана з днем прийняття цих законів, інших актів або їх окремих положень.

Тому скаржник вважає, що суди мали дійти самостійно висновків про відсутність права Національного бюро на звернення до суду з цим позовом, оскільки, відповідно до частини шостої статті 11 ГПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Ухвалення Конституційним Судом України рішення вже після набрання законної сили рішенням, яке підлягає перегляду, не свідчить про його законність і не впливає на правильність наведеної у ньому позиції, адже суд зобов`язаний був самостійно дійти висновків про відсутність права Національного бюро на звернення до суду з цим позовом.

Також скаржник вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення про визнання договору недійсним є виконаним із моменту набрання ним законної сили, оскільки це не відповідає дійсним обставинам справи.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. Як вказувалось вище Національне антикорупційне бюро України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", ПАТ "Українська залізниця" та ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" про визнання недійсним договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015, укладеного між ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" та ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал".

В обґрунтування наявності у нього повноважень на звернення до суду із даним позовом позивач посилався на те, що Національне антикорупційне бюро України відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" та ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України має право звертатися до суду з позовом про визнання угод недійсними, які суперечать інтересам держави і суспільства та мають ознаки корупційного правопорушення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні оспорюваного договору не дотримано процедуру закупівлі згідно Закону України "Про здійснення державних закупівель"; перевищено повноваження при укладенні додаткової угоди № 1 від 01.12.2015 до оспорюваного договору; договір поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави (ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 228 Цивільного кодексу України).

5.2. Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 позов задоволено повністю; визнано недійсним договір поставки від 10.11.2015 №ЦУПП-04/0049/15, укладений між Приватним акціонерним товариством "Коростенський завод залізобетонних шпал" та Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України"; присуджено до стягнення з Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" на користь Національного антикорупційного бюро України судовий збір за подання позову у розмірі 459,34 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 505,26 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн; присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" на користь Національного антикорупційного бюро України судовий збір за подання позову у розмірі 459,33 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 505,27 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн; присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Національного антикорупційного бюро України судовий збір за подання позову у розмірі 459,33грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 505,27 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та постановою Верховного Суду від 20.06.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 залишено без змін.

5.3. 05.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 за виключними обставинами.

08.07.2019 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" також надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 за виключними обставинами.

У поданих заявах ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" як на наявність виключних обставин для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/127/17 в порядку п.1 ч. 3 ст.320 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2019 від 05.06.2019 було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), норму закону, якою позивач обґрунтовував наявність у нього повноважень на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору в межах даної справи, а саме: п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", а відтак у Національного антикорупційного бюро України були відсутні повноваження на звернення до суду з даним позовом.

6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Відмовляючи в задоволенні заяв ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" про перегляд за виключними обставинами, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що положення п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 № 1698-VII мали юридичну силу як на час подання позовної заяви, так і на час прийняття судових рішень у справі №910/127/17, а у Рішенні Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 у справі № 3-294/2018 (3058/18) не зазначено про надання зворотної сили/дії п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України".

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

3. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції."

Згідно зі ст.300 ГПК у редакції, чинній на час подання касаційної скарги:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

7.2. Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини третьої зазначеної статті підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Наведеним положенням процесуального закону запроваджено правовий механізм перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з виключними обставинами, якими є, зокрема, визнання Конституційним Судом України неконституційним закону або його окремих положень, застосованих судом під час розгляду справи.

Аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 922/1391/18 та від 25.02.2020 у справі №908/1811/2017.

Принцип правової визначеності, який невід`ємно притаманний праву Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на чому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема у § 58 рішення у справі "Маркс проти Бельгії" від 13.06.1979, заява № 6833/74), дозволяє не вдаватися до перегляду судових рішень, які мали місце до прийняття рішення ЄСПЛ як рішення прецедентного або загального характеру, яке формує певну правову позицію. До таких рішень загального характеру належать і рішення конституційних судів. При цьому, як визнає ЄСПЛ, публічне право окремих країн обмежує можливість прийняття конституційними судами рішень, які мають зворотну дію у часі (див. § 58 рішення у справі "Маркс проти Бельгії").

Така ж ситуація має місце в України, як видно з норми статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд", відповідно до якої закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Разом з цим, пунктом 1 частини третьої статті 320 ГПК України, як виняток з цього загального підходу, визначено, що встановлена Конституційним Судом України, зокрема, неконституційність закону чи його окремих положень є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у тому разі, якщо це судове рішення набрало законної сили, однак ще не виконане.

Застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata , тобто поваги до остаточного рішення суду, що у повній формі розкривається у "res judicata pro veritate habetur!" - "судове рішення визнається за істину". Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.

Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. Вирішуючи господарський спір, суд застосовує правовий акт, а у випадку, якщо доходить висновку, що правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує його з дотриманням порядку, встановленого частиною шостою статті 11 ГПК України, і, вирішивши таким чином спір, встановлює стан правової визначеності у відносинах між сторонами. За судовим рішенням, яке не потребує виконання, такий стан і наслідки, передбачені судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили. Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання зокрема судових рішень. Наслідки, передбачені судовим рішенням, яке потребує виконання, остаточно настають після виконання цього судового рішення. Саме з виконанням судового рішення реально поновлюються права особи, яка зверталась з відповідним позовом до суду, і яка за наслідками виконання цього судового рішення отримує визначеність у правовому статусі, на який може покладатись, реалізуючи свої права та обов`язки.

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Виняток нормою пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України встановлено для випадків, коли рішення суду ще не виконане, тобто коли наслідки, передбачені ним, остаточно не настали.

7.3. Поряд з цим, виконання судового рішення про визнання недійсним правочину (договору, угоди) не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо його фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням , тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили, тому перегляд такого рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України суперечитиме принципу res judicata.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017, про перегляд якого у зв?язку з виключними обставинами заявлено у цій справі та яка залишена без змін Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та постановою Верховного Суду від 20.06.2018, є фактично виконаним з дати набрання ним законної сили, а отже й на час прийняття рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційним положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" 05.06.2019, тому не може бути переглянуто у зв?язку з виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України.

Отже у цій справі рішення місцевого господарського суду не може бути переглянуто у зв?язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України з огляду на те, що є виконаним, тобто правові наслідки, передбачені цим рішенням настали для учасників справи на час ухвалення Конституційним Судом України рішення, на яке посилається Скаржник.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 922/1391/18, від 14.01.2020 у справі № 910/4473/17, від 14.01.2020 у справі № 910/20190/16, від 25.02.2020 у справі №908/1811/17, від 27.02.2020 у справі №910/10324/18, від 28.02.2020 у справі №908/1810/17.

7.4. Крім того, звертаючись у цій справі з заявами про перегляд рішення суду першої інстанції у зв`язку з виключними обставинами заявники послалися на те, що положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" визнані 05.06.2019 Конституційним Судом України неконституційними щодо права Національного антикорупційного бюро України звертатися з позовами про визнання угод недійсними, отже рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 має бути переглянуто з огляду на встановлену відсутність у Бюро права звертатися до суду з позовами про визнання правочинів недійсними.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 № 1698-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення .

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), № 3/690-97 частина 2 статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Таким чином, положення п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 № 1698-VII втратило чинність з 05.06.2019 та зворотної сили не має .

Разом з цим, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 , про перегляд якого у зв`язку з виключними обставинами подано заяву у цій справі, позов задоволено повністю; визнано недійсним договір поставки від 10.11.2015 №ЦУПП-04/0049/15, укладений між Приватним акціонерним товариством Коростенський завод залізобетонних шпал та Державним підприємством Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та постановою Верховного Суду від 20.06.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 залишено без змін.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій, що положення п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України Про Національне антикорупційне бюро України від 14.10.2014 № 1698-VII мали юридичну силу як на час подання позовної заяви, так і на час прийняття судових рішень у справі №910/127/17, а у Рішенні Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 у справі № 3-294/2018 (3058/18) не зазначено про надання зворотної сили/дії п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України Про Національне антикорупційне бюро України .

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у своїй ухвалі від 27.08.2019 у справі №910/24263/16.

7.5. Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить, а висновки судів відповідають правовим позиціям Верховного Суду при розгляді даної категорії спорів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

8.3. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями ч.13 ст.8, 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі №910/127/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді К. Пільков

Г. Мачульський