Постанова

від 16.03.2020 по справі 2-а-5053/10/0270

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2020 року

Київ

справа №2-а-5053/10/0270

адміністративне провадження №К/9901/22991/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді -Гімон М. М., Усенко Є. А., здійснивши попередній розгляд касаційної скарги публічного акціонерного товариства Хмільниксільмаш на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (суддя Воробйова І.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року (судді Біла Л.М., Гонтарук В. М., Граб Л.С.) у справі № 2-а-5053/10/0270 за позовом публічного акціонерного товариства Хмільниксільмаш до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року відкрите акціонерне товариство "Хмільниксільмаш" (правонаступник - публічне акціонерне товариство "Хмільниксільмаш", далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Хмільницької об`єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області (правонаступник - Головне управління Державної фіскальної служби У Вінницькій області, далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10 листопада 2010 року: № 0000752301/0 - з податку на прибуток підприємств у сумі 539 502 грн та № 0000742301/0 - з податку на додану вартість у сумі 344 727 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, посадові особи ДФС при проведенні на підставі постанови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 вересня 2010 року у кримінальній справі № 10230013 позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року незаконно використали матеріали кримінальної справи, що знаходилася на стадії досудового слідства. При цьому, ДФС не надала правильної оцінки господарським операціям позивача з придбання у приватного підприємства "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" металопродукції, а її висновок про нікчемність відповідного правочину суперечить положенням статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та судовій практиці з цих питань. Крім цього, податковим органом не враховано належним чином обліковані видаткові накладні та зареєстровані у реєстрі податкових накладних податкові накладні, які засвідчують поставку позивачем приватному підприємству "ТФ" Укрпромторг-Луганськ" сільськогосподарської техніки, виготовленої з придбаної у нього металопродукції. Як зазначив позивач, дохід від реалізації сільськогосподарської техніки включено до його валового доходу відповідно до кожного податкового періоду, а відповідну суму податку на додану вартість віднесено до його податкових зобов`язань.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагент позивача - приватне підприємство "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" на час здійснення відповідних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; відповідачем не надано доказів на підтвердження визнання спірного правочину недійсним у судовому порядку.

Ці судові рішення було скасовано постановою Верховного Суду від 4 вересня 2018 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Cуд вказав, що суди не з`ясували всі обставини, які мають істотне значення для вирішення спору, зокрема, не допитано як свідка керівника приватного підприємства ТФ Укрпромторг-Луганськ ОСОБА_2. щодо факту підписання ним первинних документів, виданих на ім`я Товариства, з метою з`ясування достовірності його пояснень, наданих у рамках розслідування кримінальної справи. Також Верховний Суд вказав на недослідження судами попередніх інстанцій технічних можливостей приватного підприємства ТФ Укрпромторг-Луганськ виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявність основних засобів, відповідних трудових ресурсів), а також його можливостей здійснювати господарську діяльність (орендувати приміщення, сплачувати комунальні платежі та електроенергію, виплачувати заробітну плату тощо). При цьому, на думку Верховного Суду, той факт, що на момент розгляду цієї адміністративної справи судом не було ухвалено вироку щодо офіційної особи приватного підприємства "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" ОСОБА_2. не може спростовувати достовірність його пояснень, наданих під час досудового слідства, стосовно характеру укладеної угоди і фактичного здійснення операцій за цією угодою.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані відсутністю у позивача первинних документів, які підтверджували б факт надання йому приватним підприємством "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" послуг як з поставки товару так і з його перевезення. Крім цього, судами враховано надану податковим органом інформацію щодо відсутності у приватного підприємства ТФ "Укрпромторг-Луганськ" основних засобів, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів; незвітування ним; незнаходження за юридичною адресою та в подальшому припинення такої юридичної особи. На думку судів, вказане підтверджує відображені у акті перевірки висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, які були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Крім цього, судами вказано на об`єктивну неможливість суду першої інстанції виконати приписи постанови Верховного Суду від 4 вересня 2018 року щодо дослідження кримінальної справи № 10230013/5, зокрема, пояснень ОСОБА_2 , наданих в рамках такої, а також щодо його допиту як свідка в судовому засіданні під час розгляду адміністративної справи. Так, відповідно до повідомлення Калинівської місцевої прокуратури листом від 14 січня 2019 року за вих. № 71-290вих19 вказана кримінальна справа відсутня в архіві прокуратури. Крім того, незважаючи на вжиття судом всіх заходів щодо належного повідомлення ОСОБА_2 , місце перебування/реєстрації якого знаходиться на тимчасово неконтрольованій території України (м. Луганськ), він не з`явився в судове засідання та пояснень не надав. Проте, на думку судів попередніх інстанцій, ненадання свідком ОСОБА_2. пояснень в судовому засіданні не спростовує обставин, встановлених у справі, та висновків контролюючого органу, а, відтак, не впливає на результат вирішення даного спору.

Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, Товариство звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому, Товариство послалося на незаконність використання судами в якості доказів у справі матеріалів кримінальної справи, яка знаходиться на стадії досудового слідства, враховуючи, що достовірність таких доказів не встановлено в судовому порядку. Крім цього, вирок у цій кримінальній справі не ухвалено, а постанова про порушення даної кримінальної справи скасована Хмільницькою міжрайонною прокуратурою Вінницької області. Також, на думку позивача, судами не взято до уваги недоведеність податковим органом укладення позивачем та приватним підприємством "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" правочину купівлі-продажу металопродукції з метою порушення публічного порядку, як про це зазначено в акті позапланової виїзної перевірки Товариства. Крім цього, на думку позивача, суди необґрунтовано вказали, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних свідчить про нереальність господарських операцій з придбання металопродукції. Такі висновки судів не узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 2 квітня 2019 року у справі № 826/6245/18. Також позивач вказав, що судами не враховано його пояснення щодо причин відсутності в журналі реєстрації транспорту, який ведеться Товариством, відомостей про транспортні засоби приватного підприємства "ТФ "Укрпромторг-Луганськ", а саме: поставка металопродукції здійснювалася на ту частину території Товариства, де знаходяться склади металопрокату та готової продукції та не ведеться журнал реєстрації транспорту, а приймання продукції оформлювалося шляхом заповнення завідуючим складом прибуткових ордерів. Подальше припинення юридичної особи, на думку позивача, не впливає на законність та правомірність правочинів, укладених нею до дати припинення її діяльності.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Відповідачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він, посилаючись на відсутність у позивача первинних документів, які підтверджували б факт надання йому приватним підприємством "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" послуг з перевезення металопродукції, що поставлялася за вказаною вище угодою, вказав на непідтвердження позивачем реальності (товарності) відповідної господарської операції. Просив Верховний Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що головним державним податковим ревізором-інспектором Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Державної податкової адміністрації у Вінницькій області на підставі постанови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 вересня 2010 року у кримінальній справі № 10230013 проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року.

За наслідком перевірки складено акт від 1 листопада 2010 року № 311/35-30-00235750, у якому зазначено про виявлені перевіркою порушення:

пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік у сумі 160 932 грн, в результаті чого було занижено податок на прибуток за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року у сумі 359 668 грн;

підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та заниження податку на додану вартість за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року у сумі 229 818 грн, зокрема за: жовтень 2007 року на суму 19 670 грн, листопад 2007 року на суму 23 537 грн, грудень 2007 року на суму 125 881 грн, лютий 2008 року на суму 33 340 грн, березень 2008 року на суму 2 070 грн, вересень 2008 року на суму 12 010 грн, жовтень 2008 року на суму 13 310 грн, та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Такі висновки акта перевірки ґрунтувалися, зокрема, на наступному.

Між Товариством та приватним підприємством "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" укладено договір від 13 січня 2006 року № 13/01/-02, згідно з умовами якого останній передає, а перший приймає і оплачує металопрокат (лист холоднокатаний та горячокатаний) за загальною ціною 63 168 грн. Згідно з вказаним договором витрати по доставці включено в ціну товару, постачальник разом з товаром передає покупцю накладну на товар та податкову накладну.

Товариство у період, що перевірявся, відобразило господарські операції по придбанню металопродукції у приватного підприємства "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" в деклараціях з податку на прибуток у відповідних податкових періодах.

Порушення податкового законодавства було встановлено, зокрема, в результаті виявлення розбіжностей під час перевірки реєстрів податкових накладних на придбання товару та автоматизованого співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача (приватне підприємство "ТФ "Укрпромторг- Луганськ") за період, що перевірявся.

Так, відповідно до акта перевірки в ході розслідування кримінальної справи № 10230013/5 проведено виїмку документів, що підтверджують проведення фінансово-господарських взаємовідносин між Товариством та приватним підприємством "ТФ "Укрпромторг-Луганськ", та передано їх на почеркознавчу експертизу.

Згідно з висновком експерта, підписи від імені керівника приватного підприємства "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" ОСОБА_2. на видаткових, податкових накладних, довіреностях тощо виконані за допомогою рельєфного кліше-факсиміле.

При цьому, ОСОБА_2 в межах досудового розслідування кримінальної справи надав пояснення (протокол допиту свідка від 10 квітня 2010 року) та зазначив, що фінансово - господарською діяльністю з Товариством не займався, жодних податкових накладних, видаткових накладних, рахунків - фактур на ім`я Товариства, договорів із ним ніколи не підписував.

Відповідно до інформаційної довідки від 27 квітня 2009 року № 14290/23-723, наданої Міською державною податковою інспекцією у місті Луганську, приватне підприємство "ТФ Укрпромторг-Луганськ" не звітує. Останній звіт по податку на прибуток подано за перше півріччя 2007 року, по ПДВ - у червні 2007 року. Основні засоби на підприємстві відсутні, за юридичною адресою підприємство не знаходиться, довідка форми 1ДФ не подавалась, інформація про наявність складських, офісних приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів відсутня.

29 серпня 2008 року податковим органом прийнято акт № 232 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства ТФ Укрпромторг-Луганськ , а постановою Луганського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2008 року у справі № 2а-21003/08 ухвалено рішення про припинення такої юридичної особи.

Податковою перевіркою також встановлено, що в податкових накладних та прибутково-видаткових накладних, отриманих позивачем від приватного підприємства ТФ "Укрпромторг-Луганськ", окремим рядком відображено суму транспортних послуг. Територія Товариства знаходиться під охороною, ведеться журнал реєстрації транспорту, який виїжджає за межі його території, проте перевіркою не встановлено за період, що перевірвся, записів про транспортні засоби від приватного підприємства "ТФ "Укрпромторг-Луганськ".

У зв`язку із викладеним контролюючий орган дійшов висновку, що приватним підприємством "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" виписувались податкові та прибутково-видаткові накладні без мети реального настання правових наслідків, а з метою заниження об`єкту оподаткування та несплати податків.

Не погоджуючись з даними висновками відповідача, позивачем подано заперечення до акта перевірки, за наслідком розгляду яких висновки за результатами виїзної позапланової документальної перевірки залишено без змін.

10 листопада 2010 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0000752301/0 та 0000742301/0 з податку на прибуток підприємств на суму 539 502 грн (359 668 грн - за основним платежем та 179 834 грн - за штрафними санкціями) та з податку на додану вартість на суму 344 727 грн (229 818 грн - за основним платежем та 114 909 грн - за штрафними санкціями) відповідно.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права колегія суддів враховує таке.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України (тут і далі - в редакції, яка діяла після 15 грудня 2017 року) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, зокрема, про неправомірність формування платником податків даних податкового обліку, необхідно враховувати, що такий платник податків має спростувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено реальний характер здійснення господарських операцій з придбання металопродукції у приватного підприємства ТФ Укрпромторг-Луганськ за період, що перевірявся, та не спростовано відповідні доводи податкового органу.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов`язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема, постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, при оцінці обґрунтованості заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

У постановах Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14, від 5 березня 2012 року у справі № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року у справі № 21-1661а15, від 2 грудня 2015 року у справі № 21-3849а15 викладено правовий висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не вважає за необхідне відступати від зазначених висновків Верховного Суду України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо ненадання позивачем доказів, які б спростовували доводи відповідача стосовно нереальності господарських операцій та неправомірності формування ним даних податкового обліку, які були покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду критично відноситься до доводів позивача щодо неправомірності використання судами в якості доказів матеріалів кримінальної справи, яка знаходиться на стадії досудового слідства та вирок у якій не ухвалено, з огляду на відповідність висновків судів попередніх інстанцій правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України той факт, що на момент розгляду адміністративної справи судами не було постановлено вироків щодо офіційних осіб контрагентів позивача, не може спростовувати достовірність пояснень таких осіб відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Крім цього, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду бере до уваги той факт, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, постанову про порушення даної кримінальної справи Хмільницькою міжрайонною прокуратурою Вінницької області було скасовано 25 квітня 2011 року у зв`язку із скасуванням постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року спірних податкових-повідомлень-рішень. Враховуючи те, що Верховним Судом в подальшому було скасовано вказане судове рішення, колегія суддів доходить висновку, що постанову про порушення даної кримінальної справи було скасовано з нереабілітуючих підстав, а, відтак, цей факт не має правового значення для вирішення даної справи.

Колегія суддів зазначає про безпідставність посилання позивача в касаційній скарзі на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 2 квітня 2019 року у справі № 826/6245/18, відповідно до якого товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом та є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. При цьому, Верховний Суд у вказаній справі встановив підтвердження господарських операцій позивача іншими належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Враховуючи те, що Товариством не надано жодних інших належних, допустимих та переконливих доказів отримання металопродукції від приватного підприємства ТФ Укрпромторг-Луганськ , враховуючи встановлення експертом факту підписання видаткових, податкових накладних, довіреностей тощо за допомогою рельєфного кліше-факсиміле керівника цього підприємства в сукупності з його поясненнями під час досудового слідства про невчинення ним дій з підписання на ім`я Товариства відповідних документів, а також враховуючи неспростовані позивачем відомості, надані Міською державною податковою інспекцією у місті Луганську, щодо відсутності у приватного підприємства ТФ Укрпромторг-Луганськ основних засобів, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів, незвітування ним, незнаходження за юридичною адресою, надають колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду підстави для висновку про обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Так, судами попередніх інстанцій було надано належну оцінку наданим позивачем доказам та вказано на те, що жодних документів, які б підтверджували здійснення вантажного перевезення від приватного підприємства "ТФ "Укрпромторг-Луганськ", зокрема, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, без яких перевезення вантажів згідно з приписами чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства не допускається, ним не надано. При цьому, надані позивачем видаткові накладні містять посилання на рахунки фактури (з зазначенням реквізитів), які визначені як "замовлення", однак такі документи також не надано до суду першої інстанції, попри те, що відповідно до додатку до протоколу виїмки від 31 березня 2010 року не зазначено про вилучення таких документів. Деякі видаткові накладні та прибутковий ордер не містять прізвища, ініціалів і посади особи, яка його підписала від імені Товариства, або підпису у графі отримання товару (т. 3, а. с 110 (зворот) - 111).

При цьому, колегія суддів вважає, що докази у справі було оцінено судами попередніх інстанцій у сукупності та системному зв`язку, в результаті чого встановлено недостовірність та суперечливість відомостей, які містяться в цих документах, що з огляду на об`єктивну неможливість виконати приписи постанови Верховного Суду від 4 вересня 2018 року щодо дослідження кримінальної справи № 10230013/5 та допиту керівника приватного підприємства ТФ Укрпромторг-Луганськ в судовому засіданні як свідка, дало підстави для ухвалення об`єктивного рішення у справі.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій, приймаючи спірні рішення, правильно застосували норми матеріального права та діяли у відповідності з процесуальними нормами КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Хмільниксільмаш залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді М. М. Гімон

Є. А. Усенко