Ухвала

від 12.03.2020 по справі 533/3/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 533/3/18 Номер провадження 11-кп/814/354/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

в складі:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава кримінальнепровадження № 12017170000000501 від 22.11.2017 щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Красний Луч Луганської області, громадянина України, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, на час розгляду кримінального провадження працюючого слюсарем в ТОВ «Гадяцьке автотранспортне підприємство - 15337», освіта професійно-технічна, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2019 року

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

потерпілої ОСОБА_10 ,

представника потерпілого

адвоката ОСОБА_11

представника цивільного відповідача

ТОВ «Гадяцьке автотранспортне

підприємство - 15337» ОСОБА_12

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Обрано ОСОБА_6 запобіжний захід до набрання вироком законної сили у виді особистого зобов`язання з покладенням на нього наступних обов`язків: прибувати за кожною вимогою судді до суду; не відлучатися з населеного пункту за адресою проживання; повідомляти суд про зміну місця проживання.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 790,96 грн.

Судом вирішено питання щодо речових доказів та цивільних позовів у кримінальному провадженні.

Стягнуто з ТОВ «Гадяцьке автотранспортне підприємство - 15337» на користь ОСОБА_13 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 21835,70 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 2 450,00 грн, а всього в розмірі 24285,70 грн. та на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 15000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_13 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 200000,00 грн та витрат на правову допомогу в сумі 2 450,00 грн, а всього в розмірі 202450,00 грн.

Як зазначено у вироку, ОСОБА_6 винуватий в тому, що він 22 листопада 2017 року близько 09 години 50 хвилин, в світлий час доби, по сухому асфальтованому покриттю проїзної частини автодороги М-22 «Полтава Олександрія» в Козельщинському районі Полтавської області, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, зі сторони с. Андрійки в напрямку с. Підгорівка, в межах своєї смуги руху, рухався рейсовий автобус марки «Рута» моделі «20 СПГ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , сполученням «Гадяч Кременчук», в салоні автобуса якого знаходилися в якості пасажирів потерпілі ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,а також інші пасажири свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та неповнолітній ОСОБА_21 під керуванням водія обвинуваченого ОСОБА_6 , при цьому останній порушуючи вимогип.10.1«Правилдорожньогоруху»,девказано,що:

10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»,

рухаючи на транспортному засобі на ділянці проїзної частини дороги, яка є горизонтальною та прямою, не переконавшись в безпеці виконуваного маневру, змінив напрямок руху транспортного засобу, а саме на 71 кілометрі вищезазначеної автодороги, під час стадії зближення та роз`їзду транспортних засобів, частково виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення по дотичній лівій боковій частині керованого ним автобуса з лівою боковою частиною вантажного автомобіля марки «Scania» моделі «R 440» реєстраційний номер НОМЕР_2 , до якого був приєднаний напівпричіп марки «Fruehauf» моделі «TF34 C11RBA» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія свідка ОСОБА_22 , який керуючи автомобілем рухався в межах своєї смуги руху в зустрічному напрямку зі сторони с. Підгорівка Козельщинського району Полтавської області в напрямку с. Андрійки Козельщинського району Полтавської області.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автобуса марки «Рута» моделі «20 СПГ»:

- потерпіла ОСОБА_14 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №777 від 13.12.2017 року отримала тілесні ушкодження у вигляді: рани в ділянці лівого ока з розповсюдженням на ліву щоку; в ділянці 2-го пальця правої кисті, перелому кісток основи черепа, крововиливів в м`які мозкові оболонки; синця, рани в ділянці лівого передпліччя; перелому променевої кістки; крововиливів в м`які тканини грудної клітини, перелому 6, 7 ребер зліва по переднє-підпахвовій лінії, субплевральних та інтраальвеолярних крововиливів, які за ступенем тяжкості відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. Смерть ОСОБА_14 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепу та крововиливами в м`які мозкові оболонки;

- потерпіла ОСОБА_10 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №1592 від 19.12.2017 року отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому верхньої третини лівої малогомілкової кістки, без зміщення; гематоми м`яких тканин нижньої повіки лівого ока; саден шкіри верхніх кінцівок, лівої малогомілкової кістки та чужорідного тіла (шматок скла) лівого слухового проходу, які кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я;

- потерпілий ОСОБА_9 , згідно з додатковим висновком експерта №377 від 10.06.2019 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого компресійного перелому тіла Th6 (шостого грудного) хребця, закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, скальпованих ран м`яких тканин голови, синців шкіри лівого плеча; тулубу справа, сідниці та правого стегна; садна шкіри лівої гомілки, які кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся обвинувачений ОСОБА_6 , який посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і даним про його особу через суворість, просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладанням обов`язків, передбачених ст.76КК України.

Вказує, що умислу на вчинення даного злочину не мав, вину визнає повністю, щиро кається у скоєному.

Також вважає, що місцевий суд в своєму рішенні не навів мотивів щодо неможливості виправлення особи обвинуваченого без повної ізоляції від суспільства.

Зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення в повній мірі не враховано дані про його особу та його характеристику, а саме те, що він має захворювання серцево-судинної системи, що підтверджується виписками з матеріалів справи, постійне та тривале місце проживання та міцні соціальні зв`язки, його поведінку після вчиненого ДТП, оскільки він залишився на місці, намагався допомогти потерпілим, а в подальшому надавав кошти протягом всього періоду їх лікування.

Вважає, що судом безпідставно не визнано пом`якшуючою обставиною покарання - його щире каяття, оскільки він на досудовому розслідуванні активно сприяв розслідуванню, визнавав вину та щиро каявся. Крім того, ще під час досудового розслідування добровільно відшкодував потерпілим завдану шкоду та витрати на лікування на загальну суму 18000 грн., а під час судового розгляду відшкодував моральну шкоду потерпілим ОСОБА_9 , у розмірі 15000 тис., ОСОБА_10 у розмірі 5000 грн., та намагався відшкодувати ОСОБА_13 2000 грн. На даний час ним відшкодовано ОСОБА_13 моральну шкоду у розмірі 100000 грн., що підтверджується відповідною заявою.

Не погоджується з висновком суду про відсутність фактичних даних, які б стверджували про він не вибачився перед потерпілою ОСОБА_13 і стверджує, що в судовому засіданні він та його родичі хотіли поспілкуватися з останньою та вибачитись перед нею, однак вона не хотіла нікого бачити.

Від потерпілої ОСОБА_13 та представника в її інтересах адвоката ОСОБА_23 надійшла заява про розгляд справи без їх участі, та не заперечення проти застосування ст.75 КК України до обвинуваченого. При цьому зазначила, що нею отримано від ОСОБА_6 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, будь яких претензій до обвинуваченого не має.

Від адвоката ОСОБА_24 в інтересах потерпілого ОСОБА_25 також надійшла заява про розгляд справи без його участі, при вирішенні питання про призначення покарання покладається на розсуд суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та захисника в його інтересах адвоката ОСОБА_8 на підтримку поданої обвинуваченим апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, та просив залишити без змін вирок суду першої інстанції, думку потерпілих ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_11 в інтересах потерпілої ОСОБА_10 , представника цивільного відповідача ТОВ «Гадяцьке автотранспортне підприємство - 15337» ОСОБА_12 , які просили задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи принесених апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляційних скарг.

Згідно ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ч.2 ст.409КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Статтею 414КПК України визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.407КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.286 КК України ніким з учасників кримінального провадженняне оспорюються, а тому відповідно доположень ч.1ст.404КПКУкраїни апеляційною інстанцією неперевіряються,адженіким не ставляться під сумнів в цій частині.

Разом з тим, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що висновок місцевого суду про неможливість застосування щодо нього положень ст.75КК України тазвільнення йоговід відбуванняпокарання єнезаконним танеобґрунтованим.

Згідно з вимогамист.50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Відповідно до положень ст.65КК України та роз`яснення наведених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання в кожному конкретному випадку, суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За змістом ст. 75 КК України її положення застосовуються лише в тому випадку, коли суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, має обґрунтовані підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Місцевий суд врахувавши наявність пом`якшуючої покарання обвинуваченого ОСОБА_6 обставини, а саме: відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_10 (Т.4 а.с. 45) та ОСОБА_9 (Т.3 а.с. 230) та відсутності обставин, які обтяжують покарання, позиції прокурора та представника потерпілої ОСОБА_13 , які наполягали на суворій мірі основного виду покарання у виді реального відбуття покарання, письмової позиції потерпілої ОСОБА_10 (т.4 а.с. 44), потерпілого ОСОБА_9 , які не наполягали на суворій мірі основного виду покарання, тяжкість вчиненого злочину, висновок органу пробації щодо низького ризику вчинення нового злочину, а також вік обвинуваченого, позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, те, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності дійшов висновку про призначення обвинуваченому реальної міри основного виду покарання у виді позбавлення волі

Однак із правильністю цих висновків місцевого суду погодитись не можна.

Так суд першої інстанції належним чином не обґрунтував та не зазначив у своєму рішенні, які саме обставини та дані про особу обвинуваченого, дозволяють дійти висновку про неможливість виправлення останнього без відбування призначеного покарання.

Як вбачається з матеріалів провадженнязлочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , що передбачений ч.2ст.286 КК України,є хочаі тяжким,але вчиненимз необережності.Відповіднодо наказу ТОВ «Гадяцьке автотранспортне підприємство №15337» від 29.01.2008 року № 2-К, обвинувачений ОСОБА_6 переведений водієм 1 класу автобусів всіх марок (1 клас) з 29 січня 2008 року (т.1 а.с. 233), що свідчить про те, що обвинувачений має тривалий водійський стаж, під час керування транспортним засобом в момент ДТП останній в стані алкогольного сп`яніння не перебував, що підтверджується медичним висновком від 22.11.2017 року (т.1 а.с. 199). Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підтвердили свою згоду на застосування до обвинуваченого вимогст.75 КК України, потерпіла ОСОБА_13 в направленій на адресу апеляційного суду заяві також не заперечувала проти задоволення щодо ОСОБА_6 вимог ст.75 КК України, посилаючись на те, що обвинуваченим їй відшкодовано моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. і претензій до обвинуваченого не має.

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на інші обставини, що стосуються самої особи обвинуваченого та його відношення до наслідків події.

Так,обвинувачений маєпохилий вік-69років,раніше жодногоразу докримінальної відповідальностіне притягувався,має позитивніхарактеристики змісця проживаннята роботи,щиро розкаявсяу вчиненому,добровільно відшкодувавзаподіяну шкодувсім потерпілим,а такожще під час досудового розслідування добровільно відшкодував потерпілим завдану шкоду та витрати на лікування на загальну суму 18 000 грн., а під час судового розгляду відшкодував моральну шкоду потерпілим ОСОБА_9 , у розмірі 15 000 тис., ОСОБА_10 у розмірі 5000 грн., та відшкодував ОСОБА_13 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., що підтверджується відповідною заявою, відповідно до висновку органу з питань пробації, який був наданий при складанні досудової доповіді, ймовірність вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення є низькою, а виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі.

Висновок місцевого суду про відсутність підстави, яка пом`якшує покарання обвинуваченого у виді щирого каяття через не встановлення судом фактичних даних, які б свідчили про те, що обвинувачений щиро кається у вчиненні злочину та попрохав вибачення у потерпілої ОСОБА_13 колегією суддів ставиться під сумнів, оскільки сам обвинувачений і в суді першої інстанції і під час апеляційного розгляду вказував на повне визнання ним своєї вини у вчиненні злочину, засуджував свою поведінку, прагнув усунути заподіяну шкоду всім потерпілим, що останніми не заперечується і під час апеляційного розгляду відшкодував задані збитки.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 повне відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_10 (Т.4 а.с. 45) та ОСОБА_9 (Т.3 а.с. 230) та ОСОБА_13 , а також його щире каяття.

Також колегія суддів враховує і позицію потерпілих, які під час апеляційного розглядупросили звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від реального відбування покарання застосувавши до нього вимогист. 75 КК України.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла переконливого висновку, що виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нових злочинів можливо досягти без ізоляції її від суспільства, у зв`язку з чим,є всі підстави, при призначенні покараннязастосувати до обвинуваченого ст.75 КК України, та звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбаченихст.76 КК України.

Згідно вимог п.2 ч.1ст.407 КПК Україниза наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.

Згідно вимог ч.1ст.408 КПК Українисуд апеляційної інстанції змінює вирок у разі: пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення; зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення; в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходитьвисновку, що виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню ним нових злочинів можливо без реального відбування обвинуваченим покарання, що в свою чергу свідчить про можливість його звільнення від відбування основного покарання з випробуванням на підставіст. 75 ККУкраїниз встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбаченихстаттею 76 КК України, в зв`язку з чим вирок, відповідно до вимогст. 408 КПК Українипідлягає зміні, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 - задоволенню.

Керуючись ст. ст.404,405,407,409КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України- змінити.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

У іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4