Ухвала

від 17.03.2020 по справі 991/2313/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/2313/20

Провадження1-кс/991/2362/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , дослідивши матеріали скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах Громадської організації «Спілка свідомих громадян» на бездіяльність посадових осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 , подана в інтересах Громадської організації «Спілка свідомих громадян» із вимогою про зобов`язання уповноважених посадових осіб Національного антикорупційного бюро України, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, викладені у відповідному повідомленні від 05.03.2020 (вх. № 204/438-00-100).

У скарзі зазначає, що 05.03.2020 від імені Громадської організації «Спілка свідомих громадян» до Національного антикорупційного бюро України подала повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 .

Проте всупереч положенням ст. 214 КПК України, Національне антикорупційне бюро України відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою не внесло, що і стало підставою для звернення до суду із цією скаргою.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 16.03.2020 для розгляду скарги визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Виходячи із змісту ст. 304 КПК України при вирішенні питання про відкриття провадження за скаргою слідчому судді серед іншого належить встановити чи: 1) оскаржується рішення, дія чи бездіяльність слідчого, яка підлягає оскарженню, що визначені у ч. 1 ст. 303 КПК України; 2) підлягає скарга розгляду у Вищому антикорупційному суді.

1) Із змісту скарги вбачається, що заявником оскаржується бездіяльність уповноважених службових осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже слідчий суддя дійшов висновку, що бездіяльність, яка оскаржується ГО «Спілка свідомих громадян» підлягає оскарженню на досудовому провадженні.

2) Вирішуючи питання про те, чи підлягає скарга розгляду у Вищому антикорупційному суді слідчий суддя виходить із такого.

Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті (ч. 2 ст. 33-1 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України (злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368-369-2 КК України), статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Так дійсно злочин, передбачений ст. 364 КК України, згідно з приміткою до ст. 45 КК України відносяться до корупційних злочинів.

Водночас скарга не відповідає жодній із умов, визначеній у пп. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Так за змістом п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України скарга підсудна Вищому антикорупційному суду в разі якщо злочин, визначений у ч. 1 ст. 33-1 КПК України вчинено певним суб`єктом, а саме: Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

Приватний нотаріус щодо якого ГО «Спілка свідомих громадян» просить внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не відповідає вимогам до суб`єкта злочину, визначеного у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Пункт 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, містить умову щодо розміру предмета злочину або завданої шкоди, яка має в п`ятсот і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому злочин має бути вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків. У заяві хоча і йдеться про завдання шкоди, яка перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян. Проте приватний нотаріус не є службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування чи суб`єкту господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків. Отже скарга не відповідає умові, визначеній у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Умова, що міститься у п. 3 ч. 1 ст. 216 КПК України, відноситься до злочинів, передбачених статтями 369 та ч. 1 ст. 369-2 КК України, а тому скарга не відповідає і цій умові.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

За таких умов відсутні правові підстави для розгляду цієї скарги слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, повертається якщо не підлягає розгляду у цьому суді.

За наведених вище підстав, скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах Громадської організації «Спілка свідомих громадян» на бездіяльність посадових осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення належить повернути.

Керуючись ст. ст. 33-1, 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах Громадської організації «Спілка свідомих громадян» на бездіяльність посадових осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення повернути заявнику.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1