Постанова

від 17.03.2020 по справі 699/52/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року

м. Черкаси

справа № 699/52/19, провадження № 22-ц/821/447/20 категорія: 310020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.

секретаря: Винник І.М.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 ;

Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Житомирській області;

треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 ;

Брусиловський районний відділ ДВС ГТУЮ в Житомирській області

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , Брусиловський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, у складі: головуючого судді Свитки С.Л., дата складання повного тексту рішення 16 грудня 2019 року.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 та Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно виконавчого листа, виданого Корсунь-Шевченківським районним судом у справі № 2-671/06, з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, від дня подачі позову, тобто з 17.10.2006 року і до повноліття дитини, який перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області.

Позивач зазначає, що заборгованість по сплаті аліментів виникла тому, що він не працює, перебуває у зареєстрованому шлюбі, його дружина і дочка хворіють, дружина є інвалідом другої групи.

В зв`язку з вищевикладеним, просить суд звільнити його від сплати заборгованості по аліментах в розмірі 51581,26 грн., яка виникла перед ОСОБА_4 на підставі виконавчого листа № 2-671/06, виданого Корсунь-Шевченківським районним судом 24.01.2007 року.

Ухвалою суду від 11.03.2019 року залучено третю особу, яка не заявляє вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами задоволено частково.

Звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, що утворилася за період з жовтня 2006 року по жовтень 2010 року в розмірі 9630,90 грн. на користь ОСОБА_2 згідно виконавчого листа, виданого Корсунь-Шевченківським районним судом у справі № м2-671/06.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки в період з жовтня 2006 року по жовтень 2010 року позивач був тривалий час позбавлений можливості працевлаштуватися і отримував невелику соціальну допомогу, суд прийшов до висновку про звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах в розмірі 9630,90 грн. у вказаний період.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним так як постановлене з порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Просить рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що за весь період виконання позивачем рішення суду про стягнення аліментів, які сплачувалися регулярно в межах 30% прожиткового мінімуму дитини, жодного разу ні зі сторони державного виконавця ні зі сторони стягувача аліментів ОСОБА_1 не надходило будь-яких претензій по сумах, які виплачувалися, а також не надходило повідомлень про заборгованість по аліментах та позивач вважає, що заборгованість по аліментах виникла не з його вини, а з підстав, що виконавці не виконують свої обов`язки.

Також при вирішенні даної справи суд повинен враховувати і ту обставину, що даний час суттєво змінився спосіб життя позивача та сімейне становище, а саме на даний час ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і тому обмежений повноцінно працювати та отримувати доходи, щоб заплатити борг, про який боржника не повідомляли більше десяти років.

Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який було складено державним виконавцем позивач повинен сплатити аліменти в розмірі 51581,26 грн., що не відповідає дійсності так як 94557,26 грн. (сума аліментів, яка підлягає стягненню) - 43676 грн. (сума сплачених ОСОБА_1 аліментів), отже залишок становить 50881,26 грн. З наведеного вище розрахунку вбачається те, що визначена державним виконавцем заборгованості по аліментах є невірно нарахованою.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Згідно виконавчого листа, виданого Корсунь-Шевченківським районним судом у справі № 2-671/06, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, від дня подачі позову, тобто з 17.10.2006 року і до повноліття дитини (а.с. 7).

Вказаний виконавчий лист перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у житомирській області.

13 грудня 2018 року виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-671/06 передано Брусиловському районному відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області (а.с. 129).

В період часу з жовтня 2006 року по серпень 2018 року (досягнення дитиною повноліття) у позивача утворилася заборгованість зі сплати аліментів на загальну суму 51581,26 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, здійсненим старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області (а.с. 9-10, 168-169).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звернувшись до суду із позовними вимогами про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що 27.10.2004 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 (а.с. 12), від якого мають дочку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11). Дочка ОСОБА_6 від народження часто хворіла, що підтверджується довідкою № 62 від 19.12.2018 року тимчасове звільнення від роботи по догляду за хворою дитиною (а.с. 21).

ОСОБА_1 працював трактористом тракторної бригади ТОВ Агрофірма Брусилів із 05.09.2000 року по 08.10.2010 року, з 13.12.2004 року по 09.10.2007 року йому була надана додаткова соціальна відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та з 08.10.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 - надана додаткова соціальна відпустка по догляду за дитиною до досягненню нею шестирічного віку, що зазначено у довідках від 03.12.2018 року № 488 та від 06.12.2018 року № 495 та розпорядженнях (а.с. 14-18).

Встановлено, що з 25.10.2010 року по 15.12.2011 року ОСОБА_1 був зареєстрований як безробітний в Брусилівській районній філії Житомирського обласного центру зайнятості (а.с. 19).

Згідно довідки, виданої управлінням праці та соціального захисту населення Брусилівської РДА від 25.12.2018 року № 271 ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.04.2007 року по 09.10.2007 рік (а.с. 20).

Із виписки медичної карти стаціонарного хворого № 1084 вбачається, що ОСОБА_1 в період з 06.05.2014 року пол. 20.05.2014 року перебував на стаціонарному лікуванні в КУ Брусилівська ЦРЛ з приводу хронічного захворювання (а.с. 22).

Згідно довідки від 19.є12.2018 року, за підписом сімейного лікаря дружина позивача ОСОБА_5 є інвалідом ІІ групи загального захворювання з квітня 2017 року (а.с. 35).

Отже, позивач посилається на те, що в нього на утриманні інша сім`я, дочка часто хворіє, дружина після тривалої хвороби стала інвалідом другої групи та потребує стороннього догляду, відсутнє джерело доходу, а тому не має можливості сплачувати заборгованість по аліментам.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому такий обов`язок є особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Частиною 1 ст. 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Аналіз зазначеної правової норми дає підстави для висновку про те, що платника аліментів може бути звільнено за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами у разі, якщо він доведе суду наявність у нього тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення. При цьому вказана норма права не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для повного або часткового звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Вочевидь звільнення від сплати заборгованості по аліментам на неповнолітню дитину повинно мати місце лише у виключних випадках.

Тобто, в розумінні цих положень закону підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов`язані із самим фактом виникнення такої заборгованості.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що посилання ОСОБА_1 на встановлення йому 20.08.2019 року групу інвалідності на строк до 01.09.2020 року є безпідставними, оскільки встановлення інвалідності в даному випадку настало після досягнення дитиною, ОСОБА_3 , повноліття, а тому заборгованість за аліментами, в даному випадку, не утворилася в зв`язку з хворобою позивача.

Слід зазначити, доказів на підтвердження наявності у позивача тяжкої хвороби, в період виникнення заборгованості по аліментам, а саме з жовтня 2006 року по серпень 2018 року, суду не надано. А тому вказані обставини не є належними доказами захворювання на тяжку хворобу та підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами у розумінні частини другої статті 197 СК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 592/2683/17.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 13з 13.12.2004 року по 08.10.2010 року позивач перебував у додатковій соціальній відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею шестирічного віку.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що перебування позивача у додатковій соціальній відпустці по догляду за дитиною може бути підставою для часткового звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, яка виникла саме в даний період, оскільки у вказаний період часу позивач, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення шести років, отримував невелику соціальну допомогу, що істотно впливало на рівень його доходів у той час.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову та звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах в розмірі 9630,90 грн. в період з жовтня 2006 року по жовтень 2010 року, тобто в період коли позивач здійснював догляд за дитиною до досягнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шестирічного віку, оскільки саме в цей період він був тривалий час позбавлений можливості працевлаштуватися і отримував невелику соціальну допомогу.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за позивачем на праві власності зареєстровано нерухоме майно, а саме дві земельні ділянки, які перебувають в оренді ТОВ ДП Малополовецьке (а.с. 67-69) та від оренди яких позивач отримує регулярний дохід, що вказує на його спроможність своєчасно сплачувати встановлені рішенням суду аліментів.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини, від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року частинами сьомою, восьмою статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. В усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 18 Конвенції про права дитини зазначено про необхідність докладання всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної і однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що у період виникнення заборгованості зі сплати аліментів він офіційно не працював, є необґрунтованими, оскільки позивач працездатний, має можливість отримувати дохід, а обов`язок утримувати дитину покладається рівною мірою на обох батьків.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами не підтверджуються належними доказами у справі.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Таким чином доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, що, відповідно, є підставою для його скасування, з огляду на викладене, є безпідставними.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , Брусиловський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про звільнення від сплати заборгованості за аліментами залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 березня 2020 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді Л.І. Василенко

О.В. Карпенко