Постанова

від 05.03.2020 по справі 940/1345/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 940/1345/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2418/2020Головуючий у суді першої інстанції - Косович Т.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Коцюрба О.П., Сержанюк А.С.,

за участю:

представника скаржника ОСОБА_1 .,

представника стягувача Семенюти О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 27 листопада 2019 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича, стягувач Публічне акціонерне товариство МТБ БАНК ,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. у виконавчому провадженні № 60123877 та скасувати постанови від 20.09.2019 про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника, зобов`язати приватного виконавця повернути даний виконавчий лист стягувачу без прийняття до виконання відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження як такий, що поданий стягувачем з порушенням ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження , а також до розгляду скарги зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 60123877.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з огляду на часткове здійснення платежу за виконавчим листом виданим на виконання рішення Апеляційного суду Київської області № 2-176/09 від 20.05.2013 постанова приватного виконавця щодо стягнення суми без врахування часткової її оплати є неправомірною, оскільки не відповідає засадам верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності передбаченим ч. 1 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження та прийнята з порушенням порядку, встановленого п. 6 ч. 4 ст. 4 вказаного Закону. Також зазначала, що в п. 6 постанови приватний виконавець повідомляє скаржника про стягнення з нього основної винагороди у розмірі 302 232,03 грн., що протирічить ст. 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів та Постанові Кабінету Міністрів № 643 від 08.09.2016, згідно яких її розмір має складати 10% суми, що підлягає стягненню. Вказувала, що постановою про арешт майна боржника ВП № 60123877 від 20.09.2019 приватний виконавець наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить скаржнику, у межах суми звернення стягнення за виконавчим провадженням № 60123877. Однак, у заяві про відкриття виконавчого провадження представник стягувача не зазначив конкретного майна боржника, на яке він просить накласти арешт, а тому приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови від 20.09.2019, якою накладено арешт на все майно боржника без його ідентифікації (а.с. 1-4).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 27.11.2019 у задоволені скарги ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 146-150).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.

Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив в повній мірі докази, які містяться в матеріалах справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому зробив невірні висновки, що не відповідають обставинам справи (а.с. 162-168).

29.01.2019 від приватного виконавця надійшов відзив, в якому зазначено, що у виконавчому провадженні № 60123877 було вчинено виконавчі дії правомірно та законно, Трофименко М.М. діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений законом, а тому суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального та матеріального права. Просить у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Також, 04.02.2019 від представника стягувача надійшов відзив, в якому зазначено, що дана скарга боржника спрямована на затягування виконавчого провадження та уникнення виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В судовому засіданні представник боржника підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, та просив її задовольнити.

Представник стягувача заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 в своїй скарзі не довела протиправність дій приватного виконавця Трофименко М.М., а тому не вбачає підстав для зобов`язання приватного виконавця повернути даний виконавчий лист стягувачу без прийняття до виконання відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , як такий, що поданий стягувачем з порушенням ст. 26 Закону України Про виконавче провадження .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на теке.

Як вбачається з матеріалів справи Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.11.2014 у справі № 911/2430/14 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 визнано грошові вимоги ПАТ МАРФІН БАНК до банкрута ФОП ОСОБА_4 в сумі 2 223 634,31 грн. згідно рішення Апеляційного суду Київської області від 20.05.2013 у першу чергу задоволення вимог кредиторів (а.с.12-15).

25.10.2016 відбувся другий повторний аукціон з продажу майна боржника ФОП ОСОБА_4 , на якому було реалізовано земельну ділянку, кадастровий номер 3222784200:05:004:0105, для ведення індивідуального садівництва на території Лишнянської сільської ради Макарівського району Київської області, та вилучені кошти в сумі 66 057,25 грн. перераховано ПАТ МАРФІН БАНК на часткове погашення боргу (копія платіжного доручення а.с. 20).

В зв`язку з цим постановою Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 911/2430/14 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 припинено грошові вимоги ПАТ МТБ Банк до ФОП ОСОБА_4 на суму 66 079,20 грн. внаслідок реалізації предмета іпотеки (а.с.134-138).

20.09.2019 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича на дійшла заява від представника стягувача, про примусове виконання рішення. На підставі поданої заяви, приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 60123877 з примусового виконання виконавчого листа № 2-176/09, виданого Апеляційним судом Київської області 07.08.2014 року про солідарне стягнення з ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ МАРФІН БАНК боргу в сумі 2 222 416,31 грн. на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 20.05.2013 (а.с.7-9).

Пункт 6 постанови про відкриття виконавчого провадження містить вимогу про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в сумі 302 232,03 грн., що складається з 10% від загальної суми до стягнення за виконавчим документом, нарахованої відповідно до Порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. від 30.10.2019 та від 31.10.2019 про виправлення помилки у процесуальному документі та про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавче провадження № 60123877 внесено зміни замість суб`єкта, що видав виконавчий документ Апеляційний суд Київської області зазначено суб`єкт, що видав виконавчий документ Тетіївський районний суд Київської області; замість суми коштів, що підлягає стягненню за виконавчим документом 2 204 804,45 грн. зазначено суму 2 203 939,45 грн.; та замість суми основної винагороди приватного виконавця 302 232,03 грн. зазначено суму 220 133,09 грн. (а.с. 91-99).

Постановою приватного виконавця від 20.09.2019 у виконавчому провадженні № 60123877 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення за виконавчим провадженням № 60123877 (а.с.10-11).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 5 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів встановлено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 3, 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону (зокрема, виконавчого листа) за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода, яка відповідно Порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою КМУ № 643 від 08.09.2016,у разі повного або часткового виконання виконавчого документа майнового характеру становить 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що заява стягувача про примусове виконання рішення від 20.09.2019 року не відповідає вимогам ч. 3 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , а саме в ній не зазначено суми, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, з огляду на що виконавчий документ мав бути повернутий стягувачу без прийняття до виконання п.6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

Проте з таким твердженням апелянта не можливо погодитись, оскільки боржник невірно трактує положення п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , за яким виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. В даному випадку виконавчий документ повертається стягувачу саме якщо стягувач не подав заяви про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону, а не в разі подання такої заяви із порушеннями, недоліками чи без зазначення усіх необхідних відомостей (зокрема, без зазначення суми, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом). Такі недоліки поданої заяви можливо виправити в ході виконавчого провадження, в тому числі і за заявою боржника, а тому колегія судів вважає, що посилання скаржника на дану норму закону є необґрунтованою.

Виконавчий лист № 2-176/09 виданий 07.08.2014 містить відмітку про його повернення стягувачу на підставі п. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження. Також в ньому зазначено, що залишок нестягнутого боргу становить - 2 203 939,45 грн. на підставі даної обставини приватним виконавцем було винесено відповідні постанови про виправлення помилок у процесуальних документах, та зазначено правильний розмір залишку заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ МТБ БАНК відповідно до виконавчого документу.

Отже, зазначення залишку заборгованості за виконавчим документом у заяві про відкриття виконавчого провадження є правом, а не обов`язком стягувача, оскільки за наявності часткового погашення боргу за виконавчим документом, відомості про таке погашення вносяться до самого виконавчого документа.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що оскаржувана постанова приватного виконавця Трофименка М. М. від 20.09.2019 про накладення арешту на все майно боржника без його ідентифікації є незаконною (а.с. 10-11).

Статтею 56 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесень постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Частиною 3 статті 56 Закону України Про виконавче провадження , арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Приватний виконавець, для забезпечення реального виконання рішення, може винести постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накласти арешт у розмірі суми стягнення на все майно боржника. При цьому, ст. 56 Закону України Про виконавче провадження не передбачено обов`язку, при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця, здійснювати опис майна.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на те, що у заяві про відкриття виконавчого провадження представник стягувача не зазначив конкретне майно боржника, на яке він просить накласти арешт.

Оскільки, представник ПАТ МТБ БАНК в заяві від 20.09.2019 про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_2 зазначив, що у власності боржника перебуває нерухоме майно, а саме домоволодіння по АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,116 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та для ведення особистого підсобного господарства, а також ОСОБА_2 належать корпоративні права в ТОВ СВОКС , код ЄДРПОУ 37848330 (а.с.88).

Щодо основної винагороди приватного виконавця, зазначеної в постанові про відкриття виконавчого провадження від 20.09.2019 в сумі 302 232,03 грн., то приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко М.М. своєю постановою від 30.10.2019 виправив помилку у процесуальному документі, зазначивши суму основної винагороди приватного виконавця, у розмірі 220 133,09 грн., відповідно до ст. 31 ЗУ Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів та Порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою КМУ № 643 від 08.09.2016.

Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними, висновків суду не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленого рішення не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Понесені заявником судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268 , 367 , 368, 371, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .

Ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 27 листопада 2019 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича, стягувач Публічне акціонерне товариство МТБ БАНК - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 16 березня 2020 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді О.П. Коцюрба

А.С. Сержанюк